30 січня 2024 року м. Рівне №460/4958/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до4 Територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до 4 Територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - 4 ТВУЗ Держспецзв'язку, відповідач), у якому просить визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії відповідача про зняття позивача з квартирного обліку, яке оформлене протоколом № 3 засідання житлової комісії від 26.08.2022; зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирному обліку в 4 Територіальному вузлі урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України з 01.06.2000.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказав, що наказом Голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України № 656-ОС від 15.12.2020 його було звільнено 31.12.2020 з військової служби у запас у зв'язку із закінченням контракту, включено зі списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Рівненського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області.
Відповідно до Витягу з протоколу житлово-побутової комісії відповідача № 15 від 21.05.2007 позивача включено в загальну чергу на поліпшення житлових умов з моменту перебування на черзі з попереднього місця проходження служби відповідно до поданого рапорту та надання необхідних документів, як такого, що потребує поліпшення житлових умов; склад сім'ї 3 особи (дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 ). Згідно з Витягом з протоколу засідання житлово-побутової комісії відповідача № 2 від 19.02.2016 внесено зміни до облікової справи полковника ОСОБА_1 у зв'язку із зміною в сімейному стані та відповідно до ст. 64 ЖК України та наданих документів включено до членів його сім'ї матір ОСОБА_4 . В період з 2007 року по 31.12.2020 (дату звільнення) він надавав до житлово-побутової комісії довідки та документи, що засвідчували необхідність поліпшення житлових умов. Зазначив, що на даний час він разом із членами своєї сім'ї проживає в службовій квартирі за адресою АДРЕСА_1 , що надана рішенням Рівненської міської ради № 15 від 14.02.2017.
Вказав, що 26.08.2022 житлово-побутовою комісією відповідача було прийняте рішення, оформлене протоколом № 3, яким знято позивача та членів його сім'ї з квартирного обліку відповідача, враховуючи, що позивач отримував житлове приміщення за місцем проходження служби, а саме житлову площу 27,34 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 , зазначену квартиру не здав.
Позивач зазначив, що вищевказаний факт не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається з протоколу № 18 від 30.09.2004 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було дозволено здійснити обмін житла, яке він займає (не отримав для постійного проживання та не отримав у власність), із ОСОБА_5 . Згідно з вказаним протоколом було здійснено обмін квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яку займав позивач, на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яку займав ОСОБА_5 .
Зауважив, що квартиру за адресою: АДРЕСА_3 позивач разом із членами своєї сім'ї у власність не отримував, про що свідчить довідка Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області № 114 від 25.01.2023.
Покликаючись до норм Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, позивач зазначив, що підставою для зняття з квартирного обліку є поліпшення житлових умов, в результаті чого відпали підстави для надання іншого житлового приміщення. Передбачені законом підстави для зняття з квартирного обліку мають бути наявними на момент розгляду компетентним органом питання про зняття з квартирного обліку. Разом з тим, ні на момент подання до відповідача рапорту про постановку на квартирний облік, ні на час звільнення з військової служби, ні на момент подання до суду позовної заяви у власності позивача жодного житла не перебувало та не перебуває, а відтак вважає, що рішення житлово-побутової комісії відповідача, оформлене протоколом № 3 від 26.08.2022, прийняте на підставі недостовірної інформації та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 01.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
Цією ж ухвалою від 01.03.2023 суд витребував від відповідача всі наявні докази, які слугували підставою для прийняття оспорюваного рішення.
17.07.2023 відповідач подав відзив на позов та докази на підтвердження своїх заперечень.
26.07.2023 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій вказав на пропущення встановленого судом строку для подання відзиву та просив залишити поданий відзив без розгляду. Також представник позивача заперечив наведені відповідачем аргументи щодо фактичних обставин справи.
31.07.2023 відповідач подав заперечення щодо відповіді на відзив, які просив врахувати при вирішенні справи.
Оцінюючи наведені учасниками справи доводи в частині строку подання відзиву та правових наслідків пропуску встановленого судом строку для подання відзиву, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 4 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5, 6, 7 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
За правилами, встановленими ч. 5. ст. 121 КАС України, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів (крім випадків, якщо позивачем є суб'єкт владних повноважень, а також якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет).
Частиною 11 статті 251 КАС України встановлено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Судом встановлено, що у відповідача наявний електронний кабінет, в який 02.03.2023 було доставлено ухвалу від 01.03.2023 про відкриття провадження у справі.
Скановані матеріали позовної заяви з додатками були доставлені до електронного кабінету відповідача 03.03.2023. Такі обставини підтверджуються відповідними довідкам про доставку електронного листа.
Засобами поштового зв'язку ухвала про відкриття провадження у справі та примірник позовної заяви з додатками відповідачу відповідно до приписів ч. 2 ст. 174, ч. 11 ст. 251 КАС України не надсилалися.
Представник відповідача в запереченні на відповідь на відзив зазначив, що в кабінеті електронного суду була технічно відсутня можливість отримати документи через неправильний доступ.
Слід зауважити, що з технічних причин, пов'язаних з функціонуванням електронного кабінету, суд позбавлений можливості достеменно встановити своєчасність, повноту та якість отримання учасником справи документів, які були йому надіслані через підсистему "електронний суд". Натомість, матеріалами судової справи підтверджується, що 03.07.2023 відповідач звернувся до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами судової справи та отримання позовної заяви (а.с. 71), після чого 17.07.2023 подав відзив та докази на його обґрунтування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Отже визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.
З огляду на наведене, з метою об'єктивного та повного встановлення обставин справи, дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, для належної перевірки оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає необхідним при вирішенні цієї судової справи оцінити наведені відповідачем у відзиві аргументи та перевірити їх наданими на вимогу суду доказами.
Заперечуючи позов, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 28.04.2000 по 20.12.2006 у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_4 , в 10 територіальному вузлі урядового зв'язку Служби безпеки України (правонаступник зазначених установ - 10 територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України). В подальшому до 31.12.2020 позивач проходив службу в 4 територіальному вузлі урядового зв'язку Держспецзв'язку. Згідно з інформацією 10 ТВУЗ Держспецзв'язку позивач перебував на квартирному обліку в 10 ТВУЗ Держспецзв'язку з 21.11.2000 по 08.10.2003 та знятий з черги на поліпшення житлових умов у зв'язку з отриманням житлової площі; отримане житло не здав.
Покликаючись до п. 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081, та п. 13 розд. ІІІ Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членів їх сімей, затвердженої наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації від 05.01.2016 № 3, відповідач вказав на підстави для зняття військовослужбовців з житлового обліку, а саме: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік.
Враховуючи наведене, на засіданні житлової комісії відповідача 26.08.2022 розглянуто документи, надані 10 ТВУЗ Держспецзв'язку, та матеріали облікової справи позивача та винесено рішення про його зняття та членів сім'ї з квартирного обліку, як особу, яка забезпечувалась житловою площею та не потребує поліпшення житлових умов. Відповідач вважає, що він діяв в межах чинного законодавства.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в підрозділах Служби безпеки України з 28.04.2000 (наказ СБУ № 583 від 28.04.2000); обіймав посади у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_4 територіальному вузлі урядового зв'язку СБ України; з 20.12.2006 наказом СБ України № 1987-ос від 20.12.2006 призначений на посаду начальника служби пального і мастильних матеріалів тилу 4 територіального вузла урядового зв'язку СБ України; наказом Голови Держспецзв'язку № 58-ос від 08.02.2007 призначений на посаду головного спеціаліста відділу тилового забезпечення 4 територіального вузла урядового зв'язку ДССЗЗІУ, де в подальшому проходив військову службу на різних посадах, що відображено в біографічній довідці позивача (а.с. 15-16).
Наказом Голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 15.10.2020 № 656-ос полковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби відповідно до підпункту "а" пункту 2 (у зв'язку з закінченням строку контракту) частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас Збройних Сил України з посади заступника начальника 4 територіального вузла урядового зв'язку Держспецзв'язку, з виключенням зі списків особового складу 31.12.2020 (а.с. 17).
Суд встановив, що відповідно до витягу з протоколу загальних зборів членів житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2000 № 2 смт Миропіль, старшого лейтенанта ОСОБА_1 поставлено на чергу на поліпшення житлових умов з 01.06.2000 (а.с. 23).
З 20.12.2006 позивач продовжив військову службу в 4 територіальному вузлі урядового зв'язку СБ України, місце дислокації якого, згідно з матеріалами судової справи, знаходиться в м. Рівному.
В 2007 році ОСОБА_1 звернувся з рапортом (дата рапорту не вказана) на ім'я начальника відділу тилового забезпечення та просив клопотати перед начальником 4 ТВУЗ про постановку його та членів сім'ї на чергу на поліпшення житлових умов з 01.06.2000 на сім'ю в складі трьох осіб. До такого рапорту було долучено витяг з протоколу житлової комісії від 21.11.2000 № 2, довідку з БТІ № 580 від 10.11.2006, довідку № 51 від 01.02.2007 з попереднього місця служби (а.с.20, 21).
За змістом довідки № 580 від 10.11.2006, виданої Комунальним підприємством "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , по обліку технічної інвентаризації в АДРЕСА_2 будинок (домоволодіння, яке має право особистої власності) за ним (нею) не зареєстровано (а.с. 22).
За змістом довідки № 51 від 01.02.2007, виданої 10 Територіальним вузлом урядового зв'язку ОСОБА_1 , згідно з довідкою Бердичівського БТІ № 580 від 10.11.2006 по обліку технічної інвентаризації будинок в смт Миропіль (домоволодіння, яке має право особистої власності) за ним не зареєстровано. Дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 прописана за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 24).
Згідно з витягом з протоколу засідання житлово-побутової комісії 4 ТВУЗ від 21.05.2007 № 15 було розглянуто рапорт позивача про постановку в чергу на поліпшення житлових умов та ухвалено включити ОСОБА_1 в загальну чергу на поліпшення житлових умов з моменту перебування на черзі з попереднього місця проходження служби згідно поданого рапорту та наданих необхідних документів, як такого, що потребує поліпшення житлових умов. Склад сім'ї 3 особи: дружина ОСОБА_2 , 1979 р.н., дочка ОСОБА_3 з 01.06.2007 (а.с. 28).
Згідно з актом обстеження житлових умов від 16.02.2016 сім'я позивача в складі 4 осіб проживає в одній кімнаті трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_6 ; сім'я потребує поліпшення житлових умов (а.с. 51).
Відповідно до витягу з протоколу засідання житлово-побутової комісії 4 ТВУЗ Держспецзв'язку від 19.02.2016 № 2 внесено зміни до облікової житлової справи позивача у зв'язку зі зміною в сімейному стані та відповідно до ст. 64 ЖК України включено до членів його сім'ї матір ОСОБА_4 (а.с. 52).
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 15 від 14.02.2017 погоджено наказ 4 ТВУЗ Держспецзв'язку від 28.11.2016 № 32 у частині надання службових квартир у будинку АДРЕСА_7 , зокрема: ОСОБА_1 - 3-кімнатної квартири № 11 жилою площею 49,0 на склад сім'ї 4 особи (він, дружина, дочка. мати) (а.с. 64).
Суд встановив, що згідно з витягом з протоколу засідання житлово-побутової комісії 4 ТВУЗ Держспецзв'язку від 26.08.2022 № 3 до порядку денного було включено питання про зняття ОСОБА_1 та членів його сім'ї з квартирного обліку.
Зі змісту цього протоколу встановлено, що відповідно до інформації 10 ТВУЗ Держспецзв'язку (довідка з попереднього місця служби про те, чи перебував на квартирному обліку і на яких підставах від 24.05.2022 № 29) ОСОБА_1 складом сім'ї три особи перебував на квартирному обліку у 10 ТВУЗ Держспецзв'язку з 21.11.2000 по 08.10.2003 та знятий з черги на поліпшення житлових умов у зв'язку з отриманням житлової площі. Згідно довідки з попереднього місця служби про те, чи утримував (здавав) житлову площу, від 24.05.2022 № 28 ОСОБА_1 утримав житлову площу: двокімнатну квартиру, житловою площею 27,34 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , зазначену квартиру не здавав.
Крім того, ОСОБА_1 під час зарахування на квартирний облік у 4 ТВУЗ Держспецзв'язку у 2007 році не повідомив зазначену інформацію щодо отримання квартири за попереднім місцем служби, що є підставою для зняття з квартирного обліку у разі подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, внесення у Списки, відповідно до абз. 5 п. 13 розділу ІІІ Інструкції.
Керуючись ст. 40 Житлового кодексу України, абз. 3 п. 3 Порядку, абз. 3 п. 5 Інструкції, враховуючи, що ОСОБА_1 отримував житлове приміщення за місцем проходження служби, у такому випадку громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпала підстава для надання іншого житлового приміщення, житлова комісія одноголосно постановила зняти ОСОБА_1 та членів його сім'ї з квартирного обліку 4 ТВУЗ Держспецзв'язку (а.с. 59-60).
Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні цього публічно-правового спору суд враховує такі релевантні джерела права.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Статтею 12 Закону №2011-XII передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці строкової військової служби та військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, розміщуються в казармах (на кораблях) згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. За ними зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу та військову службу під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (абз.2 п.1 ст.12 Закону №2011-XII).
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абз. 3 п. 1 ст. 12 Закону №2011-XII).
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абз. 4 п. 1 ст. 12 Закону №2011-XII).
Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла (абз.1 п.9 ст.12 Закону №2011-XII).
На виконання ст. 12 Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081, тут і далі - в редакції чинній на дату прийняття такої постанови Уряду), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Пунктом 2 Порядку № 1081 встановлено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.
У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.
Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.
Пункт 3 Порядку № 1081: Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
Відповідно до п. 22 Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини (п.24 Порядку №1081).
У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Пункт 25 Порядку № 1081: На кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа.
Облікова справа є документом суворої звітності і зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку, а після надання йому житла для постійного проживання протягом п'яти років - у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, якщо ордер видано квартирно-експлуатаційним органом - в квартирно-експлуатаційному органі. Після закінчення зазначеного строку справа знищується у встановленому порядку.
Пункт 26 Порядку № 1081: Військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Пункт 30 Порядку № 1081 встановлює, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі:
поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла;
засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;
звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;
в інших випадках, передбачених законодавством.
Суд зазначає, що наведені вище норми Порядку № 1081 були чинними на час перебування позивача на обліку в військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ) на черзі на поліпшення житлових умов та на час включення його 21.05.2007 в загальну чергу на поліпшення житлових умов на сім'ю в складі три особи в 4 ТВУЗ (м. Рівне).
Порядок забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців, які проходять військову службу в Адміністрації Держспецзв'язку, її територіальних органах, Головному управлінні урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку та підрозділах урядового фельд'єгерського зв'язку, територіальних підрозділах, закладах, установах та інших організаціях Держспецзв'язку (далі - підрозділи Держспецзв'язку) та потребують поліпшення житлових умов, осіб, звільнених зі служби в Держспецзв'язку на посадах осіб рядового та начальницького складу, звільнених в запас або у відставку з військової служби в Держспецзв'язку, що залишилися перебувати на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у підрозділах Держспецзв'язку після звільнення, та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців та членів сімей осіб рядового і начальницького складу, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби та служби на посадах осіб рядового і начальницького складу (далі - члени їх сімей) визначає Інструкція про організацію забезпечення житловими приміщеннями особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членів сімей, затверджена наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 05.01.2016 № 3 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.02.2016 за № 172/28302 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції військовослужбовці Держспецзв'язку та члени їх сімей мають право забезпечуватися житловими приміщеннями за місцем проживання виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районних державних адміністрацій (далі - виконавчі органи) на загальних підставах відповідно до вимог законодавства.
Згідно з п. 3 розділу І Інструкції забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців Держспецзв'язку та членів їх сімей здійснюється шляхом: надання службових житлових приміщень; надання житлових приміщень для постійного проживання; надання житлової площі у гуртожитках курсантам навчальних закладів Держспецзв'язку (далі - курсанти), слухачам навчальних закладів Держспецзв'язку і військовослужбовцям Держспецзв'язку, які проходять військову службу в Держспецзв'язку за контрактом і перебувають у шлюбі; оренди житлових приміщень; виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення; виплати грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення.
Абзацом 1 пункту 4 розділу І Інструкції передбачено, що військовослужбовці Держспецзв'язку та члени їх сімей, які проживають разом з ними (крім курсантів), за відсутності в них житла для постійного проживання в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби (далі - близько розташовані населені пункти), забезпечуються службовими житловими приміщеннями.
Відповідно до п. 5 розділу І Інструкції військовослужбовцям Держспецзв'язку, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання житлове приміщення.
Забезпечення військовослужбовців Держспецзв'язку та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного із числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла або надання грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям Держспецзв'язку у межах норм, установлених законодавством.
З метою дотримання вимог законодавства під час ведення обліку військовослужбовців Держспецзв'язку, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей (далі - квартирний облік), розподілу житлової площі, призначеної для постійного проживання, та контролю за використанням житлових приміщень в Адміністрації Держспецзв'язку (підрозділах Держспецзв'язку) створюються житлово-побутові комісії (далі - ЖПК) ( п. 6 розділу І Інструкції).
Відповідно до п. 1 розділу V Інструкції житлові приміщення для постійного проживання надаються військовослужбовцям Держспецзв'язку та особам, звільненим з військової служби в Держспецзв'язку (служби на посадах осіб рядового і начальницького складу Держспецзв'язку), які мають (мали на дату звільнення) вислугу на військовій службі (службі на посадах осіб рядового і начальницького складу Держспецзв'язку) 20 років і більше та перебувають на квартирному обліку в Держспецзв'язку, крім випадків, передбачених законодавством.
Разом із зазначеними в абзаці першому цього пункту особами житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються члени сімей, визначені статтею 64 Житлового кодексу України, внесені в особову справу військовослужбовця Держспецзв'язку (особи, яка перебуває на квартирному обліку), які проживають та перебувають разом з такими особами на квартирному обліку в Держспецзв'язку.
Стаття 34 Житлового кодексу України (в редакції чинній на час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ТВУЗ) встановлює, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, зокрема: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів України і Українською республіканською радою професійних спілок.
Відповідно до статей 47, 48 Житлового кодексу України (в редакції чинній на час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , 10 ТВУЗ) норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.
При передачі громадянам житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.
Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.
Статтею 40 Житлового кодексу України (в редакції чинній на час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ТВУЗ) встановлено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.
Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:
1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства України;
4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;
5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
У разі смерті громадянина, який перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, за членами його сім'ї зберігається право подальшого перебування на обліку. Таке ж право зберігається за членами сім'ї громадянина, який перебував на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів і був знятий з обліку з підстав, зазначених у пунктах 2 і 4 цієї статті.
Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.
Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.
Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини справи в розрізі наведених вище норм матеріального закону, суд зазначає про таке.
Матеріалами судової справи підтверджується, що відповідно до витягу з протоколу загальних зборів членів житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2000 лейтенанта ОСОБА_1 поставлено на чергу для поліпшення житлових умов з 01.06.2000 (а.с. 23).
Згідно з витягом з особового рахунку № НОМЕР_3 ЖЕК від 23.09.2004 відповідальний квартиронаймач ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_4 _, зі зручностями, дві ізольовані кімнати, загальна житлова площа 27,34 м.кв., загальна жила площа 27,34 м.кв., склад сім'ї три особи. Підстави відкриття особового рахунку: протокол засідання житлової комісії № 8 від 17.06.2002 виданий в/ч НОМЕР_1 (а.с. 43).
Згідно з витягом з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2004 №18 дозволено обмін житла ОСОБА_5 , який займає житлову площу за адресою: АДРЕСА_3 (двохкімнатна, 44,1 кв.м. житлової площі) з ОСОБА_6 , який займає житлову площу за адресою: АДРЕСА_2 (склад сім'ї три особи) (а.с. 44).
Зі змісту довідки від 24.05.2022 №29 наданої 10 ТВУЗ, вбачається, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у 10 ТВУЗ Держспецзв'язку з 21.11.2000 по 08.10.2003 та знятий з черги на поліпшення житлових умов у зв'язку з отриманням житлової площі. Склад сім'ї 3 особи (а.с. 83).
Відповідно до довідки від 24.05.2022 №28 наданої 10 ТВУЗ, ОСОБА_1 утримував окрему двокімнатну квартиру, житловою площею 27,34 м2 за адресою: АДРЕСА_2 . В графах "здав" (повністю або частково, число, місяць, рік) або "приватизував, залишив повнолітнім членам сім'ї, житловою площею не забезпечувався" - відомості не відображені (прочерки) (а.с. 84).
Суд констатує, що в матеріалах судової справи відсутнє рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , 10 ТВУЗ про надання позивачу на сім'ю в складі три особи житлового приміщення в смт Миропіль Житомирської області, для постійного проживання, житлова площа якого дає підстави вважати, що відпала необхідність поліпшення житлових умов сім'ї позивача. Також відсутнє й рішення відповідної житлової комісії про зняття позивача з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у зв'язку з наданням двохкімнатної квартири житловою площею 27,34 м.кв. за адресою АДРЕСА_2 .
Та обставина, що протоколом засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 30.09.2004 № 18 дозволено обмін означеної житлової квартири в АДРЕСА_4 , дає підстави вважати необґрунтованою інформацію:
1) наведену в довідці 10 ТВУЗ № 29 від 24.05.2022 про те, що позивач перебував на квартирному обліку по 08.10.2003 та знятий з черги у зв'язку з отриманням житлової площі;
2) наведену в довідці 10 ТВУЗ № 28 від 24.05.2022 про те, що позивач квартиру за адресою за адресою АДРЕСА_2 не здав, адже в подальшому, відповідно до протоколу засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 30.09.2004 № 18, в таку квартиру вселилася сім'я іншого військовослужбовця.
Відповідно до довідки від 16.12.2022 №179 наданої 10 ТВУЗ, ОСОБА_1 утримував окрему двокімнатну квартиру, житлова площа 44,1 м2 за адресою: АДРЕСА_3 . В графах "здав" (повністю або частково, число, місяць, рік) або "приватизував, залишив повнолітнім членам сім'ї, житловою площею не забезпечувався" - відомості не відображені (прочерки) (а.с. 85, зворот).
Враховуючи дату надання житловою комісією в/ч НОМЕР_1 дозволу на обмін житловими приміщеннями (30.09.2004), суд зауважує, що утримання позивачем житлового приміщення в смт Понінка, Хмельницької області, об'єктивно не узгоджується з датою зняття його з обліку (08.10.2003), яка зазначена в довідці № 29 від 24.05.2022. Отже, ця обставина додатково підтверджує факт перебування позивача на обліку як особи, яка потребує поліпшення житлових умов, станом на 30.09.2004.
Отже матеріалами судової справи не підтверджується факт зняття позивача з обліку на поліпшення житлових умов за місцем проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ТВУЗ.
Будь-які документально підтверджені відомості, в тім числі й рішення відповідної житлової комісії, про те, що квартира в смт Понінка Хмельницької області надається позивачу для постійного проживання, - відповідачем не надані, а судом не встановлені.
Окрім цього, суд зазначає, що за попереднім місцем служби сім'я позивача перебувала на обліку в складі три особи (разом з дружиною позивача та донькою). Відомості про включення до складу його сім'ї іншої особи в матеріалах судової справи відсутні.
Як встановлено судом, ні позивач, ні члени його сім'ї, на яких надавалися вищевказані житлові приміщення для проживання за попереднім місцем проходження позивачем військової служби, не скористалися правом приватизації такого житла. З 20.12.2006 позивач призначений на посаду в 4 ТВУЗ Держспецзв'язку, у зв'язку з чим змінив місце проживання на місто Рівне. На час виникнення спірних правовідносин позивач житлом для постійного проживання не забезпечений та проживає в службовому житловому приміщенні.
При цьому суд не бере до уваги та відхиляє доводи відповідача про те, що особа, яка ймовірно може бути членом сім'ї позивача, приватизувала вищевказану квартиру в смт Понінка Хмельницької області.
Згідно з довідкою Комунального підприємства Полонської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" № 34 від 08.02.2023, громадянка ОСОБА_7 набула право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Понінківською селищною радою 23.10.2007 на підставі рішення виконкому Понінківської селищної ради № 451 від 26.12.2006 (а.с. 88).
Оскільки матеріалами судової справи не підтверджується, що означена громадянка перебувала на обліку як член сім'ї позивача для поліпшення житлових умов, відсутні підстави вважати, що вищевказане житло було залишене повнолітнім членам сім'ї позивача. При цьому, на час приватизації житла позивач вже проходив службу та проживав у місті Рівному. Разом з тим, та обставина, що вищевказана квартира була приватизована іншою особою, яка не перебувала разом з позивачем на квартирному обліку, свідчить на користь висновку, що позивач при переведенні до нового місця служби таку квартиру здав (повернув) до житлового фонду відповідного органу місцевого самоврядування.
З огляду на встановлені обставини, суд оцінює критично та не бере до уваги наданий відповідачем лист від 07.02.2023 №59/16-211 10 ТВУЗ Держспецзв'язку про те, що жодної з квартир (за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ) при переведенні до нового місця служби ОСОБА_1 до 10 ТВУЗ Держспецзв'язку не здав.
У сукупності викладених обставин суд доходить висновку про безпідставність доводів відповідача про те, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на отримання житлового приміщення для постійного проживання під час проходження військової служби.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Також судом не встановлено факту надання позивачем житловій комісії відповідача недостовірних відомостей, позаяк всі досліджені судом документи з облікової справи позивача (а.с.22-27), які передували прийняттю житловою комісією рішення про включення позивача в загальну чергу на поліпшення житлових умов, видані уповноваженими особами, в тім числі й в/ч НОМЕР_1 , а достовірність таких відомостей відповідачем не спростована.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності своєї поведінки в межах спірних правовідносин.
Оцінивши основні та вагомі аргументи учасників справи та надані ними докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що рішення житлової комісії 4 ТВУЗ Держспецзв'язку про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, яке оформлене протоколом № 3 засідання житлової комісії від 26.08.2022, не відповідає критеріям правомірності, визначеним в статті 2 КАС України, ґрунтується на припущеннях суб'єкта владних повноважень, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд вважає, що для належного та ефективного захисту порушених житлових прав позивача слід зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирному обліку з 01.06.2000 - дати постановлення на чергу на поліпшення житлових умов.
Отже позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Враховуючи результати судового розгляду, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень. Докази понесення позивачем інших судових витрат у зв'язку з судовим розглядом справи відсутні.
Оскільки позовна вимога про зобов'язання вчинити певні дії є способом захисту порушеного права внаслідок неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень, отже такі вимоги є однією позовною вимогою немайнового характеру. Таким чином, при зверненні за судовим захистом позивач сплатив судового збору надмірно. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до 4 Територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії 4 Територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, яке оформлене протоколом № 3 засідання житлової комісії від 26.08.2022.
Зобов'язати 4 Територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України поновити ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирному обліку в 4 Територіальному вузлі урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України з 01.06.2000.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 4 Територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30 січня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - 4 Територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (вул.Соборна,227-Д,м.Рівне,33001, ЄДРПОУ/РНОКПП 34781331)
Суддя Н.О. Дорошенко