Справа № 420/17997/23
30 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 17.07.2023 надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області від 17.05.2023 р. про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , видане 08.10.2004.
Ухвалою від 21.07.2023 позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
15.08.2023 ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року з урахуванням ухвали від 08.11.2023 року про виправлення описки, доручено Суворовському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану населення та належним чином засвідчену копію актового запису про народження №3568 від 29.11.2018 щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зупинено провадження по справі №420/17997/23 до находження відповіді на доручення.
Ухвалою суду поновлено провадження по справі.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 08.10.2004 р. ВГІРФО ОМУ УМВС в Одеській області прийнято рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію на підставі п.4 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію». Позивач отримав посвідку на постійне проживання від 11.10.2004 року серії НОМЕР_1 , потім 12.12.2008 р. посвідку на постійне проживання НОМЕР_2 та 13.07.2017 посвідку на постійне проживання НОМЕР_3 . 17.05.2023 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області на підставі п.1.6 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні за №273704 з аргументацією, що відповідно до свідоцтва про народження заявника батьки вказані: батько « ОСОБА_3 » та мати « ОСОБА_4 », у свідоцтві про народження сестри: батько « ОСОБА_5 », мати « ОСОБА_4 ». Тобто сестра заявника є неповнорідною та згідно п.4 ч.2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається особам, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онуком громадян України. Зі змісту ст. 6 Закону України «Про імміграцію» вбачається, що апарат ДМС її територіальні органи та підрозділи не уповноваженні переглядати/скасовувати рішення про надання дозволу на імміграцію, відмову у наданні дозволу на імміграцію та скасування дозволу на імміграцію з метою відміни раніше прийнятих рішень. Документи подані позивачем для отримання дозволу на імміграцію були перевірені ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області, який приймав документи позивача, перевірив їх справжність та відповідність вимогам законодавства, та прийняв рішення про надання дозволу на імміграцію. Компетентний орган державної влади при прийнятті рішення про надання дозволу на імміграцію в Україні та оформленні посвідки на постійне проживання в Україні, провів перевірку поданих документів та з'ясував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, проте таких підстав не виявив. Позивач є батьком громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При прийнятті рішення відповідач не врахував наявність у позивача малолітньої дитини яка є громадянином України. Позивач з 16.05.2016 року є фізичною особою підприємцем та утримує сім'ю. Позивач вважає дії посадових осіб відповідача протиправними, а рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні прийняте із порушенням встановленого порядку, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілей, на досягнення яких спрямоване це рішення, через що воно підлягає скасуванню.
28.08.2023 року до суду від Головного управління ДМС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що 28.03.2023 до Головного управління ДМС в Одеській області надійшов лист Генерального консульства України у Франфурті-на-Майні №61224/17-528-34306-22 від 27.03.2023 щодо підтвердження факту видачі посвідки на постійне проживання особі без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_3 від 13.07.2017 у зв'язку з оформленням йому посвідчення особи на повернення в Україну. За результатами розгляду запиту встановлено, що 20.09.2004 до ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області звернулася особа без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про залишення на постійне проживання в Україні, оскільки його рідна сестра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України. Після проведення визначених міграційним законодавством перевірок 08.10.2004 ВГІРФО ОМУ УМВС в Одеській області прийнято рішення про надання особі без громадянства ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в України на підставі п.4 ч.2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію». 11.10.2004 особу без громадянства ОСОБА_1 документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 . 12.12.2008 ОСОБА_1 був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 . 13.07.2017 ОСОБА_1 був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 . Право на отримання дозволу на імміграцію в межах квоти імміграції мають особи, що є повнорідними братом чи сестрою громадян України. Позивач та ОСОБА_7 є рідними але неповнорідними братом та сестрою, оскільки мають спільну матір та різних батьків. Крім того в матеріалах справи наявне повторне свідоцтво про народження батька заявника ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 серії НОМЕР_4 , видане 05.03.2002 Арцизським відділом РАЦС Одеської області. Відповідно вказаного свідоцтва про народження, батько заявника ОСОБА_3 народився в селі Делень Арцизського району Одеської області. На запит ГУ ДМС в Одеській області від 10.05.2023 відділом ДРАЦС в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надано відповідь, що актовий запис про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженця с. Делень Арцизського району Одеської області, не виявлено. Також зазначено, що за 2002 рік бланк свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 не було використано. 17.05.2023 за результатами всебічного вивчення наявних матеріалів особової справи, на підставі п. 1, 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» ГУ ДМС в Одеській області прийнято законне рішення № 273704 про скасування особі без громадянства, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозволу на імміграцію в Україну та на підставі вимог п.п 1 п.64 та п.п 4 п. 72 Постанови № 321 скасовані посвідки на постійне проживання в Україні.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , звернувся до ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області із заявою від 20.09.2004 року про надання дозволу на постійне проживання в Україні.
Судом досліджені матеріали особової справи ОСОБА_1 , що надані відповідачем в додатках до відзиву:
- засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_5 від 04.02.1986 року. В свідоцтві про народження зазначено місце народження позивача: місто Термез, Сурхандарська область УзРСР; інформація про батька позивача зазначено: ОСОБА_3 , а в розділі мати зазначено: ОСОБА_4 ;
- копію свідоцтва про народження (повторне) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де зазначено місце народження: село Делень, Арцизський район, Одеська область. Свідоцтво серії НОМЕР_4 від 05.03.2002 видане Арцизським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеської області;
- довідку консульського відділу Посольства республіки Узбекистан в Україні від 28.08.2004 року №ВГоо/08-816, що ОСОБА_1 не є громадянином Республіки Узбекистан;
- заява ОСОБА_1 від 14.09.2004 року про реєстрацію за місцем проживання сестри ОСОБА_9 , в АДРЕСА_1 ;
- нотаріально посвідчена заява ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , щодо надання згоди на реєстрацію ОСОБА_1 (особи без громадянства) в квартиру де вони зареєстровані;
- засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серії НОМЕР_6 від 30.12.1970 року. В свідоцтві про народження зазначено місце народження: місто Термез, Сурхандар'їнська область УзРСР; інформація про батька зазначено: ОСОБА_5 , а в розділі мати зазначено: ОСОБА_4 ;
- копія свідоцтва серії НОМЕР_7 від 22.08.1992 року про укладення шлюбу ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- копія паспорту серії НОМЕР_8 від 07.05.2004 року громадянки України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відносно особи без громадянства ОСОБА_1 проведена перевірка та 08.10.2004 року інспектором ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області, капітаном міліції Щербанюк С.А. складено висновок про надання особі без громадянства ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в України на підставі п.4 ч.2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію». Зі змісту висновку вбачається, що дозвіл на імміграцію в Україні був наданий позивачу, оскільки він прибув до своєї рідної сестри, громадянки України ОСОБА_9 , 1970 р.н.; з 1996 по 2004 р. навчався в СШ м. Одеси; батько заявника є уродженцем Одеської області.
08.10.2004 року зазначений висновок затверджений начальником ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області.
Положеннями п.п.4 п.2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» (в редакції станом на 08.10.2004 року) визначено, що квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів:… особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України…
11.10.2004 особу без громадянства ОСОБА_1 документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1
12.12.2008 року ОСОБА_1 у зв'язку з втратою посвідкою на постійне проживання від 11.10.2004 року був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 .
13.07.2017 ОСОБА_1 в зв'язку з досягненням 25-ти років був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 .
З вище досліджених документів судом встановлено, що особа без громадянства ОСОБА_1 , проживає на території України з 1996 року та 08 жовтня 2004 року отримав дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.4 ч.2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію».
28 березня 2023 року в Головному управлінні ДМС в Одеській області за вхідним №3315/1/5101 надійшла заява генерального консульства України у Франкфурті-на-Майні, в якій з посиланням на п.38 Порядку оформлення та видачі посвідчення особи на повернення в Україну, просили перевірити факт оформлення на ім'я ОСОБА_1 документів, що посвідчують статус особи без громадянства, яка має право на постійне проживання в Україні.
22.04.2023 року ОСОБА_1 подав заяву про отримання посвідчення особи на повернення в Україну, де зазначено, що 05 березня 2022 року він зі своєю сім'єю тікаючи від російської агресії в Україні виїхав на територію Німеччини. Перетинав кордон з посвідкою на постійне проживання, через кордон - пункт ОСОБА_12 . Посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон не отримував. В Україні проживає 26 років, має домівку, роботу - є приватним підприємцем. Його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України.
В ГУ ДМС України в Одеській області розглянуті матеріали справи про надання дозволу на імміграцію в Україну особі без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та складено висновок щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну особі без громадянства ОСОБА_1 . Висновок затверджений начальником ГУ ДМС України в Одеській області 17.05.2023 року
В висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну зазначено, що « 20.09.2004 року до ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області звернувся особа без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про залишення на постійне проживання в Україні оскільки його рідна сестра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 видане 04.02.1986 р. відділом ЗАЦС Термезького міськвиконкому Сурхандар'їнської області УзРСР; свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 видане 30.12.1970 відділом ЗАЦС міста Термез, Сурхандар'їнської області УзРСР; паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 виданий 07.05.2004 Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області). Після проведення всіх визначених міграційним законодавством перевірок та не встановлення підстав для відмови в надані дозволу на імміграцію у відповідності до статті 10 Закону України «Про імміграцію», 08.10.2004 ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області прийнято рішення (у вигляді висновку) про надання особі без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію» …. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 виданого 04.02.1986 відділом ЗАГС Терлизьського міськвиконкому в графі «Батько» зазначено « ОСОБА_3 », а в графі «Мати» « ОСОБА_4 », проте в свідоцтві про народження сестри - ОСОБА_11 серії НОМЕР_6 , виданого 30.12.1970 в графі «Батько» зазначено « ОСОБА_5 », а в графі «Мати» « ОСОБА_4 ». Тобто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідними, але неповнорідними братом та сестрою, оскільки мають спільну матір та різних батьків. ….
Крім того в матеріалах справи наявне повторне свідоцтво про народження батька заявника ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 серії НОМЕР_4 видане 05.03.2002 Арцизським відділом РАГС Одеської області. Відповідно вказаного свідоцтва про народження, батько заявника ОСОБА_3 народився в селі Делень Арцизського району Одеської області. …..
Згідно відповіді ДРАЦС в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актовий запис про народження стосовно ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Делень Арцизького району Одеської області не виявлено. ….
Окрім того, за даними Книги обліку бланків свідоцтв Арцизького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за 2002 рік бланк свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 не було використано. …..
Враховуючи викладене особа без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент звернення із заявою про надання дозволу на імміграцію (20.09.2004) не мав на це правових підстав визначених статтею 4 Закону України «Про імміграцію», а документи були прийняті з грубим порушенням вимог статті 9 Закону України «Про імміграцію» та пунктом 11 Порядку провадження. …..
Відповідно до підпункту 1 пункту 64, підпункту 4 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 № 321 (далі - Порядок оформлення), посвідка на постійне проживання скасовується у разі скасування дозволу на імміграцію відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію», а також вилучається, визнається недійсним та знищується.»
17 травня 2023 року ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення № 273704 (о.с.) про скасування дозволу на імміграцію в Україну. Дане рішення видане особі без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що йому на підставі п.1.6 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 08.10.2004 року. Видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , 11.10.2004 р. ОД№7431 12.12.2008 р. та ІН НОМЕР_9 13.07.2017 скасовані на підставі вимог п.п.1 п. 64 п.п. 4 п.72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321.
З вище досліджених: висновку про скасування дозволу на імміграцію та рішення № 273704 (о.с.) про скасування дозволу на імміграцію в Україну вбачається, що підставою для скасування дозволу на імміграцію зазначено, що « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент звернення із заявою про надання дозволу на імміграцію (20.09.2004) не мав на це правових підстав визначених статтею 4 Закону України «Про імміграцію».
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
В Протоколі №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (пункти 1-3 статті 2).
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені в законі України «Про імміграцію» від 7 червня 2001 року № 2491-III (далі Закон №2491-ІІІ).
В ст.1 Закону України № 2491-III визначено, що у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно ст.10 Закону України № 2491-III .дозвіл на імміграцію не надається: особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (п.1); особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено (п.2); особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я (п.3); особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи (п.4); особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України (п.5); в інших випадках, передбачених законами України (п.6).
Положеннями ст. 12 Закону України №2491-ІІІ визначено підстави для скасування дозволу на імміграцію. Дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність (п.1 ч.1); в інших випадках, передбачених законами України (п.6 ч.1).
Процедура провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, регламентується Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (в редакції чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення) (далі Порядок № 1983)
Згідно із п.21 Порядку №1983 питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію..
Відповідно до п.22 Порядку №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
В п.23 Порядку №1983 зазначено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Згідно із п.24 Порядку №1983 рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Приписами Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321 передбачено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію» (п.п.1 п.64). Посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі: скасування посвідки (п.п. 4 п.72).
Дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_1 від 08.10.2004 року скасований з посиланням в рішенні від 17.05.2023 року на: п.1 (якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність); п.6 (в інших випадках, передбачених законами України) ст. 12 Закону України «Про імміграцію».
При розгляді справи судом не встановлено, що ОСОБА_1 надав неправдиві відомості стосовно родинних відносин з сестрою ОСОБА_13 , оскільки позивачем до ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області були надані нотаріально засвідчені копії свідоцтв про народження: ОСОБА_1 (де батьком записано ОСОБА_3 ) та ОСОБА_11 (де батьком записано ОСОБА_5 ) з яких вбачається, що вони є неповнорідними братом та сестрою.
У Висновку щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , вказано, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актовий запис про народження стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Делень Арцизького району Одеської області не виявлено, а також, що за 2002 рік бланк свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 не було використано та далі зазначається, про суспільну небезпечність використання підроблених документів, при цьому відповідачем до суду не надано жодного належного та достовірного доказу, на підставі яких можна встановити, що позивачем були надані до ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області підроблені документи чи документи, що втратили чинність
Також до суду не надано відповідачем доказів, що свідоцтво про народження стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є підробним, та що його надано до ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області позивачем.
У Висновку щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , та в рішенні №273704 (о.с.) наявне посилання що дозвіл на імміграцію скасовується в інших випадках встановлених законами України, проте в зазначених документах відповідача, не вказано які саме «інші випадки встановлені Законами України» в даному випадку є підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну.
Положення ст.12 Закону України «Про імміграцію» (в редакції на дату прийняття рішення №273704 (о.с.)) передбачена можливість скасування дозволу на імміграцію у випадку встановлення хоча б однієї з передбачених у ній підстав. Однак, можливість скасування такого дозволу у жодному випадку не повинна ототожнюватися з обов'язком з прийняття такого рішення з урахуванням всіх обставин, що мають значення.
Більше того, суд вважає, що за умови постійного проживання позивача на території України з 1996 року, скасування дозволу на імміграцію з підстав, що виникли у 2004 році, є неспівмірним та непропорційним.
Суд також враховує те, що позивач проживає на території України більше 25 років та є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований громадянином України за територіальним походженням, документований свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 .
У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року по справі №820/2262/17, яка підтримана й поставною Верховного Суду від 09.07.2020 року по справі №823/407/18, зазначено, що навіть якщо дозвіл на імміграцію позивачу надано через помилку або зловживання посадових осіб суб'єкта владних повноважень, перекладати тягар вкрай негативних наслідків такої помилки або зловживання на особу (позивача у справі) є неприпустимим. Також, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки для позивача та членів його сім'ї скасування дозволу на імміграцію має наслідком повну зміну способу життя родини, в складі якої неповнолітні діти.
Таким чином, суд вважає за доцільне з урахуванням заявлених позовних вимог, визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №273704 (о.с.) від 17.05.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 видане 08.10.2004 року
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач під час звернення до суду з вказаним позовом сплатив судовий збір у загальному розмірі 1073,60 грн. (а.с. 7).
Понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №273704 (о.с.) від 17.05.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 видане 08.10.2004 року.
Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 ).
Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44 м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384).
Суддя О.А. Вовченко