Справа № 420/2825/24
30 січня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хом'якова В.В., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська виробнича компанія» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, -
До суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська виробнича компанія», в якій позивач просить: надати дозвіл на погашення загальної суми податкового боргу за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська виробнича компанія» (Код ЄДРПОУ: 41005199), що перебуває у податковій заставі.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частини 1 ст. 120 КАС України).
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя вказує про наступне.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте, позивачем до позовної заяви не надано документ про сплату судового збору.
При цьому, у позовній заяві позивач, посилаючись на п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», вважає, що звернення до суду з позовною заявою про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу платника податків з подальшим продажем майна, що перебуває у податковій заставі є заходом погашення суми податкового боргу та стягнення, а тому у контролюючого органу відсутній обов'язок сплачувати судовий збір за подання позовної заяви про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Інших підстав звільнення позивача від сплати судового збору за пред'явлення до суду цього позову позивач не наводить.
Вирішуючи питання щодо підстав звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову, суд враховує наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI ).
Згідно пункту 27 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, в редакції Закону № 2719-IX від 03.11.2022, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Проте, предметом судового розгляду в даній справі є надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків - відповідача, що перебуває у податковій заставі.
Суд зазначає, що вищевказана норма Закону України "Про судовий збір" має чітку вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору лише в частині стягнення сум податкового боргу, а ніяк не в частині надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Отже, в розумінні п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" податковий орган не звільнений від сплати судового збору за пред'явлення до суду позову про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, а розширене тлумачення позивачем такої норми закону спрямоване на отримання суб'єктом владних повноважень преференцій зі сплати судового збору за відсутності для цього визначених законом підстав.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
З урахуванням наведеного, доводи позивача не можуть бути враховані судом як підстава для звільнення податкового органу від сплати судового збору за пред'явлення позову в цій справі.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.3 ст.4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на зміст позовних вимог, позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, а відтак позивач повинен сплатити судовий збір за подання позову в сумі 2422,40 грн. (3028,00 грн. х 0,8) та надати документ про його сплату.
Отже, наведене вище свідчить про недотримання позивачем вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Керуючись ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя -
Позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська виробнича компанія» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі - залишити без руху.
Повідомити заявника про необхідність усунути недоліки, викладені в ухвалі протягом п'яти днів з моменту її отримання, шляхом надання безпосередньо до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду (адреса: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14) документів, що підтверджують усунення викладених в ухвалі недоліків.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала підписана 30.01.2024.
Суддя В.В.Хом'якова