про повернення позовної заяви
31 січня 2024 року м. Тернопільсправа № 921/619/23
Суддя Гирила І.М.
розглянув позовну заяву б/н від 25.01.2024 (вх. № 51 від 26.01.2024) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за зустрічним позовом - Почаївської Свято-Успенської Лаври, вул. Лаврська, буд. 8, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, 47025, до відповідача - Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, вул. Дубенська, 2, м. Кременець, Тернопільська область, 47003, про зобов'язання Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ повернути Почаївській Свято-Успенській Лаврі комплекс споруд Богоявленського монастиря, загальною площею 3 218, 0 кв. м, що розташований за адресою: вул. Дубенська, 2, м. Кременець, Тернопільська область, у справі №921/619/23
за первісним позовом Кременецько - Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, вул. Козубського, 6, м. Кременець, Тернопільська область, 47003
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство культури та інформаційної політики України, вул. І. Франка, 19, м. Київ, 01601
до відповідача Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, вул. Дубенська, 2, м. Кременець, Тернопільська область, 47003
про зобов'язання повернути майно
за зустрічним позовом Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, вул. Дубенська, 2, м. Кременець, Тернопільська область, 47003
до відповідача Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, вул. Козубського, 6, м. Кременець, Тернопільська область, 47003
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство культури та інформаційної політики України, вул. І. Франка, 19, м. Київ, 01601
про визнання недійсним Договору №5 від 03.09.2018 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю
Без виклику учасників справи
Встановив:
В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа №921/619/23 за первісним позовом Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство культури та інформаційної політики України, до відповідача - Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, про зобов'язання Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ повернути Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику державне нерухоме майно - приміщення пам'ятки архітектури національного значення - Комплекс споруд Богоявленського монастиря (Богоявленський собор, 1760 р., Корпус келій, 1760 р., Дзвіниця, XX ст.), загальною площею 3 218, 0 кв. м, охоронний номер 1591 Н, реєстровий № 26024191.18.АААДДЛ151, розміщене за адресою: вул. Дубенська, 2, м. Кременець Тернопільської області, шляхом вивільнення зайнятих приміщень та підписання відповідного Акту приймання - передачі, та за зустрічним позовом Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, до відповідача - Кременецько - Почаївського державного історико - архітектурного заповідника, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство культури та інформаційної політики України, про визнання недійсним Договору №5 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю, укладений 03.09.2018 між Кременецько-Почаївським державним архітектурним заповідником та Свято-Богоявленським жіночим монастирем УПЦ.
Хід розгляду справи, процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників процесу відображені у відповідних ухвалах суду. Зокрема, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2024 у задоволенні клопотання Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської Єпархії УПЦ б/н від 12.01.2024 (вх. № 350) про закриття провадження у справі №921/619/23 відмовлено; заяву б/н від 26.01.2024 (вх. № 705) Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника про зміну підстав позову та долучені до неї документи не прийнято до розгляду та повернуто заявнику; у підготовчому засіданні 26.01.2024, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважних представників сторін та третьої особи, оголошено перерву до 10:30 год. 02.02.2024, про що судом постановлено відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Поряд із цим, 26.01.2024 відділом діловодства Господарського суду Тернопільської області в межах справи №921/619/23 зареєстровано позовну заяву б/н від 25.01.2026 (вх. №51) Почаївської Свято-Успенської Лаври, подану в порядку ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), до Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ (відповідача за первісним позовом).
Зі змісту вказаної заяви вбачається, що Почаївська Свято-Успенська Лавра, на підставі ч. 1 ст. 49 ГПК України, заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за зустрічним позовом.
Предметом позову заявник визначив зобов'язання Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ повернути Почаївській Свято-Успенській Лаврі комплекс споруд Богоявленського монастиря, загальною площею 3 218, 0 кв. м, що розташований за адресою: вул. Дубенська, 2, м. Кременець, Тернопільська область.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Почаївська Свято-Успенська Лавра стверджує, що відповідно до рішення виконавчого комітету Кременецької районної ради народних депутатів за №251 від 14.10.1990 "Про відкриття жіночого монастиря в приміщенні Богоявленського собору" саме їй був наданий у безоплатне, безстрокове користування комплекс споруд Богоявленського монастиря. Свято-Богоявленський жіночий монастир Тернопільської єпархії УПЦ використовував вказане майно за мовчазною згодою Почаївської Лаври, але без достатньої правової підстави.
