про залишення позовної заяви без руху
25 січня 2024 рокум. Ужгород№ 260/9197/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивач - не з'явився;
представник позивача - Естінко Т.Е.;
представника відповідачів - Белова О., Сусло Л.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою.
07.12.2023 року відповідачем подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
В ході проведення підготовчого провадження у справі представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.
Представники відповідача у підготовчому судовому засіданні заперечували проти позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов. Крім того підтримали клопотання про залишення позовних вимог без розгляду, мотивуючи тим, що трудові відносини з позивачем припинилися 31.12.2017 року, розмір сум виплаченого розрахунку та його строки ним не оскаржувалися у судовому порядку.
Представник позивача в ході підготовчого засідання проти доводів відповідача з пропуску строків звернення до суду заперечила.
У підготовчому судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу відповідача №114-к від 27.01.2017 року ОСОБА_1 звільнено 31.01.2017 року за угодою сторін відповідно до п. ст. 36 КЗпП України, ч. 2 ст. 86 Закону України "Про державну службу".
Із вказаного наказу вбачається, що позивач з таким ознайомився 27.01.2017 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 49).
Разом з тим, матеріали справи містять заяву позивача від 30.01.2017 року, написану власноручно про те, що відповідач вислав йому трудову книжку "Новою Поштою" у зв'язку із звільненням. (а.с. 99).
Таким чином, суд вказує на те, що позивач про своє звільнення дізнався із наказу від 27.01.2017 року.
Частинами першою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів встановлені КЗпП України.
У 2022 році строки звернення до суду визначені ст. 233 КЗпП України були змінені.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Суд констатує, що позивач знав про своє звільнення 31.01.2017 року за угодою сторін, так як із наказом про звільнення №114-к від 27.01.2017 особисто ознайомився 27.01.2017 року.
Як встановлено судом та вбачається із штемпеля вхідної кореспонденції Закарпатського окружного адміністративного суду позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду 23.10.2023 року із позовом про стягнення заборгованості з заробітної плати за період з 01.02.2017 року, що є наступним днем після його звільнення.
Доказів поновлення на посаді після звільнення з 31.01.2017 року позивач суду не надав.
Аналізуючи наведене, суд вказує на те, що позивач звернувся до суду з порушенням тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
Суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи (справа "Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року).
Разом з тим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, але зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами того, що особа не мала реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, який не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з їх реалізацією.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Частиною 3 ст. 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Так, згідно вимог ч.1 ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовну заяву подано позивачем з пропуском строку, передбаченого статті 233 КЗпП України, а тому, з урахуванням вимог статей 122, 123, 161, 169 КАС України та встановлених судом обставин, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху і надати позивачу можливість подати суду відповідну заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу та його представнику наслідки, передбачені ч. 3 ст. 123 КАС України, що якщо підстави, вказані позивачем або його представником у заяві про поновлення строку звернення до суду будуть визнані судом неповажними, то суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 122, 123, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 семиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків вказаних в мотивувальній частині ухвали суду.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 30 січня 2024 року
Суддя С.А. Гебеш