Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4971/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:
- Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ: 14095412) 168 160,19 грн. (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят гривень 19 копійок), а саме, заборгованість у сумі 133 484,32 грн. (сто тридцять три тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 32 копійок) та пеню у сумі 34 675,87 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят п'ять гривень 87 копійок) за Договором оренди № 475 від 23.03.2011 року;
- Судові витрати покласти на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4971/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз'яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Відповідно до інформації з поштового трекінгу АТ "Укрпошта", ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.11.2023 вручена відповідачу 04.12.2023.
В той же час, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.
Разом з цим, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
23 березня 2011 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - “Позивач” або “Орендодавець”) та Фізичною особою - підприємцем Азаровим Олександром Івановичем (далі - “Відповідач” або “Орендар”) був укладений Договір оренди № 475 (далі - “Договір”).
Предметом зазначеного Договору, відповідно до п. 1.1. є строкове платне користування Майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що набуття Орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.
Об'єкт оренди, визначений Договором, був переданий Орендодавцем Орендареві згідно акта приймання-передачі від 23.03.2011 року.
Згідно умов Договору та акту приймання-передачі, відповідачу передані в оренду нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, буд. 3, літ. “А-5”.
На момент укладення Договору, орендна плата за місяць становить 1 702,50 грн. (одна тисяча сімсот дві гривні 50 копійок) за квітень 2011 року. Ставка орендної плати - 5% (п'ять відсотків).
В подальшому, відповідно до Додаткової угоди № 13 від 08.06.2021 року орендна плата за місяць становить 9 071,00 грн. (дев'ять тисяч сімдесят одна гривня 00 копійок).
Відповідно до п.3.2. Договору орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась в попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що Орендар сплачує орендну плату до бюджету Харківської міської територіальної громади відповідно до пункту 14 Умов, щомісяця до 20 числа поточного місяця оренди.
На підставі Заяви Орендаря від 28.12.2022 року, останнім було повернуто майно Орендодавцю відповідно до Акта приймання-передачі від 13.01.2023 року.
Також, відповідно до Наказу Позивача від 11.09.2023 року № 516 Договір, а також нарахування орендної плати за Договором, припинені.
Проте, згідно з п. 3.8. Договору припинення договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).
Позивач вказує, що відповідачем належним чином не виконано обов'язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором в сумі 133 484,32 грн.
Крім цього, відповідно до п. 3.6. Договору на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Враховуючи те, що відповідач порушував строки сплати орендної плати, позивачем нараховано до сплати пеню в розмірі 34 675,87 грн.
Позивач направляв на адресу Відповідача лист від 26.09.2023 року за вих. № 5417 щодо необхідності сплатити заборгованість, проте відповідач жодної відповіді не надав.
Станом на момент подання позовної заяви Відповідач припинив підприємницьку діяльність.
Проте, за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у Відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, а справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 року у справі №127/23144/18.
Вищевикладені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 286 ГК України унормовано, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 ГК України). Орендна плата встановлюється в грошовій формі (ч.3 ст.286 ГК України).
Оскільки орендоване майно є комунальною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Згідно з чч. 3, 4 ст. 17 Закону України Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Втім докази вчасного та повного внесення відповідачем орендної плати в матеріалах справи відсутні.
Отже відповідач не виконав обов'язок зі сплати орендної плати на користь позивача.
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Розмір орендної плати та строки її внесення відповідачем встановлені сторонами в договорі оренди.
Згідно розрахунку позивача за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за Договором оренди № 475 від 23.03.2011 року у розмірі 133 484,32 грн. Розрахунок здійснений за період з травня 2021 року по 13 січня 2023 року.
Разом з цим, суд звертає увагу, на 21 сесії Харківської міської ради 8 скликання було ухвалене Рішення від 01 грудня 2023 року № 496/23 «Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану», згідно п. 1 якого вирішено за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 включно за договорами оренди комунального майна, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, які використовують нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, цілісні майнові комплекси, що належать до комунальної власності Харківської міської територіальної громади.
Договір оренди № 475 укладено сторонами 23.03.2011 року, а отже, суд вважає, що розрахунок заборгованості з орендної плати має бути здійснений з урахуванням вищевказаного рішення Харківської міської ради та має бути враховано період звільнення від орендної плати Відповідача з 24.02.2022 по 30.09.2022.
Здійснивши перерахунок і перевірку сум заборгованості з орендної плати, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором оренди № 475 від 23.03.2011 року складає 63 637,62 грн. Орендну плату за період березень-вересень 2022 року у розмірі 69 846,70 грн. позивачем нараховано необґрунтовано.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати за договором в розмірі 63 637,62 грн. Строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати є таким, що настав.
Доказів сплати заборгованості з орендної плати чи контррозрахунку заборгованості відповідачем до суду не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 475 від 23.03.2011 року у загальному розмірі 63 637,62 грн., оскільки вони є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи. В частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 69 846,70 грн. (за період березень - вересень 2022) слід відмовити.
Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно статям 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.343 ГК України пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до п. 3.6. Договору на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань з оплати оренди нежитлових приміщень, позивачем до стягнення заявлена пеня у загальному розмірі 34 675,87 грн., яка нарахована за прострочення платежів з орендної плати за період з липня 2021 року по 13.01.2023.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем сум пені, з урахуванням встановленої судом суми заборгованості з орендної плати та періоду її нарахування, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 18 240, 69 грн. В частині стягнення пені у загальному розмірі 16 435,18 грн., яка нарахована на орендну плату за березень-вересень 2022 року, суд вважає за необхідне відмовити.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягає заборгованість за Договором оренди № 475 від 23.03.2011 року у сумі 63 637,62 грн. та пеня у розмірі 18 240, 69 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 69 846,70 грн. та пені у розмірі 16 435,18 грн. - суд відмовляє у задоволенні.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1045,49 грн. Решта витрат зі сплати судового збору залишається за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ: 14095412) заборгованість за Договором оренди № 475 від 23.03.2011 року у сумі 63 637,62 грн., пеню у сумі 18 240, 69 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 1045,49 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 69 846,70 грн. та пені у розмірі 16 435,18 грн. - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ: 14095412).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "29" січня 2024 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/4971/23