79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.01.2024 Справа № 914/3120/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський м'ясокомбінат», м.Нововолинськ Волинської області
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Лічко Любові Романівни, м.Львів
про стягнення заборгованості. Ціна позову: 3967514,42 грн
Суддя Кітаєва С.Б.
За участю секретаря Сосницької А.А.
Представники сторін:
від позивача: Прокопюк А.Л. - представник
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський м'ясокомбінат» до Фізичної особи - підприємця Лічко Любові Романівни про стягнення заборгованості за договором №11/03-19 від 11.03.2019 у розмірі 3967514,42 грн., з якої: 3200706,83 грн. основного боргу, 495703,61 грн. пені та 271103,98 грн. 25 % річних.
Ухвалою від 23.10.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 15.11.2023.
Ухвалою суду від 15.11.2023 підготовче засідання відкладено на 13.12.2023.
Ухвалою від 13.12.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.01.2024.
Позивач явку повноважного представника в підготовче засідання 10.01.2024 забезпечив, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в підготовче засідання 10.01.2024 не з'явився.
Суд зазначає, що поштова кореспонденція (ухвали суду від 23.10.2023, від 15.11.2023 та від 13.12.2023), надсилалася за адресою місця проживання відповідача, Фізичної особи - підприємця Лічко Любові Романівни згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79011, м.Львів, вул.Тютюнників, буд.53, кв.18), та повернулася на адресу суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання». Крім того, судом надсилались ухвали суду на зареєстровану електронну пошту відповідача, про що в справі містяться належні докази.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Оскільки до суду не надходило жодних клопотань учасників справи або одного з них, по суті спору (відповідач відзив не подав, проти позову не заперечив), які не перешкоджають можливості вирішенню справи по суті, враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.
Частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судовому засіданні 10.01.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 11.03.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №11/03-19, згідно із яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця м'ясну продукцію, а Покупець - прийняти та оплатити Товар на умовах цього договору.
Як стверджує позивач, свої зобов'язання за договором він виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 3200706,83 грн., що підтверджується видатковими накладними. Разом з цим, відповідач у повному обсязі не оплатив вартості поставленого товару, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 3200706,83 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу пеню згідно пункту 7.4 договору в розмірі 495703,61 грн., а також 25% річних у розмірі 271103,98 грн.
Позиція відповідача.
Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.
Обставини справи.
11 березня 2019 року, між товариством з обмеженою відповідальністю «Нововолинський м'ясокомбінат» (далі за текстом - Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Лічко Любов Романівною (далі за текстом - Відповідач) було укладено Договір поставки №11/03-19 (далі за текстом - Договір), відповідно до якого Постачальник (Позивач) взяв на себе зобов'язання постачати Покупцю (Відповідачу) м'ясну продукцію (надалі іменується «Продукція»), а Покупець (Відповідач) зобов'язався приймати та оплатити Продукцію згідно умов Договору.
Згідно п.1.2. Договору предметом поставки є товар (партія товару), вказаний у накладних, що додаються до даного договору і є його невід'ємною частиною. Під партією товару сторони розуміють товар, вказаний у кожній окремій накладній.
Відповідно до п.2.1. Договору кількість товару, що поставляється, його асортимент, вид та ціна визначаються у накладних.
За період з 21.02.2023р. по 10 жовтня 2023 року, Позивач поставив Відповідачу товар на суму 3 200 706,83 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних: №00000001605 від 21.02.2023 на суму 155 161,76 грн, №00000001960 від 03.03.2023 на суму 388 880,06 грн; №00000002533 від 21.03.2023 на суму 302 482,92 грн; №00000003404 від 11.04.2023на суму 316 797,38 грн; №00000004468 від 05.05.2023 на суму 241 581,38 грн; №00000004820 від 12.05.2023 на суму 227 749,81 грн; №00000005495 на суму 25.05.2023 на суму 292 543,61 грн; №00000006235 від 08.06.2023 на суму 480 565,56 грн; №00000007251 від 29.06.2023 на суму 61 1 867,87 грн; №00000009779 від 18.08.2023 на суму 22 420,60 грн; №00000009984 від 22.08.2023 на суму 122 113,30 грн; №00000010343 від 29.08.2023 на суму 38 542,58 грн.
Поставка товару згідно із п.5.1. Договору поставки №11/03-19 від 11.03.2019 року, здійснюється на умовах СРТ: склад Покупця, згідно Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «Інкотермс 2010», які застосовуються із врахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов договору.
Відповідно до товарно-транспортних накладних №00000001605 від 21.02.2023 року, №00000001960 від 03.03.2023 року, №00000003404 від 11.04.2023 року, №00000004468 від 05.05.2023 року, №00000004820 від 12.05.2023 року, №00000005495 від 25.05.2023 року, №00000006235 від 08.06.2023 року, №00000007251 від 29.06.2023 року, №00000009779 від 18.08.2023 року, №00000010343 від 29.08.2023 року Позивач доставив товар Відповідачу.
Відповідно до п.4.2.1. Договору поставки №11/03-19 від 11.03.2019 року, оплата за товар повинна бути виконана протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту прийняття товару Покупцем.
Станом на момент звернення з позовом до суду, Фізична особа-підприємець Лічко Любов Романівна не оплатила отриманий по вищевказаних накладних товар.
Відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару, так як станом на 10 жовтня 2023 року згідно даних бухгалтерського обліку Позивача, дебіторська заборгованість Відповідача становить 3 200 706,83 грн.
Відповідно до п. 7.4. Договору, за несвоєчасну оплату поставленої продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та двадцять п'ять відсотків річних від простроченої суми.
З метою досудового врегулювання спору, 14 вересня 2023 року відповідачу було надіслано вимогу про виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, яка залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно повністю не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, Позивач звернувся з позов до суду про стягнення з Відповідача заборгованості за договором поставки у сумі 3967514,42 грн., з яких 3200706,83 грн. основного боргу, 495703,61 грн. пені та 271103,98 грн. 25 % річних.
Оцінка суду.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки №21/10/21 від 21.10.2021, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).
У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за договором виконав повністю, що підтверджено копіями видаткових накладних №00000001605 від 21.02.2023 на суму 155 161,76 грн, №00000001960 від 03.03.2023 на суму 388 880,06 грн; №00000002533 від 21.03.2023 на суму 302 482,92 грн; №00000003404 від 11.04.2023на суму 316 797,38 грн; №00000004468 від 05.05.2023 на суму 241 581,38 грн; №00000004820 від 12.05.2023 на суму 227 749,81 грн; №00000005495 на суму 25.05.2023 на суму 292 543,61 грн; №00000006235 від 08.06.2023 на суму 480 565,56 грн; №00000007251 від 29.06.2023 на суму 61 1 867,87 грн; №00000009779 від 18.08.2023 на суму 22 420,60 грн; №00000009984 від 22.08.2023 на суму 122 113,30 грн; №00000010343 від 29.08.2023 на суму 38 542,58 грн, долученими до матеріалів справи.
Відповідач про реальність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача у видаткових накладних не зазначено.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п.4.2.1. Договору поставки №11/03-19 від 11.03.2019 року, оплата за товар повинна бути виконана протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту прийняття товару Покупцем.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.
Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.
Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продаж між продавцем і покупцем.
Таким чином, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт отримання покупцем товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №904/887/18, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.
Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.
Окрім того, в матеріалах справи містяться товаро-транспортні накладні (перелік ТТН наведено вище), у яких має місце посилання на найменування вантажу (товару), його кількість та ціну, які відповідають відомостям про товар у видаткових накладних.
Наявність товарно-транспортної накладної та належне її оформлення є належним доказом переміщення (транспортування) товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.12.2023 у справі №200/12015/21.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів погашення відповідачем заборгованості сторонами суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу за поставлений товар згідно видатковими накладними становить 3200706,83 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як вже зазначалось вище судом у п.4.2.1 договору поставки сторони обумовили, що Покупець повинен здійснити оплату товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту прийняття товару.
Судом встановлено, що позивачем невірно вказано початок строку прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки та, відповідно, початок періоду для нарахування пені та 25% річних, оскільки не враховано положення ч.5 ст.254 ЦК України.
По видатковій накладній №00000001605 21.02.2023 останній день для оплати 23.03.2023, 24.03.2023 - перший день прострочення;
По видатковій накладній №00000001960 від 03.03.2023 останній день для оплати 03.04.2023, 04.04.2023 - перший день прострочення;
По видатковій накладній №00000002533 від 21.03.2023 останній день для оплати 20.04.2023, 21.04.2023 - перший день прострочення ;
По видатковій накладній №00000003404 від 11.04.2023 останній день для оплати 11.05.2023, 12.05.2023 - перший день прострочення;
По видатковій накладній №00000004468 від 05.05.2023 останній день для оплати 05.06.2023, 06.06.2023 - перший день прострочення;
По видатковій накладній №00000004820 від 12.05.2023 останній день для оплати 12.06.2023, 13.06.2023 - перший день прострочення;
По видатковій накладній №00000005495 від 25.05.2023 останній день для оплати 26.06.2023, 27.06.2023 - перший день прострочення;
По видатковій накладній №00000006235 від 08.06.2023 останній день для оплати 10.07.2023, 11.07.2023 - перший день прострочення;
По видатковій накладній №00000007251 від 29.06.2023 останній день для оплати 31.07.2023, 01.08.2023 - перший день прострочення;
По видатковій накладній №00000009779 від 18.08.2023 останній день для оплати 18.09.2023, 19.09.2023 - перший день прострочення;
По видатковій накладній №00000009984 від 22.08.2023 останній день для оплати 21.09.2023, 22.09.2023 - перший день прострочення;
По видатковій накладній №00000010343 від 29.08.2023 останній день для оплати 28.09.2023, 29.09.2023 - перший день прострочення.
Щодо вимоги про стягнення пені судом зазначається наступне.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Сторонами у пункті 5.3. Договору визначена відповідальність за несвоєчасну оплату поставленої продукції, а саме Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та двадцять п'ять відсотків річних від простроченої суми.
Згідно з ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ОП КГС ВС від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.
Здійснивши перерахунок пені з врахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України встановив, що:
По видатковій накладній №00000001605 21.02.2023 за період з 24.03.2023 по 24.09.2023 від суми боргу 155161,76 грн сума пені становить 37646,92 грн;
По видатковій накладній №00000001960 від 03.03.2023 за період з 04.04.2023 по 04.10.2023 від суми боргу 388880,06 грн сума пені становить 92755,88 грн;
По видатковій накладній №00000002533 від 21.03.2023 за період з 21.04.2023 по 10.10.2023 (дата закінчення строку нарахування пені визначена позивачем у розрахунку до позовній заяві) від суми боргу 302482,92 грн сума пені становить 67093,20 грн;
По видатковій накладній №00000003404 від 11.04.2023 за період з 12.05.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 316797,38 грн сума пені становить 61154,91 грн;
По видатковій накладній №00000004468 від 05.05.2023 за період з 06.06.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 241581,38 грн сума пені становить 38361,80 грн;
По видатковій накладній №00000004820 від 12.05.2023 за період з 13.06.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 227749,81 грн сума пені становить 38361,80 грн;
По видатковій накладній №00000005495 від 25.05.2023 за період з 27.06.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 292543,61 грн сума пені становить 38038,68 грн;
По видатковій накладній №00000006235 від 08.06.2023 за період з 11.07.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 480656,56 грн сума пені становить 53270,36 грн;
По видатковій накладній №00000007251 від 29.06.2023 за період з 01.08.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 611867,87 грн сума пені становить 50625,78 грн;
По видатковій накладній №00000009779 від 18.08.2023 за період з 19.09.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 22420,60 грн сума пені становить 540,55 грн;
По видатковій накладній №00000009984 від 22.08.2023 за період з 22.09.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 122113,30 грн сума пені становить 2542,63 грн;
По видатковій накладній №00000010343 від 29.08.2023 за період з 29.09.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 38542,58 грн сума пені становить 506,86 грн.
Всього розмір пені становить 476519,09 грн.
Відтак вимога про стягнення пені підлягає до задоволення частково у розмірі 476519,09 грн. В задоволенні решти вимоги про стягнення пені слід відмовити.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось судом сторонами у п.7.4. договору сторонами обумовлено, у випадку порушення оплати вартості поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику двадцять п'ять відсотків річних від простроченої суми.
Здійснивши перерахунок 25% річних, суд встановив, що:
По видатковій накладній №00000001605 від 21.02.2023 за період з 24.03.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 155161,76 грн сума 25% річних становить 21361,31 грн;
По видатковій накладній №00000001960 від 03.03.2023 за період з 04.04.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 388880,06 грн сума 25% річних становить 50607,68 грн;
По видатковій накладній №00000002533 від 21.03.2023 за період з 21.04.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 302482,92 грн сума 25% річних становить 35842,15 грн;
По видатковій накладній №00000003404 від 11.04.2023 за період з 12.05.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 316797,38 грн сума 25% річних становить 32981,65 грн;
По видатковій накладній №00000004468 від 05.05.2023 за період з 06.06.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 241581,38 грн сума 25% річних становить 21014,27 грн;
По видатковій накладній №00000004820 від 12.05.2023 за період з 13.06.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 227749,81 грн сума 25% річних становить 18719,16 грн;
По видатковій накладній №00000005495 від 25.05.2023 за період з 27.06.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 292543,61 грн сума 25% річних становить 21239,47 грн;
По видатковій накладній №00000006235 від 08.06.2023 за період з 11.07.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 480656,56 грн сума 25% річних становить 30282,21 грн;
По видатковій накладній №00000007251 від 29.06.2023 за період з 01.08.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 611867,87 грн сума 25% річних становить 29755,22 грн;
По видатковій накладній №00000009779 від 18.08.2023 за період з 19.09.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 22420,60 грн сума 25% річних становить 337,84 грн;
По видатковій накладній №00000009984 від 22.08.2023 за період з 22.09.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 122113,30 грн сума 25% річних становить 1589,15 грн;
По видатковій накладній №00000010343 від 29.08.2023 за період з 29.09.2023 по 10.10.2023 від суми боргу 38542,58 грн сума пені становить 316,79 грн.
Всього розмір 25% річних становить 264046,90 грн.
Відтак вимога про стягнення пені підлягає до задоволення частково у розмірі 264046,90 грн. В задоволенні решти вимоги про стягнення пені слід відмовити.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За приписами ст.ст.76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю і до стягнення з відповідача на користь позивача належать 3 200 706,83 грн основного боргу, 476519,09 грн пені та 264046,90 грн. 25% річних.
Судові витрати.
Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 59119,10 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лічко Любові Романівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський м'ясокомбінат» (45400, Волинська область, м.Нововолинськ, вул.Луцька, буд.3, ідентифікаційний код 41429133) 3200706,83 грн. основного боргу, 476519,09 грн. пені, 264046,90 грн. 25 % річних, 59119,10 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили..
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б., підписано 31.01.2024.
Суддя Кітаєва С.Б.