22 січня 2024 року Справа № 915/1452/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.
за участі секретаря судового засідання Дюльгер І.М.;
від сторін представники не з?явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1452/21
за позовом фізичної особи-підприємця Борщевської Аліси Іванівни,
АДРЕСА_1 ;
до виконавчого комітету Миколаївської міської ради,
вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001;
про зобов?язання укласти додаткові угоди про продовження договорів сервітуту
Фізичною особою-підприємцем Борщевською Алісою Іванівною пред?явлено позов до виконавчого комітету Миколаївської міської ради з такими вимогами:
“1. Зобов?язати виконавчий комітет Миколаївської міської ради укласти з фізичною особою-підприємцем Борщевською А.І. додаткову угоду (договір про зміни) про продовження на 1 (один) рік строку договору від 02.06.2020 року № 514 про встановлення особистого строкового сервітуту відносно земельної ділянки площею 27 кв.м. в м. Миколаєві поблизу нежитлової будівлі по вул. Спаська, 48-а у Центральному районі для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 3 шт. (кожна площею 9 кв.м.) для провадження підприємницької діяльності.
2. Зобов?язати виконавчий комітет Миколаївської міської ради укласти з фізичною особою-підприємцем Борщевською А.І. додаткову угоду (договір про зміни) про продовження на 1 (один) рік строку договору від 02.06.2020 року № 515 про встановлення особистого строкового сервітуту відносно земельної ділянки площею 30 кв.м. в м. Миколаєві поблизу нежитлової будівлі по вул. Спаська, 48-а у Центральному районі для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 3 шт. (кожна площею 10 кв.м.) для провадження підприємницької діяльності.
3. Зобов?язати виконавчий комітет Миколаївської міської ради укласти з фізичною особою-підприємцем Борщевською А.І. додаткову угоду (договір про зміни) про продовження на 1 (один) рік строку договору від 02.06.2020 року № 516 про встановлення особистого строкового сервітуту відносно земельної ділянки площею 27 кв.м. в м. Миколаєві поблизу нежитлової будівлі по вул. Спаська, 48-а у Центральному районі для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 3 шт. (кожна площею 9 кв.м.) для провадження підприємницької діяльності”.
Позивач також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Позов мотивовано тим, що відповідачем з лютого 2021 року не розглянуто заяви підприємця Борщевської про укладення згаданих вище договорів сервітуту на новий строк (продовження строку їх дії) та не повідомлено позивача про прийняті рішення; позивач після закінчення строку дії договорів продовжує користуватися земельними ділянками на умовах цих договорів.
Ухвалою від 28.09.2021 задоволено заяву підприємця Борщевської про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі, подану разом із позовною заявою; заборонено виконавчому комітету Миколаївської міської ради, його органам, залученим ним та/або його органами фізичним та/або юридичним особам, а також будь-яким іншим особам здійснювати у примусовому порядку демонтаж груп пересувних тимчасових споруд, розміщених підприємцем Борщевською на земельних ділянках, відносно яких спірними договорами встановлені сервітути.
Ухвалою від 04.10.2021 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі корона вірусу COVID-19 та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, а також призначено підготовче засідання на 03.11.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.
Ухвалою від 22.11.2021 призначено підготовче засідання в даній справі на 26.01.2022.
Ухвалою від 26.01.2022, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2022, проте в указану дату засідання не відбулось у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.
Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Ухвалою суду від 27.10.2022 суд повідомив учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 16.11.2022.
Ухвалою від 16.11.2022, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням позивача відкладено судове засідання в даній справі на 17.01.2023.
Ухвалою від 17.01.2023, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням позивача відкладено судове засідання в даній справі на 21.03.2023.
Ухвалою від 21.03.2023, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням позивача судове засідання відкладено на 02.05.2023.
Ухвалою від 02.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено (за клопотанням позивача) на 25.07.2023.
Ухвалою від 25.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 10.10.2023.
Ухвалою від 10.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання в даній справі відкладено на 15.11.2023. У вказану дату судове засідання не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне судове засідання (розгляд по суті) ухвалою від 15.11.2023 призначено на 22.01.2024.
Миколаївська міська рад у відзиві позов не визнала, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням, зокрема, на те, що у позивача відсутні дозвільні документи щодо тимчасових споруд, розміщених на земельних ділянках, відносно яких спірними договорами встановлені сервітути; позивачем, самовільно встановлені групи тимчасових споруд, якими він продовжує користуватися навіть після закінчення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту.
Відповідач також указав, що дозвільна справа знаходиться на розгляді управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради; рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарних споруд станом на час надання відповіді не приймалося. Крім того, згідно п. 2.1.39 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва, міська рада розглядає проект рішення щодо продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту або про відмову у продовженні терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту у порядку, встановленому чинним законодавством; Порядком не передбачено строк, на протязі якого міська рада зобов?язана розглянути питання щодо продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту.
Інших, ніж зазначено вище, документів по суті справи від сторін не надійшло.
Від сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи (а.с. 154-156), представники в засідання не з?явилися.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
В судовому засіданні 22.01.2024 судом відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Між Миколаївською міською радою (власником) та підприємцем Борщевською (сервітуарієм) 02.06.2020 укладені договори про надання особистого строкового сервітуту №№ 514, 515, 516 (далі ? договори), у відповідності до умов яких виконавчим комітетом Миколаївської міської ради на підставі рішення від 13.05.2020 № 386 встановлено позивачу особисті строкові сервітути відносно земельних ділянок:
по договору № 514 ? відносно земельної ділянки площею 27 кв.м. поблизу нежитлової будівлі, яка має адресу: вул. Спаська, 48-а у Центральному районі для розміщення групи пересувних тимчасових споруд (літній майданчик) у кількості 3 шт. (кожна площею 9 кв.м.) для провадження підприємницької діяльності;
по договору № 515 ? відносно земельної ділянки площею 30 кв.м. поблизу нежитлової будівлі, яка має адресу: вул. Спаська, 48-а у Центральному районі для розміщення групи пересувних тимчасових споруд (літній майданчик) у кількості 3 шт. (кожна площею 9 кв.м.) для провадження підприємницької діяльності;
по договору № 516 ? відносно земельної ділянки площею 27 кв.м. поблизу нежитлової будівлі, яка має адресу: вул. Спаська, 48-а у Центральному районі для розміщення групи пересувних тимчасових споруд (літній майданчик) у кількості 3 шт. (кожна площею 9 кв.м.) для провадження підприємницької діяльності (п.п. 1.1 договорів).
У відповідності до ідентичних за змістом умов договорів, ними встановлені особисті сервітути строком на 1 (один) рік з дати реєстрації цих договорів (до 02.06.2021) (п.п. 2.1 договорів).
Власник має право вимагати від сервітуарія, зокрема, розміщення групи пересувних тимчасових споруд після реєстрації договору на підставі узгодженої технічної документації та паспорта прив?язки об?єкта; своєчасного внесення плати; припинення або дострокового розірвання договору у випадках: порушення чинного законодавства; виникнення необхідності відведення земельної ділянки, яка зайнята групою пересувних тимчасових споруд на інші цілі, згідно з Генпланом розвитку міста; у випадку зміни цільового призначення земельної ділянки; нерозміщення пересувних тимчасових споруд протягом 3 місяців з дня реєстрації договору тощо; у разі невідповідності розміщеного об?єкта паспорту прив?язки та вимогам містобудівного/земельного законодавства або затвердженої комплексної схеми розміщення тимчасових споруд з урахуванням вимог частини 2 статті 24 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (п.п. 7.1 договорів).
Власник зобов?язаний: дозволити розміщення групи пересувних тимчасових споруд на земельній ділянці, придатній для її розміщення; попередити про права третіх осіб на земельну ділянку (п.п. 7.2 договорів).
Сервітуарій має право, зокрема, самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення споруд; встановити в установленому законодавством порядку групу пересувних тимчасових споруд;при закінченні строку, на який було укладено цей договір за умови належного виконання обов?язків відповідно до умов договору, звернутися з клопотанням щодо продовження строку його дії, у порядку, встановленому пунктом 2.2 розділу 2 цього договору (п.п. 7.3 договорів).
Сервітуарій зобов?язаний, зокрема: дотримуватися умов встановлення сервітуту, встановлених цим договором; оформити паспорт прив?язки групи пересувних тимчасових споруд; розмістити групу пересувних тимчасових споруд, відповідно до паспорта; використовувати групу пересувних тимчасових споруд відповідно до умов договору; своєчасно внести плату (п.п. 7.4 договорів).
За встановлення особистого сервітуту сервітуарій сплачує плату у грошовій формі. Річна плата за договором встановлюється у розмірі 10 % (десяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій розміщені пересувні тимчасові споруди, та становить: по договору № 514 ? 15848 грн. 82 коп. з ПДВ; по договору № 515 ? 17609 грн. 80 коп. з ПДВ; по договору № 516 ? 15848 грн. 82 коп. з ПДВ (п.п. 3.1-3.2 договорів).
Сторонами погоджені такі терміни і порядок внесення плати: плата за договором вноситься разовим внеском протягом 3-х робочих днів з дня підписання договору сторонами на розрахунковий рахунок власника (п.п. 3.3 договорів).
Розмір нормативної грошової оцінки не є сталим та при поновленні договору на новий строк змінюється у зв?язку з проведенням її щорічної індексації, внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Умови договору про розмір плати можуть переглядатися на вимогу однієї із сторін у разі внесення чинним законодавством змін до мінімального або максимального розміру річної орендної плати шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід?ємною частиною цього договору. У випадку продовження строку сервітуту у договорі про зміни (додатковій угоді) встановлюється плата за період користування з дати закінчення строку сервітуту (п.п. 3.4-3.6 договорів).
Сторонами у договорах визначено, що особистий сервітут встановлюється відносно кожної відповідної земельної ділянки для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 3 шт. (літній майданчик) на підставі розробленої технічної документації; на земельних ділянках не дозволяється діяльність, яка не пов?язана з розміщенням груп пересувних тимчасових споруд. Право на розміщення групи пересувних тимчасових споруд виникає після внесення плати за встановлення особистого сервітуту, реєстрації цього договору та оформлення паспорту прив?язки об?єкта (п.п. 4.1-4.3 договорів).
Особистий сервітут не позбавляє власника земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею (п. 4.5 договорів).
Усі зміни та/або доповнення до договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід?ємною частиною відповідного договору. Згодою власника на зміну та/або доповнення до цього договору на вимогу сервітуарія є рішення міської ради, прийняте в установленому законодавством порядку, крім випадку необхідності виправлення технічної помилки, тощо (п.п. 9.1 договорів).
Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; у разі відчуження сервітуарієм споруди. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених договором або законом (п.п. 9.2 договорів).
Після закінчення строку, на який було укладено договір, сервітуарій, за умови належного виконання своїх обов?язків, має право на подовження його дії. Подовження строку дії договору відбувається відповідно до п. 2.2 розділу 2 цього договору. У разі подовження строку договору на новий строк його умови можуть бути змінені, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п.п. 9.7 договорів).
Пунктами 2.2 договорів передбачено, що сервітуарій має право на продовження строку їх дії. У цьому разі сервітуарій повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до власника земельної ділянки з клопотанням щодо продовження строку дії договору. Підставою для продовження строку дії договору буде відповідне рішення виконкому міської ради. Подовження строку договору оформлюється додатковою угодою (договором про зміни). У разі порушення строку звернення до власника земельної ділянки з питання подовження (поновлення) договору або нездійснення плати у строк, визначений договором, його дія припиняється з дати закінчення строку дії договору, на який його було укладено, наслідком чого буде звільнення земельної ділянки від споруд.
Сторонами погоджено, що договори набирають чинності після підписання сторонами, здійснення плати та їх реєстрації. Взаємовідносини сторін, не врегульовані цими договорами, регулюються чинним законодавством України (п.п. 11.1-11.2 договорів).
Договори №№ 514, 515, 516 в день їх укладення зареєстровані у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів про встановлення особистого строкового сервітуту вчинені записи за №№ 514, 515, 516 відповідно.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договорів здійснено оплату за встановлення особистих сервітутів за 2020 рік згідно платіжних доручень від 21.05.2020: № 21052 на суму 15848 грн. 82 коп.; № 21053 на суму 17609 грн. 80 коп.; № 21051 на суму 15848 грн. 82 коп. (а.с. 53).
У подальшому, маючи намір продовжити дію договорів, підприємець Борщевська звернулася до Миколаївської міської ради з заявами від 09.02.2021 про видачу рішень Миколаївської міської ради на укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди або пересувної тимчасової споруди (а.с. 47-49).
Згідно відміток на корінцях заяв, вони отримані від підприємця Борщевської поштою та зареєстровані у центрі надання адміністративних послуг виконавчого комітету Миколаївської міської ради 09.02.2021 за вх. №№ 23038-000435283-007-13, 23038-000435249-007-13, 32038-000435395-007-13 відповідно. До заяв, згідно описів, що в них містяться, додано заяви на укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту, технічну документацію щодо встановлення меж особистого строкового сервітуту, а також інші документи (копії).
Позивач зазначає, що фактично зазначені вище заяви спрямовані на продовження строку дії вже укладених договорів №№ 514, 515, 516.
За твердженнями позивача, указані вище звернення відповідачем залишені без реагування; підприємця Борщевську досі не повідомлено про прийняте рішення, їй не запропоновано укласти додаткові угоди про продовження строку дії договорів №№ 514, 515, 516. При цьому позивач досі продовжує користуватися земельними ділянками на умовах договорів та має бажання оформити відносини щодо фактичного користування земельними ділянками у порядку, встановленому у п. 2.2 договорів.
Поряд із тим, згідно листів Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 02.03.2021 №№ 7103/12.01-47/21-2, 7100/12.01-47/21-2, 7113/12.01-47/21-2, указаний департамент, розглянувши надані підприємцем Борщевською матеріали та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж особистих строкових сервітутів для розміщення груп пересувних тимчасових споруд, погодив можливість укладення договорів про встановлення особистих строкових сервітутів (а.с. 50-52).
Із змісту листа управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 22.10.2021 № 44427/11.02-03/21-2, адресованого директору юридичного департаменту Миколаївської міської ради, вбачається, що дозвільні справи за заявами підприємця Борщевської про видачу рішень на укладення договорів про встановлення особистого сервітуту знаходяться на розгляді управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради; рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту станом на час надання відповіді не приймалися (а.с. 89).
Підприємець Борщевська вважає, що тривалий розгляд відповідачем заяв про продовження строку договорів порушує право позивача на продовження строку їх дії, визначене у п.п. 2.2, 7.2, 7.4, 9.7 договорів.
Указані обставини, які не заперечуються і Миколаївською міською радою, позивач вважає такими, що свідчать про наявність підстав для зобов?язання виконавчого комітету Миколаївської міської ради укласти з позивачем додаткові угоди про продовження договорів №№ 514, 515, 516 на 1 рік.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Законодавством встановлено, що речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій) (ч. 1 ст. 395 ЦК України).
Право користування чужим майном визначене главою 32 ЦК України (ст.ст. 401 - 406 ЦК України). Крім того, зміст та види права земельного сервітуту, порядок встановлення, дія, припинення дії земельного сервітуту визначені в главі 16 ЗК України.
Право земельного сервітуту ? це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (ст. 98 ЗК України).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки (ст. 100 ЗК України).
Викладені приписи законодавства кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 401 ЦК України, згідно яких право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов?язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ст. 403 ЦК України).
Як зазначалося вище, умовами п.п. 2.2, 7.3, 9.7, договорів передбачене право сервітуарія при закінченні строку, на який було укладено договір, за умови належного виконання обов?язків відповідно до умов договору, звернутися з клопотанням щодо продовження строку його дії, у порядку, встановленому пунктом 2.2 розділу 2 цього договору, а саме, сервітуарій повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до власника земельної ділянки з клопотанням щодо продовження строку дії договору. Підставою для продовження строку дії договору буде відповідне рішення виконкому міської ради. Подовження строку договору оформлюється додатковою угодою (договором про зміни).
Викладені умови договорів кореспондуються з положеннями Порядку розміщення пересувних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва, затвердженого рішенням міської ради від 14.02.2013 № 25/20 (далі ? Порядок).
Так, Порядком передбачено, що термін дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувної ТС становить не більше одного року та може продовжуватись на підставі рішення виконкому міської ради, яке готує управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради у разі надходження заяви замовника. Для продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту замовник не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту письмово звертається до державного адміністратора із заявою про продовження терміну дії договору.
До заяви додаються: копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; копія рішення виконкому міської ради про укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувної ТС (групи пересувних ТС); копія договору про встановлення особистого строкового сервітуту зі змінами.
Для продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту заява та документи, визначені п. 2.2.30 цього Порядку, у день отримання державним адміністратором від замовника або наступного робочого дня передаються державним адміністратором до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради. Передача документів засвідчується підписами державного адміністратора та представника управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради із зазначенням дати передачі та документів.
Протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання документів управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради готує проект рішення виконкому міської ради про продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувної ТС (групи пересувних ТС) або відмови у продовженні та забезпечує його винесення на розгляд чергового засідання виконкому міської ради (п.п. 2.2.29-2.2.32 Порядку).
Таким чином, за умови належного виконання обов?язків по договорам, позивач мав переважне право на продовження дії цих договорів.
Для цього він мав не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договорів (в даному випадку не пізніше 02.03.2021) звернутись письмово до Миколаївської міської ради з клопотанням щодо продовження строку дії договорів та відповідними додатками до цього клопотання.
У свою чергу, у відповідача з моменту отримання відповідних звернень виник обов?язок у день отримання державним адміністратором від замовника або наступного робочого дня передати документи управлінню земельних ресурсів Миколаївської міської ради, а останнє було зобов?язаним протягом 7 робочих днів з моменту отримання документів підготувати проект рішення виконкому міської ради про продовження терміну дії договорів або відмови у продовженні та забезпечити винесення відповідного проекту на розгляд чергового засідання виконкому міської ради.
Матеріали справи містять докази того, що підприємець Борщевська більше, ніж за три місяці до закінчення строку дії договорів (09.02.2021), звернулася до Миколаївської міської ради з заявами, спрямованими на продовження строку дії договорів та додатками до цих заяв; крім того, відповідачем не спростовано факту належного виконання підприємцем Борщевською умов договорів.
Відповідачем 10.02.2021 прийняті звернення підприємця Борщевської, проте в порушення п. 2.2.31 Порядку передані управлінню земельних ресурсів лише 15.03.2021, що підтверджується відповідними позначками на корінцях заяв.
Разом із тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що управлінням земельних ресурсів Миколаївської міської ради виконано обов?язок щодо підготування протягом 7 робочих днів з моменту отримання документів проекту рішення виконкому міської ради про продовження терміну дії договорів або відмови у продовженні та щодо забезпечення винесення відповідного проекту на розгляд чергового засідання виконкому міської ради.
Отже, структурним підрозділом відповідача порушені приписи п.п. 2.2.3.1-2.2.32 Порядку, внаслідок чого звернення підприємця Борщевської не розглянуті і досі, що призвело до порушення прав позивача на продовження строку дії договорів.
Статтями 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов?язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Договір є обов?язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб?єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов?язку зобов?язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб?єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв?язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб?єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв?язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під час вирішення спору, суд повинен надати об?єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права (постанова КГС ВС від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов?язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною 2 статті 20 ГК України передбачено, що кожний суб?єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб?єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб?єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб?єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб?єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов?язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об?єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини (далі ? ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов??язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб?єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 1917/1188/2012 (№ 826/1291/17)).
Надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту права, суд приходить до такого.
В даному випадку умовами п.п. 2.2 договорів визначено, що підставою для подовження строку дії договору буде відповідне рішення виконкому міської ради, а подовження строку дії договору оформлюється додатковою угодою (договором про зміни). Втім, суд не може підміняти державний орган (орган місцевого самоврядування), та приймати замість нього рішення або зобов'язувати його прийняти певне рішення.
При цьому судом приймається до уваги і те, що прийняття виконкомом рішення про продовження строку дії договору є внутрішньою процедурою виконкому, тобто проміжним етапом, а кінцевим результатом такої процедури є укладення сторонами відповідної додаткової угоди (договору про зміни).
З урахуванням викладеного, суд визнає, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов?язання відповідача укласти з підприємцем Борщевською додаткові угоди (договори про зміни) про продовження строку дії договорів.
Судом відхиляються твердження Миколаївської міської ради про те, що дозвільна справа знаходиться на розгляді управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради і рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарних споруд станом на час надання відповіді не приймалося.
Так, суд звертає увагу на те, що, не зважаючи на відсутність чіткого строку повної процедури розгляду Миколаївською міською радою звернень щодо поновлення дії договорів сервітутів, Порядком визначено строки проходження проміжних етапів такої процедури (строк передачі звернень позивача управлінню земельних ресурсів Миколаївської міської ради, строк на підготовку проекту відповідного рішення виконкому та винесення його на розгляд чергового засідання виконкому), і відповідачем такі строки значно порушені.
Загалом на даний час звернення підприємця Борщевської перебувають на розгляді у відповідача більше року, і жодної відповіді позивачу не надано.
Суд також зауважує, що він не надає правової оцінки питанню щодо правомірності або неправомірності встановлення позивачем тимчасових споруд на земельних ділянках, відносно яких спірними договорами встановлені сервітути, ? оскільки вказані обставини не входять до предмету доказування в даній справі.
З урахуванням викладеного, суд визнає позов підприємця Борщевської таким, що підлягає задоволенню.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).
Отже, витрати підприємця Борщевської на оплату позовної заяви судовим збором, згідно з квитанціями від 23.09.2021 №№ 30370, 30527, 30684 на суму 2270 грн. кожне, а загалом у сумі 6810 грн., а також на оплату судовим збором задоволеної судом заяви позивача про забезпечення позову згідно квитанції від 23.09.2021 № 30707 на суму 1135 грн., ? належить покласти на відповідача.
У судовому засіданні 22.01.2024, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
1. Позов фізичної особи-підприємця Борщевської Аліси Іванівни задовольнити повністю.
2. Зобов?язати виконавчий комітет Миколаївської міської ради укласти з фізичною особою-підприємцем Борщевською А.І. додаткову угоду (договір про зміни) про продовження на 1 (один) рік строку договору від 02.06.2020 року № 514 про встановлення особистого строкового сервітуту відносно земельної ділянки площею 27 кв.м. в м. Миколаєві поблизу нежитлової будівлі по вул. Спаська, 48-а у Центральному районі для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 3 шт. (кожна площею 9 кв.м.) для провадження підприємницької діяльності.
3. Зобов?язати виконавчий комітет Миколаївської міської ради укласти з фізичною особою-підприємцем Борщевською А.І. додаткову угоду (договір про зміни) про продовження на 1 (один) рік строку договору від 02.06.2020 року № 515 про встановлення особистого строкового сервітуту відносно земельної ділянки площею 30 кв.м. в м. Миколаєві поблизу нежитлової будівлі по вул. Спаська, 48-а у Центральному районі для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 3 шт. (кожна площею 10 кв.м.) для провадження підприємницької діяльності.
4. Зобов?язати виконавчий комітет Миколаївської міської ради укласти з фізичною особою-підприємцем Борщевською А.І. додаткову угоду (договір про зміни) про продовження на 1 (один) рік строку договору від 02.06.2020 року № 516 про встановлення особистого строкового сервітуту відносно земельної ділянки площею 27 кв.м. в м. Миколаєві поблизу нежитлової будівлі по вул. Спаська, 48-а у Центральному районі для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 3 шт. (кожна площею 9 кв.м.) для провадження підприємницької діяльності.
5. Стягнути з виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 04056612, на користь фізичної особи-підприємця Борщеської Аліси Іванівни, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 6810 грн., а також на відшкодування витрат на оплату судовим збором заяви про забезпечення позову в сумі 1135 грн.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2024.
Суддя Т.М. Давченко