26 січня 2024 року Справа № 915/1921/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали заяви
кредитора Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (ЄДРПОУ ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)
про визнання грошових вимог
до боржника Приватного підприємства “Компанія “Агро-Люкс” ( код ЄДРПОУ 35964834, 54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 79/1А)
ініціюючий кредитор: Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 11104027, 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6)
ліквідатор: арбітражний керуючий Пляка Сергій Валерійович (54017, м. Миколаїв, а/с 8)
представники учасників справи не з'явились,
встановив:
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1921/21 про банкрутство Приватного підприємства “Компанія “Агро-Люкс”.
23.10.2023 на адресу господарського суду надійшла заява Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС про визнання грошових вимог до боржника на суму 12807037,00 грн.
Ухвалою суду від 30.10.2023 заяву кредитора залишено без руху з підстав недотримання кредитором приписів ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме: до заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Ухвалою від 13.11.2023 суд постановив: поновити кредитору строк для виконання ухвали суду та прийняти до розгляду заяву кредитора; судове засідання для розгляду заяви кредитора призначити на 01 грудня 2023 року о 10:50 год., зобов'язати ліквідатора не пізніше 25.11.2023 надати суду повідомлення про результати розгляду вимог кредитора та докази надіслання відповідного повідомлення кредитору у відповідності з приписами ст. 6 ГПК України.
25.10.2023 ліквідатором подано суду повідомлення про розгляд заяви кредитора.
Ліквідатор вважає грошові вимоги кредитора законними та обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у справі №915/1921/21.
01.12.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 26 січня 2024 року о 10:30 год., про що учасників справи повідомлено ухвалою суду від 06.12.2023.
Учасники провадження у справі належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, правом участі у судовому засіданні не скористались.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов'язок, якщо інше не визначено законом.
Явка представників сторін у судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
На підставі ст. 233 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, оцінивши їх відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Згідно зі статтею 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 1, 2 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
З моменту відкриття провадження у справі: пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство; корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв'язку з виходом із складу його учасників забороняється; рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Кодексом (частина чотирнадцята статті 39 Кодексу).
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі №916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.
Порядок виникнення грошових зобов'язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб'єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до пунктів 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Стаття 57 ПК України регулює строки сплати податкового зобов'язання: за загальним правилом платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57); у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов'язує із цією дією виникнення податкового зобов'язання у платника податку.
За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.
Водночас, пунктом 56.18 цієї ж статті передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З урахуванням викладеного, до податкового боргу, окрім власне суми грошового зобов'язання, яке стало узгодженим, включається також і пеня, яка є заходом фінансової відповідальності.
Тож аналіз наведених вище приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов'язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов'язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов'язання, а також як неузгоджене зобов'язання, коли грошове зобов'язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від ухвалою від 30.09.2020 на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 904/1693/19 з метою вирішення виключної правової проблем, яка полягала у визначенні моменту виникнення грошових зобов'язань боржника у справі про банкрутство щодо сплати податкових платежів за неузгодженими податковими повідомленнями-рішеннями, а відтак і визначенні обсягу самостійного дослідження господарським судом у справі про банкрутство обставин виникнення кредиторських вимог податкового органу та щодо необхідності встановлення обов'язку суду у наданні оцінки первинним документам, поданим контролюючим органом на підтвердження його грошових вимог до боржника за податковими зобов'язаннями.
Мотивуючи необхідність передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційний суд зазначав, що дотримання правової позиції щодо того, що моментом виникнення грошових зобов'язань боржника щодо сплати податкових платежів за неузгодженими податковими повідомленнями-рішеннями є завершення оскарження в адміністративних судах цих рішень з набранням сили відповідного судового рішення, несе ризик зловживання процесуальними правами учасника провадження у справі про банкрутство боржником задля затягування розгляду вимог податкового органу, що, в свою чергу, матиме вирішальний вплив на визначення статусу таких вимог, оскільки може призвести до перешкод у своєчасності визнання кредиторських вимог податкового органу, набуття ним статусу кредитора у справі про банкрутство і закінчення розгляду справи без участі податкового органу, погашення заборгованості перед бюджетом у зв'язку із ліквідацією боржника.
Велика Палата Верховного Суду визнала мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2020, обґрунтованими та прийняла справу № 904/1693/19 до розгляду.
За результатами розгляду справи № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову від 15.12.2020, у пунктах 6.24-6.25 висловлено правову позицію про те, що "неузгодженість суми грошового зобов'язання не означає, що зобов'язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів статті 23 Закону №2343-XII. Відповідно ж до частини першої статті 25 Закону №2343-XII у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. Поряд з цим будь-яких спеціальних приписів щодо кредиторських вимог органу доходів та зборів із зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування Закон №2343-XII не містить".
Також у наведеній постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду зроблено правовий висновок про те, що «з огляду на положення статей 23 - 25 Закону № 2343-XII, чинного на момент відкриття провадження у цій справі, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу» (пункт 7.1 постанови).
Суд зазначає, що судове рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 904/1693/19 було прийнято щодо обставин, які виникли в період чинності положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який втратив чинність з 21.10.2019 з введенням в дію КУзПБ. Водночас, у статтях 45, 47 КУзПБ також наявні положення щодо виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника, та визначено порядок проведення попереднього засідання у справі про банкрутство.
При цьому, відповідні норми ПК України були чинними як під час дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так і під час дії Кодексу України з процедур банкрутства.
Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, виходячи з вимог Кодексу обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 16.02.2022 відкрито провадження у справі № 915/1921/21 про банкрутство Приватного підприємства “Компанія “Агро-Люкс”, визнано вимоги кредитора - Головного управління ДПС у Миколаївській області на суму 23710708,50 грн, з яких: 10244654,03 грн - податковий борг (третя черга), 13384854,47 грн - штрафні санкції та пеня (шоста черга), а також вимоги по відшкодуванню витрат по сплаті судового збору в сумі 22700,00 грн та 58500,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого (перша черга); введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 днів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шибка Олександра Леонідовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1118 від 05.06.2013).
Повідомлення про відкриття провадження у справі оприлюднено на сайті судової влади України 18.02.2022 № 68498.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Протягом часу, визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ, після публікації повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство заяв кредиторів про визнання грошових вимог до боржника до суду не надходило.
Постановою від 20.09.2023 припинено процедуру розпорядження майном у справі. Судом визнано банкрутом Приватне підприємство “Компанія “Агро-Люкс” ( код ЄДРПОУ 35964834, 54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 79/1А), відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Пляку Сергія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №465 видане 15.03.2013).
На сайті судової влади України розміщено повідомлення за №71443 від 21.09.2023 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
23.10.2023 на адресу господарського суду надійшла заява Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС про визнання грошових вимог до боржника на суму 12807037,00 грн.
З матеріалів заяви кредитора вбачається, що у Приватного підприємства “Компанія “Агро-Люкс” обліковується неузгоджене грошове зобов'язання у сумі 12807037,00 гривень, а саме:
- з податку на додану вартість - 6701302,00 грн (5361042,00 грн - основний борг, 1340260,00 грн - штрафна санкція);
- з податку на прибуток - 6105735,00 грн (4884588,00 грн - основний борг, 1221147,00 грн - штрафна санкція).
Заборгованість з податку на додану вартість виникла на підставі контрольно-перевірочних заходів, за наслідками яких винесено податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 0001531402 від 13.04.2016 на загальну суму 6701302,00 гривень, з яких нараховано основного боргу на суму 5361042,00 гривень та штрафні санкції в сумі 1340260,00 гривень.
Заборгованість з податку на прибуток виникла на підставі контрольно-перевірочних заходів за наслідками яких винесено податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 0001521402 від 13.04.2016 на загальну суму 6105735,00 гривень, з яких нараховано основного боргу на суму 4884588,00 гривень та штрафні санкції в сумі 1221147,00 гривень.
Боржником вживалися заходи щодо оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень.
Рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2018 у справі №826/11684/16 позов боржника про визнання протиправними та скасування наведених податкових повідомлень-рішень задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/11684/16 рішення окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2018 скасовано та ухвалено постанову, якою у задоволені позову Приватного підприємства “Компанія “Агро-Люкс” до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.
Господарським судом враховано сталу практику Верховного Суду з розгляду справ про банкрутство щодо наявності обов'язку господарського суду здійснити правовий аналіз заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру; наявності обов'язку господарського суду самостійно перевіряти кожну заявлену грошову вимогу на її відповідність чинному законодавству.
Судом перевірено та досліджено обставини, на які посилається кредитор, за наслідками яких було складено вищезазначені податкові повідомлення-рішення.
Як встановлено Шостим апеляційним адміністративним судом у справі №826/11684/16 за позовом Приватного підприємства “Компанія “Агро-Люкс” до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001521402 від 13.04.2016 та №0001531402 від 13.04.2016, на підставі направлення від 29.02.2016 № 223/26-15-14-02-03, № 224/26-15-14-02-03, № 226/26-15-14-02-03, № 225/26-15-14-02-03, № 250/26-15-14-06-03, № 534/26-15-14-03-03 Головного управління ДФС у місті Києві, проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 28 березня 2016 року № 106/26-15-14-02-03/35964834 (далі - Акт перевірки).
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0001521402 від 13 квітня 2016 року про збільшення грошового зобов'язання податку на прибуток підприємств в сумі 4 884 588,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 221 147,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001531402 від 13 квітня 2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 610 042,00 грн. та застосування штрафних (фінансових санкцій на суму 1 340 260,00 грн.
За результатами розгляду апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Таким чином, судом встановлено відповідність податкових повідомлень-рішень нормам чинного на дату їх складання законодавства, зважаючи на вимоги статей 78, 86 ПК (в редакції чинній на дату складання податкових повідомлень-рішень), як того вимагає стаття 45 КУзПБ з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, які були наведені у відповідних постановах у справах №916/3743/19, №922/3062/20, № 922/2632/20, № 904/3214/18, №904/1693/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ліквідатором грошові вимоги кредитора визнано у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що грошові вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС до Приватного підприємства “Компанія “Агро-Люкс” ( код ЄДРПОУ 35964834) у сумі 12807037,00 грн, з яких: 10245630,00 грн - основний борг, 2561407,00 грн -штрафні санкції, є обґрунтованими, законними та підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів боржника у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Враховуючи, що податковий борг виник до відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства “Компанія “Агро-Люкс”, заяву кредитором подано після завершення строку, визначеного ч. 1 ст. 45 ГПК України, зазначені грошові вимоги є конкурсними, однак кредитор не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів банкрута.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 КУзПБ, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому:
1) у першу чергу задовольняються:
вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України “Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні”, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;
вимоги кредиторів за договорами страхування;
витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
2) у другу чергу задовольняються:
вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються:
вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Таким чином, визнані судом грошові вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС до Приватного підприємства “Компанія “Агро-Люкс” ( код ЄДРПОУ 35964834) в загальній суму 12807037,00 грн, підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 10245630,00 грн - основний борг (вимоги третьої черги), 2561407,00 грн -штрафні санкції (вимоги шостої черги), а також витрати по сплаті судового збору за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5368,00 грн - вимоги першої черги реєстру вимог кредиторів боржника.
Керуючись ст. 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС від 19.10.2023 про визнання грошових вимог до Приватного підприємства “Компанія “Агро-Люкс” ( код ЄДРПОУ 35964834) - задовольнити.
2. Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС до Приватного підприємства “Компанія “Агро-Люкс” ( код ЄДРПОУ 35964834) в загальній суму 12807037,00 грн, з яких: 10245630,00 грн - основний борг (вимоги третьої черги), 2561407,00 грн -штрафна санкція (вимоги шостої черги), а також витрати по сплаті судового збору за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5368,00 грн - вимоги першої черги реєстру вимог кредиторів боржника.
3. Зобов'язати ліквідатора включити вимоги кредитора Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС в загальній суму 12807037,00 грн до реєстру вимог кредиторів боржника - Приватного підприємства “Компанія “Агро-Люкс” ( код ЄДРПОУ 35964834) у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
4. Ухвалу направити учасникам провадження у справі про банкрутство.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
6. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 31.01.2024.
Суддя В.О.Ржепецький