Ухвала від 30.01.2024 по справі 908/6167/15

УХВАЛА

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/6167/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В.Г.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду

від 06.12.2023

та на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 25.10.2023

та на ухвалу господарського суду Запорізької області

від 10.07.2023

у справі № 908/6167/15

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа»,-

ВСТАНОВИВ:

03.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 у справі № 908/6167/15, підтвердженням чого є інформація згідно ідентифікатора поштових відправлень на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 908/6167/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О. В., судді - Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 908/6167/15 за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Згідно прохальної частини касаційної скарги ОСОБА_1 , скаржник просить: « 1. Поновити строку на касаційне оскарження. 2. Прийняти касаційну скаргу до провадження і розглянути справу в загальному порядку з викликом сторін; 3. Скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 про відмову в роз'ясненні судового рішення і передати вирішення питання на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; 4. Скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 в частині призначення арбітражного керуючого та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023; прийняти в цій частині нове рішення, яким клопотання комітету кредиторів про призначення ліквідатора Кучака Ю.Ф. відхилити як незаконне; здійснити призначення арбітражного керуючого шляхом автоматизованого відбору.»

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарський суд Запорізької області від 10.07.2023 у справі № 908/6167/15, крім іншого, призначено ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. у справі № 908/6167/15.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 у справі № 908/6167/15 залишено без змін.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз'яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення ЄСПЛ у справі "Беллє проти Франції" від 04.12.1995). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

Водночас право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

З дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства приводить до висновку, що законодавцем за темпоральним принципом визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених Кодексу України з процедур банкрутства.

Слід зазначити, що умови прийнятності касаційної скарги встановлені главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України (залишення без руху, повернення, відмова у відкритті чи відкриття касаційного провадження), які мають універсальний характер для будь-якої форми господарського судочинства, не зазнали змін у зв'язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Натомість новелами Кодексу України з процедур банкрутства є інше, ніж передбачене Законом про банкрутство, врегулювання особливостей оскарження судових рішень у процедурі банкрутства та розгляду спорів, у яких однією зі сторін є боржник.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (з внесеними змінами відповідно до Закону України № 2971-IX від 20.03.2023, що набрав чинності з 15.04.2023).

Наведений в абз. 1 ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019 та з внесеними змінами відповідно до Закону України № 2971-IX від 20.03.2023, що набрав чинності з 15.04.2023, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Зазначений в частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства перелік судових рішень, що підлягають самостійному касаційному оскарженню, є вичерпним і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення, які відсутні у зазначеному переліку, унеможливлює здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню відповідно до якого судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи(частина третя статті 3 ГПК України). Отже при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Як вже зазначалось, предметом касаційного оскарження у справі № 908/6167/15 за касаційною скаргою скаржник вказує постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 908/6167/15, предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 у справі № 908/6167/15 про призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. у справі № 908/6167/15, можливість оскарження якої в касаційному порядку не передбачено абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Оскільки, що ОСОБА_1 вказує про оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 908/6167/15, якою ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 у справі № 908/6167//15 про призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича залишено без змін, можливість оскарження якої в касаційному порядку також не передбачено абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням внесених змін 20.03.2023.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 908/6167/15 не підпадає під об'єкти касаційного оскарження визначені частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням змін, що набрали чинності з 15.04.2023.

Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в тому числі і на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 справі № 908/6167/15 в частині призначення ліквідатора банкрута у справі № 908/6167/15, яка відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 справі № 908/6167/15 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 відмовлено в задоволені заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Центрального апеляційного від 25.10.2023 у справі № 908/6167/15.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 у справі № 908/6167/15 в частині призначення ліквідатора боржника скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про призначення арбітражного керуючого Кучука Юрія Федоровича ліквідатором боржника у справі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 у справі № 908/6167/15 залишена без задоволення.

В постанові апеляційний господарський суд, зокрема зазначив, що скаржник не є членом комітету кредиторів, водночас Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено обов'язку арбітражного керуючого повідомляти про проведення засідання комітету кредиторів інших кредиторів, які не є членами комітету, тобто, у даному випадку відсутні докази порушення прав скаржника.

Також апеляційний господарський суд звернув увагу, що скаржник посилається на порушення прав членів комітету кредиторів, які не приймали участі у його засіданні 26.06.2023, проте судом встановлено, що доказів наявності у нього повноважень на представництво їх інтересів у суд відсутні, водночас зазначені члени комітету кредиторів судове рішення з цих підстав не оскаржили.

Після чого ОСОБА_1 звернувся з заявою про роз'яснення постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 908/6167/15, в якій просив роз'яснити: «чи означає вищевикладений висновок суду, що комітет кредиторів не є представницьким органом кредиторів, а його члени діють від власного імені, а не від імені всіх кредиторів, тому порушення права члена комітету кредиторів на участь у засіданні комітету кредиторів не порушує прав окремих кредиторів бути представленими у процедурі банкрутства в особі такого члена комітету кредиторів».

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Верховний Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення

Виходячи із змісту наведеної норми, роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.

Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Із зазначеної норми вбачається, що роз'ясненню підлягають ті рішення, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини четвертої статті 245 ГПК України про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Такі висновки про застосування норм процесуального права викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16.

Враховуючи те, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №908/6167/23 не підлягає виконанню в порядку Закону України «Про виконавче провадження», Суд дійшов висновку, що дана постанова не підлягає роз'ясненню.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

За змістом ч. 2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/6167/15, відтак у відкритті касаційного провадження у справі № 908/6167/15 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/6167/15 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023, на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та на ухвалу господарського суду Запорізької області

від 10.07.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді О.В. Васьковський

В. Г. Пєсков