30 січня 2024 року Київ справа №320/19224/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, розмір якої становить 12 236 грн 71 коп. та у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій як працівнику освіти відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'';
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, розмір якої становить 12 236 грн 71 коп. та провести виплату перерахованої пенсії з дати її призначення, а саме з 28.03.2023;
- провести ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій як працівнику освіти відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй було призначено пенсію по вислузі років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 2023 року вона отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначає, що відповідачем неправомірно під час призначення пенсії за віком, відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено період за який визначено показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, оскільки відповідно до приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія повинна розраховуватись із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки. Також зазначає, що має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії.
Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 12.06.2023 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років, згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення". Вказує, що при переведенні позивача з одного виду пенсії на інший відповідачем правомірно було застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, оскільки відповідно ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показник середньої заробітної плати під час переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Відповідач зазначає, що позивач помилково вважає, що їй було заново призначено пенсію за віком, а фактично відбулось переведення позивача з одного виду пенсії на іншу в межах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки вибір пенсії надається громадянину саме під час її призначення. Таке призначення відбулось у 2014 році, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, зазначив, що підстав для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти мінімальних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" немає.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 скористалась правом на призначення пенсії за вислугу років та надала відповідну заяву до відповідача з відповідними документами, згідно якої їй була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 29.12.2014.
У зв'язку з працевлаштуванням ОСОБА_1 на роботу, яка дає право на пенсію за вислугу років, 03.01.2015 виплата пенсії їй було припинено та не здійснювалась.
28.03.2023 позивач звернулась до пенсійного фонду про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . Позивача було переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком. При цьому, позивач зазначає, що відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розмір пенсії мав бути визначений з показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто 2020-2022 р.р.,
Однак розмір пенсії був визначений за минулі роки 2014-2016, а не за 3 календарні роки, що передували року зверненню за призначенням пенсії.
21.04.2023 представник позивача звернувся із відповідним зверненням до відповідача, в якому просив здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосувавши при здійсненні перерахунку показник середньої заробітної плати в Україні з якої сплачені страхові внести за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто 2020-2022 року, а також виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як працівнику освіти.
Відповідач листом № 1000-0202-8/71757 від 11.05.2023 надав відповідь на звернення представника позивача, в якому зазначив, що при переведенні позивача на інший вид пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії та роз'яснено підстави виплати грошової допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій у відповідності із вимогами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003.
Не погоджуючись з протиправними діями відповідача позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Основного Закону України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з цим статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
У свою чергу, за змістом частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
При цьому як визначено у статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з абзацом другим частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розділ XV Закону № 1058-IV доповнено пунктом 4-3, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у цій справі стосується наявності підстав для перерахунку позивачу пенсії за віком на підставі норм Закону № 1058-IV із застосуванням для обчислення пенсійної виплати показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цього виду пенсії (2020, 2021 та 2022 роки).
Зокрема спірним є розуміння сторонами процедури призначення пенсій на підстав норм згаданого Закону.
Так, позивач вважає, що у 2023 році набув право на призначення пенсії за віком на підставі норм Закону № 1058-IV вперше, а тому при обчисленні пенсійної виплати відповідач на підставі частини другої статті 40 Закону № 1058-IV мав врахувати середній заробіток за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки.
Натомість відповідач переконаний, що оскільки позивачу до призначення пенсії за віком на підставі норм Закону № 1058-IV у 2014 році вже призначалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, то у спірних відносинах мало місце переведення позивача з одного виду пенсії на інший.
А тому для обчислення пенсійної виплати слід було керуватись положеннями абзацу другого частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, якими передбачено застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Суд зазначає, що Законом № 1058-IV у редакції, чинній станом на дату призначення позивачу пенсії за вислугу років, не було передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Аналіз положень частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV свідчить про те, що зазначеною нормою регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу з 2014 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Натомість за призначенням пенсії за віком відповідно до норм Закону № 1058-IV позивач вперше звернулася у 2023 році.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що для обчислення позивачу пенсії за віком у 2023 році пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення пенсії за віком, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), який дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (у ЄДРСР вказаний номер справи 442/456/17), а також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі № 265/7301/16-а, від 09.12.2019 у справі № 265/5293/17, від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а(2-а/175/86/16), від 16.06.2020 у справі № 514/1675/16-а, від 24.06.2021 у справі № 243/8903/16-а.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, як визначено частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час розгляду заяви позивача, а також ураховуються судом у ході розгляду цієї справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що при обчисленні позивачу пенсії за віком у 2023 році на підставі норм Закону № 1058-IV пенсійний орган має врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цієї пенсії, тобто, за 2020-2022 роки.
А тому дії пенсійного органу у проведенні обчислення пенсійної виплати з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки є протиправними.
За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити позов шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, зобов'язавши відповідача з 28.03.2023 перерахувати позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020, 2021 та 2022 роки, здійснивши виплату пенсії.
При цьому суд зазначає, що в даному випадку сума середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки повинна визначатися відповідачем підчас проведення перерахунку, а тому зазначення судом конкретної суми резолютивна частина рішення не потребує.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити їй виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV суд зазначає таке.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а, суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах.
Основною умовою, з якою законодавець пов'язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", саме в день досягнення пенсійного віку. Позивачем ця умова дотримана, що сторонами не заперечується.
При цьому зміст норми 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV дозволяє стверджувати, що у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку особа не має відповідного спеціального стажу (для жінок 30 років, у редакції Закону № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин), то така особа може "відтермінувати" реалізацію свого права виходу на пенсію задля набуття спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги.
Таке тлумачення зазначеної норми є цілком логічним. Особа продовжує працювати в установах державної або комунальної форми власності та погоджується отримувати пенсію з більш пізнього віку, а держава, в свою чергу, заохочує таких осіб додатковою соціальною гарантією.
Суд зазначає, що дійсно норма пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV в певній мірі допускає різночитання, проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В цьому випадку, на переконання суду, норму пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Як встановлено під час розгляду адміністративної справи, за заявою позивача, з 29.12.2014 позивачу призначалась пенсія за вислугу років, фактична виплата якої не здійснювалася, у зв'язку із працевлаштуванням, на підставі ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів виплати позивачу будь-якого виду пенсії до часу звернення з заявою про призначення пенсії за віком, страховий стаж позивачки становить 42 роки 2 місяців та 10 днів, а на день досягнення пенсійного віку позивачка продовжувала працювати вчителем Академічного ліцею № 3 Обухівської міської ради Київської області, що підтверджується копією її трудової книжки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення і цієї частини позовних вимог.
Враховуючи встановлені обставини справи та наведене правове регулювання спірних правовідносин, до задоволення підлягає вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій як працівнику освіти відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' та зобов'язання провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій як працівнику освіти відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 2 147,20 грн згідно з квитанцією від 01.06.2023.
Надміру сплачений судовий збір у розмірі 52,80 грн може бути повернутий, на підставі окремої заяви, поданої до суду.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (місцезнаходження: м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, 10, код ЄДРПОУ: 22933548) щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки та у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій як працівнику освіти відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (місцезнаходження: м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, 10, код ЄДРПОУ: 22933548) провести ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) перерахунок та виплатити пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, починаючи з 28.03.2023 з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно вимог п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (місцезнаходження: м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, 10, код ЄДРПОУ: 22933548) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.