25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 608/2883/14
провадження № 51-1314км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника засудженого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 з доповненнями, внесеними до неї захисником - адвокатом ОСОБА_7 , на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 травня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210190000439, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 травня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
2. Постановлено зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання час затримання з 22 по 23 жовтня 2014 року та строк відбування покарання за вироком Чортківського районного суду від 07 грудня 2016 року, а саме період з 26 лютого по 06 грудня 2016 року.
3. Постановлено стягнути зі ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 334 139,50 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 75 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
4. Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.
5. За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб та поєднаному з проникненням у житло.
6. Так, за вироком суду, 06 вересня 2014 року близько 12:00 ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_10 та особою, кримінальне провадження стосовно якої закрито у зв'язку зі смертю, шляхом розбиття вікна вдерлися до будинку ОСОБА_9 , що на АДРЕСА_2 , звідки таємно викрали 4400 дол. США (56 417,24 грн), 14 800 євро (245 711,08 грн), 20 000 російських рублів (6945,60 грн), 300 польських злотих (1187,76 грн) і 29 000 грн, чим завдали потерпілому майнової шкоди на загальну суму 339 261,68 грн.
7. Тоді ж, перебуваючи в будинку ОСОБА_9 , ОСОБА_6 разом з особою, кримінальне провадження стосовно якої закрито у зв'язку зі смертю, за межами домовленості з ОСОБА_10 таємно викрали ювелірні вироби із золота та срібла на загальну суму 15 420 грн.
8. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
9. Цими судовими рішеннями також засуджено ОСОБА_10 , щодо якого вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржуються.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
10. Засуджений ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі просить скасувати вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 травня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що судове слідство було проведено однобічно, неповно, з істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону, у тому числі з порушенням права на захист і принципів безпосередності дослідження доказів та змагальності, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні, допустимі та беззаперечні докази, які б підтверджували вчинення ним крадіжки поза розумнім сумнівом. Вважає всі докази, які покладено в основу обвинувального вироку, недопустимими.
11. Зокрема, твердить, що огляд житла було проведено усупереч вимогам ч. 2 ст. 234 Кримінального процесуального закону України (далі - КПК) без ухвали слідчого судді та з порушенням приписів ч. 1 ст. 233 КПК без добровільної згоди особи, яка ним володіє, оскільки в матеріалах провадження немає документального підтвердження права власності на вказане житло саме потерпілого ОСОБА_9 , за згодою якого проведено цю слідчу дію. Також звертає увагу на те, що до проведення огляду місця події як понятого було залучено родича потерпілого. Тому, з урахуванням сформованої Європейським судом з прав людини доктрини «плодів отруєного дерева», вважає, що всі зібрані в результаті цієї слідчої дії докази повинні бути визнані недопустимими.
12. Крім того, на думку засудженого, суд безпідставно визнав допустимим доказом протокол слідчого експерименту за його участю, оскільки слідчий перед проведенням слідчої дії не роз'яснив йому права на кваліфіковану правову допомогу і провів її без захисника. Працівники поліції в ході слідчого експерименту чинили на нього тиск, погрожували розправою, у зв'язку з чим він вимушений був себе обмовити і все відобразив зі слів правоохоронців. Сам протокол слідчого експерименту не містить відомостей ані щодо особи, яка його проводила, ані щодо залученого до зазначеної слідчої дії спеціаліста, ані даних про технічні засоби фіксації, якими здійснювалася відео- та фотозйомка.
13. Також вважає недопустимим доказом протокол обшуку, оскільки в ході його проведення брали участь працівники поліції, які не мали на те права через відсутність процесуального рішення, яким би надавалися їм відповідні повноваження на участь у проведенні вказаної процесуальної дії. Зауважує, що в матеріалах справи відсутні дані про ознайомлення його захисника ОСОБА_7 з повідомленням про підозру. Звертає увагу також на необґрунтоване прийняття судом як належного доказу реєстру матеріалів досудового розслідування, оскільки той містить не всі слідчі дії, які проведено під час досудового розслідування, і не всі процесуальні документи, що свідчить про неповноту досудового розслідування та фальсифікацію доказів.
14. Засуджений вказує на те, що суд безпідставно поклав в основу обвинувального вироку неправдиві показання іншого обвинуваченого в цій справі ОСОБА_10 , особу якого не було встановлено в судовому засіданні і копії документів якого відсутні в матеріалах провадження.
15. Також скаржник наголошує на тому, що матеріали кримінального провадження не містять належних і допустимих доказів, якими б підтверджувалася його винуватість у вчиненні крадіжки ювелірних прикрас, оскільки жодним письмовим доказом не підтверджено ані їхнього існування в потерпілого, ані їхньої реальної ваги. Самі ж довідки про вартість 1 грама золота та срібла, видані фізичною особою - підприємцем, без проведення відповідної експертизи не доводять факту вчинення цього злочину.
16. Звертає увагу на недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК, оскільки цей суд не надав належної оцінки доводам, наведеним в його апеляційній скарзі, про те, що докази сторони обвинувачення здобуто незаконним шляхом, з істотним порушенням прав і свобод обвинуваченого, та, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не зазначив конкретних підстав, на яких визнав її необґрунтованою.
17. Захисник ОСОБА_7 до початку розгляду кримінального провадження внесла доповнення до касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 , у яких також просить скасувати вирок та ухвалу в частині визнання її підзахисного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суди розглянули справу однобічно, неповно та з істотними порушеннями вимог КПК. Стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні, допустимі та беззаперечні докази того, що саме обвинувачений ОСОБА_6 незаконно проник у будинок потерпілого ОСОБА_9 і вчинив крадіжку грошей, валюти та ювелірних виробів, адже у справі немає висновків експертиз про виявлення на місці події злочину або на знарядді злочину відбитків пальців ОСОБА_6 , а сам він категорично заперечував свою причетність до цього злочину. Проте суди належним чином не оцінили доводів сторони захисту, при цьому належно не вмотивували, чому їх відхилили, а взяли до уваги недопустимі докази, надані стороною обвинувачення, зокрема протокол огляду місця події та протокол проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_6 . Захисник звертає увагу на те, що показання свідків і потерпілого не доводять вини її підзахисного у вчиненні крадіжки з житла ОСОБА_9 , більше того, стороною обвинувачення не доведено обставин, які згідно з вимогами статей 91 і 92 КПК підлягають доказуванню, у тому числі події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин), а також винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети, адже жодних грошей чи ювелірних виробів у ОСОБА_6 не було вилучено, не було проведено відповідних експертиз.Стверджує, що у своїй апеляційній скарзі вона звертала увагу апеляційного суду на вказані порушення, допущені судом першої інстанції, проте він усупереч положенням ст. 419 КПК не надав належної оцінки її доводам і залишив апеляційну скаргу без задоволення, не зазначивши підстав, на яких визнав її необґрунтованою.
18. Представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 подав заперечення на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 .
Позиції учасників судового провадження
19. Засуджений ОСОБА_6 і його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили задовольнити її, скасувати вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 травня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
20. Представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 просив залишити касаційну скаргу сторони захисту без задоволення, а вирок та ухвалу стосовно ОСОБА_6 - без змін.
21. Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга з внесеними до неї доповненнями не підлягає задоволенню, просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_6 без змін.
22. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися.
Мотиви Суду
23. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції у межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
24. За приписами частин 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
25. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
26. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
27. З урахуванням вищезазначених вимог закону, вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, Суд виходить з установлених фактичних обставин, викладених у цих судових рішеннях.
28. Попри зазначені вимоги закону щодо підстав для перегляду судових рішень касаційним судом, засуджений у касаційній скарзі вказує на невідповідність висновків суду про його винуватість у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_9 фактичним обставинам справи, відсутність у матеріалах кримінального провадження будь-яких належних, допустимих та беззаперечних доказів його вини і недопустимість усіх зібраних у справі доказів.
29. У кримінальному провадженні встановлено, що 06 вересня 2014 року ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_10 та особою, кримінальне провадження стосовно якої закрито у зв'язку зі смертю, проникли до будинку ОСОБА_9 , де таємно викрали гроші та іноземну валюту на суму 339 261,68 грн, а також ОСОБА_6 за попередньою змовою з тією ж іншою особою без домовленості з ОСОБА_10 викрав ювелірні вироби із золота та срібла на загальну суму 15 420 грн.
30. Такий висновок, з яким правильно погодилася й апеляційна інстанція, суд обґрунтував належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.
31. Так, визнаючи ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, суд послався у вироку на показання обвинуваченого ОСОБА_10 , який у судовому засіданні, визнаючи свою вину в крадіжках грошей та валюти з будинку ОСОБА_9 , викрив також інших спільників у цьому злочині. Як показав суду ОСОБА_10 , після крадіжки 1000 євро 05 серпня 2014 року з будинку ОСОБА_9 , куди мав доступ завдяки дружбі із сином господарів, він розповів ОСОБА_6 та іншій особі, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв'язку зі смертю, про обставини вчинення цього злочину і про наявність інших грошей у будинку, внаслідок чого вони спланували наступну крадіжку. За обумовленим планом 06 вересня 2014 року ОСОБА_10 виманив із будинку ОСОБА_11 , а ОСОБА_6 з іншою особою вдерлися до помешкання потерпілих і за чіткими настановами ОСОБА_10 щодо розташування приміщень у будинку та місць, де зберігалася валюта, викрали гроші в доларах, євро, польських злотих, російських рублях і гривнях.
32. Суд визнав показання обвинуваченого ОСОБА_10 достовірними та поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони знайшли підтвердження сукупністю зібраних у справі доказів, зокрема:
- показаннями потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_12 , за словами яких ОСОБА_10 часто бував в їхній оселі, бо товаришував з їх сином. 06 вересня 2014 року з їхнього будинку було викрадено 4400 дол. США, 14 800 євро, 20 000 російських рублів, 300 польських злотих і 29 000 грн, а також ювелірні вироби із золота та срібла. Згодом ОСОБА_6 визнав, що саме він учинив цю крадіжку, повернув частину викрадених коштів. У присутності ОСОБА_9 під час слідчого експерименту ОСОБА_10 і ОСОБА_6 добровільно розказували й показували, як було вчинено крадіжку;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 22 жовтня 2014 року за участю обвинуваченого ОСОБА_10 , який детально розказав і відтворив події таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_9 за попередньою змовою зі ОСОБА_6 та іншою особою, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв'язку зі смертю. За словами ОСОБА_10 , саме він розказав ОСОБА_6 й іншій особі про розміщення приміщень у будинку та вказав, через яке вікно слід проникнути до нього. Відтворив, куди покликав сина потерпілого ОСОБА_11 , щоб той вийшов з дому, і де вони перебували під час крадіжки. Також розказав, що після того, як вони розійшлися з ОСОБА_13 , він зустрівся зі ОСОБА_6 , який повідомив, що все пройшло успішно і його доля від викраденого складає 4000 євро, 700 дол. США, 2000 грн (т. 2, а. с. 27-36);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 22 жовтня 2014 року за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , який детально показав, де саме він залишив автомобіль, як польовою дорогою прийшли з іншою особою до будинку ОСОБА_9 . Показав, з якої сторони підійшли до будинку, як закрили собаку у вольєрі та направилися до вікна, на яке їм вказав ОСОБА_10 . Відтворив, як розбив скло у вікні, відкрив вікно, як залізли в будинок, вийшли на другий поверх, підійшли до дверей кімнати, на яку вказав ОСОБА_10 , однак вони були зачинені. Показав, як потягнув двері і, вирвавши наличник, відкрив їх. Відразу підійшов до тумбочки, на яку вказав ОСОБА_10 , і в одній із шухляд знайшов гроші та поклав їх у кишеню. Відтворив, як обшукував кімнату і знайшов ще гроші в шафі в картонній коробці. Показав, як направилися в кімнату навпроти, де в барі його спільник знайшов золоті вироби, які поклав собі в кишеню, а також із жіночої сумки взяв польські злоті та російські рублі. Показав, як саме вийшли з будинку, направилися до автомобіля та поїхали в м. Чортків, де розділили гроші на три частини і кожному вийшло майже по 5000 євро, 1200 дол. США, 10 000 грн, при цьому польські злоті, російські рублі та ювелірні вироби не ділили. Також ОСОБА_6 уточнив, що в ході крадіжки вони користувалися матерчатими рукавицями, які по дорозі викинули в річку (т. 2, а. с. 65-75);
- даними протоколу прийняття заяви від ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення від 21 жовтня 2014 року, в якій він власноруч написав про обставини проникнення 06 вересня 2014 року за попередньою змовою з іншою особою до будинку ОСОБА_9 та вчинення крадіжки зі спальної кімнати 29 000 грн, 3600 дол. США, 14 800 євро і з вітальної кімнати 20 000 російських рублів і 300 польських злотих, при цьому вказав на такі деталі, які на той час нікому не були відомі (т. 2, а. с. 54);
- даними протоколу прийняття 06 вересня 2014 року заяви від потерпілого ОСОБА_9 про вчинення таємного викрадення майна: 29 000 грн, 600 дол. США, 14 800 Євро, 300 польських злотих, 20 000 російських рублів і шести найменувань золотих виробів, поєднаного з проникненням до його будинку, розташованого по АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 165);
- даними протоколу огляду місця події - будинку потерпілого ОСОБА_9 від 06 вересня 2014 року з фототаблицею до нього (т. 1, а. с. 167-178);
- довідками про вартість станом на 06 вересня 2014 року 1 грама золота, 1 грама срібла в ювелірному виробі, а також про офіційний курс гривні до іноземної валюти на день вчинення кримінального правопорушення (т. 1, а. с. 184-186);
- даними копії розписки потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування йому обвинуваченим ОСОБА_6 18 000 грн у рахунок заподіяної шкоди (т. 2, а. с. 208).
33. Вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК. Суд навів у вироку формулювання обвинувачення, визнане доведеним, із зазначенням місця, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень. На виконання приписів ст. 370 КПК суд обґрунтував вирок на тих доказах, які було розглянуто в судовому засіданні.
34. Покарання засудженому ОСОБА_6 призначено відповідно до ст. 65 КК, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
35. Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
36. Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника - адвоката ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог процесуального закону.
37. В апеляційних скаргах сторона захисту просила скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 і закрити кримінальне провадження за недоведеністю винуватості останнього. Стверджувала про неправильне встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначала, що в основу судових рішень покладено недопустимі докази. Зауважувала про недопустимість протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 через застосування до нього недозволених методів з боку працівників поліції, проведення цієї слідчої дії без адвоката, недопустимість протоколу огляду місця події, оскільки огляд будинку, з якого було вчинено крадіжку, було проведено без ухвали слідчого судді та дозволу справжнього власника, а також про недопустимість як доказу показань обвинуваченого ОСОБА_10 , оскільки особу останнього не було встановлено в судовому засіданні.
38. Колегія суддів уважає, що під час розгляду апеляційних скарг суд апеляційної інстанції ретельно перевірив викладені в них доводи, які є аналогічними доводам, зазначеним у касаційній скарзі, і своє рішення належним чином мотивував.
39. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо допустимості, належності й достатності доказів, які були предметом ретельного дослідження. Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, цей суд в ухвалі зазначив підстави, на яких визнав їх необґрунтованими, а отже, дотримався вимог ст. 419 КПК.
40. Так, визнаючи надуманими твердження сторони захисту щодо недопустимості протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , апеляційний суд зазначив, що доводи про проведення вказаної слідчої дії без захисника не відповідають дійсності, оскільки слідчий експеримент проводився за участю захисника ОСОБА_14 , про що свідчить зміст протоколу та підпис у ньому вказаного адвоката. Обвинувачений ОСОБА_6 не звертався зі скаргами на вчинення працівниками поліції тиску на нього та висловлення ними погроз розправою. Також у вказаному протоколі зазначено технічні засоби фіксації, якими проводилися відео- та фотозйомка, що обвинувачений заперечує. Мотиви, з яких обвинувачений ОСОБА_6 вважає, що не всі працівники поліції вправі були брати участь у проведенні слідчого експерименту (необхідність отримання дозволу на участь у слідчій дії), як вказано в його апеляційній скарзі, є безпідставні й не узгоджуються з вимогами закону.
41. Також апеляційний суд зауважив, що вважає неспроможними твердження ОСОБА_6 про те, що протокол слідчого експерименту, з огляду на ч. 4 ст. 95 КПК, не має в суді доказового значення. Суд апеляційної інстанції зазначив, що виходить з того, що відомості, повідомлені підозрюваним під час проведення процесуальних дій, є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком, належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб'єкта, за його волею та вільним волевиявленням. До системи таких гарантій належить участь захисника, понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої дії як складової судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз'яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту, тощо. Усі наведені гарантії під час проведення слідчого експерименту зі ОСОБА_6 були належним чином дотримані. Крім того, відповідно до нормативного змісту засади безпосередності дослідження доказів (ст. 23 КПК) суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де протокол слідчого експерименту є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст. 94 цього Кодексу. Тому протокол слідчого експерименту після його оцінки судом із точки зору належності, допустимості й достовірності набуває значення судового доказу. Таким чином, у цьому випадку відсутні підстави для ототожнення показань та протоколу слідчого експерименту, які є окремими процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 91 КПК. Той факт, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 змінив свої показання, не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_6 не лише розповідав про обставини підготовки і проведення крадіжки з будинку потерпілого ОСОБА_9 , а свої показання супроводжував безпосереднім відтворенням вчинених ним дій, обстановки та обставин події.
42. Також суд апеляційної інстанції визнав надуманими доводи адвоката ОСОБА_7 про недопустимість протоколу проведення слідчого експерименту з тих мотивів, що слідчий не викладав докладно послідовності дій, умов та результатів проведеного слідчого експерименту, а обмежився формулюванням власних домислів, при цьому суд правильно зазначив, що дані протоколу проведення слідчого експерименту свідчать про те, що вказану слідчу дію було проведено з дотриманням положень ст. 240 КПК.
43. Апеляційний суд ретельно перевірив твердження сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 06 вересня 2014 року і визнав їх безпідставними, оскільки в матеріалах кримінального провадження є розписка потерпілого ОСОБА_9 , датована 06 вересня 2014 року, про те, що він дозволяє працівникам міліції провести огляд свого житлового будинку на
АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 166), що повністю узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 233 КПК, за змістом якої закон допускає проникнення до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє. Відсутність документів, які б підтверджували право власності саме потерпілого ОСОБА_9 на будинок, в якому проводився обшук, не спростовує факту володіння ним на законних підставах та його права надати дозвіл на проведення обшуку у вказаному будинку, а тому порушень ч. 2 ст. 237, ч. 2 ст. 234 КПК під час огляду місця події, як про це стверджує захисник, не допущено. Твердження адвоката ОСОБА_7 про невідповідність протоколу огляду місця події вимогам ч. 3 ст. 104 КПК апеляційний суд також визнав такими, що не відповідають дійсності, оскільки в протоколі зазначено прізвище та ініціали слідчого, а відсутність інших даних жодним чином не впливає на хід і результати проведеної слідчої дії. Доказів залучення до огляду місця події як понятого родича потерпілого, як про це зазначалося в апеляційній скарзі, сторона захисту не надала.
44. Визнаючи хибними доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження даних про ознайомлення захисника ОСОБА_15 з повідомленням про підозру, апеляційний суд зауважив, що це питання було предметом дослідження місцевого суду й отримало належну правову оцінку, з якою колегія суддів погоджується. Суд першої інстанції встановив, що адвокат ОСОБА_15 уклав угоду зі ОСОБА_6 під час досудового слідства 05 грудня 2014 року, а повідомлення про підозру датоване 26 листопада 2014 року.
45. Спростовуючи твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що суд не встановив особу обвинуваченого ОСОБА_10 , суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд у вироку аргументував свої доводи, на підставі яких установлено особу ОСОБА_10 . Апеляційний суд звернув увагу на те, що особу ОСОБА_10 було встановлено в ході вирішення питання про надання йому правової допомоги (т. 2, а. с. 20), відомостями з місця його проживання (т. 2, а. с. 28), а також даними копії свідоцтва про народження ОСОБА_10 (т. 2, а. с. 31). Таким чином, особа ОСОБА_10 неодноразово встановлювалася і підтверджувалася в межах цього кримінального провадження й не потребує його додаткової ідентифікації.
46. Також предметом дослідження суду апеляційної інстанції були доводи сторони захисту про відсутність вказівки в реєстрі матеріалів досудового розслідування на всі слідчі дії, які проведено під час досудового розслідування, та всі прийняті процесуальні рішення. Як правильно зауважив апеляційний суд, зазначене не свідчить про неповноту досудового розслідування та фальсифікацію доказів у справі, як про це стверджує адвокат ОСОБА_7 , оскільки такі слідчі дії та процесуальні рішення місцевий суд належним чином дослідив і жоден із учасників кримінального провадження не був позбавлений можливості брати участь як у дослідженні цих доказів, так і в їх апеляційному оскарженні саме за результатами їх дослідження. Крім того, в матеріалах провадження наявний протокол доступу до матеріалів досудового розслідування від 12 грудня 2014 року, відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_15 своїми підписами засвідчили факт ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у двох томах на 235 і 170 аркушах, серед яких були і протоколи усіх проведених слідчих дій (т. 2, а. с.128).
47. З огляду на наведене, будь-яких порушень кримінального процесуального закону, допущених судовими інстанціями у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , які могли бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено, тому Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 з доповненнями, внесеними до неї захисником - адвокатом ОСОБА_7 , без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 травня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 з доповненнями, внесеними до неї захисником - адвокатом ОСОБА_7 , - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3