31 січня 2024 року м. Ужгород№ 260/9594/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
06 листопада 2023 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовом Головне управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до Фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яким просить суд: "1. Прийняти позовну заяву до провадження суду; 2. Розглянути справу без участі позивача; 3. Винести судове рішення, яким стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , податковий борг у розмірі 83239,40 грн, в т.ч. пеня 23850,49 грн по наступним платежам: 85 11010500 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 76704,28 грн, в т.ч. пеня 21883,75 грн; 30 11011001 "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 6392,03 грн, в т.ч. пеня 1823,65 грн; 18010700 "Земельний податок з фізичних осіб" пеня у розмірі 143,09 грн.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 83239,40 грн, в тому числі пеня 23850,49 грн по наступним платежам: "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 76704,28 грн, в тому числі пеня 21883,75 грн; "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 6392,03 грн, в тому числі пеня 1823,65 грн; "Земельний податок з фізичних осіб" пеня у розмірі 143,09 грн. Вказаний борг відповідачем не сплачений.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив позов задовольнити частково з урахування доводів і аргументів зазначених відповідачем, шляхом зменшення сум податкових зобов'язань (податкового боргу), а саме у податковому-повідомленні рішенні № 0001391305 на суму 29741,10 грн та у № 0001411305 від 05 лютого 2019 року на суму 2478,42 грн. В обґрунтуванні зазначеного вказує, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких позивачем сформовано податковий борг є протиправними, а проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає базі оподаткування податку на дохід фізичних осіб. Також вказує на невідповідність заборгованості по військовому збору та нарахованої пені. У зв'язку із вказаним позивач просив відмовити у задоволенні позову.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач вказує, що предметом розгляду даної справи є стягнення податкового боргу з відповідача відповідно до узгоджених податкових повідомлень-рішень, а не питання правомірності винесення податкових повідомлень - рішень.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 36 Податкового Кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.4 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Працівниками контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. За наслідками проведеної перевірки складено Акт перевірки від 11 грудня 2018 року № 1228/07-16-13-05/ НОМЕР_2 (а.с.а.с. 8-12).
На підставі вказаного акту перевірки позивачем було прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2019 року № 0001391305, яким визначено грошове зобов'язання по платежу "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у сумі 54820,53 грн, в т.ч. за основним платежем 43856,42 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 10964,11 грн; (а.с. 13,);
податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2019 року № 0001411305, яким визначено грошове зобов'язання по платежу "Військовий збір" у сумі 4568,38 грн, в т.ч. за основним платежем 3654,70 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 913,68 грн (а.с. 14);
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались відповідачем в судовому порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 № 260/3923/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду - залишено без задоволення (а.с.а.с. 17-22).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, а отже, датою узгодження податкових зобов'язань є 03 травня 2023 року.
Суд не надає оцінки доводам відповідача щодо протиправності прийнятих податкових повідомлень-рішень, на підставі яких утворився податковий борг з наступних підстав.
Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд звертає увагу, що предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
Відповідно до статті 57 пункту 57.3 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до статті 56 пунктів 56.1, 56.2, 56.12, 56.15, 56.18 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до статті 54 пункту 54.1 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У відповідності до статті 129 ПК України, Відповідачу проведено нарахування пені у розмірі 23850,49 грн по платежам: "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 21883,75 грн; "Військовий збір" у розмірі 1823,65 грн; "Земельний податок з фізичних осіб" у розмірі 143,09 грн.
Однак, вказана сума пені залишається відповідачем не сплаченою в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 пункту 129.1 підпункту 129.1.1. Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Пеня, визначена статтею 129 пунктом 129.1 підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 ПКУ нараховується на суми грошового зобов'язання (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.156 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно зі статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.162 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.175 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно статті 59 пункту 59.1 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.153 даного Кодексу податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Судом встановлено, що відповідачу було надіслано податкову вимогу від 21 вересня 2020 року № 502-13 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та однак така повернуто у відповідності до довідки Ф.20 (а.с. 23).
Відповідно до статі 58 пункту 58.3 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
При цьому, з часу виставлення податкової вимоги податковий борг не переривався. Заперечень щодо суми податкового боргу або доказів його сплати відповідачем суду не надано.
Податковий борг відповідача підтверджений матеріалами справи, зокрема обліковою (інтегрованою) карткою платника податків та розрахунком податкового боргу (а.с.а.с. 6, 24-34).
При цьому, суд не надає оцінки наданим відповідачем доказам, оскільки з огляду на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність підстав з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки воно не є предметом спору.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 19 лютого 2019 року справа № 824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).
Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що не отримував податкові повідомлення-рішення від 05 лютого 2019 року № 0001391305, №0001411305, тому строк на сплату визначеного йому податкового зобов'язання ще не настав.
Як підтверджується матеріалами справи, позивачем податкові повідомлення-рішення від 05 лютого 2019 року №0001391305, №0001411305 були направлені направленні на адресу позивача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 15).
Рекомендований лист з повідомленням про вручення повернутий на адресу податкового органу за закінченням терміну зберігання 12 березня 2019 року.
Статтею 42 пунктом 42.2 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку , визначеному пунктом 42.4 цієї статті.
Відповідно до статтею 63 пунктом 63.3 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Статтею 70 Податкового кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, до якого вносить інформацію, зокрема про осіб, які є громадянами України та їх місце проживання.
Статтею 70 пунктом 70.7 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.?
Так, позивач не надавав до відповідача відомості про зміну даних, зокрема щодо зміни місця проживання, які вносяться до облікової картки або повідомлення. Доказів протилежного позивач до суду не надав та такі відсутні у матеріалах справи.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення надсилалися ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою, яка зазначена в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Однак, рекомендований лист з повідомленням про вручення повернутий на адресу податкового органу за закінченням терміну зберігання 12 березня 2019 року.
Відповідно до статті 42 пункту 42.5 Податкового кодексу України у разі, коли пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення.
Ця обставина свідчить про те, що відповідач недбало ставиться до питання обізнаності щодо своїх податкових та інших публічних обов'язків, оскільки не отримує поштових відправлень за зареєстрованою для цього адресою. Проте така поведінка не звільняє особу від виконання податкових та інших обов'язків та не є виправданням для необізнаності про стан власних справ. Оскільки, відповідач в силу закону вважається таким, що отримав ППР (оскільки таке було надіслано у встановлений ПК України спосіб), його аргументи щодо непоінформованості про зміст оскарженого рішення та відповідного податкового обов'язку є помилковими та не спростовують доводів позивача про виникнення податкового боргу.
Згідно зі статтею 95 пунктом 95.2 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до статті 20 пункту 20.1 підпункту 20.1.19 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 20 пункту 20.1 підпункту 20.1.34 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до статті 102 пункту 102.4 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до статті 87 пункту 87.11 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Станом на час розгляду даної справи у суду відсутні докази сплати відповідачем даного податкового боргу.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними і допустимими доказами, такі відповідачем не спростовані (відзиву на позов відповідач суду не надав) та підлягають до задоволення повністю.
Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до Фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути із Фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг у розмірі 83239,40 (вісімдесят три тисячі двісті тридцять дев'ять гривень 40 копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко