ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.01.2024Справа № 910/15858/23
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "УСГ"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про стягнення 15590,43 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 15590,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно сплатив страхове відшкодування в порядку суброгації, в зв'язку з чим у позивача виникло право на стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою суду від 16.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/15858/23, вирішено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Ухвала суду від 16.10.2023 отримана відповідачем 23.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600053397244.
Проте відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 16.10.2023 про відкриття провадження у справі № 910/15858/23.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
27.09.2018 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" (надалі - позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (страхувальник) було укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-00504, предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Mercedes-Benz Actros 1841LS", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідний страховий випадок настав 21.11.2022 року о 08:20 на 319 км автодороги Київ-Одеса за участю застрахованого позивачем транспортного засобу "Mercedes-Benz Actros 1841LS", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "ЗАЗ 1102", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "ЗАЗ 1102", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час зміни напрямку руху не впевнилась в безпечності маневру, внаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом "Mercedes-Benz Actros 1841LS", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Любашівського районного суду Одеської області від 15.12.2022 року у справі № 507/1761/22 (належним чином засвідчені копії постанов містяться в матеріалах справи) дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з рахунком № 009999 від 09.12.2022 року ПАТ "АТП "Атлант" вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Mercedes-Benz Actros 1841LS", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 174162,00 грн.
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 174162,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 47565 від 23.12.2022 року. Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується страховим актом № ДККА-81769 від 22.12.2022 року.
Відносини між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон", як страховиком та власником автомобіля "ЗАЗ 1102", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , як страхувальником врегульовані полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/002707612.
З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача із заявою № 47135 від 26.12.2022 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 174162,00 грн., виплаченого позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 21.11.2022 року, яка була отримана відповідачем 04.01.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303800956555.
Вказані вище обставини були встановлені при розгляді справи № 910/5572/23 та зазначені в рішенні Господарського суду міста Києва від 15.06.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 № 910/5572/23 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (ідентифікаційний код 20080515, адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (ідентифікаційний код 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А) грошові кошти: страхового відшкодування - 105911,07 грн. (сто п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять гривень 07 копійок), витрат на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) та судовий збір - 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).
Отже судом було визнано обгрунтованою суму страхового відшкодування у розмірі 105911,07 грн.
Як уже було зазначено судом вище, вимога про виплату страхового відшкодування № 14135 від 26.12.2022 була отримана відповідачем 04.01.2023.
Страхове відшкодування було сплачено відповідачем 05.07.2023 у сумі 113595,07 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2290_00000/e09a17ab-c272-46af-b6fb-aed3c29b8164 від 05.07.2023.
Оскільки сума страхового відшкодування була сплачена відповідачем з простроченням, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача за період з 06.04.2023 по 05.07.2023 пені у розмірі 13202,61 грн, втрат від інфляції у розмірі 1595,66 грн та 3% річних у розмірі 792,16 грн.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка в певних випадках виникає безпосередньо із закону всупереч бажанню сторін. Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України неустойка, виражена в грошовій формі, може бути як договірною, так і законною.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
В строк визначений п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів" відповідач своє зобов'язання по виплаті позивачу страхового відшкодування не виконав, і доказів іншого матеріали справи не містять.
З огляду на положення п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів" та дати отримання відповідачем заяви позивача на виплату страхового відшкодування (04.01.2023), відповідач був зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 105911,07 грн у строк не пізніш як 04.04.2023, відповідно початок періоду прострочення відповідача починається 05.04.2023.
Оскільки, відповідач свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк належним чином не виконав, суд керуючись ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дійшов висновку про обгрунтованість нарахування пені позивачем.
Суд відзначає, що позивачем невірно визначено період нарахування штрафних санкцій, зокрема безпідставно враховано в даний період день оплати відповідачем страхового відшкодування (05.07.2023). Позивач також невірно визначив дату початку перебігу строку прострочення, оскільки, останній 90 день на оплату був 04.04.2023, позивач мав право нараховувати штрафні санкції з 05.04.2023. Однак, так як позивач почав свій розрахунок з 06.04.2023, суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому також починає нарахування з 06.04.2023. У зв'язку з зазначеним суд вбачає обгрунтованим нарахування санкцій за період з 06.04.2023 по 04.07.2023.
Згідно перерахунку суду з відповідача за період з 06.04.2023 по 04.07.2023 підлягає стягненню пеня у розмірі 13057,53 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації), які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням. Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Як уже було зазначено судом вище нарахування санкцій здійснюється за період з 06.04.2023 по 04.07.2023. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 1595,66 грн та 3% річних у розмірі 783,45 грн.
Отже позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням обставин встановлених судом у рішенні, оскільки, позивачем невірно визначено період розрахунку штрафних санкцій.
Відповідач не скористався своїм право на подання відзиву, про наслідки не подання відзиву був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивач зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 5000,00 грн.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 909/452/19, 02.11.2020 року у справі № 922/3548/19 та 18.11.2019 року у справі № 923/1121/17.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази:
- копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022 року;
- копію акта виконаних робіт від 05.10.2023 року;
- копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 5151 від 05.10.2023 року.
Представництво інтересів позивача у даній справі здійснювала адвокат Гедз Ю.В. на підставі довіреності № 0122-139 від 23.12.2022 року.
На підтвердження наявності у Гедз Ю.В. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10423/10 від 20.12.2021 року.
Відповідач не заперечував проти розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу.
Таким чином, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із предметом позову, складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній заявником сумі відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог (4950,68 грн).
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд 32, літера А, ідентифікаційний код 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул.. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд, ідентифікаційний код 20080515) 3% річних у розмірі 783 (сімсот вісімдесят три) грн 45 коп., пеню у розмірі 13057 (тринадцять тисяч п'ятдесят сім) грн 53 коп., втрати від інфляції у розмірі 1595 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 66 коп., судовий збір у розмірі 2657 (дві тисячі шістсот п'ятдесят сім) грн 52 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 4950 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн 68 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 145,08 грн та 3% річних у розмірі 8,71 грн - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко