Ухвала
30 січня 2024 року
м. Київ
справа № 671/490/21-ц
провадження № 61-14800ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення майнової та моральної шкоди,
ОСОБА_1 11 жовтня 2023 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема сплатити судовий збір і надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги для надання уточненої касаційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи та сплати судового збору і надання документу, що підтверджує його сплату.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору і надання документу, що підтверджує його сплату.
У січні 2024 року від ОСОБА_1 надійшло четверте клопотання про звільнення від сплати судового збору, у якому він зазначає, що звільнення від сплати судового збору необхідно, зважаючи на те, що надані ним медичні довідки про набуті хронічні хвороби через незаконне стягнення банком коштів призвели до потреби довічного лікування, а тому потрібно остаточне рішення для того, щоб не сплачувати судовий збір при кожному зверненні до суду. Окрім цього, ОСОБА_1 як на підставу звільнення від сплати судового збору повторно посилається на положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та зазначає, що є споживачем банківських послуг, оскільки ним підписано договір з банком, а тому він звільнений від сплати судового збору. ОСОБА_1 зазначає також про те, що стосовно вимоги про зобов'язання банку зняти його з реєстру боржників, то це і є додатковим підтвердженням невиконання банком умов договору. ОСОБА_1 зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011 указано, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Ухвалами Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року, 16 листопада 2023 року та 21 грудня 2023 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, відмовлено у зв'язку з тим, що до касаційної скарги не було додано доказів, які б характеризували майновий стан ОСОБА_1 та підтверджували неможливість сплати судового збору та відсутність коштів призначених для сплати судового збору на момент подання касаційної скарги. Окрім цього, в указаних ухвалах було вказано, що Закон України «Про захист прав споживачів» на правовідносини у справі не поширюється і з урахуванням предмету позову, ОСОБА_1 не обґрунтовано підстави звільнення його від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».
У Законі України «Про захист прав споживачів» визначено, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
У справі ОСОБА_1 заявив вимогу про компенсацію моральної шкоди, завданої відповідачем - АТ КБ «Приватбанк», через неправомірне стягнення коштів та зобов'язання банку зняти з реєстру боржників. Таким чином, Закон України «Про захист прав споживачів» на правовідносини у справі не поширюється і з урахуванням предмету позову, ОСОБА_1 не обґрунтовано підстави звільнення його від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.
Аналіз клопотання про звільнення від сплати судового збору свідчить, що вказані обставини, не можуть вважатись достатньою підставою для його звільнення. Оскільки в жодній мірі не характеризують майновий стан ОСОБА_1 . До касаційної скарги не додано будь-яких доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору та відсутності коштів призначених для сплати судового збору на момент подання касаційної скарги. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Оскільки станом на 30 січня 2024 року ухвала Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року в частині сплати судового збору не виконана. Тому суд не може вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.
Керуючись статтями 136, 185, 260, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат