31 січня 2024 року Справа № 480/9282/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9282/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області вчинити дії з призначення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з дня смерті ОСОБА_2 , тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила про те, що після смерті свого чоловіка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Однак, листом від 29.06.2023 № 1800-0202-8/28004 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовило їй у призначенні пенсії з посиланням на те, що шлюб між нею та ОСОБА_2 не було зареєстровано.
Позивач вважає вказану відмову протиправною, з огляду на те, що відповідачем не було враховано рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.11.2022 у справі № 592/6527/22, яким встановлено факт постійного проживання позивачки з ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу у період з 2000 року до 08.04.2022. Також, позивачка зазначає, що перебувала на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті, що також встановлено рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.04.2023 у справі № 592/3637/23.
Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 30.08.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/9282/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Копія даної ухвали була направлена відповідачу через підсистему "Електронний суд" та отримана ним 30.08.2023, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Проте, відповідач не скористався правом на подання заперечень - відзиву на позовну заяву суду надано не було.
Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком.
Із 2000 року позивачка проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина та перебувала на його утриманні.
Факт проживання позивачки з ОСОБА_2 з 2000 року до 08.04.2022 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу встановлено рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.11.2022 року у справі № 592/6527/22 (а.с. 4-5)
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.04.2023 по справі № 592/3637/23 встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).
ОСОБА_2 перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9).
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою щодо призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
На звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області листом від 29.06.2023 № 1800-0202-8/28004 повідомило, що в законодавстві України про пенсійне забезпечення визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не належать (а.с. 3).
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Базовим нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, є Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до частини 3 статті 2 Закону №1058-IV для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.
Згідно частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частинами 1 та 2 статті 5 Закону № 1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Згідно із положеннями абзацу 22 статті 1 Закону № 1058-IV як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім'ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв'язку із втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 30 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.
Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 3-1 до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи, зокрема, документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім'ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу.
За приписами пункту 12 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що за документ про родинні відносини приймається:
1) паспорт громадянина України;
2) свідоцтво про народження;
3) свідоцтво про шлюб;
4) рішення суду.
Учасниками справи не заперечується, а матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою щодо призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ, втім Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області листом від 29.06.2023 № 1800-0202-8/28004 повідомило, що в законодавстві України про пенсійне забезпечення визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не належать.
Разом з тим, Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно із частиною 3 статті 27 Сімейного кодексу України, державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Суд звертає увагу, що у законодавстві України про пенсійне забезпечення визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина.
У постанові від 31.10.2019 (справа № 461/3169/17) Верховний Суд на підставі аналізу зазначених норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та норм Сімейного кодексу України дійшов таких висновків:
"У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї, але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними. Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттю «подружжя», позаяк саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб'єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу.
У законодавстві про пенсійне забезпечення визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не належать.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус "подружжя" чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану."
Таким чином, право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.
Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 березня 2015 року по справі № 21-615а14 та Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року по справі № 804/1501/18.
Водночас, доказів реєстрації шлюбу між позивачкою та ОСОБА_2 , в державному органі реєстрації актів цивільного стану, у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять, відтак умови для призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ відсутні.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій справі та висновків Верховного Суду викладених у постановах від 23 січня 2020 року по справі № 804/1501/18 та від 31.10.2019 по справі № 461/3169/17, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ, оформлена листом від 29.06.2023 № 1800-0202-8/28004, відповідає критеріям правомірності, визначеним статтею 2 КАС України, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко