65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2255/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.
розглянувши справу №916/2255/23
За позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Петях Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Про стягнення 498215,92 грн.
Представники:
Від позивача: Пучкова Л.А., ордер
Від відповідача: не з'явився
Встановив: Акціонерне товариство Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Петях Олега Миколайовича про стягнення 502677,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача договірних зобов'язань та направлено витребування транспортного засобу марки - Навантажувач GOODSENSE, модель - FD25 серійний номер - 220015278, рік виробництва - 2021; та стягнення заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 46266,12 грн. несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 15781,63 грн. заборгованості за винагородою користування предметом лізингу, а разом 62047,75 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2023р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2255/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено (з урахуванням перебуванням судді Д'яченко Т.Г. у відпустці з 28.06.2023р. по 28.07.2023р.) на "31" липня 2023 р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 31.07.2023р. о 10:00.
31.07.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.08.2023р. о 09:40.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2023р. повідомлено учасників справи №916/2255/23 про судове засідання, яке відбудеться "28" серпня 2023 р. о 09:40.
28.08.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.09.2023р. о 11:15.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.08.2023р. повідомлено учасників справи №916/2255/23 про судове засідання, яке відбудеться "25" вересня 2023 р. о 11:15.
25.09.2023р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2023р. закрито підготовче провадження у справі №916/2255/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "18" жовтня 2023 р. о 11:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 18.10.2023р. о 11:00.
18.10.2023р. в судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 13.11.2023р. о 12:00.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2023р. повідомлено учасників справи №916/2255/23 про судове засідання, яке відбудеться "13" листопада 2023 р. о 12:00.
08.11.2023р. до суду позивачем було надано пояснення у справі.
13.11.2023р. в судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 27.11.2023р. о 14:30.
Ухвалою господарського суду Одеської області від13.11.2023р. повідомлено учасників справи №916/2255/23 про судове засідання, яке відбудеться "27" листопада 2023 р. о 14:30.
27.11.2023р. в судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 11.12.2023р. о 12:20.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2023р. повідомлено учасників справи №916/2255/23 про судове засідання, яке відбудеться "11" грудня 2023 р. о 12:20.
Судове засідання, призначене на 11.12.2023р., не відбулось у зв'язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи КП “Діловодство спеціалізованого суду” наказом керівника апарату господарського суду Одеської області від 30.11.2023р. У зв'язку із відновленням роботи КП “Діловодство спеціалізованого суду” з 08.12.2023р. згідно наказу голови господарського суду Одеської області від 07.12.2023р., суд призначив іншу дату судового засідання у справі №916/2255/23.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2023р. судове засідання по розгляду справи №916/2255/23 по суті призначено на "15" січня 2024 р. о 09:40.
15.01.2024р. до суду позивачем було надано заяву, відповідно до якої позивачем було зазначено суду, що 12.06.2023р. відповідачем було внесено в рахунок погашення заборгованості 4461,83 грн. та сума процентів (винагороди), які банк вимагає стягнути у судовому порядку зменшилась, і станом на 18.10.2023р. становить - 11319,80 грн.
Відповідно до заяви від 15.01.2024р. вх. № ГСОО 1498/24 позовні вимоги направлено на витребування майна та стягнення заборгованості за лізинговими платежами - 46266,12грн. та заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу - 11319,80 грн.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідач заперечував проти позову.
У судовому засіданні 29.01.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 31.01.2024р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за час розгляду справи, суд встановив.
01.06.2021р. між сторонами було укладено Договір фінансового лізингу №НЕСFFLOHE2G58-1, відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язується набути у власність предмет лізингу (майно) та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, що зазначений у Договорі, а лізингоодержувач зобов'язується сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором.
Відповідно до умов Договору лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а саме: марка - Навантажувач GOODSENSE, модель - FD25, серійний номер - 220015278, рік виробництва - 2021.
Договір було підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до п. 1.2. Договору, строк лізингу 60 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі майна.
Сторони погодили, винагороду за користування майном у розмірі 6,5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році.
У випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, винагорода за користування майном складає розмір 22% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з Додатком №2 до Договору.
У пункті 2.1. Договору сторони узгодили те, що вартість майна разом з ПДВ становить 440630,00 грн.
14.06.2021р. між сторонами було складено Акт прийом майна на відповідальне зберігання.
Передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна.
17.06.2021р. між позивачем та відповідачем було підписано Акт прийому-передачі майна, відповідно до якого банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно.
Позивачем було пояснено суду, що банком свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі, передавши відповідне майно лізингоодержувачу за актом прийому-передачі.
Посилаючись на ст. 806 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», позивачем було зазначено суду, що розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2 до Договору. (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 2.2.2 Договору на відповідача покладено обов'язок сплачувати винагороду за користування майном у розмірі 6,5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно Додатку №2.
У випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, винагорода за користування майном складає розмірі 22% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком №2 до Договору.
Відповідно до п. 7.2.13. Договору лізингу на лізингоодержувача було покладено зобов'язання здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку №2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору.
Відповідно до п. 6.1.7. Договору лізингу лізингодавець має право достроково розірвати цей Договорів та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього Договору.
У відповідності до п. 10.1.2. Договору лізингу договір може бути розірвано за ініціативою банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 робочі дні в наступних випадках: невиконання лізингоодержувачем будь-якого зобов'язання, передбаченого п.п.7.2.2.-7.2.7., п.п. 7.2.9.-7.2.10. цього Договору, невиконання лізингоодержувачем будь-якого зобов'язання, передбаченого п. 7.2.14 цього Договору, якщо порушення не буде усунуто лізингоодержувачем впродовж 30 календарних днів, одержання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна лізингоодержувача, повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії лізингоодержувачем згідно з умовами цього Договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 календарних днів, якщо майно знищене, пошкоджене і не може бути відновлене, незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим, якщо сторони не дійшли згоди з питань, визначених п. 2.4. цього Договору, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації лізингоодержувача, у т.ч. встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у банка виникає сумнів стосовно того, що лізингоодержувач виступає від власного імені; у випадку відмови лізингоодержувача у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Позивачем було зазначено суду, що в порушення умов Договору, лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна, у зв'язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такого відшкодування. Також, як вказує позивач, лізингоодержувач не сплачує винагороду за користування майном у зв'язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такої винагороди.
За посиланням позивача, останній лізинговий платіж лізингоодержувач здійсним 06.06.2022р. та після цього лізингові платежі відповідачем не вносились.
16.02.2023р. за №L5IHEFLO09QM9/1, №L5IHEFLO09QM9/2 лізингоодержувачу було надіслано повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу, однак. 28.02.2023р. та 06.04.2023р. поштове підправлення в вищевказаним повідомленням було повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання.
03.03.2023р. за № №L5IHEFLO09QM9 лізингоодержувачу було надіслано повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу на електронну адресу.
Позивачем було зауважено суду, що відповідно до п. 11.1. Договору лізингу будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка за необхідності може повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлене на адресу електронної пошти відповідної сторони.
Позивачем було зазначено суду, що повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу було направлено позивачем на адресу відповідача та на електронну адресу відповідача, яка зазначена у Договору лізингу.
Відповідно до п.п. 10.1., 10.1.1. Договору лізингу, цей договір підлягає розірванню за ініціативою банку в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше 60 днів. У випадку розірвання Договору лізингу, майно повинно бути повернуто протягом 3-х днів по акту приймання-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу. (п. 10.4. Договору).
Відповідно до п. 6.1.3. Договору лізингу банк має право вимагати повернення майна у випадках, передбачений п. 10.1., 10.2. цього Договору. В свою чергу, п. 7.2.8. Договору лізингу на лізингоодержувача покладено обов'язок повернути майно банку у випадках передбачених п. 10.1. цього Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
За поясненнями позивача, у термін до 24.03.2023р. лізингоодержувач зобов'язаний був повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі. Транспортний засіб не було повернуто лізингодавцю та з 20.03.2023р. Договір лізингу позивачем було розірвано в односторонньому порядку.
Надаючи відзив на позовну заяву відповідачем було зазначено суду, що він є суб'єктом господарювання, який здійснює роздрібну та оптову торгівлю будівельними матеріалами та місцем здійснення господарської діяльності, зокрема, є м. Херсон вул. Ладичука 150.
З метою забезпечення безперебійної роботи, відповідачем 01 червня 2021 року укладено з позивачем договір фінансового лізингу № HECFFLOHE2G58-1, відповідно до пункту 1.1 та 2.1. якого, останній зобов'язується набути у власність та передати відповідачу навантажувач строком на 60 місяців, вартість навантажувача складає 440630 грн.
За поясненнями відповідача, на виконання умов Договору та відповідно до Специфікації № 1 до Договору позивач передав відповідачу Навантажувач GOODSENSE модель FD-25. Серійний номер 220015278, рік виробництва - 2021.
Відповідачем було зазначено суду, що з перших днів військової агресії відбулось захоплення (окупація) значної території Херсонської області, у тому числі й міста Херсон - з 01.03.2022. Як наслідок, з 01.03.2022 складські приміщення відповідача опинились на окупованій території, де відбувались активні бойові дії. Вищезазначені обставини унеможливили будь-яку господарську діяльність відповідача у м.Херсон, завдало значної шкоди майну відповідача та часткової його втрати.
Як було зазначено відповідачем, наразі деокупована територія Херсонської області, у тому числі місто Херсон, - з 11 листопада 2022 року, є зоною на якій відбуваються постійні артилерійські та ракетні обстріли. Як наслідок, навіть, після деокупації частини Херсонської області, у тому числі міста Херсон, по теперішній час відповідач не має змоги відновити свою господарську діяльність.
За посиланням відповідача, вищезазначене підтверджує той факт, що він у зв'язку з військовою агресією та веденням в зв'язку з цим воєнного стану в Україні об'єктивно не має можливості виконувати будь які свої зобов'язання до закінчення воєнного стану, відновлення своєї господарської діяльності у м.Херсон.
Щодо стягнення заборгованості, відповідачем було зазначено суду, що відповідно до п. 2.1.1.1. Договору - загальна вартість майна за цим договором складається з авансового платежу Лізінгоодержувача в рахунок викупу майна, що становить 132189 грн. та підлягає сплаті протягом 1 робочих днів з моменту підписання цього договору. Відповідач сплатив вищевказану суму на рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням №1508 від 01.06.2021 року. Позивач про цю обставину в своєму позові не зазначає. Крім того, відповідач справно здійснював всі належні платежі передбачені Договором до настання для нього форс-мажорних обставин. Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що позивач передчасно, до закінчення воєнного стану в Україні, заявив позов до відповідача, та вимоги позивача про витребування майна та стягнення заборгованості є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до наданих пояснень, позивачем було зазначено суду, що за умовами п. 2.1. Договору фінансового лізингу, загальна вартість майна з ПДВ становила 440630,00 грн. За п. 2.1.1.1. сума у розмірі 132189,00 грн (авансовий платіж) мала бути внесена лізингоотримувачем протягом 1 робочого дня з моменту підписання договору.
Позивачем також було зазначено, що відповідач цю суму сплатив, тому в подальшому сума по Договору, на яку нараховувалися відсотки становила 308441,00 грн (440630-132189грн), тому заява представника відповідача, що банком у розрахунках не врахована сума авансу не може братися судом до уваги.
Також позивачем надавались пояснення щодо настання форс-мажорних обставин.
Крім того, позивачем було пояснено суду, що банк не просить стягнути жодної суми у якості відповідальності, а просить тільки поточні платежі, строк виконання котрих настав, тому посилання відповідача на форс-мажорні обставини не відносяться до сум, які заявлені банком до стягнення та не можуть бути підставою у відмові у позові.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як з'ясовано судом, правовідносини між Акціонерним товариством Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” та Фізичною особою-підприємцем Петях Олегом Миколайовичем виникли на підставі укладеного між ними 01.06.2021р. Договору фінансового лізингу №НЕСFFLOHE2G58-1.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
За приписами частин другої та третьої статі 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг». За статтею 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.
За частинами другою, третьою статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов'язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (частина друга статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Пунктами 3, 7 частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 13 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця за приписами частини другої статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» є відсутність у ТОВ «Порше Лізинг Україна» обов'язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність відповідачці і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.
Суд зазначає, що у справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв'язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Як з'ясовано судом, в порушення умов Договору відповідач не здійснював відшкодування вартості майна, у зв'язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати відповідного відшкодування. Також, відповідач не сплачував винагороду за користування майном у зв'язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такої винагороди.
Судом з'ясовано, що 16.02.2023р. за №L5IHEFLO09QM9/1, №L5IHEFLO09QM9/2 лізингоодержувачу було надіслано повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу, однак. 28.02.2023р. та 06.04.2023р. поштове підправлення в вищевказаним повідомленням було повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання. 03.03.2023р. за № №L5IHEFLO09QM9 лізингоодержувачу було надіслано повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу на електронну адресу.
Судом з'ясовано, що до моменту розірвання договору позивачем заявлено до стягнення заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 46266,12 грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування та 11319,80 грн. заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу.
На спростування доводів відповідача суд зазначає, що позивачем при поданні позову враховану сплату відповідача, оскільки платіж у розмірі 132189,00 грн. є авансовим платежом в рахунок викупу майна, відповідно до п. 2.1.1.1. Договору, та відповідну сплату відповідача не було враховано до загальної суми лізингових платежів, стягнення заборгованості щодо якої є предметом розгляду справи.
За частиною другою статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.
За своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним, тож узгоджене сторонами регулювання не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін, та положенням законодавства.
Враховуючи викладене, вимоги про стягнення заборгованості за договором підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 46266,12 грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування та 15781,63 грн. заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу.
За частиною третьою статті 615 ЦК України, внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана з правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. З припиненням договірних відносин у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ. Відповідні висновки є застосовними і до відносин лізингу у випадках дострокового припинення договору у зв'язку з порушеннями лізингоодержувача.
Отже, з моменту розірвання договору фінансового лізингу з ініціативи лізингодавця в лізингоодержувача припиняється обов'язок сплачувати лізингові платежі, натомість виникає обов'язок негайно повернути об'єкт лізингу у відповідному стані.
Суд зазначає, що доказів в підтвердження повернення об'єкта лізингу лізингодавцю відповідачем не надано.
Після припинення дії договору лізингу невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірні дії лізингоодержувача. Тому права та обов'язки лізингодавця та лізингоодержувача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням відповідно до умов договору та положень законодавства, які регламентують наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення предмета лізингу.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині витребування у Фізичної особи-підприємця Петях Олега Миколайовича на транспортного засобу марки - Навантажувач GOODSENSE, модель - FD25 серійний номер - 220015278, рік виробництва - 2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 7473,24 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” - задовольнити повністю.
2.Витребувати у Фізичної особи-підприємця Петях Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) транспортний засіб марка - Навантажувач GOODSENSE, модель - FD25 серійний номер - 220015278, рік виробництва - 2021.
3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петях Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 46266,12 грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 11319,80 грн. заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу та витрати по сплати судового збору у розмірі 7473,24 грн.
Повний текст рішення складено 31 січня 2024 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко