Справа № 420/31874/23
31 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська Імпортна Компанія” до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ТОВ “Дунайська Імпортна Компанія” звернулося з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить:
1) Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000642/1 від 06.10.2023 року.
2) Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001275 від 06.10.2023 року.
Ухвалою суду від 14.12.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку із імпортуванням на територію України товару, а саме - лимон свіжий, сорту MAYER, вагою 20 000,00 кг (нетто), було подано до Одеської митниці митну декларацію №23UA500500035355U7 від 06.10.2023 року. Від відповідача надійшло повідомлення про витребування додаткових документів на підтвердження складових митної вартості. У відповідь Декларантом надіслано лист разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості та викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000642/1 від 06.10.2023 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для розмитнення товару за ціною вказаною у МД. Просять задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA500500035355U7 від 06.10.2023 року було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у Рішенні про коригування митної вартості товарів. На вимогу митного органу позивачем не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, поданими розбіжності не спростовано, а тому були застосовані другорядні методи визначення митної вартості. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлені такі обставини по справі.
10.03.2022 року ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI (постачальник) та ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” уклали контракт №13/22 на поставку товару, зазначеного у замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах.
06.10.2023 року ТОВ «ОТОМАН» (далі - Брокерська компанія, Декларант), діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» на підставі Договору №11/06-20 від 11.06.2020 р., у зв'язку із імпортуванням на територію України товару, а саме - лимон свіжий, сорту MAYER, вагою 20 000,00 кг (нетто), країна виробництва - Туреччина, постачальник - ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI (далі - Постачальник) подало до Одеської митниці митну декларацію №23UA500500035355U7 від 06.10.2023 року. Товар поставлявся Позивачу Постачальником на підставі контракту на поставку № 13/22 від 10.03.2022 року (далі - Контракт).
Одеською митницею відправлено повідомлення Декларантові, в якому запропоновано надати додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ та зазначено, що до митної вартості додається така складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Зазначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Відповідно до п. 3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми - виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.
На виконання вказаного запиту, позивачем/декларантом надіслано лист № 06/10-23 від 06.10.2023 р., в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи, разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 20.09.2023 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-15/10-2023 від 06.10.2023 року, розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 28.09.2023 року, копія митної декларації країни відправлення № 23330100EX00181278 від 28.09.2023 р. (далі - Експортна декларація).
06.10.2023 року Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000642/1 від 06.10.2023року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001275 від 06.10.2023 року.
У Рішенні про коригування в якості підстави для витребування додаткових документів та збільшення митної вартості Відповідачем зазначено таке:
1) відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 4.5 та 7.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.03.2022 № 13/22 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Щодо додатково отриманих від Декларанта документів в Рішенні зазначено: « 06.10.2023 електронним повідомленням декларантом ТОВ "ОТОМАН" було надіслано повідомлення, з листом №06/10-23 від 06.10.2023 в якому просять здійснити митне оформлення згідно наданих документів. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ».
Позивач не погоджуючись з таким рішеннями звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до п. 6 ст. 54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі йде їх перелік).
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено у цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника.
Однією з підстав коригування митної вартості митним органом зазначено відсутність даних про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Заперечуючи проти наведеного позивач зазначив, що жодні витрати на пакування товару ним понесені не були, а тому за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Суд не погоджується з висновками відповідача, оскільки відповідно до п. 7.2 Контракту на поставку №13/22 від 10.03.2022 року, обов'язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають. (а.с. 32-37)
Суд зазначає, що даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі та інших супровідних документах правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.
Таким чином, вимоги митного органу про надання числових даних щодо вартості пакування не ґрунтуються на вимогах митного законодавства.
На думку суду, існування документів які визначають числові значення вартості упаковки взагалі не визначено законодавством, але вони можуть створюватись за власним розсудом продавця та жодним чином не можуть вимагатись покупцем чи митним органом в силу того, що це не передбачено законодавством. Ціна товару це фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Це кількісно визначена величина втіленої в ньому живої праці, важливою складовою якої є витрати виробництва, що визначаються після закінчення виробничого процесу, а також доведення товару до конкуретного вигляду, його оформлення в тому числі і пакування.
За певних умов, понесені на виготовлення товару витрати та інші складові його ціни є комерційною таємницею виробника, а тому у митного органу відсутні повноваження та законні підстави вимагати зазначення числових даних щодо вартості пакування за умови зазначення, що вартість пакування включена до ціни товару.
Згідно зовнішньоекономічного договору ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості ( Постанова ВС № 815/6794/17 від 22,01.2019 року).
Щодо додатково витребовуваних документів, суд зазначає, що підстави вчинення таких дій передбачені ч. 3 ст. 53 МКУ відповідно до якої витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Крім того, визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зазначає, що з урахуванням вищенаведених обґрунтувань викладених судом щодо вартості пакування які чітко та зрозуміло викладені у контракті та інших документах наданих до митного оформлення, твердження відповідача про розбіжності при визначенні митної вартості є протиправними, а відповідно вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою.
Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості (Ухвала ВАСУ від 17 квітня 2014 року у справі № 2а/0570/1778/12, касаційне провадження № К/9991/49095/12).
Як вже було зазначено відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Приписи вказаної статті митним органом порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення.
Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду, такий обов'язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов'язок позивач виконав ще до звернення до суду.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання юридичних послуг, додаток до договору, акт наданих послуг. ордер адвоката.
Так, за умовами договору винагорода за надані адвокатом послуги визначається згідно з прайсом, що є невід'ємним додатком до даного договору та додатковими угодами до цього договору, що встановлюють окремий порядок сплати винагороди адвокату за певні види послуг (п. 5.2).
Загальна вартість наданих адвокатом послуг склала 6500,00 грн, з яких: підготовка позовної заяви - 5000,00 грн, представництво клієнта у суді (письмове провадження) - 1500,00 грн.
Проаналізувавши зміст поданої заяви, дослідивши матеріали справи, співставивши наведені позивачем аргументи із категорією цієї справи, врахувавши заперечення відповідача, суд вважає, що заявлена до стягнення сума за підготовку позовної заяви - 5000,00 грн є співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
Необхідно зауважити, що представництво інтересів клієнта у суді у справі, яка розглянута у письмовому провадженні, не може бути виставлено окремою послугою адвоката вартістю 1500,00 грн, оскільки незрозумілим є із яких дій адвоката складається така послуга та яку кількість часу ним витрачено на її реалізацію. Тому суд не враховує такий вид послуги.
Варто також зауважити, що усі заяви та документи подавались представником до суду через систему Електронний суд, що не потребувало особистої явки представника до приміщення суду та відповідно додаткових витрат часу на представництво клієнта у суді.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” задовольнити повністю.
1) Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000642/1 від 06.10.2023 року.
2) Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001275 від 06.10.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” (ЄДРПОУ 40017905, 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна 1) судовий збір у сумі 4 294,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.