ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
"31" січня 2024 р. Справа № 300/7470/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 300/7470/23 за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Думич Оксана Іванівна, до Національної поліції України, вул. Академіка Богомольця,10, м. Київ, 01601 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
22.01.2024 представниця позивача Думич О.І. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 позов ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій задоволено повністю. У рішенні судом вирішено питання судових витрат, зокрема, судового збору.
Заява мотивована тим, що між адвокатським об'єднанням «КЕЙ ПАРТНЕРС» в особі керуючого партнера Думич Оксани Іванівни, яка діє на підставі Статуту, та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги № 2023/03-5 від 02.03.2023. Відповідно до п.2.1 Додатку №2 від 21.09.2023 до договору про надання правової допомоги №2023/03-5 від 02.03.2023, безумовна фіксована вартість послуг становить 8000 грн. У разі прийняття кінцевого рішення суду по справі на користь позивача, останній сплачує об'єднанню гонорар успіху в сумі 15% від стягненої за результатами виконання рішення суми коштів. Також вищевказаними сторонами підписано Акт № 1 від 30.10.2023 наданих послуг до зазначеного Договору на цю ж суму. Позивачем було сплачено вартість наданих йому послуг правничої допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.01.2024. Зазначає, що відповідно до статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відтак, з урахуванням того, що всі витрати позивача понесені у зв'язку із розглядом справи в Івано-Франківському окружному адміністративному суді, є документально підтвердженими, то вони підлягають стягненню з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 прийнято до розгляду з правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 300/7470/23 та запропоновано Національній поліції України надати до суду письмову правову позицію з приводу поданої заяви.
Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Згідно із частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем було заявлено, що у зв'язку зі зверненням до суду із цим адміністративним позовом ним очікується понесення витрат на правничу допомогу. Рішення суду у справі № 300/7470/23, що розглядалась за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні), представницею позивача отримано 19.01.2024. Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, 22.01.2024 представницею позивача Думич О.І. до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено докази щодо розміру витрат на правничу допомогу.
Таким чином, суд дійшов висновку про дотримання представницею позивача Думич О.І. строку щодо подання заяви та доказів для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підставі ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням частин 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
30.01.2024 від Національної поліції України надійшло заперечення щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу. Предстаником зазначено, що заявлена сума витрат є неспівмірною та завищеною. На думку представника відповідача, адвокатські запити про кількість невикористаних відпусток позивача, зокрема до Департаменту захисту економіки та ГУНП в Івано-Франківській області, які учасниками справи не були і доцільність надіслання таких запитів, з урахуванням, що компенсація за невикористані відпустки виплачується органом, з якого особа звільняється з роботи (служби), є відверто недоцільними та не стосуються судового розгляду даної судової справи, а отже не підлягають задоволенню, крім того справа є незначної складності, розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, що передбачений для справ незначної складності, внаслідок чого сторони та їх представники не беруть участі у судових засіданнях, а отже заявлені представником позивача послуги на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн є надлишковими та такими, що не відповідають приписам статті 134 КАС України і відповідно такими, що не підлягають задоволенню. Звертає увагу суду на те, що рішеннями Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 № 17 та Ради адвокатів Чернігівської області від 16.02.2018 № 57. прийняті рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару. Так, за складання позовної заяви, яка буде розглядатися в порядку КАС України, розмір оплати послуг адвоката встановлений на рівні від 2000 грн. Представник вважає, що розумним розміром витрат на правничу допомогу в цій справі є 1000,00 грн. При встановленні такого розміру відповідач керується постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2024 у справі № 300/1281/23 за позовом ОСОБА_1 , в якій апеляційним судом в більш складній справі, в якій відсутня численна усталена судова практика, зменшено розмір заявлених витрат з 8000,00 грн до 1000,00 грн.
Проаналізувавши подану заяву представниці позивача Думич О.І. та заперечення Національної поліції України, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши і оцінивши наявні у матеріалах справи докази, в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відтак, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
З огляду практики Європейського суду з прав людини, як то у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" слідує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Так, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Така правова позиція корелюється із висновком, відображеним у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17.
При цьому, Верховий Суд у своєму рішенні від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 зауважив, що на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 300/941/19.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу).
Серед матеріалів справи наявні: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ІФ №001265 від 07.07.2020, ордер на надання правової допомоги позивачу №1052440, договір про надання правової допомоги №2023/03-5 від 02.03.2023 та додаток №2 від 21.09.2023, квитанція про оплату правової допомоги згідно з договором №2023/03-5 та додатком № 2 на суму 8000 грн, акт наданих послуг від 30.10.23, який включає також витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
Зокрема, акт наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №2023/03-5 від 30.10.2023 містить інформацію погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, а саме:
- підготовка та подання адвокатського запиту до Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невикористаних частин відпусток та виплати грошової компенсації - 1 год;
- підготовка та подання адвокатського запиту до Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо невикористаних частин відпусток та виплати грошової компенсації - 1 год
- підготовка та подання адвокатського запиту до Національної поліції України щодо невикористаних частин відпусток та виплати грошової компенсації - 1 год
- складання позовної заяви та додатків до неї - 8 год;
Згідно зі змістом вищевказаного акту наданих послуг між адвокатом Думич О.І. та ОСОБА_1 , розмір винагороди (гонорару) становить 8000 грн.
Разом з тим, на думку суду, розрахунок правничої допомоги дещо завищений у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг.
При цьому, обсяг робіт та час, витрачений на підготовку позову та опрацювання документів, є неспівмірними зі складністю виконаних адвокатом робіт.
Більше того, суд враховує, що розгляд справи проводився у письмовому провадженні.
Аналізуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд робить висновок, що розмір витрат, зазначений позивачем, не є пропорційним, а тому розмір гонорару, визначений Яворським О.С. та її адвокатом, є завищеним щодо Національної поліції України та повинен бути зменшеним.
На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку, що відшкодуванню підлягають судові витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Отже, з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.
Керуючись статтями 241-246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву задовольнити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення в адміністративній справі №300/7470/23.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108578, вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн (дві тисячі п'ятсот гривень).
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Гомельчук С.В.