ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
"31" січня 2024 р. Справа № 300/8341/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М. за участю секретаря судового засідання Маковійчук С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі № 300/8341/23 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-
05.12.2023 ОСОБА_1 (надалі - також позивач, ОСОБА_1 , боржник) звернувся в суд із позовною заявою до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - відповідач, ІФ ВДВС в Івано-Франківському районі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (далі. також, - стягувач, третя особа) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.11.2023 №72944667 щодо примусового виконання постанови №РАП812456244 від 23.09.2022, виданої Управлінням безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.11.2023 про відкриття виконавчого провадження №72944667 щодо примусового виконання постанови №РАП812456244 від 23.09.2022, виданої Управлінням безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.
15.01.2024 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі 300/8341/23, а саме стягнення понесених витрат на правову допомогу.
Заява позивача про ухвалення додаткового рішення суду отримана сторонами 15.01.2024 в електронному кабінеті, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 15.01.2024.
Суд призначив судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі № 300/8341/23 на 31.01.2023 о 11:00 год та повідомив сторін, що підтверджується Довідками про доставку електронного листа. однак жодних заперечень чи пояснень щодо поданої позивачем заяви від представників відповідача та третьої особи не надходило.
В судове засідання сторони не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду даної заяви повідомлялися судом належним чином.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Пунктом 10 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що письмове провадження розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частини 4 статті 229 КАС України , у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката в даній адміністративній справі в порядку письмового провадження.
Розглянувши подану представником позивача заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 300/8341/23, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що позивачем зазначено в позовній заяві необхідність розподілу судових витрат, аналогічна заява була оголошена позивачем усно в ході судового 09.01.2024 та відповідну заяву подано в строк встановлений для подання такої заяви та доказів задля вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2300,00 грн подано:
- договір про надання правничої допомоги від 01.11.2023, укладений між адвокатом Гордій Василем Григоровичем та замовником ОСОБА_1 (а.с.75-76);
- квитанцію до прибудинкового касового ордера №25/1 від 09.01.2024 про сплату грошових коштів на суму 2300 грн (а.с.77);
- ордер на надання правничої правової допомоги №1058428 від 01.11.2023 (а.с.78);
- акт прийняття-передачі наданих послуг від 04.11.2023, відповідно до умов якого сторони погодили, що виконавець надав замовнику юридичні послуги, а замовник прийняв надані послуги; вартість послуг становить 2300 (дві тисячі триста) гривень (а.с.79).
Відтак, позивачем надані належні документи про понесення останнім витрат на правничу допомогу в розмірі 2300,00 грн, що дає підстави для вирішення судом питання необхідності відшкодування таких витрат.
За змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI(далі Закон №5076-VI).
Згідно з положеннями статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Беручи до уваги те, що позивачем подано належним чином оформлені докази, що підтверджують надану адвокатом професійну правничу допомогу та понесені ним витрати, суд вважає, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правову допомогу у розмірі 2300,00 грн відповідає критеріям розумності, виправданості, співмірності зі складністю справи.
Враховуючи ухвалене судом рішення про задоволення позову у повному обсязі та відсутність заперечень представника відповідача щодо неспівмірності заявленої позивачем суми витрат, заява ОСОБА_1 від 15.01.2024 про ухвалення додаткового рішення суду підлягає задоволенню, шляхом стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу, яка становить 2 300,00 грн.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.
Ухвалити додаткове судове рішення в адміністративній справі №300/8341/23.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2300 (дві тисячі триста) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання АДРЕСА_2 );
відповідач - Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76000);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 44448833, пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008).
Суддя Микитин Н.М.