Справа № 420/30248/23
30 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ОДЕСАВИНПРОМ» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-
Приватне акціонерне підприємство “ОДЕСАВИНПРОМ” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.09.2023 № UA500220/2023/000025/1; визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500220/2023/000067.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що прийняте Одеською митницею рішення є протиправним, оскільки з наданих декларантом документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, при цьому, при цьому, не містять суперечностей, розбіжностей, які б могли вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару, тоді як відповідач формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.
Відповідач - Одеська митниця з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 30.11.2023 р. вхід. № ЕС/16848/23), наголошуючи, зокрема, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500220001469U1 від 27.09.2023 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, вказані обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “ОДЕСАВИНПРОМ” до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, - залишено без руху.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/30248/23 за позовом Приватного акціонерного товариства “ОДЕСАВИНПРОМ” до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство “ОДЕСАВИНПРОМ”, в межах повноважень, передбачених статутними документами, здійснює господарську діяльність, у тому числі, зовнішньоекономічну.
З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ “ОДЕСАВИНПРОМ” (покупець) та компанією “VETROPACK CHISINAU” S.A (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №40014849 від 15.06.2023 (далі - Контракт) предметом якого є купівля-продаж пляшок скляних (п. 1.1. Контракту). Згідно п. 2.1. Контракту ціна Товару за Договором буде вказана у Додатках, а загальна вартість Договору надалі іменуватиметься як “Договірна ціна”.
26.09.2023, на виконання п.2.1 умов вказаного Контракту, компанія “VETROPACK CHISINAU” S.A виставила ПрАТ “Одесавинпром” інвойс №7800002359 на товар - «пляшки скляні "Champagne 680g SK 17,5 750 ml”», кількість - 23 400 пляшок, загальною вартістю 10 094,76 євро.
На зазначену партію товару “пляшки скляні з кольорового скла "Champagne 680g SK 17,5 750 ml"” 27.09.2023 було оформлено експортну декларацію.
Для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці митним агентом Приватного акціонерного товариства «ОДЕСАВИНПРОМ» була подана митна декларація (МД) № 23UA500220001469U1 від 27.09.2023, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ПрАТ “ОДЕСАВИНПРОМ”, а саме пляшки скляні з кольорового скла "Champagne 680g SK 17,5 750 ml", для розливу харчових напоїв, номінальна місткість 0,75 л., упаковані на дерев'яних палетах, обтягнуті поліетиленовою плівкою, між рядами пляшок картонні прокладки, що являються транспортною тарою та призначені для зручності транспортування.
В графі 22 МД вказано ціну товару згідно виставленого рахунку - інвойсу № 7800002359 від 26.09.2023, на суму 10 094,76 євро, а в графі 12 МД зазначена загальна сума митної вартості товарів у валюті України, визначена декларантом з урахуванням витрат на транспортування товару 404 901.03 грн. (10094,76 євро х 38,7609 курс грн../євро + 15 000,00 грн. транспортних витрат на перевезення вантажу).
На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів до митної декларації додані документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, та інші товаросупровідні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 40014849 від 15.06.2023; рахунок-фактура (інвойс) від 26.09.2023 № 7800002359; договір перевезення вантажу № 290823 у міжміському та міжнародному сполученні від 29.08.2023; довідку про транспортні витрати №26/09-1 від 26.09.2023; сертифікат про походження товару від 26.09.2023 № А 310905; копія митної декларації країни відправлення від 26.09.2023 № MD 2070/2023/103807.
За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом було повідомлено декларанта про необхідність протягом десяти 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів: 1) каталоги, прейскурант (прайс-лист) виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На запит митного органу, для підтвердження митної вартості, 27.09.2023 ПрАТ «ОДЕСАВИНПРОМ» було надано лист від 27.09.2023 №107, лист Vetropack Chisinau SA від 25.09.2023 №25/09, калькуляція виробника товарів від 14.09.2023. Листом від 27.09.2023 №107, також було повідомлено, що інші документи надати не є можливим.
За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці 27.09.2023 було прийнято рішення про коригування заявленої Приватним акціонерним товариством “ОДЕСАВИНПРОМ” митної вартості товару за № UA500220/2023/000025/1, та на його підставі видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № № UA500220/2023/000067
Зокрема, у графі 33 спірного Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом, у тому числі, зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1. Аркуші контракту від 15.06.2023 № 40014849 не пронумеровані, спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах. Окремі ділянки контракту містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, а саме на всіх аркушах наявні дрібні чорні плями. Вказане свідчить, що даний документ може містити ознаки підробки, а наведені в ньому відомості - можуть бути неправдивими. Отже даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов'язань;
2. Перший, другий, третій, четвертий та п'ятий аркуші контракту не містять печаток та підписів покупця та продавця, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки;
3. Відсутні підписи та печатки покупця та продавця на всіх аркушах перекладеного на українську мову контракту;
4. Відповідно до п.2.2 контракту: «Постачальник має право збільшувати ціну покупки, або відмовитись від Договору. Якщо конкретна ціна покупки не була узгоджена, застосовується прайс-лист». Прайс-лист відсутній;
5. У наданій до митного оформлення митній декларації фактурна вартість товару нижче, чим за попередніми поставками по цьому ж контракту. Пункт 2.2 контракту не передбачено зниження ціни контракту, а тільки підвищення;
6. Відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте п. 2.2 визначено ціна Постачальника є ціна нетто і не включають встановлений законом податок на додану вартість, митні збори та інше. Вартість в наданому інвойсі вказано за штуку. Також п. 3 контракту «Упаковка, доставка» передбачені відповідні умови, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Доля упаковки становить 5,3% та перевищує характерну для даного коду товару та виду упаковки.
7. Відповідно до п 4.4 контракту передбачено, що дата та періоди доставки повинні бути узгоджені в письмовій формі. Жодного підтверджуючого документу не надано митному органу.
8. Відповідно до правил Інкотермс умови поставки товару FCA- м. Кишинів передбачають наявність страхування вантажу, проте декларантом не надано жодного документа, який підтверджує факт страхування.
9. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на МТУ та по МТУ, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить до висновку, що даний позов є обґрунтованим, а отже підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.51 Митного Кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Отже, з системного аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з частинами першою - другою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").
За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Зокрема, аналізуючи наведені у оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500220/2023/000025/1 від 27.09.2023 року, обставини, котрі слугували підставою для його винесення, та враховуючи доводи, аргументи учасників справи, наявні у справі докази в їх сукупності, суд акцентує на наступному.
Так, як вбачається зі змісту оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500220/2023/000025/1 від 27.09.2023 року, та зазначено вище, останнє обґрунтоване, у тому числі, наступним: аркуші контракту від 15.06.2023 № 40014849 не пронумеровані, спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах. Окремі ділянки контракту містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, а саме на всіх аркушах наявні дрібні чорні плями. Вказане свідчить, що даний документ може містити ознаки підробки, а наведені в ньому відомості - можуть бути неправдивими. Отже даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов'язань. Перший, другий, третій, четвертий та п'ятий аркуші контракту не містять печаток та підписів покупця та продавця, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки. Водночас, суд акцентує, що фахівці контролюючого органу не мають спеціальних знань у відповідній галузі, а отже окреслене є суто припущенням останніх.
Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі Контракту № 40014849 від 15.06.2023 року, укладеного між компанією “Vetropack Chisinau” S.A. (Постачальник) та ПрАТ “Одесавинпром” (Покупець).
Так, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведені висновки узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладених у Постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.
Суд зазначає, що згідно з підпунктом 29 п.5 Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 28.07.2020 № 107, підробка - створення (повністю або частково) документа, подібного на справжній/автентичний документ, з метою незаконного його використання як справжнього/автентичного документа.
Пленум Верховного Суду України у п. 6 Постанови “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил” № 8 від 03.06.2005 вказав, що підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів. З наведеного слідує, що наявність слідів сканування контракту, а також відсутність нумерації його сторінок не може свідчити про ознаки підробки вказаного документа.
Окрім того, на підтвердження вказаних тверджень у Рішенні № UA500220/2023/000025/1 від 27.09.2023 року будь-яких експертних досліджень відповідачем не проводилось, та не наведено, а отже, на думку суду, неспроможним є посилання в оскаржуваному рішенні на підробку документів лише з підстав, що аркуші контракту від 15.06.2023 № 40014849 не пронумеровані, спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах. Окремі ділянки контракту містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, а саме на всіх аркушах наявні дрібні чорні плями.
Суд, також, враховує, що митний орган не застосував до позивача будь-яких заходів, встановлених законодавством за надання підробних документів митному органу (порушення митних правил), що свідчить про те, що висновки митного органу ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим з огляду на вимоги чинного законодавства.
Щодо зауважень митного органу про те, що перший, другий, третій, четвертий та п'ятий аркуші контракту не містять печаток та підписів покупця та продавця, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки, та про відсутність підписів та печаток покупця та продавця на всіх аркушах перекладеного на українську мову контракту, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Більше того, відповідно до приписів частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку сторін за правочином вчинення дій щодо проставляння підписів та печаток на кожній сторінці договору, який містить більше ніж одну сторінку. Таке оформлення договору є їх правом та вчинюється за обопільною домовленістю.
Разом з тим, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 40014849 від 15.06.2023 року належним чином засвідчений підписами та печатками покупця та продавця на останній сторінці, що не дає сумнівів про дійсну наявність господарських правовідносин між контрагентами.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що відсутність на першому, другому, третьому, четвертому та п'ятому аркуші контракту зовнішньоекономічного договору (контракту) № 40014849 від 15.06.2023 року, та відсутність підписів та печаток покупця та продавця на всіх аркушах перекладеного на українську мову контракту, не тягне за собою недійсності чи нікчемності такого договору, оскільки сторонами не встановлено обов'язковості скріплення печаткою та підписом кожної його сторінки.
Щодо посилань митного органу на те, що відповідно до п.2.2 контракту: «Постачальник має право збільшувати ціну покупки, або відмовитись від Договору. Якщо конкретна ціна покупки не була узгоджена, застосовується прайс-лист», прайс-лист відсутній, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у Постанові від 18.01.2018 у справі № К/9901/2542/18 зазначив: «До переліку додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки».
В аспекті зазначеного, суд зазначає, що прайс-лист не є обов'язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.
Таким чином, вищенаведені доводи Одеської митниці не можуть слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Щодо посилань митного органу про те, що у наданій до митного оформлення митній декларації фактурна вартість товару нижче, чим за попередніми поставками по цьому ж контракту, та п. 2.2 контракту не передбачено зниження ціни контракту, а тільки підвищення, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 2.2. п.2 Контракту № 40014849 від 15.06.2023 року, ціни Постачальника є цінами нетто і не включають встановлений законом податок на додану вартість, митні збори, збори за переробку або будь-які інші стягування. Усі ціни можуть бути змінені Постачальником без попереднього повідомлення. Постачальник має право збільшити ціну покупки або відмовитися від договору, якщо витрати на виробництво або транспортування зростуть після укладання договору. Якщо сторони погоджуються, що ціна покупки буде сплачена у валюті, відмінній від євро, покупець несе валютний ризик з дати підтвердження замовлення до оплати повної ціни покупки. Якщо конкретна ціна покупки не була узгоджена, застосовується прайс-лист Постачальника зі змінами, що можуть вноситися час від часу.
Таким чином, ціну на товар Постачальник має право змінити як в сторону збільшення так і в сторону зменшення. В Договорі не зазначено про те, що Постачальник має право лише збільшувати ціну за товар, оскільки усі ціни можуть бути змінені Постачальником без попереднього повідомлення.
Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Отже, доводи відповідача про те, що фактурна вартість товару нижче чим за попередніми поставками є необґрунтованими та безпідставними.
Безпідставними, на думку суду, є також зауваження митного органу відносно того, що відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте п. 2.2 визначено ціна Постачальника є ціна нетто і не включають встановлений законом податок на додану вартість, митні збори та інше. Вартість в наданому інвойсі вказано за штуку. Також п. 3 контракту «Упаковка, доставка» передбачені відповідні умови, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Доля упаковки становить 5,3% та перевищує характерну для даного коду товару та виду упаковки.
Пунктом 3 Контракту передбачено, що упаковка обирається на розсуд постачальника.
Відповідно до інвойсу вартість упаковку включена у вартість товару.
До того ж, відповідачу до митного оформлення надавалася калькуляція від 17.07.2023 року, в якій зазначено, що постачальником до ціни товару додано таку складову, як вартість пакування.
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 “Процедура митної декларації” має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій, поданих Декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими компанією “Vetropack Chisinau” S.A. не передбачалось.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у Постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в якій Верховний суд зазначив, що відповідно до пп “в” п.1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв'язку з чим згідно з положеннями пп “в” п.1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Таким чином, в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Оскаржуване Рішення також ґрунтується, у тому числі, на зауваженнях митного органу про те, що відповідно до п 4.4 контракту передбачено що дата та періоди доставки повинні бути узгоджені в письмовій формі. Жодного підтверджуючого документу не надано митному органу.
Відповідно до п.п.4.4 п.4 Контракту № 40014849 від 15.06.2023 року, дати та періоди доставки повинні бути узгоджені в письмовій форму, в іншому випадку жодних зобов'язань щодо доставки не має виникати.
Суд зазначає, що вказані зауваження відповідача жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для відмови у митному оформленні такого товару.
Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, дати та періоди доставки безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про дати та періоди доставки не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Не заслуговують також на увагу зауваження митного органу, що відповідно до правил Інкотермс умови поставки товару FCA - м. Кишинів передбачають наявність страхування вантажу, проте декларантом не надано жодного документа, який підтверджує факт страхування, оскільки відповідно до базових умов поставки товару FCA, страхування не є обов'язковим.
Згідно умов FCA, Інкотермс 2020 страхування товару не є обов'язковим, та умовами контракту № 40014849 від 15.06.2023 року не передбачалося, а відтак вищенаведені доводи викладені в оскаржуваному рішенні є безпідставними.
Безпідставними, на думку суду, є також зауваження митного органу, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахункафактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на МТУ та по МТУ, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Так, судом встановлено, що надані до митного оформлення довідки № 26/09-1 від 26.09.2023 р., та рахунку на оплату № 6772 від 26.09.2023 р. є належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження понесених транспортних витрат до митного кордону України.
Крім того, п 3.3 договору перевезення вантажу № 290823 y міжміському та міжнародному сполученні від 29.08.2023 р. передбачено що оплата замовником здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з моменту вивантаження автомобіля і отримані копії рахунку та копії CMR з відміткою про вивантаження, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Експедитора, якщо інше не обумовлено в заявці.
Митним кодексом України не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, тобто такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Таким чином, зважаючи на вище окреслене, суд доходить висновку, що декларантом були надані усі необхідні документи, котрі давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, як і не окреслено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, та як наслідок прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не може слугувати безумовною підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Натомість, суд зазначає, що митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару, не надавши їм відповідної оцінки, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 40014849 від 15.06.2023; рахунок-фактура (інвойс) від 26.09.2023 № 7800002359; договір перевезення вантажу № 290823 у міжміському та міжнародному сполученні від 29.08.2023; довідки про транспортні витрати №26/09-1 від 26.09.2023; сертифікат про походження товару від 26.09.2023 № А 310905; митна декларація країни відправлення від 26.09.2023 № MD 2070/2023/103807, котрі, на думку суду, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані митним органом, але й взагалі залишено без уваги.
У Постанові від 01.10.2013 по справі N 21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Між тим, митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними, достатніми доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В той же час, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у графі 33 “Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” зокрема зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 МК України.
Відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
За таких обставин, митний орган не довів належними та допустимими доказами/ аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 по справі № 803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
У Постанові від 30.04.20 по справі №820/231/16 Верховний Суд акцентував, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Згідно Рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі “Звежинський проти Польщі” позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.
Під час втручання необхідно дотримуватися “справедливої рівноваги” між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі “Pressos Compania Naviera S. А.” та інші проти Бельгії). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.
При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі “Беєлер проти Італії”). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Згідно з п. 17 рішення у справі “TOB “Полімерконтейнер” проти України”, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати “справедливого балансу” між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку щодо протиправності винесення Одеською митницею, як відокремленим підрозділом Держмитслужби, спірного Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.09.2023 № UA500220/2023/000025/1, а також Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500220/2023/000067, натомість обґрунтованості, і як наслідок, правомірності позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ОДЕСАВИНПРОМ»
Вищевикладене спростовує твердження Одеської митниці, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов, а інші доводи, аргументи сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не знівельовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ОДЕСАВИНПРОМ» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, є правомірними, а отже підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Відносно заяви повноважного представника позивача Приватного акціонерного товариства «ОДЕСАВИНПРОМ» щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., - суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.1 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Зокрема, на підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн., заявником до заяви додано копії наступних документів: копія договору про надання правової допомоги від 01.10.2023 року № б/н; додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги від 01.10.2023 року; Акт прийому-передачі наданих послуг від 03.11.2023 року;
Так, суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з чим, з урахуванням відповідних обставин, у тому числі, ціни позову, суд може обмежити такий розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат, застосовно до предмета публічно правового спору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/9115/19.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надані до суду представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., не є співмірними зі складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у детальному описі робіт (наданих послуг), а отже, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, обсягом наданих послуг, ціною позову, та значенням справи для сторони, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ОДЕСАВИНПРОМ» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про коригування митної вартості товарів від 27.09.2023 № UA500220/2023/000025/1.
3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500220/2023/000067.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Приватного акціонерного товариства «ОДЕСАВИНПРОМ» (код ЄДРПОУ 00412027, вул. Привокзальна, 1-А, с. Розівка, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 68454) сплачений судовий збір у розмірі 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп., а також суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч ) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 30.01.2024 р., з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період часу з 08.01.2024 р. по 22.01.2024 р., включно.
Суддя Ю.В. Харченко