про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
26 січня 2024 року м. Київ № 320/2832/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України, в якому просив:
визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в м. Києві, що полягає у відмові повернути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (тимчасове посвідчення громадянина України № НОМЕР_1 , посвідчення водія громадянина РФ серії та номер НОМЕР_2 ), транспортний засіб Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_3 , протиправною;
зобов'язати відповідача повернути позивачу транспортний засіб Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження, суд зазначає таке.
Згідно положень частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
За правилами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За нормами частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що суди при вирішенні питання чи підлягає спір розгляду в порядку адміністративного судочинства повинні з'ясувати не лише статус учасників справи, зокрема щодо участі в спірних правовідносинах суб'єкта владних повноважень, але і з'ясувати суть (зміст, характер) спору.
При цьому, розрізняючи справи, що належить розглядати за правилами адміністративного судочинства чи кримінального судочинства, Верховний Суд наголошує, що визначальним є те, чи вчинені відповідні дії та чи прийняті оспорювані рішення в межах кримінального провадження, як це визначено кримінально-процесуальним законодавством чи ці дії та рішення прийняті поза межами кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є оскарження дій відповідача щодо неповернення транспортного засобу вилученого в межах кримінального провадження за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України.
Так, 20 травня 2023 року під час огляду транспортного засобу позивача названий вище автомобіль було вилучено. Постановою старшого дізнавача відділу дізнання Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Лажевського А.О., за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, транспортний засіб Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_3 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023105030000534. 7 липня 2023 року вищевказаним дізнавачем винесено постанову про закриття кримінального провадження у резолютивній частині якої, зокрема, вирішено повернути ОСОБА_1 транспортний засіб Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Однак, за твердженням позивача, йому було відмовлено у поверненні названого автомобіля.
При вирішенні питання щодо вибору виду судочинства у спірному випадку, суд враховує також наступне.
У відповідності до частини першої статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно норм частини першої статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, згідно положень пункту 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
За приписами частини першої статті 306 Кримінально процесуального кодексу України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Суд резюмує, що вказане вище майно (транспортний засіб) вилучено в ході досудового розслідування кримінального проступку і скарги стосовно його повернення, у відповідності до норм статей 303, 306 Кримінально процесуального кодексу України, розглядаються і вирішуються слідчим суддею. Тому зазначений спір не випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій і, відповідно, не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Суд зазначає, що не має права втручатися в діяльність слідчих (дізнавачів) та прокурорів під час вчинення дій, які пов'язанні із досудовим розслідуванням в кримінальних провадженнях, що вирішуються за правилами кримінального законодавства.
Враховуючи викладене, суд констатує, що вказані обставини виключають можливість розгляду цієї справи за правилами, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, натомість її розгляд повинен здійснюватися у порядку кримінального судочинства, його віднесено до юрисдикції місцевого районного суду згідно з правилами підсудності, визначеними кримінально-процесуальним законодавством.
За таких підстав суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду в порядку кримінального судочинства, зокрема, у цьому випадку - Деснянського районного суду міста Києва.
Керуючись статтями 160-162, 170, 171, 241-243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати разом з позовними матеріалами позивачу негайно.
3. Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду в порядку кримінального судочинства.
4. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Скрипка І.М.