30 січня 2024 рокуСправа №160/29242/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
08 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач з урахуванням уточнення позовних вимог від 27.11.2023 року просить:
- визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області по не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 (двадцять п'ять) календарних років служби протиправними;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 25 (двадцять п'ять) календарних років служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона проходила службу на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області. Наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 27.10.2023 року №10-о позивачку звільнено зі служби через скорочення штатів з 27.10.2023 року. На день звільнення вислуга років в календарному обчисленні складає 25 років 02 місяці 11 днів. Позивачем зазначено, що при звільненні їй не було виплачено одноразову грошову допомогу за 25 повних календарних років служби. Позивачка вважає протиправними дії відповідача та такими, що порушують її права, тому звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 17.11.2023 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання ухвали суду від 17.11.2023 року позивачем 27.11.2023 року подано до суду уточнену позовну заяву, що відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Ухвалою суду від 01.12.2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - 18.01.2024 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.
Правом подання відзиву на позовну заяву в установлений термін відповідач не скористався.
Частиною першою статті 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі), суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.08.1998 р. по 27.10.2023 р. проходила службу у Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_1 копія якої міститься в матеріалах справи.
Відповідно до наказу від 27.10.2023 р. №10-о, копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 звільнена з 27.10.2023 року за п.64 «г» (через скорочення штатів) з посади слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області. Вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні: 25 років 02 місяці 11 днів.
30 жовтня 2023 року позивачка звернулась до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області із заявою, щодо ненарахування та невиплати належних їй виплат при звільненні.
10 листопада 2023 року листом Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 269/6/04-97-10/РГ було повідомлено, що керівництво Головного управління ДФС у Дніпропетровській області згідно наказу ДФС України від 23.07.2021 №22-рг «Про вивільнення працівників Державної фіскальної служби України», здійснило передбачені чинним законодавством заходи щодо своєчасного попередження про наступне вивільнення, та вивільнення всіх працівників податкової міліції з займаних посад (у зв'язку із повним скороченням штату ГУ ДФС у Дніпропетровській області). Зокрема, попередження про наступне вивільнення від 26.07.2021 року було особисто вручено підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 . Також, працівники кадрової служби ГУ ДФС неодноразово проводили бесіди та надавали роз'яснення співробітникам, що у подальшому (після грудня 2021 року) виділення коштів з Державного бюджету України на утримання Державної фіскальної служби України (з її територіальними органами ГУ ДФС в областях) не передбачається у зв'язку з тим, що ДФС припинено виконання функцій центрального органу виконавчої влади. Міністерство фінансів України листом від 08.02.2023 №16040-02-10/3620 повідомило про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не передбачено видатків у 2023 році на утримання ДФС та її територіальних органів, що, у свою чергу унеможливлює, станом на сьогодні, здійснення будь-яких виплат, зокрема, проведення вчасного та повного розрахунку з працівниками при звільненні. Враховуючи вищевикладене, кошторис ГУ ДФС у Дніпропетровській області на 2022-2023 рр. не затверджувався. Як передбачено п. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів повинні брати бюджетні зобов'язання та здійснювати платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Таким чином, Комісією з реорганізації при підготовці наказу про звільнення ОСОБА_1 27.10.2023 року не були включені пункти, які тягнуть за собою грошові зобов'язання установи перед звільненим працівником
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплатити одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 (двадцять п'ять) календарних років служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Відповідно до ст.47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За приписами ст.116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною 1 ст.117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За вимогами ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012 у справі №1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Отже, вищезазначеними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В свою чергу, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, що передбачені ст.117 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої цією статтею.
За висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 за змістом приписів статтей 94,116,117 КЗпП і ст.1,2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Верховний Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції. Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Позивач прийнята на службу в органи податкової міліції Державної фіскальної служби України 17.08.1998 р. Тобто на дату звільнення 27.10.2023 року, визначену у наказі про звільнення від 27.10.2023 року, позивач мала вислугу 25 років 02 місяці 11 днів, тому мала право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби.
Отже у даному випадку суд вважає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачці одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби, тому необхідно зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь позивача одноразову грошову допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років.
Суд звертає увагу, що Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074.
За пунктами 5,6 вказаного Порядку, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органів виконавчої влади до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань іншим органам виконавчої влади до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
В даному випадку для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення Державної фіскальної служби України або перехід його функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Державної податкової служби України.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
ДФС України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби» Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019р.№227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 р., №26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Виконання ДПС України функцій і повноважень ДФС України, що припиняється розпочато за наказом ДПС України від 28.08.2019 №36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України».
За приписами ч.1, ч. 5 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Станом на час розгляду справи відсутній запис у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 і розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р свідчать про компетенційне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто до ДПС України перейшли функції ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.
Оскільки предметом розгляду справі є стягнення заборгованості: з виплати одноразової грошової допомоги за 25 повних календарних років служби при звільненні працівника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, то спір не є таким, що виник з питань реалізації публічно-владних функцій ДФС з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.
Таким чином, належним відповідачем у справі є Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 (двадцять п'ять) календарних років служби.
Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні за 25 (двадцять п'ять) календарних років служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева