30 січня 2024 року Справа № 280/8253/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20551088)
про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 083850017689 від 01.08.2023 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 04.08.1987 по 29.06.1988 року, з 30.06.1988 по 01.03.1990 року, а також спірних періодів в 2018 році та в 2011 -2013 роках, починаючи з 25.07.2023 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком. Вказує, що незважаючи на усі надані позивачем документи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 083850017689 від 01.08.2023 року їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з неврахуванням до страхового стажу періодів роботи з 04.08.1987 по 29.06.1988, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства, печаткою якого скріплено запис про звільнення, а в довідці від 20.06.2023 № 04-25/С-104, зазначено прізвище заявниці, що не відповідає паспортним даним та період роботи з 30.06.1988 по 01.03.1990, оскільки запис про звільнення внесено з порушенням. Також стверджує, що відповідач зазначав про те, що за 2018 рік наявні місяці із сплатою страхових внесків, які є меншими ніж мінімальний страховий внесок, а за 2011-2013 роки відсутні відомості про сплату страхових внесків. Вважає, що відповідач порушує її право на отримання пенсії шляхом неврахування періодів роботи. Посилається на те, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця. Вважає, що вказаний відповідачем недолік не перешкоджає встановити період роботи та не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення. Також вказує, що особа, за яку сплачувались страхові внески, не може відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування періодів роботи до страхового стажу. На підставі чого, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву вх. № 48019 від 30.10.2023, де вказано, що заява позивачки від 25.07.2023 про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058 в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та саме цим органом було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачці. Звертає увагу суду, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно не призначення позивачці пенсії та ніяким чином не порушувало її право на пенсійне забезпечення. Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Тому, вважає, що підстави для задоволення вимог позивача також повністю відсутні.
Відповідач 2 позовну заяву також не визнав. У відзиві вх. № 48063 від 30.10.2023 вказує, що згідно з наданими позивачкою документами для призначення пенсії за віком, її загальний страховий стаж становить 27 років 5 місяців 11 днів, що є недостатнім, згідно вимог пенсійного законодавства, а тому, право на призначення пенсії у ОСОБА_4 відсутнє. Звертає увагу суду на те, що в даному випадку органами Пенсійного фонду не покладається відповідальність на позивача щодо порушення порядку заповнення трудової книжки підприємствами, установами, організаціями, а тільки, зазначаються правові наслідки за порушення порядку заповнення трудової книжки, зокрема, не зарахування періоду до страхового стажу. Також вказує, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу (ОК -5) наявні місяці зі сплатою страхових внесків, які є меншими, ніж мінімальний страховий внесок, крім цього, відсутні дані про сплату страхових внесків в період здійснення підприємницької діяльності в 2011-2013 роках. Вважає, що належним способом захисту права позивачки є зобов'язання Головного управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком, а не зобов'язати Головне управління призначити таку пенсію. Стверджує, що суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки, саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії. Тому, вказує, що підстави для задоволення вимог позивача також повністю відсутні.
Ухвалою суду від 09.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/8253/23. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 08.12.2023 витребувано у ГУ ПФУ в Запорізькій області розрахунок стажу ОСОБА_1 , копії документів, що були додані до заяви про призначення пенсії, в т.ч., що стосуються спірних періодів роботи позивачки, довідку форми ОК-5.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 25.07.2023 звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV.
Заява ОСОБА_1 в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та було прийнято рішення від 01.08.2023 №083850017689 про відмову в призначенні пенсії.
Позивач не погодившись з діями та рішенням відповідача 2, з вимогою вчинити певні дії, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Так, спірним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, та зазначено, що стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком становить 27 років 5 місяців 11 днів.
Відповідач посилається на те, що до стажу роботи не зараховані періоди роботи з 04.08.1987 по 29.06.1988, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 03.01.1982, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства, печаткою якого скріплено запис про звільнення з роботи, також, відсутня інформація про перейменування, період роботи з 30.06.1988 по 01.03.1990 згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 03.01.1982, оскільки запис про звільнення внесено з виправленням .
Суд зауважує, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 , вбачається що позивачка працювала на посаді методиста Шевченківської об'єднаної дирекції кінотеатрів у періоди з 04.08.1987 по 29.06.1988 року та з 30.06.1988 по 01.03.1990. Судом встановлено, що дані записи внесені з посиланням на відповідні накази, містять підписи уповноважених осіб та печатки підприємства.
Відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (що діяла у спірний період роботи позивача), трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, чинної в період заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” та даною Інструкцією.
Пунктом 13 вказаної постанови при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
З наведених норм права вбачається, що трудова книжка заповнюється роботодавцем і на працівника не покладено обов'язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17, від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу. Неточності, виправлення тощо не можуть нівелювати відомості трудової діяльності та позбавляти права позивача на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним стажу, а відмова відповідача в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 висловив думку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не було зараховано до трудового стажу позивача період роботи з 04.08.1987 по 29.06.1988 року та з 30.06.1988 по 01.03.1990, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 03.01.1982.
Тож, оскільки суд дійшов висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивачки вищевказаних періодів роботи, то рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 01.08.2023 №083850017689, з огляду на підстави відмови у призначенні пенсії, а саме страховий стаж 27 років 5 місяців 11 днів, при необхідному не менше 29 років, є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 пенсії, оскільки відмова у призначенні пенсії реалізована відповідачем шляхом прийняття спірного рішення.
Щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів в 2018 році та в 2011 -2013 роках суд зазначає наступне.
Так, у спірному рішенні зазначено про те, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу (ОК -5) наявні місяці зі сплатою страхових внесків, які є меншими, ніж мінімальний страховий внесок, крім цього, відсутні дані про сплату страхових внесків в період здійснення підприємницької діяльності в 2011-2013 роках.
Абзацом 1 ч.1 ст. 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
За приписами 6 ст. 20 Закону № №1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № №1058-ІV).
Згідно із п. 10 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010, №2464-VI (далі - Закон № 2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема, ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
За унормуванням ч. 2 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171).
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону № №1058-ІV застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Тобто, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Так, згідно довідки ОК-5 щодо ОСОБА_1 , у 2018 році з січня по липень включно відсутні відомості про заробітну плату та сплату страхових внесків, з серпня до грудня включно страхові внески сплачено, та зазначено про зарахування цих періодів до страхового стажу. Суд також зауважує, що інформація про роботу позивачкиу 2018 році у трудовій книжці взагалі відсутня, інших доказів про роботу у даний період також не надано.
Тож, у даному випадку позивачем не підтверджено, що 2018 року вона перебувала у трудових відносинах і платником єдиного внеску був її роботодавець, як і не підтверджено сплату страхових внесків з січня по липень 2018 року. Тому відсутні підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу ОСОБА_1 . Водночас, доказів того, що місяці 2018 року, за які наявна інформація про сплату страхових внесків не зараховано до страхового стажу позивачки відсутні. Тому, суд не вбачає підстав для повторного зарахування цього періоду до страхового стажу позивачки.
Щодо періоду здійснення підприємницької діяльності 2011-2013 роки, судом встановлено, що ОСОБА_1 взято на облік в Пенсійному фонді України як фізичну особу-підприємця 23.12.1993 року та знято з обліку 09.07.2014 року.
Відповідно до п.3-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з п.4 Порядку № 637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Відповідно до пп.2 п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 №727/98, суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Суд зауважує, що оскільки у період 2011-2013 роки позивач здійснювала підприємницьку діяльність, то, відповідно, на неї і було покладено обов'язок сплати страхових внесків.
Проте, будь-яких доказів сплати страхових внесків, передбачених Порядком № 637 позивачем не надано. Крім того, в довідці ОК-5 відсутні відомості про сплату страхових внесків у період 2011-2013 роки. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивачки.
Тому, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо способу захисту прав позивача, суд зазначає, що частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
В даному конкретному випадку, призначенню пенсії передує встановлення наявності права на таку пенсію, вік та стаж роботи, що має бути не меншим не менше 29 років.
З оскаржуваного рішення відповідача 2 вбачається, що страховий стаж позивачки складає 27 років 5 місяців 11 днів. Під час розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність зарахування до її до страхового стажу періодів роботи з 04.08.1987 по 29.06.1988 року та з 30.06.1988 по 01.03.1990.
Згідно з п. 1 ч. 1 , ч. 4 ст. 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки заява позивачки про призначення пенсії за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, суд приходить до висновку, що слід зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 04.08.1987 по 29.06.1988 року та з 30.06.1988 по 01.03.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 03.01.1982, призначити та виплатити ОСОБА_3 пенсію за віком з 25.07.2023.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 805,20 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 01.08.2023 №083850017689 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 04.08.1987 по 29.06.1988 року та з 30.06.1988 по 01.03.1990, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 03.01.1982, призначити та виплатити ОСОБА_3 пенсію за віком з 25.07.2023.
В іншій частині вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 805 (вісімсот п'ять) грн. 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.01.2024
Суддя Л.Я. Максименко