31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 522/10165/23
провадження № 51-542ск24
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_4 і
встановила:
вироком Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2023 року, ухваленим у спрощеному провадженні, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 26 жовтня 2023 року залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вищевказаний вирок місцевого суду - без змін.
За вироком суду, 18 березня 2023 року, приблизно о 13 години 10 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Лугова в с. Киселівка, Херсонського району, Херсонської області, діючи умисно, з метою підтвердження права керувати транспортним засобом, усвідомлюючи, що наявне в нього посвідчення водія підроблене, пред'явив на вимогу поліцейських УПП в Херсонській області ДПП, в порядку
ст. 32 Закону України «Про національну поліцію», підроблене водійське посвідчення громадянина України на право керування транспортними засобами з категорією «А», «В», «С» видане на ім'я ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія та номер НОМЕР_2 від 03.12.2022, таким чином використав, в якості підтвердження особи та права на керування відповідним транспортним засобом завідомо підроблений офіційний документ, отриманий ним у порушення вимог постанови КМУ № 340 від 08.05.1993 за невстановлених у ході досудового розслідування обставин місці та часі.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що необхідно призначити засудженому покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді арешту строком на 6 місяців. Зазначає, що суди попередніх інстанцій зробили висновок без оцінки всіх обставин, які впливають на призначене покарання. Також скаржиться на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України, який, залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, не надав належної правової оцінки апеляційним вимогам, не перевірив його доводи, не навів переконливих мотивів для їх спростування, зокрема в ході апеляційного розгляду відхилене клопотання в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки судів щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 4
ст. 358 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Посилання в касаційній скарзі прокурора на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Суд визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції під час призначення покарання ОСОБА_4 суд врахував характер, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше не судимий, не одружений, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий та обставини, що пом'якшують його покарання, а саме: визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому. Обставин, що обтяжують покарання, місцевим судом не було встановлено.
У зв'язку з викладеними обставинами, судовий розгляд кримінального провадження був проведений в спрощеному порядку.
Санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає альтернативні покарання у виді штрафу, арешту або обмеження волі.
Місцевий суд із урахуванням ступеня суспільної небезпеки та обставин вчинення кримінального правопорушення, санкції ч. 4 ст. 358 КК України, ставлення засудженого до вчиненого дійшов обґрунтованого висновку, що покарання, яке буде достатнім для перевиховання та виправлення, а також запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, потрібно призначити у виді штрафу у межах інкримінованої санкції.
Суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК України під час вибору та призначення цього виду покарання.
У ході апеляційної перевірки вироку місцевого суду суд апеляційної інстанції вказав, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 був розглянутий, в порядку ст. 302 КПК України, за відсутністю учасників судового провадження, з урахуванням доданих до нього матеріалів кримінального провадження в їх сукупності, в тому числі, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .
При цьому вказав, що апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про неврахування судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання тих обставин, що ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, оскільки прокурор, звертаючись до суду з обвинувальним актом та з клопотанням про його розгляд в порядку спрощеного провадження, не надав доказів на підтвердження притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.
З огляду на те, що під час судового розгляду обвинувального акту судом першої інстанції у спрощеному порядку не досліджувалася у якості характеризуючих матеріалів інформаційна довідка про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, унеможливлюється врахування вказаних обставин і апеляційним судом.
Інші доводи касаційної скарги аналогічні за змістом доводам, які були наведені в апеляційній скарзі захисника та були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, за результатами якої визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.
З огляду на викладене, призначене судами засудженому ОСОБА_4 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вирок місцевого суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду - ст. 419 КПК України. Ці судові рішення є законними, обґрунтованими і вмотивованими.
На переконання колегії суддів, таке покарання є співмірним характеру протиправних дій, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів та не сприймається як явно несправедливе внаслідок м'якості чи недостатнє для досягнення мети покарання.
Переконливих аргументів, які би ставили під сумнів законність судового рішення та вмотивованість його висновків з питань істотного порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, прокурором у касаційній скарзі не наведено і таких даних із змісту судових рішень не вбачається.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3