30 січня 2024 року № 320/38358/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та визнання протиправною та скасування постанови.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту також відповідач, Оболонський ВДВС), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії державного виконавця Оболонського ВДВС щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №71997278 від 25.07.2023, про стягнення з позивачки виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Оболонського ВДВС про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №71997278 від 25.07.2023 у розмірі 13400,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка повідомила, що нею добровільно виконано рішення суду у справі№756/14984/20-ц, про що відповідач був повідомлений під час телефонної розмови з позивачкою. Факт добровільного виконання означеного судового рішення підтверджується, зокрема складеним відповідачем актом державного виконавця від 25.07.2023, в якому зафіксовано добровільне та добросовісне надання доступу до квартири АДРЕСА_1 боржником у ВП №71997278 (позивачкою) стягувачу ОСОБА_2 з виготовленням та передачею дублікатів ключів від квартири.
Позивачка стверджує, що незважаючи на добровільне виконання нею виконавчого листа, відповідачем винесено спірну постанову про стягнення з неї виконавчого збору, який вона не в змозі сплатити з огляду на те, що є особою з інвалідністю ІІ групи та отримувана нею пенсія є єдиним джерелом доходу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчать довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду». При цьому відповідач надав суду матеріали виконавчого провадження №71997278 та лист-пояснення.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Оболонським районним судом міста Києва 02.06.2023 видано виконавчий лист №756/114984/20 про вселення ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 04.05.2023. Боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_3 .
Постановою державного виконавця Оболонського ВДВС від 16.06.2023 ВП №71997278 відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа.
Означена постанова отримана позивачкою 21.07.2023 відповідно до наданої нею роздруківки відстеження поштового відправлення за №0421219974944.
Актом державного виконавця від 25.07.2023 №71997278 при примусовому виконанні виконавчого листа №756/114984/20, виданого 02.06.2023, встановлено добровільне та добросовісне надання доступу до кв. АДРЕСА_1 : ОСОБА_1 надано ключі для виготовлення дублікатів для ОСОБА_3 . Дублікати виготовлені та передані ОСОБА_3 та надано кімнату для проживання. Рішення Оболонського районного суду міста Києва про вселення ОСОБА_3 у кв. АДРЕСА_1 виконано.
Постановою державного виконавця Оболонського ВДВС від 25.07.2023 ВП №71997278 у зв'язку з виконанням виконавчого документу у повному обсязі на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження №71997278.
Постановою державного виконавця Оболонського ВДВС від 25.07.2023 ВП №71997278 з боржника ( ОСОБА_1 ) за примусове виконання рішення немайнового характеру стягнуто виконавчий збір у розмірі 13400,00 грн.
Постановою державного виконавця Оболонського ВДВС від 27.07.2023 відкрито виконавче провадження №72368420 з виконання постанови №71997278 від 25.07.2023 про стягнення на користь держави 13400 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору, позивачка звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Положеннями частини першої статті 13 Закону №1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини п'ятої та шостої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частини першої, четвертої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком державного виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.
Вказаний висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 28.01.2021 у справі № 640/24233/19.
Матеріалами справи підтверджується, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження постановою від 16.06.2023 ВП №71997278 з одночасним зазначенням про стягнення з боржника суми виконавчого збору 13400 грн.
У зв'язку з виконанням вимог виконавчого документу №756/114984/20, виданого 02.06.2023 означене виконавче провадження було закінчено з одночасним винесенням відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 25.07.2023 ВП №71997278.
При цьому, жодних доказів виконання виконавчого листа від 02.06.2022 №756/114984/20 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №71997278 від 16.06.2022 позивачкою не надано.
Судом не приймаються до уваги викладені в адміністративному позові пояснення щодо добровільного виконання означеного виконавчого листа 22.07.2023 як такі, що не підтверджуються документально, а також з огляду на те, що навіть у випадку підтвердження факту добровільного виконання позивачкою судового рішення 22.07.2023 це не вплинуло б на результати розгляду справи, оскільки було б виконано вже після відкриття виконавчого провадження за постановою від 16.06.2023.
Разом із тим, відповідно до акта державного від 25.07.2023 за участю державного виконавця було добровільно позивачем виконано судове рішення після відкриття виконавчого провадження.
З аналізу частини дев'ятої статті 27 Закону №1404-VIII слідує, що виконавчий збір не стягується у разі, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а не до моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
Однак, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачкою рішення суду виконано вже після відкриття виконавчого провадження.
Суд не приймає до уваги посилання позивачки на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/32035/18, оскільки обставини прийняття цієї постанови не є релевантними до спірних правовідносин. Так, предметом оскарження у справі №2540/32035/18 була постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору при виконанні судового рішення майнового характеру (стягнення заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг), у той час у межах даної справи виконанню підлягало рішення немайнового характеру.
Крім того, спірні правовідносини у справі №2540/32035/18 виникли до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018 (далі - Закон 2475), яким було, зокрема, внесено зміни до частини другої статті 27 Закону 1404, відповідно до яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. До внесення відповідних змін редакція цієї норми передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Наведене, у свою чергу, додатково підтверджує нерелевантність постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/32035/18 до спірних правовідносин.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дудін С.О.