про залишення позовної заяви без руху
31 січня 2024 року м. Житомир справа №240/1615/24
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
18.01.2024 до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся із позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2016 до 30.04.2017 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, тобто спір стосується виплати сум, що належали військовослужбовцю при звільненні.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції чинній до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина 1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (частина 2).
Відтак, унесенням до Кодексу законів про працю України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції частини 1 та частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, ввів строки звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, спору про звільнення, а також про стягнення всіх сум, що належать працівникові, не нарахованих та не виплачених у день звільнення.
Слід вказати, що частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України стосується виплати всіх сум, що належать працівникові у разі його звільнення.
Позивач був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу 27.02.2020, тобто у період коли строки звернення до суду щодо стягнення усіх належним працівнику сум виплат не були обмежені строками звернення до суду.
Таким чином строк звернення до суду для позивача розпочав свій відлік з 19.07.2022, тобто з набранням чинності змін до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, оскільки до 19.07.2022 строки звернення до суду щодо стягнення усіх належним працівнику сум виплат не були обмежені.
В матеріалах позовної заяви міститься лист від 25.05.2023 №839/1730 зі зверненнями до Військової частини НОМЕР_2 з питань нарахування індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та з метою отримання довідки за період з 2016 року по 30.04.2017 про виплачені ОСОБА_1 суми. Таким чином на думку суду позивач про порушене право на виплату індексації грошового забезпечення в повному обсязі міг дізнатися з травня 2023 року. У подальшому, представник позивача звертався до відповідача з адвокатським запитом від 30.12.2023. До суду позивач звернувся 18.01.2024.
Беручи до уваги наведені норми Кодексу адміністративного судочинства України та Кодексу законів про працю України, суд вважає, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, оскільки на думку суду позивач довідався про порушене право ще у травні 2023 року з листа Військової частини НОМЕР_2 від 25.05.2023 №839/1730.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів, що підтверджуються причини пропуску такого.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду окремої заяви відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Д.М. Гурін