про забезпечення позову
30 січня 2024 року м. Рівне №460/1049/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Д.П. Зозуля, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Дистилері" з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Дистилері"
доДержавної податкової служби України
провизнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинення дій,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Дистилері" звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати Розпорядження ДПС України № 32-р/л від18.01.2024 "Про анулювання ліцензії".
зобов'язати Державну податкову службу України видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва та/або оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та з офіційного веб-сайту Державної податкової служби України інформацію щодо анулювання Товариству ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого N?990117202300001, термін дії з 10.01.2023 ( безстроково).
зобов'язати Державну податкову службу України поновити в Єдиному державному реєстрі суб'єктів господарювання у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва та оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (внести відомості) про ліцензію на виробництво спирту етилового неденатурованого, реєстраційний № 990117202300001, термін дії з 10.01.2023 (безстроково), яка видана ТОВ «Захід-Дистилері» та на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України.
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
зупинити дію Розпорядження Державної податкової служби України № 32-р/л від 18.01.2024 "Про анулювання ліцензії" до набрання судовим рішенням у справі законної сили;
зобов'язати Державну податкову службу України видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва та/або оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та з офіційного вебсайту Державної податкової служби України інформацію щодо анулювання ТОВ «Захід-Дистилері» ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого ліцензії № 990117202300001, термін дії з 10.01.2023 (безстроково) та поновити (внести) в цьому реєстрі та на офіційному вебсайті Державної податкової служби України інформацію про ліцензію на виробництво спирту етилового неденатурованого, реєстраційний № 990117202300001, термін дії з 10.01.2023 (безстроково), яка видана Товариству, до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
В обґрунтування заяви зазначено, що розпорядження Державної податкової служби України №32-р/л від 18.01.2024 про анулювання ліцензії ТОВ «Захід-Дистилері» на виробництво спирту етилового неденатурованого терміном дії з 10.01.2023 (безстроково), було прийняте з порушенням норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР із змінами та доповненнями, а саме в частині зазначення підстави для анулювання ліцензії, яка не відповідає фактичним обставинам та вимогам норми зазначеного закону. Спірне рішення не містить посилання на підставу свого утворення, хоча б одну з підстав для анулювання ліцензії, що визначені ст. 3 Закону № 481. Вказано, що існує реальна загроза завдання шкоди правам та інтересам позивача, в тому числі й матеріальним, внаслідок невжиття заходів забезпечення позову. Позивачем зазначено, що фактично можливість здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Дистилері» напряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії. Анулювання ліцензії призведе до зупинення господарської діяльності позивача, що матиме невідворотні наслідки, насамперед, у вигляді ненадходження до бюджету значної суми податків та повного банкрутства підприємства. Отже, позивач вважає, що на даний час існує очевидна небезпека того, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених положень процесуального закону є підставою для висновку про те, що ними визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.
За приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 №2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Значення інституту забезпечення позову в КАС України полягає в тому, що цим інститутом захищаються законні права/інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Зокрема, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Тобто, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
При цьому, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо тимчасової охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення (в разі прийняття рішення на користь позивача). В тому числі метою забезпечення позову є запобігання потенційним труднощам у подальшому при виконанні такого рішення.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Зокрема, в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини!).
Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Матеріалами справи підтверджується, що 10.01.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-Дистилері» було отримано ліцензію на право виробництва спирту № 990117202300001, термін дії з 10.01.2023 (безстроково), на підставі якого може здійснюватися діяльність з виробництва спирту етилового неденатурованого.
Судом з'ясовано, що Державною податковою службою України було прийнято розпорядження від 18.01.2024 №32-р/л про анулювання ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого, термін дії з 10.01.2023 до безстроково.
Суд звертає увагу, що наразі не вбачається ознак очевидної протиправності вказаного розпорядження або очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду. Оцінку оскаржуваному розпорядженню буде надано під час розгляду справи по суті.
Разом з тим, як встановлено судом, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.11.2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Дистилері» зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 44667175) та основним видом діяльності є: дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (11.01).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР із змінами та доповненнями, розпорядження про анулювання ліцензії приймається: на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб'єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії.
Орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії:
- вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті;
- направляє суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.
Розпорядження про анулювання ліцензії, прийняті органом ліцензування, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування.
Як було зазначено, ліцензія Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Дистилері» анульована та є недійсною відповідно до розпорядження ДПС України від 18.01.2024 № 32-р/л «Про анулювання ліцензії».
Підставою для анулювання ліцензії є встановлення в ході проведення фактичної перевірки, під час надання практичної допомоги представникам ГУ ДПС у Рівненській області працівником ДПС України 14.12.2023, при проведенні дослідження камер системи відеоспостереження на акцизному складі ТОВ «Захід-Дистилері» встановлено відключення, припинення функціонування або невстановлення на всіх етапах виробництва та відпуску цілодобових систем відеоспостереження, а саме на етапі водопідготовки, чим порушено вимоги 4.2 статті 2 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального" (із змінами та доповненнями).
Таким чином, судом встановлено, що з моменту оприлюднення розпорядження Державної податкової служби України від 18.01.2024 №32-р/л, ліцензія вважається недійсною, а тому фактично під час розгляду адміністративної справи за позовом ТОВ «Захід-Дистилері» створює правові наслідки у вигляді анулювання ліцензії.
Анулювання ліцензії має наслідком припинення господарської діяльності позивача щодо виробництва спирту етилового неденатурованого, до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження Державної податкової служби України від 18.01.2024 №32-р/л в судовому порядку.
Отже, судом підтверджено, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді повної зупинки господарської діяльності позивача, та може привести до розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв'язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Оскільки правомірність винесеного розпорядження про анулювання ліцензії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Дистилері» підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Під час прийняття рішення за результатами розгляду клопотання, судом також враховано ті обставини, що, як вказує заявник ТОВ «Захід-Дистилері» зупинення дії оскаржуваного розпорядження призведе до повного зупинення господарської діяльності підприємства, що матиме невідворотні наслідки, в тому числі простою, несплати податків та зборів до бюджету. Підприємство забезпечує роботою значну кількість працівників, середньооблікова кількість працівників за 4 квартал 2023 року складає 101 особи, а зупинення господарської діяльності призведе до неможливості виплати заробітної плати працівникам та їх звільнення. Підприємство є платником податків та щомісячно сплачує податки та збори. Позивач сплатив податки та збори (за 2023 сплачено ПДФО у сумі 1333,9 тис.грн., ЄСВ- 1597,7 тис.грн., військовий збір- 112,6тис.грн.). Зупинення діяльності Товариства буде мати негативні наслідки і для держави, оскільки державний та місцевий бюджет втратить платежі позивача з податків і зборів.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному розпорядженню, діям чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги ч. 2 ст. 151 КАС України, відповідно до якої суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд вважає, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Аналогічні висновки у подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом у постановах від 15.04.2022 року у справі № 440/6755/21 та від 13.07.2022 року по справі №240/26736/21.
Згідно з п. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З врахуванням вищенаведених вимог, враховуючи доведеність позивачем підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, з огляду на те, що доводи заяви про забезпечення позову ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд погоджується з позивачем, що необхідним заходом для забезпечення позову буде зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України від 18.01.2024 № 32-р/л до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Що стосується іншого способу забезпечення позову, а саме шляхом зобов'язання Державну податкову службу України видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва та/або оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та з офіційного вебсайту Державної податкової служби України інформацію щодо анулювання ТОВ «Захід-Дистилері» ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого ліцензії № 990117202300001, термін дії з 10.01.2023 (безстроково) та поновити (внести) в цьому реєстрі та на офіційному вебсайті Державної податкової служби України інформацію про ліцензію на виробництво спирту етилового неденатурованого, реєстраційний № 990117202300001, термін дії з 10.01.2023 (безстроково), яка видана Товариству, до набрання судовим рішенням у справі законної сили, то суду необхідно вказати таке.
У випадку задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині судом фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені у рішенні від 28.03.2018р. у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059), постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. справа №420/4037/20 відповідно до яких, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Крім того, суд наголошує, що статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Натомість, заявлений спосіб забезпечення позову, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень повністю відновити юридичний стан суб'єкта до прийняття спірного рішення, нормами вищевказаної статті не передбачений.
З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Дистилері" про забезпечення позову у справі № 460/1049/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Дистилері" до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій - задовольнити частково.
Зупинити дію розпорядження Державної податкової служби України від 18.01.2024 № 32-р/л до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 460/1049/24.
В задоволенні решти заяви про забезпечення позову, шляхом зобов'язання Державну податкову службу України видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва та/або оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та з офіційного вебсайту Державної податкової служби України інформацію щодо анулювання ТОВ «Захід-Дистилері» ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого ліцензії № 990117202300001, термін дії з 10.01.2023 (безстроково) та поновити (внести) в цьому реєстрі та на офіційному вебсайті Державної податкової служби України інформацію про ліцензію на виробництво спирту етилового неденатурованого, реєстраційний № 990117202300001, термін дії з 10.01.2023 (безстроково), яка видана Товариству, до набрання судовим рішенням у справі законної сили, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 30 січня 2024 року.
Суддя Д.П. Зозуля