65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5794/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Рога Н.В., секретаря судового засідання Білинської І.І., розглянув заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (вх.№2-115/24 від 24.01.2024р.) про забезпечення позову у справі №916/5794/23
За позовом: заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (65062, м. Одеса, вул. Черняховського, буд.6, електронна адреса: prokuratura3@od.gp.gov.ua) в інтересах держави
До відповідачів: Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26597691, електронна адреса: sovet@omr.gov.ua); Приватної багатопрофільної фірми «Ювентус» (65020, Одеська обл., місто Одеса, вул. Тіраспольська, буд.27/29, код ЄДРПОУ - 30028931)
про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання вчинити певні дії
Представники сторін:
Від прокуратури: Ейсмонт С.О. - згідно посвідчення;
Від Одеської міської ради: не з'явився;
Від ПБФ «Ювентус» : не з'явився.
Заступник керівник Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, Приватної багатопрофільної фірми (далі - ПБФ) «Ювентус» про:
- усунення перешкод у користуванні територіальною громадою м. Одеси приміщенням сховища №57162, яке розташоване за адресою м. Одеса, вул. Тираспольська, буд. 35, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради №3430-V від 09.10.2008р. «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008р. та внесення змін до рішень Одеської міської ради » в частині п.1 (порядковий номер 10) щодо внесення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008р. підвального приміщення площею 100,2 кв.м. по вул. Тираспольській, 35 у м. Одесі;
- усунення перешкод у користуванні територіальною громадою м. Одеси приміщенням сховища №57162, яке розташоване за адресою м. Одеса, вул. Тираспольська, 35, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради №3767-V від 25.12.2008р. «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» в частині п.9.2., яким змінено площу підвального приміщення по вул. Тираспольській, 35 у м. Одесі з « 100,2 кв.м» на « 87,6» кв.м;
- усунення перешкод у користуванні територіальною громадою м. Одеси приміщенням сховища №57162, яке розташоване за адресою м. Одеса, вул. Тираспольська, 35, шляхом визнання недійсним договору купівлі - продажу від 02.06.2009р., укладеного між Одеською міською радою від імені територіальної громади м. Одеси та Приватною багатопрофільною фірмою «Ювентус» (код 30028931) щодо нежитлових приміщень підвалу №502, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 35, площею 87,6 кв.м;
- зобов'язання ПБФ «Ювентус» (код 30028931) усунути перешкоди у користуванні територіальною громадою м. Одеси приміщенням сховища №57162, яке розташоване за адресою м. Одеса, вул. Тираспольська, 35, шляхом його звільнення та повернення територіальній громаді м. Одеси.
В обґрунтування позовної заяви прокурор зазначає, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №13 від 05.01.1954р. було відведено земельну ділянку по вул. Тираспольській, 35 Одеському електротехнічному інституту зв'язку Інституту зв'язку Міністерства зв'язку СРСР під будівництво багатоповерхового житлового будинку.
Актом приймання передач будинку (споруди), затвердженим рішенням виконкому Ради депутатів трудящих №1095 від 18.12.1958р., був введений в експлуатацію п'ятиповерховий житловий будинок Інституту зв'язку Міністерства зв'язку СРСР, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 35, на 17 квартир.
Прокурор також зазначає, що на підставі приймально-здавального акту про передачу та безкоштовне користування захисною спорудою цивільної оборони від 24.04.1968р. Інститут
зв'язку передав Тютюновій фабриці у безкоштовне користування сховище по вул. 1905 року (нині Тираспольська, 35) для використання у якості укриття робочої зміни.
Перебування у користуванні Тютюнової фабрики Міністерства харчової промисловості УРСР зазначеного сховища, якому присвоєно №57162, підтверджується обліковою карткою сховища.
Рішенням № 1773-V від 05.10.2007р. Одеська міська рада надала згоду на передачу з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси жилого будинку та інженерних мереж, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 35, що знаходяться на балансі Одеської національної академії зв'язку ім. Попова.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №116 від 14.02.2008р. затверджено акт приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси жилого будинку та інженерних мереж, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 35 та знаходяться на балансі Одеської національної академії ім. О.С. Попова.
Рішенням Одеської міської ради №3430-V від 09.10.2008р. «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради» міська рада вирішила внести до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році підвальне приміщення площею 100,2 кв.м. по вул. Тираспольській, 35 у м. Одесі.
Виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.11.2008р. на нежитлове приміщення підвалу №502, загальною площею 87,6 кв.м., розташоване у будинку 35 по вул. Тираспольській у м. Одесі , видане свідоцтво про право комунальної власності в особі Одеської міської ради.
Рішенням Одеської міської ради № 3767-V від 25.12.2008 р. «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, та внесення змін до рішень Одеської міської ради » міська рада вирішила внести зміни до рішення Одеської міської ради №3430-V від 09.10.2008р. в частині зміни площі зазначеного об'єкту з « 100,2 кв.м.» на « 87,6» кв.м., у зв'язку з проведенням технічної інвентаризації.
