про необґрунтованість заявленого відводу
26 січня 2024 року Київ 640/22164/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Балаклицького А.І. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокурори України , в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ №1145ц від 17 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 18 жовтня 2019 року.
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2021 змінено найменування відповідача з Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2021 та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 17.10.2019 №1145ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та органів прокуратури; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України з 21 жовтня 2019 року; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 21.10.2019 по 28.07.2021 у розмірі 1182973,91 грн., без відрахування податків і зборів.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2022 року скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року про відмову в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Київ від 25.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2022 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 17.10.2019 №1145ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України з 19 жовтня 2019 року. Справу в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/22164/19, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 адміністративна справа 640/22164/19 прийнята до провадження.
24 січня 2024 від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Балаклицького А.І. в адміністративній справі №640/22164/19.
Заява мотивована порушенням головуючим суддею строків прийняття до розгляду та розгляду даної адміністративної справи, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України. Також, позивач вказує, що з огляду на дії, рішення та обставини розгляду даної справи, ним було подано скаргу до Вищої ради правосуддя щодо вчинення суддею ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, що, на його думку, є існування конфлікту інтересів в межах розгляду даної справи. На переконання заявника вказані дії свідчать про упередженість суду та є підставою для відводу судді.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого позивачем відводу, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з частиною першою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Проаналізувавши викладені в заяві позивача про відвід судді доводи, суд дійшов висновку про відсутність визначених Кодексом адміністративного судочинства підстав для відводу судді у даній справі.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 про відвід судді Балаклицького А.І. в адміністративній справі №640/22164/19, відвід ґрунтується на припущеннях позивача щодо можливості виникнення сумнівів у безсторонності та неупередженості суду, оскільки головуючим суддею порушено строки розгляду даної справи, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Відтак, зазначені в обґрунтування заяви про відвід судді у даній справі доводи і аргументи не підтверджують наявності обов'язкових підстав відводу, встановлених чинним процесуальним законодавством, та не вказують на наявність обставин, які викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Щодо подання позивачем до Вищої ради правосуддя скарги щодо вчинення суддею ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, то суд зазначає, що здійснення таких дій позивачем є його правом та не впливає на вирішення даної справи, оскільки суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 107 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.
За усталеною практикою Вищої ради правосуддя, висловленою під час розгляду заяв суддів про втручання у їх професійну діяльність, реалізація особами передбачених законом прав не може бути розцінена, як втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя. Перебування скаржника у процесуальному статусі учасника справи не може позбавляти його наданого законом права звертатися до уповноважених державних органів щодо перевірки дій судді на предмет наявності ознак правопорушень. Водночас завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину відповідно до ст. 383 КК України тягне за собою настання кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що звернення позивача зі скаргою до Вищої ради правосуддя на дії судді розцінюється як реалізація цією особою гарантованого законом права на таке звернення, що не може вплинути на виконання суддею професійних обов'язків щодо розгляду конкретної справи в порядку, передбаченому процесуальним законом, а тому вказана підстава заявленого відводу є необґрунтованою.
В свою чергу, жодних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді справи, позивачем суду не надано і з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.
Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі "Фей проти Австрії" (заява від 24.02.1993 №255), п.42 рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).
З огляду на вказане, суд вважає, що зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами та не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо неупередженості та об'єктивності судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І. у вирішенні даної адміністративної справи, у зв'язку з чим заява про відвід судді є необґрунтованою.
Частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне матеріали даної справи передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статями 36-41, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Балаклицького А.І. в адміністративній справі №640/22164/19 визнати необґрунтованою.
Передати адміністративну справу №640/22164/19 до відділу документального забезпечення та контролю Київського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відвід судді в порядку, встановленому частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України іншим суддею, визначеним згідно статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Балаклицький А. І.