30 січня 2024 року Київ справа №320/21231/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 з обмеженням її максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром, з 01.03.2022 без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та з 01.03.2023 без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних виплат і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 в адміністративній справі № 640/7227/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄРДПОУ 42098368) перерахувати та виплачувати з 01.04.2019 пенсію ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № ВСЗ/6620/1 від 28.12.2020 виданої Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а саме: посадовий оклад - 9 440,00 грн; оклад за військове звання "полковник" - 1 480,00 грн; надбавка за вислугу рокі 50% - 5 460,00 грн; надбавка за особливості проходження служби 65% - 10 647,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 1 416,00 грн: премія 35% - 3 304,00 грн, з врахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач на виконання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 в адміністративній справі № 640/7227/21 перерахував пенсію позивача з 01.04.2019, але з урахуванням максимального розміру пенсії.
Крім того, позивач вважає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році та постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", має право на індексацію призначеної йому пенсії з 01.03.2022 та 01.3.2023 без обмеження максимального розміру пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, подав до суду 17.08.2023 відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у пенсійного органу відсутні підстави для перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, відтак, її виплата проводиться відповідно до чинного законодавства.
Позивачем надано суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що має право на своєчасний та повний перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром і у відзиві відповідач не спростував наведені в позові твердження та аргументи стосовно суті вимог позивача, тому просив позов задовольнити.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 в адміністративній справі № 640/7227/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄРДПОУ 42098368) перерахувати та виплачувати з 01.04.2019 пенсію ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № ВСЗ/6620/1 від 28.12.2020 виданої Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а саме: посадовий оклад - 9 440,00 грн; оклад за військове звання "полковник" - 1 480,00 грн; надбавка за вислугу рокі 50% - 5 460,00 грн; надбавка за особливості проходження служби 65% - 10 647,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 1 416,00 грн: премія 35% - 3 304,00 грн, з врахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач на виконання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 в адміністративній справі № 640/7227/21 перерахував пенсію позивача з 01.04.2019, але з урахуванням максимального розміру пенсії.
Крім того, з 01.03.2022 та з 01.03.2023 перерахунок пенсії позивача відповідачем було здійснено з урахуванням щорічної індексації, з урахуванням обмеження максимальним розміром, що не заперечується сторонами та підтверджується розрахунками пенсії за вислугу років, які містяться в матеріалах справи.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, але відповідач не здійснив перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром та листом від 24.03.2023 № 2600-0202-8/55253 повідомив, що пенсія нарахована та виплачується позивачу згідно чинного законодавства, підстави для виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром відсутні.
Вважаючи дії відповідача щодо перерахунку пенсії з 01.04.2019, з 01.03.2022 та з 01.03.2023 з обмеження пенсії максимальним розміром протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині обмеження пенсії максимальним розміром з 01.04.2019, суд зазначає таке.
Згідно з Конституцією України ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян, зокрема їх прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень (статті 46, 48), тощо. Це зобов'язує державу відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 р. № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011.
Відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, що прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Таким чином на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
З огляду на той факт, що норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, що допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права дійшла висновку, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, що був би найбільш сприятливим для особи.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відтак суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 (остаточне від 14.01.2011) у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), у якому Європейський суд з прав людини встановив порушення державою Україна статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполученого Королівства" (Stretch v. theUnited Kingdom № 44277/98).
Зважаючи на викладене, з метою надання найбільш сприятливого підходу для позивача, суд дійшов висновку, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Враховуючі викладене та судову практику, суд вважає, що позові вимоги про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем щодо обмеження позивачу максимальним розміром пенсії при її перерахунку з 01.04.2019; зобов'язання відповідача провести позивачу з 01.04.2019 перерахунок та виплатити пенсії без обмеження максимальним розміром є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2022 та з 01.03.2023 з врахуванням індексації пенсії без обмеження максимальним розміром, суд зазначає таке.
16.02.2022 Кабінетом Міністрів України видано постанову № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (далі постанова № 118).
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2021 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Крім того, 24.02.2023 Кабінетом Міністрів України видано постанову № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (далі постанова № 168).
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що з 01.03.2023 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст.968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Згідно з п.10 постанови № 168, установлено, що у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Так, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011 року.
Вказаним Законом № 3668-VI внесено зміни до Закону № 2262-XII, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме ч.7 ст.43 викладено в редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" та доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення ч.7 ст.43, першого речення ч.1 ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вищевказане положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами.
Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз.6 п.4 Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України вказав, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016 є втрата чинності з 20.12.2016 норм ч.7 ст.43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Викладене виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч.7 ст.43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII така норма "відсутня" (виключена) у тексті Закону.
Згідно з нормами Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону він набрав чинності з 01 січня 2017 року, у ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Відтак починаючи з 2017 року, ст.43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17 та від 31.03.2021 у справі № 815/3000/17.
Стосовно наявності у п.2 постанови № 118 та постанови № 168 положення про підвищення пенсій з 01.03.2022 та з 01.03.2023 "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У спірних правовідносинах наведене положення постанови № 118 та постанови № 168 суперечить приписам Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, які є спеціальними, та підлягають застосуванню відповідачем.
Крім вказаного, суд враховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09.04.1992 № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для обмеження пенсії позивачу максимальним розміром не відповідають нормативному регулюванні спірних правовідносин.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що відповідач з 01.03.2022 та з 01.03.2023 здійснював обрахунок пенсії позивача з урахуванням індексації, передбаченої постановами № 118 та № 168, однак розмір (пенсії), що підлягає до виплати, обмежував максимальним розміром. Тобто нарахування індексації пенсії позивача у спірних правовідносинах проведено, однак її виплату не здійснено.
З доданих до матеріалів справи розрахунку пенсії позивача за вислугу років (в частині виплати індексації) суд встановив, що до пенсії позивача протиправно застосовано обмеження максимального розміру та не виплачено передбачену законодавством суму індексації пенсії. На виконання Постанови № 118 та Постанови № 168 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, індексація якої визначена, однак із урахуванням обмеження відповідна сума позивачу не виплачується.
За наведених обставин, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.03.2022 та з 01.03.2023 року, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії з урахуванням проведеної індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16 лютого 2022 року № 118, без обмеження її максимального розміру, з 01 березня 2022 року, з урахуванням проведених раніше виплат; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії з урахуванням проведеної індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24 лютого 2023 року № 168, без обмеження її максимального розміру, з 01 березня 2023 року, з урахуванням проведених раніше виплат.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у цій справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368) щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019, з 01.03.2022 та 01.03.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368) починаючи із 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) без обмеження пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) з урахуванням проведеної індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16 лютого 2022 року № 118, без обмеження максимального розміру пенсії, з 01 березня 2022 року, з урахуванням проведених раніше виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) з урахуванням проведеної індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24 лютого 2023 року № 168, без обмеження максимального розміру пенсії, з 01 березня 2023 року, з урахуванням проведених раніше виплат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.