Наведене, а також приписи ст. 16, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, на думку заявника, є підставою для звернення до суду в межах справи №921/619/23 з позовною заявою в порядку ч. 1 ст. 49 ГПК України.
Розглянувши позовну заяву б/н від 25.01.2024 (вх. № 51 від 26.01.2024) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за зустрічним позовом - Почаївської Свято-Успенської Лаври у справі №921/619/23, суд встановив таке.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Виходячи з приписів ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Положення ГПК України передбачають декілька механізмів участі кількох осіб як позивачів в межах однієї справи, а саме: 1) подання кількома позивачами спільного позову (ст. 47); 2) заявлення зустрічного позову відповідачем (ст. 180); 3) звернення третьої особи із самостійними позовними вимогами на предмет спору (ст. 49).
Обрання конкретного механізму залежить як від певних умов, встановлених процесуальним законом, так і безпосередньо від волевиявлення самої особи (принцип диспозитивності господарського судочинства, ст. 14 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що Почаївська Свято-Успенська Лавра обрала механізм звернення до суду шляхом подання позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору за зустрічним позовом.
Господарський суд зазначає, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору - це ймовірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, передбачене ст. 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
Такі вимоги процесуального законодавства передбачені як в ст. 49 ГПК України, так і в ст. 180 ГПК України, положення котрої регулюють пред'явлення зустрічного позову, однак застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, про що вказано в ч. 5 ст. 49 ГПК України.
Зокрема, за змістом ч. 2, 4 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява (позовна заява третьої особи) повинна відповідати вимогам ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу і така позовна заява приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним.
Відповідно до правових позицій Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах № 910/12463/18 від 09.09.2019, № 904/323/19 від 27.09.2019, № 911/3132/17 від 05.12.2019, № 912/2751/16 від 11.11.2020, зміст ч. 1 ст. 49 ГПК України свідчить, що необхідною умовою набуття іншою особою статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як:
1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору);
2) суб'єктний (позовні вимоги можуть бути пред'явлені як одній стороні, так і декільком сторонам);
3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).
Дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з'ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи з самостійними вимогами.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява Почаївської Свято-Успенської Лаври подана до суду з дотриманням загальних правил пред'явлення позову,- до закінчення підготовчого провадження у справі № 921/619/23, тобто у межах встановленого процесуальним законом строку, а викладені у ній позовні вимоги пред'явлені до Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ (відповідача за первісним позовом). Відтак, часовий та суб'єктний критерії, відповідність яким є необхідною умовою для набуття Почаївською Свято-Успенською Лаврою статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є дотриманими.
Поряд із цим, досліджуючи питання щодо дотримання Почаївською Свято-Успенською Лаврою матеріально-правового критерію для набуття статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд відзначає таке.
Зміст матеріально-правового критерію полягає у тому, що самостійні позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, повинні бути заявленими саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Лише в такому випадку самостійні позовні вимоги третьої особи можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові № 916/3245/17 від 13.03.2019, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень ч. 1ст. 49 ГПК України обов'язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
При цьому, надаючи тлумачення поняттю «самостійність вимог третьої особи», суд зазначає, що вказана самостійність полягає в тому, що третя особа вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Відтак, дана особа заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу, а її вимоги до відповідача є конкуруючими із вимогами позивача (аналогічної позиції притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах №911/107/16 від 20.02.2018, № 905/121/15 від 02.04.2018 та ухвалі №904/4626/18 від 23.10.2019).
Таким чином, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору має на меті довести дві обставини,- як повну або часткову відсутність у позивача матеріальних правовідносин із відповідачем, а відтак відсутність його суб'єктивного права на предмет спору, так і наявність відповідних правовідносин та прав у третьої особи до відповідача.
Як вже зазначалось вище, у позовній заяві третьої особи б/н від 25.01.2024 (вх. №51) Почаївська Свято-Успенська Лавра вказала, що самостійні вимоги нею заявляються щодо предмета спору за зустрічним позовом.
Так, предметом зустрічного позову у даній справі є вимоги Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ до відповідача - Кременецько - Почаївського державного історико - архітектурного заповідника, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство культури та інформаційної політики України, про визнання недійсним Договору №5 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю, укладений 03.09.2018 між Кременецько-Почаївським державним архітектурним заповідником та Свято-Богоявленським жіночим монастирем УПЦ.
Предметом спору є Договір №5 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю, укладений 03.09.2018 між Кременецько-Почаївським державним архітектурним заповідником та Свято-Богоявленським жіночим монастирем УПЦ. Правовими підставами зустрічного позову визначено ст. 203, 215, 234, 397, 399 Цивільного кодексу України.
У свою чергу, Почаївська Свято-Успенська Лавра у своєму позові до Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ просить суд зобов'язати Свято-Богоявленський жіночий монастир Тернопільської єпархії УПЦ повернути Почаївській Свято-Успенській Лаврі комплекс споруд Богоявленського монастиря, загальною площею 3 218, 0 кв. м, що розташований за адресою: вул. Дубенська, 2, м. Кременець, Тернопільська область.
Предметом спору є майнове право (право користування) заявника на нерухоме майно, щодо якого між Заповідником і Монастирем укладено оспорюваний у зустрічному позові правочин. Правовими підставами позову третьої особи визначено ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Наведене, на переконання суду, свідчить про те, що позовні вимоги Почаївської Свято-Успенської Лаври не містять самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом у розумінні ст. 49 ГПК України.
Окрім того, позов Почаївської Свято-Успенської Лаври, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за зустрічним позовом, не є взаємопов'язаним з зустрічним позовом, заявник не являється учасником спірних правовідносин.
За даних обставин, зважаючи на відсутність матеріально-правового критерію (єдиного предмету спору), відповідність якому є необхідною умовою для набуття Почаївською Свято-Успенською Лаврою статусу третьої особи, позовні вимоги останньої не можуть бути допущені судом до розгляду у справі №921/619/23 як позовні вимоги, які заявляє третя особа щодо предмету спору за зустрічним позовом.
Окрім того, за змістом ч. 5 ст. 49 та ч. 2 ст. 180 ГПК України, необхідним критерієм прийняття позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги є доцільність його розгляду із первісним позовом.
Доцільність спільного розгляду позову третьої особи із первісним позовом є поняттям оціночним, оцінку якому суд може надати виходячи з конкретних обставин справи.
Так, необхідною умовою доцільності спільного розгляду позову третьої особи із первісним позовом є те, що розгляд первісних позовних вимог без одночасного розгляду позовних вимог третьої особи може призвести до ухвалення рішення, яке матиме негативні наслідки для третьої особи і остання буде позбавлена можливості виправити ці наслідки шляхом подання самостійного позову.
На думку суду, визначений Свято-Богоявленським жіночим монастирем УПЦ у зустрічному позові предмет спору, щодо якого Почаївською Свято-Успенською Лаврою подано позовну заяву в порядку ст. 49 ГПК України, виключає доцільність їх спільного розгляду.
Приписами ч. 6 ст. 180 ГПК України передбачено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
У постанові № 916/542/18 від 12.06.2019 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, що у разі встановлення відсутності підстав для спільного розгляду позову третьої особи з первісним позовом, суд повинен повернути позовну заяву заявнику на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України, а не відмовляти у її прийнятті на підставі ст. 175 ГПК України.
За даних обставин, зважаючи на те, що позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору за зустрічним позовом не відповідає вимогам ст. 49 ГПК України, не містить самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом, що розглядається в межах справи №921/619/23, а також те, що спільний розгляд позову Почаївської Свято-Успенської Лаври із зустрічним позовом є недоцільним, позовна заява б/н від 25.01.2024 (вх. №51 від 26.01.2024) підлягає поверненню на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 6 ст. 180 ГПК України.
Поряд із цим, суд вважає за доцільне зазначити, що заявник не позбавлений права заявити відповідні вимоги у самостійному позові.
На підставі наведеного, керуючись ст. 1, 4, 20, 49, 180, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору за зустрічним позовом у справі №921/619/23 та додані до неї документи (всього на 9 арк.) повернути заявнику - Почаївській Свято-Успенській Лаврі, вул. Лаврська, буд. 8, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, 47025.
2.Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 ГПК України та підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до ст. 256- 257 ГПК України.
3. Копію ухвали та позовні матеріали на 9 (дев'яти) аркушах направити Почаївській Свято-Успенській Лаврі, вул. Лаврська, буд. 8, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, 47025 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повний текст ухвали складено 31.01.2024
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя І.М. Гирила