29 січня 2024 рокусправа № 380/22613/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Державної податкової служби Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) із вимогою:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0368545-2412-1329 від 07.04.2023;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0368544-2412-1329 від 07.04.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.08.2023 ним було отримано податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №0368545-2412-1329 від 07.04.2023 та №0368544-2412-1329 від 07.04.2023, відповідно до яких за податковий період 2022 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової та житлової нерухомості. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, належні позивачу об'єкти нерухомості - будівлі за адресою АДРЕСА_2 , площа якої становить 524,1 кв.м та АДРЕСА_3 , площа якої 351,0 кв.м, є будівлями промисловості, належать позивачу на праві власності, позивач використовував такі за функціональним призначенням, а саме для здійснення ним промислової діяльності (промисловості), (Код КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво), відтак вони не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу припису підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. З огляду на наведене просить суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 29.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
Відповідач позов не визнав, 16.10.2023 за вх.№77947 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що податковим кодексом України у 2016 році введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що входить до складу податку на майно відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України, та є одним із видів місцевого податку, зі своєю специфікою нарахування, сплати, ставками і пільгами. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 11.10.2023 фізична особа - ОСОБА_1 з 2005 року володіє такими об'єктами нежитлової нерухомості: - реєстраційний номер об'єкту 30360134 (нежитлова будівля), загальною площею 524,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації - 13.05.2010; - реєстраційний номер об'єкту 24855893 (нежитлова будівля), загальною площею 351,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , дата реєстрації - 03.10.2008; - реєстраційний номер об'єкту 12171529 (їдальня), загальною площею 231,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , дата реєстрації - 28.09.2005; - реєстраційний номер об'єкту 121715399 (склад), загальною площею 456,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , дата реєстрації - 28.09.2005. Відповідно до Рішення Белзької міської ради Червоноградського району Львівської області «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Белзької міської територіальної громади» від 14.07.2021 №223 на 2022 рік, ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб становить - 1,0% мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м. бази оподаткування. Станом на 01.01.2022 року розмір мінімальної заробітної плати становить - 6500 грн. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальних підставах, а тому Головне управління ДПС у Львівській області сформувало податкові повідомлення-рішення від 07.04.2023: - №0368545-2412-1329; - №0368544-2412-1329.
Ухвалою суду від 28.11.2023 витребувано у позивача додаткові докази.
Ухвалою суду від 28.11.2023 строк розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Державної податкової служби Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, продовжено на шістдесят днів з метою отримання витребуваних доказів.
12.12.2023 за вх.№95562 від позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів, долучено до матеріалів справи копію податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2022 рік та копію уточненої податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2022 рік.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 29.12.2004, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Видами діяльності ОСОБА_1 : 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний). Інше 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 03.12 Прісноводне рибальство; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 88.91 Денний догляд за дітьми.
Позивач є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; загальна площа 351,0 кв.м., будівля реммайстерні. Вказане підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.09.2008 серії НОМЕР_2 , що видане Виконавчим комітетом Домашівської сільської ради.
Також позивач є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; загальна площа 524,1 кв.м., будівля с/г призначення. Вказане підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.05.2010 серії НОМЕР_3 , що видане Виконавчим комітетом Домашівської сільської ради.
Контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 07.04.2023 №0368545-2412-1329, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2022 рік в розмірі 34066,50 грн.
Також, Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 07.04.2023 №0368544-2412-1329, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2022 рік в розмірі 22815,00 грн.
Позивач вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів; вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування; платників податків та зборів, їх права та обов'язки; компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК.
Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні особи, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно п.п.266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України, визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Відповідно до п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до п.30.1 ст.30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст,30 ПК України).
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Обмежувальне тлумачення шляхом введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як звільнення від оподаткування за критерієм будівлі промисловості, лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, самостійно, специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття промисловість, у зв'язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об'єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об'єкти за функціональним призначенням.
Отже, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні чи юридичні особи, в тому числі нерезиденти та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) їх використання за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.02.2020 по справі №820/3556/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.05.2018 по справі №806/2676/17, зокрема, в частині, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, а саме: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
Крім цього, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від 17.08.2000, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості.
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості, який, в свою чергу, включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості, 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії, 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості, 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.
Відповідно до ДК 018-2000 до групи (код 125) Будівлі промислові та склади належить клас (код 1251) Будівлі промислові, який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.
Водночас, сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №812/1800/18, від 27 січня 2022 року у справі № 826/6649/17, від 31 травня 2022 року у справі № 420/12318/21.
В ході розгляду даної справи судом не здобуто, а позивачем не подано до суду доказів здійснення позивачем у 2022 році діяльності з промислового виробництва, та інформації щодо здавання в оренду, лізинг, позичку.
Згідно інформації з свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.09.2008 серії НОМЕР_2 нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , площа якої 351,0 кв.м. належить позивачу на праві приватної власності. Згідно з відомостями вказаними в технічному паспорті вказана будівля є реммайстернею.
Також позивач є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; загальна площа 524,1 кв.м., будівля с/г призначення. Вказане підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.05.2010 серії НОМЕР_3 , що видане Виконавчим комітетом Домашівської сільської ради. Згідно з відомостями вказаними в технічному паспорті це будівля сільськогосподарського призначення.
Разом з тим, суд зазначає, що у вказаній інформації відсутнє розмежування об'єктів нерухомого майна, що належать позивачу, до класу «Будівлі промисловості» (код 1251) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Крім цього, суд погоджується з аргументами представника відповідача, що позивачем не надано експертний висновок щодо приналежності об'єктів нерухомості нежитлового до будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, а також те, що позивача не звертався щодо проведення звірки по об'єкту нерухомості, який перебуває у його власності та правомірності нарахування податку на нерухоме майно.
Також, позивачем не надано жодних первинних документів, які підтверджують його діяльність по КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, або як про це зазначає позивач. Суд вважає, що такими документами можуть бути видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акт прийому-передачі, товарні чеки, оборотно-сальдові відомості тощо.
Щодо поданих позивачем податкової декларації платника єдиного податку фізичної-особи-підприємця за 2022 рік у липні 2023 року поданої та уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку фізичної-особи-підприємця за 2022 рік поданої у грудні 2023 року, як доказу у підтвердження здійснення діяльності за КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, суд зазначає таке.
Такі податкові декларації самі по собі не відображають факт використання приміщень у власній господарській діяльності. Такі декларації не подавалися до моменту прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не були предметом дослідження контролюючим органом. Отже і суд оцінює докази, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень на момент наявності таких при прийнятті рішень.
Підсумовуючи зазначене, оскільки позивач не надав доказів використання спірних будівель в межах саме власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням, право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі позивач не має.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 520/4480/19.
Таким чином, перевіряючи спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам частин другої ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи останні, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, так як щодо позивача відсутні підстави для застосування норм підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України при нарахуванні податку на зазначений об'єкт нежитлової нерухомості.
Згідно з частинами першою та другою ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат в розумінні ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Державної податкової служби Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Судовий збір стягненню не підлягає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна