Справа № 420/16577/21
30 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про заміну позивача правонаступником по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01.01.2018 року ОСОБА_2 основного розміру пенсії з 83% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2018 року, виходячи з основного розміру пенсії 83% грошового забезпечення, та виплатити її з урахуванням вже сплачених сум.
Рішення набрало законної сили 21.12.2021 року.
21.01.2022 року позивачу було видано виконавчі листи.
16.05.2023 року представник ОСОБА_1 подав до суду заяву про заміну позивача правонаступником, в якій просить: провести заміну позивача ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 08.12.2022 року (актовий запис №11960), виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Ухвалою від 26.05.2023 року провадження за заявою представника ОСОБА_1 про заміну позивача правонаступником по справі №420/16577/21 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії зупинено до встановлення правонаступника.
Ухвалою від 30.01.2024 року поновлено провадження у справі. Продовжено розгляд справи зі стадії, на якій його було зупинено.
Відповідно до ч.2 ст.379 КАС України, суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з частиною 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Суд звертає увагу, що згідно з ч.1 ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
За приписами ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р. №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими згідно з цим Законом, а також рішеннями, які у відповідності до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.15 Закону № 1404-VIII, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник. Стягувачем є фізична або ж юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
У разі ж вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
При цьому, для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (ч.5 ст.15 Закону №1404-VIII).
З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням законної сили судовим рішенням або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на даній стадії набувають відповідної процесуальної якості, а також користуються правами та несуть певні обов'язки, які зумовлені статусом сторони.
На стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження та заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому, законодавством встановлено головну умову, за якої обов'язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.
За правилами ст.52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи 3-ї особи у відносинах, стосовно яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони або третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальне правонаступництво, в розумінні ст.52 КАС України, допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Тобто, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід'ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов'язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (ст.52 КАС України). Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення.
До того ж, аналогічну позицію з цього питання висловила і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у своїй постанові від 26.06.2019р. у справі №905/1956/15.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні варто розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від право попередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
При цьому, Закон №1404-VIII не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, надає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абз.2 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, предметом спору у даній справі були протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01.01.2018 року ОСОБА_2 основного розміру пенсії з 83% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення
Рішенням суду від 19.11.2021 року, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2018 року, виходячи з основного розміру пенсії 83% грошового забезпечення, та виплатити її з урахуванням вже сплачених сум.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 08.12.2022 року (актовий запис №11960), виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
У свою чергу, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується наданою до суду копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 23.01.1971 р.
11.12.2023 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №265, спадкового майна ОСОБА_2 .
Варто зазначити, що вказане вище рішення суду набрало законної сили - 21.12.2021 р., проте матеріали справи не містять жодних доказів про те, що ГУ ПФУ в Одеській області в повному обсязі виконало дане судове рішення.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам цієї справи, суд вказує на те, що відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст.ст. 1218, 1219 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Так, до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права, право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст.608 цього Кодексу.
Статтею 1227 ЦК України закріплено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених вище правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 р. у справі №484/3648/16-а, від 29.04.2021 р. у справі №826/17923/18, від 15.06.2022 р. у справі №640/5942/21 та від 18.10.2020 р. у справі №640/2868/22.
Статтею 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992р. №2262-XII визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим же Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Зазначений підхід до врегулювання спірних правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім'ї.
Отже, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у вказаний проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суми соціальних виплат, у даному випадку пенсії, передаються членам сім'ї спадкодавця.
При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу ПФУ, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Аналогічна позиція також висловлена Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 р. у справі №2-а-1710/11, від 14.02.2019 р. у справі №2-а-2727/11/2209, від 07.03.2019 р. у справі №617/7748/12, від 08.08.2019 р. у справі №127/2-а-11792/11 та від 27.08.2020 р. у справі №804/536/18.
За наведених вище обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 , як член сім'ї (дружина) померлого ОСОБА_2 , має право на виплату їй сум пенсії, призначеної позивачу за Законом №2262-ХІІ, перерахованої за його життя на виконання судового рішення від 19.11.2021 р. у справі №420/16577/21.
Відтак, суд зазначає про наявність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 293, 379 КАС України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про заміну позивача правонаступником по справі №420/16577/21 - задовольнити.
Замінити стягувача у справі №420/16577/21 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.В. Андрухів