Надалі, на підставі договору купівлі-продажу від 02.06.2009р., укладеного між територіальною громадою м. Одеса в особі Одеської міської ради та ПБФ «Ювентус», нежитлове приміщення по вул. Тираспольській, 35 у м. Одесі , площею 87,6 кв.м. перейшло у власність останньої.
Прокурор зазначив, що спірне нежитлове приміщення є спорудою цивільного захисту, на яку державою встановлена заборона на її відчуження у приватну власність, адже відповідно до п. в) ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, у тому числі захисні споруди цивільної оборони.
24 січня 2024р. заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси подав до суду заяву про забезпечення позову у справі №916/5794/23, відповідно до якої прокурор просить заборонити ПБФ «Ювентус» на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення підвалу №502, розташованого за адресою :м. Одеса, вул. Тираспольська, 35, площею 87,6 кв.м., зареєстрованого за Приватною багатопрофільною фірмою «Ювентус» (код 30028931); заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення підвалу №502, розташоване за адресою :м. Одеса, вул. Тираспольська, 35, площею 87,6 кв.м.
Як зазначає прокурор, на даний час спірне майно зареєстроване за відповідачем - ПБФ «Ювентус», існує не скасована реєстрація права власності на спірне приміщення, у зв'язку із чим відповідач має можливість у будь-який час здійснити його нотаріальне відчуження, що призведе до подальшої реєстрації прав на інших осіб.
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулася з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
В якості нормативного обґрунтування прокурор посилається на ст.136, 137 ГПК України.
Прокурор також зазначив, що даний вид забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача та не призведе до збитків , у звязку із чим пропозиції щодо зустрічного
забезпечення відсутні.
Ухвалою суду від 25.01.2024р. призначено судове засідання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на 29.01.2024р.
В судовому засіданні представник прокуратури заяву про вжиття заходів забезпечення позову підтримує у повному обсязі та просить суд її задовольнити.
Розглянув матеріали справи, заяву про забезпечення позову, заслухав пояснення представника прокуратури, виходячи з матеріалів справи, суд дійшов наступного висновку:
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру (позовні вимоги щодо витребування майна мають майновий характер) є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18 зазначено, що у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Отже, у даному випадку, з урахуванням правової природи вимог позовної заяви, судом під час вирішення питання про забезпечення позову має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу як заборона ПБФ «Ювентус» на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення підвалу №502, площею 87,6 кв.м , розташованого за адресою :м. Одеса, вул. Тираспольська, 35, зареєстрованого за ПБФ «Ювентус» (код 30028931); заборона будь-яким суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлового приміщення підвалу №502, площею 87,6 кв.м , розташованого за адресою :м. Одеса, вул. Тираспольська, 35,яке є предметом спору, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (такої правової позиції дотримано касаційним судом у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2020 року у справі №925/77/20).
Адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 р. у справі №916/2786/17).
При цьому, судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Приписами п. 6 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (з наступними змінами та доповненнями) підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
В силу вимог ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі:
1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;
3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;
4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки);
5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава;
6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;
7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем;
8) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору - у разі якщо обтяженням є вимога нотаріального посвідчення договору, встановлена власником майна.
На підставі зазначеного вище, оцінюючі обставини справи, суд вбачає наявність підстав для заборони ПБФ «Ювентус» на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення підвалу №502, площею 87,6 кв.м , розташованого за адресою :м. Одеса, вул. Тираспольська, 35, зареєстрованого за ПБФ «Ювентус» (код 30028931); заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлового приміщення підвалу №502, площею 87,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 35.
Суд також вважає, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача - ПБФ «Ювентус», оскільки майно фактично перебуває у його володінні, а обмежується лише можливість вчиняти щодо цього майна реєстраційні дії.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому , обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
У п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004р. № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003р. № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Слід зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, поза як це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до ч.5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню. Частиною 8 ст.140 ГПК України встановлено, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також, не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
1. Заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (вх.№2-115/24 від 24.01.2024р.) про забезпечення позову у справі №916/5794/23 - задовольнити.
2. Заборонити Приватній багатопрофільній фірмі «Ювентус» (65020, Одеська обл., місто Одеса, вул. Тіраспольська, буд.27/29, код ЄДРПОУ - 30028931) на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення підвалу №502, площею 87,6 кв.м, розташованого за адресою :м. Одеса, вул. Тираспольська, 35, зареєстрованого за Приватною багатопрофільною фірмою «Ювентус» (код 30028931).
3. Заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно , пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення підвалу №502, площею 87,6 кв.м, розташоване за адресою :м. Одеса, вул. Тираспольська, 35.
За даною ухвалою стягувачем є: Приморська окружна прокуратура міста Одеси (65062, м. Одеса, вул. Черняховського, буд.6)
Боржником є: Приватна багатопрофільна фірма «Ювентус» (65020, Одеська обл., місто Одеса, вул. Тіраспольська, буд.27/29, код ЄДРПОУ - 30028931); Одеська міська рада (65004, м. Одеса, площа Думська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26597691).
Ухвала підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали складено 31 січня 2024 р.
Суддя Рога Наталія Василівна