про повернення позовної заяви
30 січня 2024 року м. Житомир справа № 240/33756/23
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
04.12.2023 до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 .
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 було залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 , встановлено строк на усунення недоліків позову шляхом подання окремої заяви відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.
18.12.2023 представником позивача на виконання вимог ухвали суду надіслано заяву про поновлення строку вх. №84983/23.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 відмовлено у поновленні строку звернення до суду з цим позовом та продовжено ОСОБА_1 строк залишення позову без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: шляхом подання заяви відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням інших причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.
У період з 01.01.2024 до 19.01.2024 включно суддя Гурін Д.М. перебував у щорічній відпустці.
05.01.2024 представником позивача на виконання вимог ухвали суду надіслано заяву про поновлення строку вх. №1057/24. У заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача просив поновити пропущений строк звернення до суду, посилаючись на те, що 19.07.2022 було внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України та зазначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому до 19.07.2022 строк звернення до суду щодо виплати індексації грошового забезпечення не був обмежений законодавством. Таким чином, на думку представника позивача, у період з дати звільнення (08.04.2022) по дату внесення змін (19.07.2022) позивач міг у будь-який момент звернутись до суду щодо виплати індексації грошового забезпечення без пропуску строків визначених законом.
Отже, підстав стверджувати, що позивач пропустив строк звернення до суду у період з 01.12.2015 по 19.07.2022 немає.
Позивачу 08.04.2022 при звільненні з Військової частини НОМЕР_1 не було відомо, що зміни внесені 19.07.2022, будуть мати зворотню дію у часі та будуть стосуватись позивача, оскільки позивач не мав фізичної та теоретичної можливості побачити майбутнє та дізнатись, що йому потрібно звертатись до суду у місячний або тримісячний термін з дати звільнення. Позивач з 01.12.2023 звернувся до суду для захисту порушених відповідачем прав.
Крім того, представник позивача вказує, що застосування до правовідносин норм права, яких не існувало на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, редакції статті 233 Кодексу законів про працю України, якої не існувало на момент виникнення спірних правовідносин є порушенням норм процесуального права.
Крім того, як поважну причину пропуску строку звернення до суду з цим позовом представник позивача вважає запровадження карантину на всій території України, тобто у період дії попередньої редакції статті 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Також, представник позивача посилається на безперервне проходження позивачем військової служби з 09.04.2022 та відсутності можливості з 30.06.2023 звернутися з відповідним позовом до суду.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов наступних висновків.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Вказані представником позивача у заяві про поновлення строку доводи суд вважає безпідставним та нічим не обґрунтованими.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
При цьому слід зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики (сформованою постановою Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21) і таке інше.
Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
З матеріалів позову встановлено, що 08.04.2022 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу наказом від 08.04.2022 №80.
Однак, із відповідним зверненням до відповідача з питань здійснення обрахунку грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 08.04.2022, позивач звернувся лише 01.12.2023.
Крім того, з даним позовом про оскарження бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.04.2022 позивач звернувся до суду 04.12.2023, тобто з порушенням тримісячного строку звернення до суду.
При цьому пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Так, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
У силу імперативних положень пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України відповідний строк не сплив, а був автоматично продовжений до завершення карантину, тобто до 30.06.2023. Отже, визначений приписами статті 233 Кодексу законів про працю України строк на звернення до суду з цим позовом сплинув 30.09.2023. Однак з цим позовом позивач звернувся лише 04.12.2023, що вказує на пропуск строку звернення до суду.
При цьому, суд наголошує, що виникнення спірних правовідносин з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно та з 01.03.2018 по 08.04.2022 включно, коли нормативно не було закріплено обмеження строками права звернення до суду, не змінює порядок застосування до них змін статті 233 Кодексу законів про працю України, оскільки ці зміни стосуються саме строку, протягом якого особа має право на звернення до суду, а не строку, протягом якого таке право може бути захищено судом.
У статті 233 Кодексу законів про працю України, в редакції, що діє на момент звернення до суду з позовом, зазначено: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Слід зауважити, що виплата грошового забезпечення здійснюється щомісячно, позивач отримавши грошове забезпечення може знати його розмір та з яких видів воно складається, а відповідно і знати, чи правильно воно обчислюється; що при звільненні військовослужбовцям видається на руки грошовий атестат, в якому зазначаються суми нарахованого по день виключення зі списків особового складу (звільнення) грошового забезпечення, які підлягають виплаті.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
Відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналізуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання ним адміністративного позову до 30.09.2023, оскільки у вказаний період позивач вже був обізнаний про порушення його права на виплату індексації за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, адже такі виплати відбувались не при звільненні позивача 08.04.2022, а за період під час проходження служби позивачем. Тому, отримання письмового повідомлення про суми виплачені при звільненні не має значення для спору про суми, які не були виплачені під час проходження служби. Окрім того, у вересні 2023 року позивач не подавав заяву про отримання письмового розрахунку виплачених сум при звільненні, а зробив це лише 01.12.2023 року, про що свідчать докази направлення запиту, тобто почав вчиняти дії на відновлення свого права у період коли вже строк на звернення до суду був пропущений, що свідчить про створення видимості дотримання строків звернення до суду, та не спростовує факту пропуску строку з неповажних причин.
Обставини наведені представником позивача у заяві не є об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Отже, суд вважає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом у строк, встановлений ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо вказані у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а на обґрунтування заяви про усунення недоліків позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду від 05.01.2024 вх. №1057/24.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі яка її подала.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Гурін