31 січня 2024 р. № 400/14377/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Департамента поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють", вул. Максименка Федора, 21Б,м. Київ,04075, вул. Богомольця Академіка, 10,м. Київ,01024
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач- ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду по суті рапорту від 11.08.2023 про звільнення зі служби в Національній поліції України за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію», зобов'язання розглянути по суті рапорт від 11.08.2023 про звільнення зі служби в НП України за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію».
Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не розглянув рапорт позивача від 11.08.2023 про звільнення за власним бажанням та не прийняв наказ про його звільнення відповідно до Закону України « Про Національну поліцію».
Ухвалою від 28.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами ст.262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження.
Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки позивач у рапорті не зазначив поважні причини звільнення відповідно до Постанови КМУ №114.У рапорті позивачем не зазначено також дата, з якої він хоче звільнитись відповідно до п.68 Положення №114, тому між сторонами не досягнуто згоди щодо дати звільнення. Рапортом від 20.03.2023 позивач усвідомлював, що йде служити в поліцію особливого призначення та у зв'язку з військовим станом певні права можуть бути обмежені, зокрема і право на швидке звільнення. Також суд не може втручатись в дискреційній повноваження державних органів, тому відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні рапорту.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
ОСОБА_1 займає посаду поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 4 «Тавр» полку управління поліції особливого призначення № 4, (штурмовий полк «Цунамі») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції «Лють», спеціальне звання «старший сержант поліції».
11.08.2023 позивачем подано рапорт на ім'я ТВО начальника Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» полковника поліції ОСОБА_2 про звільнення зі служби в НП України за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію» (за власним бажанням) протягом 14 діб, з часу подання рапорту який був зареєстрований в ДПОП «ОШБ Лють» УПОП № 2 их. № 314 від 11.08.2023.
У відповіді від 21.08.2023 за вих. № 123/59-2023 відповідачем зазначено, що листом НП України від 31.05.2021 р. «Про розгляд рапортів поліцейських про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням» керівникам територіальних підрозділів доведено до відома особливості застосування законодавства про проходження служби в поліції з урахуванням практики ВС. Домовленість про дострокове звільнення зі служби особи старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного строку перебування на службі , за власним бажанням проводиться за наявності причин, що перешкоджають виконанню обов'язків. Перелік сімейних обставин передбачений постановою КМУ №413 від 12.06.2013.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.
Відповідно до статті 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Приписами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 (далі - Положення № 114), передбачено, що це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.
Відповідно до п.10 Положення №114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Згідно з пп. "ж" п. 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і молодшого начальницького складу, звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою (п. 68 Положення №114).
Положення №114 є актом спеціального законодавства, що визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, наразі є чинним і встановлює, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Верховний Суд України в постанові від 24 червні 2014 року у справі №21-241а14 зазначив, що в межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк.
Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Отже, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною (аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 28.09.2017 по справі № 826/14071/17).
У відносинах звільнення за власним бажанням діє правило за яким, звільнення у порядку пункту 68 Положення №114 є одностороннім волевиявленням працівника-поліцейського, який подав рапорт про звільнення за власним бажанням, він у будь-який момент до закінчення тримісячного строку з моменту подання рапорту може його відкликати і звільнення у такому випадку не проводиться, а також працівник не підлягає звільненню у випадку, коли цей строк закінчився, і він не залишив місце роботи і не вимагає припинення трудових відносин (аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 06.06.2023 по справі № 380/7509/22).
Суд зазначає, що нормативно-правові акти, які були прийняті до утворення поліції і не суперечать законодавству про останню, мають застосовуватися, як спеціальні норми права, до правовідносин, що виникають з приводу проходження служби поліцейськими до прийняття відповідних нормативно-правових актів.
Таким чином, оскільки Національна поліція входить до структури Міністерства внутрішніх справ, то в питаннях своєї діяльності та проходження служби працівники поліції, керуються в тому числі і нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ.
Суд зазначає, що вищезазначене виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України з підстав поширення дій останнього лише за умови неврегульованості вказаних питань нормами спеціального законодавства.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №810/3376/16, від 20 грудня 2019 року у справі №826/375/17.
Суд звертає увагу на те, що пунктом 4 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачено можливість застосування норм Положення №114 при вирішенні питання щодо дотримання відповідачем процедури звільнення позивача зі служби в поліції.
Така процедура звільнення передбачена п.68 Положення №114, оскільки Законом України №580 таких норм не містить.
Відповідач у відзиві посилається на лист Національної поліції від 31.05.2021 № 6684/01/12-2021 « Про розгляд рапортів поліцейських про звільнення зі служби за власним бажанням», в якому зазначено, що рапорти про звільнення за власним бажанням розглядати відповідно до п.68 Положення № 114, а рапорти про звільнення за власним бажанням, в яких зазначена дата звільнення, з урахуванням постанови №413, в якій передбачені випадки поважних причин звільнення раніше строку передбаченого п.68 Положення №114.
В поданому позивачем 11.08.2023 рапорті про звільнення позивач просив його звільнити протягом 14 діб з дня подання рапорту.
З відповіді відповідача від 21.08.2023 вбачається, що домовленості між сторонами щодо звільнення у більш короткий строк, як просив позивач у рапорті досягнута не була, оскільки позивачем у рапорті не зазначені поважні причини його звільнення протягом 14 днів з дня подання рапорту.
Стосовно не зазначення позивачем відповідно до п. «ж» п.63 Положення №114 поважних причини, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, унеможливлює його звільнення з органів поліції раніше строку передбаченого п.68 Положення №114, але не створює ніяких перешкод для його звільнення через 3 місяця після повідомлення керівництва про звільнення за власним бажанням, тому відповідач повинен був прийняти наказ про звільнення позивача зі служби в поліції через 3 місяці після того, як позивач попередив керівництво про звільнення за власним бажанням відповідно до п.68 Положення №114 тобто - 11.11.2023.
Посилання відповідача на те, що в Україні діє воєнний стан та ДПОП «ОШБ «ЛЮТЬ» є органом поліції особливого призначення не свідчить про заборону позивачу звільнитись зі служби за власним бажанням, оскільки такі зміни до Закону України « Про Національну поліцію» не вносились.
Відповідач у відзиві посилається на ст. 4 ЗУ №2136, як на підставу у відмові позову позивачу, якою передбачено, що у зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров'я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури).
Суд зазначає, що спеціальними нормами, які регулюють спірні правовідносини є Закон України « Про Національну поліцію».
Норми ст. 4 ЗУ"Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" №2136 не можуть розповсюджуватись на спірні правовідносини, оскільки позивач не є працівником, як сам зазначав відповідач у відзиві. Позивач не працює, а проходить службу та примусово не залучався до виконання суспільно корисних робіт та не залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури- доказів таких відповідач суду не надав.
Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача задоволенню не підлягають, оскільки відповідач рапорт розглянув, але відмовив у його задоволенні, тому відповідно до ст.ст.11,245 КАС України для захисту інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії щодо відмови у задоволенні рапорту позивача.
Також суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання розглянути рапорт позивача від 11.08.2023 про звільнення зі служби в Національній поліції України за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», з урахуванням висновків зазначених в рішенні суду та не вважає це втручанням в дискреційні повноваження, оскільки спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду, що правомірно відмовив позивачу у задоволенні рапорту, тому позов належить задовольнити частково.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України. Оскільки позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність задоволенню не підлягає, тому судовий збір підлягає поверненню позивачу за рахунок коштів відповідача в сумі 536,80грн.(1073,60/2).
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» ( 04075, м. Київ, вул. Федора Максименка, 21б, код ЄДРПОУ 45013109) щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ,код РНКПП НОМЕР_1 ) поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 4 «Тавр» полку управління поліції особливого призначення № 4, (штурмовий полк «Цунамі») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції «Лють», спеціальне звання «старший сержант поліції» від 11.08.2023 про його звільнення зі служби в Нацональній поліції України за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію».
Зобов'язати Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» » ( 04075, м. Київ, вул. Федора Максименка, 21б, код ЄДРПОУ 45013109) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ,код РНКПП НОМЕР_1 ) поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 4 «Тавр» полку управління поліції особливого призначення № 4 (штурмовий полк «Цунамі») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції «Лють», спеціальне звання «старший сержант поліції» від 11.08.2023 про звільнення зі служби в НП України за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію», з урахуванням висновків зазначених в рішенні суду.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» » ( 04075, м. Київ, вул. Федора Максименка, 21б, код ЄДРПОУ 45013109) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 536,80грн.( п'ятсот тридцять шість грн. 80 коп.), сплачений квитанцією 7798-7295-1592-2893 від 23.11.2023.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко