29 січня 2024 року
м. Київ
Справа № 910/10936/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023
у справі № 910/10936/23
за заявою ОСОБА_2
про відкриття провадження у справі про банкрутство,
1. 20.07.2023 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/10936/23, серед іншого, відкрито провадження у справі № 910/10936/23 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_2 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Приходька Д.В.
2. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
3. 26.09.2023 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/10936/23 закрито.
4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 забезпеченим кредитором боржника, оскільки забезпечення позову у спорі про стягнення заборгованості не є тотожним поняттю забезпечений кредитор у справі про банкрутство у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, положення якого також підтверджують відсутність наразі у ОСОБА_1 статусу кредитора.
5. Крім того, скаржником при зверненні з апеляційною скаргою не доведено, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду вирішено питання про його права, інтереси та обов'язки.
Рух касаційної скарги.
6. 08.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 910/10936/23, яка сформована в системі "Електронний суд".
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/10936/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023.
8. 18.10.2023 ухвалою Верховного Суду, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 910/10936/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та призначено розгляд касаційної в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/10936/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Пєскова В.Г., судді - Картере В.І., судді - Огородніка К.М.
10. 19.12.2023 ухвалою Верховного Суду прийнято справу № 910/10936/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 до провадження та повідомлено часників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 буде здійснений в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
11. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій скаржник просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 скасувати та направити справу № 910/10936/23 до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 по суті.
12. Аргументи касаційної скарги полягають у тому, що на думку скаржника, він є кредитором, вимоги якого забезпечені арештом майна боржника, накладеним ухвалою Суду про забезпечення позову, відтак, вважає себе забезпеченим кредитором та має право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з моменту її постановлення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі.
13. ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якій скаржник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 910/10936/23 залишити без змін. Також просить покласти (здійснити розподіл) судові витрати з професійної правничої допомоги у справі № 910/10936/23 у розмірі 2 000 грн на ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Позиція Верховного Суду.
14. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
15. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Предметом розгляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
17. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
18. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
19. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
20. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
21. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
22. Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
23. Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
24. Частиною п'ятою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
25. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
26. У контексті аргументів касаційної скарги щодо наявного у скаржника статусу забезпеченого кредитора колегія суддів зазначає, що наведена вище правова позиція хоч і не має законодавчого відтворення ані в Господарському процесуальному кодексі України, ані в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або Кодексі України з процедур банкрутства, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14, від 29.04.2021 по справі №904/5874/19.
27. Так, відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (тут і далі в редакції на момент винесення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції) учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
28. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
29. Нормами даної статті встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
30. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
31. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
32. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
33. У питанні набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 та зазначає наступне.
34. Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.
35. Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).
36. За приписами частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження у справі про банкрутство.
37. Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.
38. Отже, лише після вчинення всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
39. Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
40. Згідно з частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
41. Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
42. Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. Однак на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
43. Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
44. Отже, при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги.
45. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 року у справі № 62/112 та в подальшому знайшов своє відображення, в тому числі, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2021 року у справі №910/17428/19).
46. Судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини справи.
47. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 року у справі №910/10936/23, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Приходька Д.В.
48. Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 офіційно оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду 21.07.2023 року за №71063.
49. Разом з тим, станом на дату подання апеляційної скарги та її розгляду судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 не звертався до суду із заявою про визнання його грошових вимог до боржника, відповідні вимоги судом першої інстанції не розглядались та не визнавались, як наслідок до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 не включались.
50. Станом як на дату звернення з апеляційною скаргою (02.08.2023), так і на дату прийняття оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції (26.09.2023) попереднє засідання у даній справі №910/10936/23 Господарським судом міста Києва проведено не було, реєстр вимог кредиторів не затверджено, грошові вимоги кредиторів, в тому числі і ОСОБА_1 , судом першої інстанції не розглядались по суті з прийняттям відповідного процесуального документа про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), та відповідно до реєстру вимог кредиторів боржника не внесені, а відтак, за висновками суду, ОСОБА_1 не набув статусу кредитора у даній справі про банкрутство та не є учасником справи про неплатоспроможність.
51. Так само суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 забезпеченим кредитором боржника, оскільки забезпечення позову у спорі про стягнення заборгованості не є тотожним поняттю забезпечений кредитор у справі про банкрутство у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, що також підтверджує відсутність наразі у ОСОБА_1 статусу кредитора та описано вище.
52. Крім того, з матеріалів справи не вбачається та скаржником при зверненні з апеляційною скаргою не доведено, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду вирішено питання про права, інтереси та обов'язки останнього, оскільки предметом розгляду в оскаржуваній ухвалі місцевого господарського суду було встановлення наявності обставин неплатоспроможності ОСОБА_2 , тоді як правова оцінка правам та обов'язкам ОСОБА_1 судом не надавалась.
53. З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 забезпеченим кредитором боржника, оскільки посилання останнього на обставини забезпечення позову ОСОБА_1 у спорі про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на квартиру ОСОБА_2 (відповідно до ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2023 у справі № 369/3853/23), не є тотожним поняттю забезпечений кредитор у справі про банкрутство у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства враховуючи наступне.
54. Так, за визначенням, яке міститься у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено у дію з 21.10.2019, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
55. Тоді як забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, процесуальних заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання цього судового рішення , якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
56. Отже, забезпечення позову регулюються нормами процесуального права та таке забезпечення є процесуальною дією, яке в цьому випадку у справі виражається у вигляді арешту (накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна) на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 29,2 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2007111132224, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , яка вчиняється судом, тоді як можливість забезпечення кредитором своїх вимог до контрагента встановлено нормами матеріального права, зокрема Главою 49 Цивільного кодексу України та передбачає передачу контрагентом в заставу або іпотеку свого майна в забезпечення виконання основного зобов'язання перед кредитором.
57. З огляду на викладене "забезпечення позову" та "забезпечення кредиторських вимог" має різну правову природу, відтак їх ототожнення є помилковим та необґрунтованим.
58. Окрім того, судова колегія відзначає, що за частиною восьмою статті 45 КУзПБ розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром. При цьому бере до уваги, що згідно з статтею 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Водночас, матеріали справи не містять даних, що боржник вказував суду про наявність забезпечення виконання грошового зобов'язання ОСОБА_1 у вигляді застави/іпотеки.
59. Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить, що за встановлених судами обставин цієї справи ОСОБА_1 не є забезпеченим кредитором у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
60. Оскільки скаржник не є забезпеченим кредитором, не набув статусу кредитора у даній справі про банкрутство та не є учасником справи про неплатоспроможність ОСОБА_2 , а також враховуючи, що скаржником не доведено, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду вирішено питання про права, інтереси та обов'язки останнього, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
61. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, дійшла висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 910/10936/23 постановлена відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.
Розподіл судових витрат.
62. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень суду апеляційної інстанції, то судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
63. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив покласти судові витрати з професійної правничої допомоги за розгляд справи № 910/10936/23 у суді касаційної інстанції у розмірі 2 000 грн на ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
64. Верховний Суд виходить з того, що питання про стягнення судових витрат, зокрема понесених витрат на правничу допомогу вирішується судом при ухваленні судового рішення у порядку, спосіб та строки, встановлені ГПК України.
65. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
66. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
67. Згідно частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
68. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 2 000 грн додав до вищезгаданої заяви наступні документи: копію ордеру серія АА № 1363073 від 18.10.2023; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 000396 від 21.09.2019; копія Додаткового договору № 3 від 20.10.2023; копія акту виконаних робіт від 24.10.2023; оригінал опису робіт від 24.10.2023 року; оригінали доказів надіслання відзиву на касаційну скаргу із додатками на адресу скаржника, арбітражного керуючого.
69. Згідно Додаткового договору № 3 від 20.10.2023, укладеного між ОСОБА_2 як Клієнтом та адвокатом Тарасовим Сергієм Олексієвичем, вбачається, що у зв'язку із поданням касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 910/10936/23, у якій Клієнт є боржником, останній доручив Адвокату: надати правову оцінку підставам касаційного оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 910/10936/23; сформувати та погодити з Клієнтом правову позицію у справі № 910/10936/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 ; підготувати відзив на касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 910/10936/23 та направити його на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
70. На підтвердження виконання послуг за цим Договором боржником до матеріалів справи долучено складений Тарасовим С.О. 24.10.2023 опис робіт, які проведено адвокатом Тарасовим С.О. в рамках супроводження інтересів ОСОБА_2 у цій справі у зв'язку з касаційним оскарженням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, а також підписаний між сторонами Акт виконаних робіт від 27.09.2023.
71. Зазначений вище акт містить перелік робіт, які проведено адвокатом Тарасовим С.О. в рамках супроводження інтересів ОСОБА_2 у цій справі.
72. Роботи надано адвокатом у відповідності до умов Додаткового договору № 3 від 20.10.2023 року та прийнято клієнтом без жодних претензій та зауважень за виконану роботу, що зазначено у п. 3 вказаного акту.
73. Також, в Акті виконаних робіт (пункт 2) сторони визначили остаточний розмір гонорару адвоката, який складає 2 000 грн.
74. Також у матеріалах справи міститься ордер, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023.
75. Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
76. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
77. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
78. У цій справі клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу чи інших заяв щодо неспівмірності таких витрат зі складністю справи, ціною позову тощо позивачем не подано.
79. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доведеним понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн та не вбачає підстав для зменшення цього розміру при розподілі судових витрат в порядку статті 129 ГПК України. Понесені ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу покладаються на ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 910/10936/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 910/10936/23 залишити без змін.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2 000 (дві тисячі) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи № 910/10936/23 у суді касаційної інстанції.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік