ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.01.2024Справа №910/14626/23
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на
стороні позивача - Компанії PKP Linia Hutnicza Szerokotorowa sp. z o.o.
про стягнення боргу у розмірі 88 339,20 грн
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники учасників сторін:
від позивача:Ільницька Ю.Ю.
від відповідача:Федоренко О.П., Савенков О.В.
від третьої особи:не з'явився
У вересні 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" про стягнення боргу у розмірі 88 339,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Українська залізниця" вказує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" наявний обов'язок за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 оплатити донараховані платежі у загальній сумі 88 339,20 грн за додаткову прослідувану відстань від держкордону (9 км) вагонами №№ 97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, 58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226, 97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768, які не були прийняті польською залізницею (PKP Linia Hutnicza Szerokotorowa sp. z o.o.) по причині заборони на ввезення вантажу з підстав порушення гігієни харчових продуктів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 відкрито провадження у справі №910/14626/23; вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; залучено до участі в розгляді справи Компанію PKP Linia Hutnicza Szerokotorowa sp. z o.o. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; призначено судове засідання на 26.10.2023.
11.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" було сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву (зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 12.10.2023), в якому відповідач вказує, що за наслідками оцінки умов транспортування було зазначено, що вагони здебільшого опломбовані (за деякими винятками), закриті, деякі з фізичними пошкодженнями, неправильно промарковані; внутрішні та зовнішні поверхні люків і вагонів сильно забруднені цементом. Проте, відповідач звертає увагу суду, що враховуючи, що вагони є власністю позивача, то саме позивач зобов'язаний здійснити дії направлені на проведення правильного маркування вагонів з тим, щоб здійснювати міжнародну доставку вантажів, в той час як Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" у відповідності до укладеного з Акціонерним товариством "Українська залізниця" договору та чинного в Україні законодавства не наділене правом здійснювати нанесення будь-якого маркування на вагони, які не є його (відповідача) власністю. Щодо забруднення вагонів цементом, то відповідач вказує, що промивання вагонів здійснює одержувач товару або позивач за рахунок одержувача товару. Таким чином, на думку відповідача, затримка під час перевезення вантажу сталась через те, що Польська сторона повернула вагони у зв'язку із порушенням Акціонерним товариством "Українська залізниця" правил перевезення вантажів (неправильне маркування вагонів й вагони сильно забруднені цементом), а не через дії чи бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія", тому відповідач не зобов'язаний здійснювати оплату за користування вагонами позивача в рамках даної справи. Крім того, відповідач зазначає, що позивач в супереч вимог Договору та Правил перевезення вантажів залізничним транспортом не повідомив про нездійснення доставки вантажу одержувачу товару, тому позбавляється права на отримання від відповідача будь-якої компенсації витрат.
26.10.2023 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що Польською залізницею було заборонено ввезення вантажу через порушення гігієни харчових продуктів. Крім того, позивач вказує, що перед завантаженням спірних вагонів відправник бачив стан вагонів, претензій з приводу стану вагонів не мав, відповідач прийняв вагони під навантаження і самостійно здійснив в них завантаження вантажу. Водночас, позивач звертає увагу суду, що, приймаючи вантаж у критому вагоні, він позбавлений можливості перевірити вантаж із середини вагону, так як навантажений вагон запечатується та опломбовується відправником. Окрім того, позивач вважає, що Польська сторона формально оглянула спірні вагони і зупинила ці вагони з політичних мотивів.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 прийнято відповідь на відзив до розгляду; відкладено судове засідання на 21.11.2023.
01.11.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач, посилаючись на ст. 31 Статуту залізниць України, п. 1.3 та додатку №2 до Правил перевезення вагонів навалом та насипом, вказує, що позивач зобов'язаний під навантаження надати вагони, які вже є очищеними у належний спосіб та допущеними до обігу у міжнародному сполученні; обов'язок щодо приведення вагонів у відповідність до норм (в тому числі фітосанітарних) лежить на Акціонерному товаристві "Українська залізниця". Відповідач звертає увагу суду, що позивач визнав той факт, що на вагонах під час перевезення зібрався пил, який засох, що свідчить про невідповідність вагону правилам щодо чистоти.
17.11.2023 Акціонерним товариством "Українська залізниця" було сформовано в системі "Електронний суд" письмові пояснення (зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 20.11.2023), в яких позивач стверджує, що станцією Волочиськ 19.11.2022 було складено акт загальної форми №54 про те, що по телефону повідомлено відповідального представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" Міщука Р.М. про затримку вагонів, які не прийняті Польською стороною та необхідність в майбутньому оплатити донараховані провізні платежі за повернення вагонів від державного кордону до станції Ізов. При цьому, позивач вказує, що ті ж самі вагони, які були повернені Польською стороною, 18 та 20 грудня 2022 року були відправлені на ст. Грубешів (Польща), після того як відповідачем було вирішено питання з Польською стороною. На думку позивача, оскільки відповідачем вагони прийняті під навантаження, пройшли успішно митний кордон України, то відповідальність за їх стан несе відповідач, і за забрудненість люків в тому числі. Також позивач стверджує, що Польська сторона намагалася формально не допустити ввезення зерна на свою територію і застосовувала різні причини, оскільки станом на 2022 рік в Польській Республіці місцеві фермери вимагали від уряду врегулювати питання продажу українського зерна.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 запропоновано позивачу надати переклад протоколу №278; запропоновано позивачу надати пояснення щодо того, які вагони пройшли митний вагон, а які ні; відкладено судове засідання на 07.12.2023.
05.12.2023 Акціонерним товариством "Українська залізниця" було сформовано в системі "Електронний суд" письмові пояснення (зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 06.12.2023), в яких позивач повідомляє, що відповідно до передаточної відомості на відправку №3353 від 30.10.2022 вантажні вагони у кількості 62 штуки зі ст. Ізов (Україна) були відправлені на ст. Грубешів (Польща), з яких: - з вантажем пшениця, меслин насіння - 18 вагонів; - з вантажем кукурудза - 8 вагонів; - з вантажем насіння ріпаку - 16 вагонів; - з вантажем жмих, тверді відходи жиру, масло соняшникове - 10 вагонів; - з вантажем жмих, тверді відходи ріпаку - 7 вагонів; - з вантажем буряковий жом - 3 вагони. Із 62 вантажних вагонів Польською стороною 01.11.2022 були неприйняті 16 вагонів з насінням ріпаку, по причині порушення гігієни харчових продуктів, які на думку Польської сторони виразились в відсутності пломб на деяких вагонах, неправильному маркуванні та забрудненості вагонів. Позивач стверджує, що оскільки відправник не відмовився від вагонів, не були складені повідомлення форми ВУ-23М та / або акти форми ГУ-23, а навпаки відправник прийняв вагони під навантаження та самостійно здійснив в них завантаження вантажу, то фактично підтвердив той факт що надані йому перевізником 16 вагонів були справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту.
07.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" було сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення у справі, в яких відповідач, посилаючись на п. 3.2. та п. 3.4. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, п. 8 Правил, вказує, що зобов'язаний відшкодувати позивачу завдані збитки у вигляді плати за користування вагонами за час затримки вантажу лише за умови доведення позивачем того факту, що затримка вантажу сталася з вини відповідача та з причин, які не залежать від позивача. Однак, на думку відповідача, обставини даної справи вказують на те, що затримка під час перевезення вантажу сталась через те, що Польська сторона повернула вагони у зв'язку із порушенням позивачем правил перевезення вантажів (не правильне маркування вагонів й вагони сильно забруднені цементом), а не через дії чи бездіяльність відповідача. При цьому, відповідач звертає увагу, що з наданої позивачем Книги повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 не можна встановити, яка станція Української залізниці її веде, а тому даний доказ не є підтвердженням повідомлення Акціонерним товариством "Українська залізниця" Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" про затримку вагонів. Натомість телеграмою №121 станція Ізов повідомила станцію Волочиськ про факт неприйняття Польською стороною 19.11.2022 вагонів з причин заборони на ввіз вантажу, порушення гігієни харчових продуктів, проте зміст телеграми не містить відомостей про те, що відповідач був належним чином повідомлений про затримку вагонів.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 прийнято пояснення позивача до розгляду; запропоновано позивачу надати пояснення щодо того, чим передбачена йому можливість нараховувати додаткову провізну плату понад ту, яка визначена первісно; оголошено перерву в судовому засіданні до 11.01.2024.
08.01.2024 Акціонерним товариством "Українська залізниця" було сформовано в системі "Електронний суд" додаткові письмові пояснення, в яких позивач повідомляє, що провізна плата відповідачу була донарахована на підставі ст. 62 Статуту залізниць України, якою встановлено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Позивач стверджує, що з огляду на вимоги ст. 62 Статуту залізниць України, параграфу 6 статі 30 СМГС, параграфу 1 статі 32 СМГС, а також враховуючи, що обставини зміни маршруту перевезення не залежали від Акціонерного товариства "Українська залізниця", тому у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" виникає обов'язок щодо відшкодування позивачу донарахованої провізної плати за фактичну відстань перевезення (за додатково прослідувану відстань 9 км від держкордону до станції Ізов) у розмірі 88 339,20 грн.
09.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" було сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення у справі, в яких відповідач вказує, що позивач зобов'язаний під навантаження надати вагони, які вже є очищеними у належний спосіб та допущеними до обігу в міжнародному сполученні. Відповідач вчергове посилається на те, що виявлення факту неправильного маркування вагонів означає, що на зовнішній частині вагонів було нанесено маркування, яке не відповідає ст. 12 Додатка 1 до Договору КВВ, в той час як неправильне або недостатнє маркування є порушенням митних та транспортних правил країн ЄС, що, в свою чергу, призвело до неприйняття товару на митниці та повернення вагонів до України. Очищення та промивання вагонів або не здійснювалось взагалі, або було здійснено не у відповідності до гігієнічних та фітосанітарних норм країн Європейського Союзу, що як наслідок тягне за собою порушення позивачем Розділу ІІ параграфу 3 п. 3.1. Договору КВВ. Таким чином, відповідач вважає, що повернення вагонів з території Польщі на територію України сталось у зв'язку із тим, що позивач не виконав вимоги розділу ІІ параграфу 3 п. 3.1. Договору КВВ, § 6 ст. 14 та § 1 ст. 19 СМГС, ст. 31 Статуту залізниць України, п. 1.3 та додатку 2 до Правил перевезення вантажів навалом та насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, що підтверджується актом від 01.11.2022 №278.
10.01.2024 Акціонерним товариством "Українська залізниця" було сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про розподіл судових витрат, у якому позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн та витрати за переклад документів в сумі 13 700,00 грн.
В судове засідання 11.01.2024 з'явились представники сторін, надали суду пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Третя особа явку свого представника у судові засідання по справі №910/14626/23 не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/14626/23 та призначені в ній судові засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується наступним.
Так, переклади на польську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 про відкриття провадження у справі №910/14626/23, позовної заяви, детального розрахунку заборгованості та актів загальної форми (форми ГУ-23) №3944 від 19.11.2022, №3945 від 19.11.2022, №3946 від 19.11.2022, №40 від 13.03.2023 та всіх послідуючих ухвал по даній справі направлялись Компанії PKP Linia Hutnicza Szerokotorowa sp. z o.o. на електронну адресу, яка вказана на офіційній веб-сторінці третьої особи в мережі Інтернет, - info@pkp-lhs.pl.
Окрім того, нотаріально засвідчений переклади на польську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 у справі №910/14626/23, позовної заяви, детального розрахунку заборгованості та актів загальної форми (форми ГУ-23) №3944 від 19.11.2022, №3945 від 19.11.2022, №3946 від 19.11.2022, №40 від 13.03.2023 та всіх послідуючих ухвал по даній справі направлялись Компанії PKP Linia Hutnicza Szerokotorowa sp. z o.o. засобами поштового зв'язку, на адресу, яка вказана на офіційній веб-сторінці третьої особи в мережі Інтернет. Вручення даних відправлень адресату підтверджується інформацією з пошукової системи Акціонерного товариства "Укрпошта" в мережі Інтернет.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вказані приписи господарського процесуального закону та враховуючи відсутність від третьої особи жодних повідомлень щодо неможливості забезпечити явку свого представника у засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Компанії PKP Linia Hutnicza Szerokotorowa sp. z o.o.
У судовому засіданні 11.01.2024 судом було завершено розгляд справи №910/14626/23 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
25.02.2020 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) на веб-сайті http://uz-cargo.com оприлюднено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - Договір), як публічну пропозицію для укладення договору.
20.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" (надалі - замовник) подало Акціонерному товариству "Українська залізниця" Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36010851/2020-001, в якій виразило волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України.
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 Договору, тут і надалі в редакції, чинній станом на дату, в яку виникнули спірні правовідносини).
Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов'язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 Договору).
Договір з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція про укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (пункт 1.6 Договору).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (пункт 1.7 Договору).
Перевізник за результатами розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП:
- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;
- або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником (пункт 1.9 Договору).
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору (пункт 1.10 Договору).
Згідно п.п. 2.1.1 та 2.1.2 Договору замовник зобов'язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (надалі - Система планування перевезень) з проставлянням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності. До початку навантаження здійснювати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до планів перевезень, а для власних вагонів перевізника - за три доби до дати навантаження.
Відповідно до п. 2.1.4 Договору замовник зобов'язаний сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.
За умовам п. 2.1.7 Договору замовник зобов'язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника. У строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше наступного календарного дня від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов?язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ 46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше одного календарного дня від такої його вимоги (п. 2.1.9 Договору).
У пунктах 2.3.1 та 2.3.2 Договору визначено, що перевізник зобов'язаний розглядати надані замовником місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення (замовлення на перевезення). Приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до договору та збірнику тарифів.
Згідно п. 3.4 Договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
Відповідно до п. 3.4.1 Договору розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно п. 3.4.2 Договору.
Пунктом 3.4.2 Договору визначено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою:
Пвик = (Спл / 24) Ч tгод Ч kм, де:
Пвик. - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів;
Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн / вагон за добу визначена в Додатку 1-2 до Договору;
24 - кількість годин у добі;
tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів.
kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються перевізником та зазначається в Додатку 1-2 Договору.
Згідно п. 3.4.2 Договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4 Договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23 (п. 3.4.4 Договору).
За умовами п. 7.3 Договору строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 Договору).
25.10.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" було надано позивачу до перевезення зі станції відправлення Волочиск УЗ до станції призначення - Славкув ПКП вантаж - насіння рапсу за залізничною накладною №33287342 у вагонах №№ 97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, за залізничною накладною №33287327 - у вагонах №№ 97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768, за залізничною накладною №33287335 - у вагонах №№ 58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226.
Згідно наявних в матеріалах справи передаточних відомостей вказані вагони направлені на станцію Грубешов Польської залізниці - передавальну станцію приймаючого перевізника.
Проте вказані вагони не прийняті Польською залізницею, повернуті на станцію Ізов по причині "порушення гігієни харчових продуктів", що підтверджується протоколом / актом не прийому №278 від 01.11.2022.
Вантажні вагони №№ 97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, 58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226, 97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768 з Польської сторони прибули на ст. Ізов 19.11.2022.
Станція Ізов 19.11.2022 направила телеграму №121 на станцію Волочиськ і повідомила про те, що Польською стороною вагони з ріпаком відправника ТОВ "Українська торгівельно-логістична компанія" не прийняті по причині заборони на ввіз вантажу - порушення гігієни харчових продуктів і вагони затримані 19.11.2022.
19.11.2022 працівниками станції Ізов (Україна) були складені акти загальної форми по причині: заборони на ввіз вантажу (порушення гігієни харчових продуктів): №3944 на вагони №№97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832; №3945 на вагони №58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226; №3946 на вагони №97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768.
17.12.2022 працівниками станції Ізов (Україна) були складені акти загальної форми: №4266, 4267, 4268 в зв'язку із необхідністю стягнення додатково з ТОВ "Українська торгівельно-логістична компанія" провізних платежів за провіз вагонів №№ 97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, №58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226, 97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768 від кордону до ст. Ізов - за 9 км.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про наявність у відповідача обов'язку із оплати донарахованих платежів у загальній сумі 88 339,20 грн за додаткову прослідувану відстань від держкордону (9 км) вагонами №№ 97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, 58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226, 97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768.
Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут), визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до статті 3 дія цього Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За залізничними накладними №№ 33287342, 33287327, 33287335 позивачем було взято на себе зобов'язання перед відповідачем з перевезення зі станції відправлення Волочиск УЗ до станції призначення - Славкув ПКП вантажу - насіння рапсу у вагонах №№ 97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, 97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768, 58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226. За надання даних послуг перевезення позивачем було нараховано відповідачу провізну плату та інші платежі (згідно із тарифами залізниці).
Проте, дані вагони не були прийняті Польською залізницею, у зв'язку з чим були повернуті на станцію Ізов Української залізниці, тому Акціонерне товариство "Українська залізниця" стверджує про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" обов'язку сплатити додатково донараховані провізні платежі за провіз вагонів №№ 97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, №58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226, 97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768 від кордону до ст. Ізов - за 9 км.
Суть вказаних донарахованих платежів полягає у додатковому пробігу вагонів, який зумовлений відмовою Польської сторони у пропуску вагонів та полягають у маршруті від кордону до ст. Ізов Української залізниці.
Позивач вважає, що саме замовник має відшкодувати ці витрати на підставі умов Договору та параграфу 1 статті 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, оскільки в актах загальної форми ГУ-23 зазначено про причину не прийому вагонів - заборона на ввіз вагонів (порушення гігієни харчових продуктів).
Відповідач стверджує, що його вини у не пропуску вантажу Польською залізницею немає. Більш того, як стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія", викладені у протоколах контролю польського державного органу підстави неприйняття вагонів стосуються порушення позивачем своїх обов'язків по підтриманню вагонів у відповідному стані.
Оскільки за залізничними накладними №№ 33287342, 33287327, 33287335 здійснювалося міжнародне перевезення, то такі правовідносини регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (надалі - Угода).
Згідно параграфу 1 статті 32 Угоди перевізнику мають бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами та викликані причинами, які не залежать від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожного відправлення та підтверджуються відповідними документами.
В розумінні Угоди (ст. 2) договірним перевізником є перевізник, який уклав з відправником договір перевезення відповідно до цієї Угоди, а перевізником - договірний перевізник та всі наступні перевізники, що беруть участь у перевезенні вантажу, у тому числі по водному ділянці колії в міжнародному залізнично-поромному сполученні;
Тобто в розумінні Угоди перевізником є як Акціонерне товариство "Українська залізниця", так і Компанія PKP Linia Hutnicza Szerokotorowa sp. z o.o.
Як на підставу понесення додаткових витрат позивач посилається на акти загальної форми ГУ-23 №3944 від 19.11.2022, №3945 від 19.11.2022, №3946 від 19.11.2022, які ним же і складені, та акт Компанії PKP Linia Hutnicza Szerokotorowa sp. z o.o. №278 від 01.11.2022.
Враховуючи, що залізниці (українська та польські), які оформили акти, є стороною перевезення, посилання відповідача на некоректність зазначення причини повернення, а також посилання в акті №278 на протоколи контролю польського державного органу, суд вважає за можливе оцінити причину повернення саме за документами польського державного органу. Адже належним доказом, який підтверджує причини відмови в пропуску вагонів через кордон є саме рішення польського державного органу, оскільки саме такий державний орган компетентний встановити заборону на перетин вагонами кордону.
Із змісту протоколів контролю товарів, що підлягають прикордонному контролю №PGKS-HP.671.668.2022 та №PGKS-HP.671.669.2022 від 01.11.2022 (надалі - Протоколи контролю), складених державним прикордонним санітарним інспектором у Гребенному вбачається:
1) що мала місце перевірка документації, а саме: фітосанітарних сертифікатів, заяви імпортера, інвойсу, протоколів токсикологічних та ГМО тестів, заводських сертифікатів якості товару, товарно-транспортної накладної, протоколу зважування вантажу на станції Грубешів ШСЛ.
Відомостей про наявність зауважень до документації чи її невідповідність протоколи не містять.
2) здійснювалась оцінка умов транспортування, за наслідками якої було зазначено: вагони здебільшого опломбовані (за деякими винятками), закриті, деякі з фізичними пошкодженнями, неправильно промарковані. Внутрішні та зовнішні поверхні люків і вагонів сильно забруднені цементом.
3) огляд та оцінка санітарної безпеки не проводились.
З огляду на наведене, суд відзначає некоректність відображення Акціонерним товариством "Українська залізниця" в актах загальної форми ГУ-23 №4266, 4267, 4268 від 17.12.2022 причин не пропуску вагонів - порушення правил гігієни, оскільки із документу державного прикордонного санітарного інспектора цього не вбачається. Не виключено, що таке відображення було здійснено задля наступного покладення витрат на замовника перевезення.
Прикметним є і те, що зі слів представників сторін після повернення на територію України вагони ніким не чистилися від цементу, на них не змінювалось маркування, проте вони були пропущені на територію Польщі трохи пізніше (у другій половині грудня 2022 року). Представниками сторін повідомлено, що інколи (а особливо в останній час) польські державні органи встановлюють безпідставні вимоги задля утруднення переміщення вагонів з сільськогосподарською продукцією, які слідують з України. Така версія, на думку суду, є логічною та пояснює заборону пропуску вагону та наступний пропуск цих же вагонів без усунення первісно вказаних недоліків (якщо вони були).
Для визначення особи відповідальної за витрати у зв'язку із забороною державного органу на переміщення вагонів суд оцінює вказані в Протоколах контролю підстави.
Відповідно до параграфа 6 статті 30 Угоди у разі виникнення перешкод до перевезення вантажу з причин, що не залежать від перевізника, було змінено шлях прямування вантажу, провізні платежі обчислюються за перевезення зміненим шляхом слідування.
Згідно параграфу 1 статті 32 Угоди перевізнику мають бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами та викликані причинами, які не залежать від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожного відправлення та підтверджуються відповідними документами.
Із аналізу наведених приписів Угоди у замовника (вантажовідправника) виникає обов'язок оплатити всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами, лише у разі якщо такі витрати виникли не з залежних від перевізника (в розумінні Угоди - як договірного перевізника, так і всіх наступних перевізників, що беруть участь у перевезенні вантажу) причин.
У пункті 3.4 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
Як вбачається із Протоколів контролю №PGKS-HP.671.668.2022 та №PGKS-HP.671.669.2022 причинами не прийняття вагонів є те, що вагони здебільшого опломбовані (за деякими винятками), закриті, деякі з фізичними пошкодженнями, неправильно промарковані. Внутрішні та зовнішні поверхні люків і вагонів сильно забруднені цементом.
Умови користування вагонами як транспортними засобами при здійсненні перевезень вантажів у міжнародному залізничному сполученні визначені Договором користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні (надалі - Договір КВВ).
Відповідно до Розділу ІІ параграфу 3 п. 3.1. Договору КВВ власник вагону (в даному випадку - позивач) повинен забезпечувати відповідність технічного стану своїх вагонів вимогам Додатка1 до Договору КВВ, а також зобов'язаний здійснити дії направлені на проведення правильного маркування вагонів з тим, щоб здійснювати міжнародну доставку вантажів.
Технічні вимоги, які пред'являються до вагонів (Додаток 1 до Договору КВВ) передбачають вимоги щодо технічного стану вагонів (ст. 2 - 11 Додатка 1 до Договору КВВ), їх маркування (ст. 12 Додатка 1 до Договору КВВ).
У відповідності до п. 8 Правил перевезення вантажів навалом та насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542 (які були чинними станом на дату виникнення спірних правовідносин), залізниця зобов'язана надавати для завантаження контейнери справні, придатні для перевезення, очищені від залишків вантажу і сміття. Придатність контейнера в комерційному відношенні для перевезення вантажу визначається відправником. У разі наявності в контейнері будь-яких несправностей, що можуть негативно впливати на схоронність вантажу, відправник повинен відмовитися від його використання. Очищення контейнерів після вивантаження з них вантажів здійснюється одержувачами. Залізниця не приймає неочищені після вивантаження контейнери. Вантажна операція вважається незакінченою до повного очищення контейнерів, а з одержувача стягується плата за користування контейнерами за весь час їх перебування під вивантаженням і очищенням.За необхідності додаткова підготовка контейнерів для вантажів, що потребують особливих умов перевезення та зберігання, може здійснюватися залізницею за рахунок відправника на підставі окремого договору.
У пункті 31 Статуту залізниць України вказано, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Відповідно до п. 4.6 параграфа 4 Договору КВВ залізнична компанія, що приймає, має право відмовити в прийом і вагона:
- якщо технічний стан вагона відповідає вимогам Додатка 1 до Договору КВВ, крім випадків, прямо передбачених цими Правилами;
- якщо залізнична компанія, що здає, не виконала інших приписів цих Правил щодо даного вагона;
- якщо національний компетентний орган заборонив приймання цих вагонів;
- якщо вантаж, занурений у вагон, не приймається у випадках, обумовлених в угоді про передачу вантажів між перевізниками або на підставі положень пункту 10.24 СІ до Угоди (заборона на ввіз вантажу).
Пункт 4.7 параграфом 4 Договору КВВ передбачено, що у разі неприйняття вагона залізнична компанія, яка відмовила у прийомі, складає акт згідно з Додатком 4 до Договору КВВ із зазначенням причини неприйняття вагона.
В Акті недопуску вагонів №278 від 01.11.2022 в розділі "причини не прийомки вагонів" вказано протоколи контролю товарів, що підлягають прикордонному контролю від 01.11.2022 №PGKS-HR.671.669.2022 та №PGKS-HR.671.668.2022.
Отже, Польською залізницею вказано причинами не прийняття спірних вагонів підстави, які залежать від дій/бездіяльності позивача, як власника вагонів та договірного перевізника. Суд не вдається до оцінки достовірності/правдивості зазначених у Протоколах контролю №PGKS-HR.671.669.2022 та №PGKS-HR.671.668.2022 підстав неприйняття вагонів, оскільки це не входить до предмету даного спору.
Відтак, спірні вагони були повернуті Польською стороною та позивачем було пронесено додаткові витрати на їх транспортування від державного кордону до станції Ізов через причини, які залежали від перевізника (про що вказано у документах Польської сторони), а тому ні приписи Угоди, ні положення Договору не покладають на відповідача обов'язку відшкодувати перевізнику всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами, оскільки настання відповідного обов'язку у замовника обумовлене тим, що понесення таких витрат (зміна маршруту, затримка вагонів тощо) не повинне бути викликане причинами, які не залежать від перевізника.
Суд обізнаний із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, відповідно до якого належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком №6 до Правил користування.
Однак даний правовий висновок стосувався правовідносин із залізничного перевезення вантажу в межах України (тобто в межах такого перевезення перевізником завжди є Українська залізниця), тому складений залізницею акт загальної форми ГУ-23 фактично являється єдиним можливим способом фіксації певних обставин. Натомість в межах справи №910/14626/23 має місце міжнародне перевезення залізничним транспортом, яке врегулюване не лише національним законодавством, а й міжнародним, та в межах такого перевезення може бути два і більше перевізників (договірний перевізник та всі послідуючі перевізники, які також можуть складати акти для фіксування певних обставин), тому суд вважає, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, не є релевантним правовідносинам в межах справи №910/14626/23 та не застосовує його.
Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як в матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" про стягнення боргу у розмірі 88 339,20 грн слід відмовити.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 3 вказаної статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у відповідності до п. 2) ч. 1 та п. 2) ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача на оплату судового збору та на здійснення перекладу процесуальних документів на польську мову покладаються на Акціонерне товариство "Українська залізниця" з огляду на відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код ВП 40081221) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" (03067, м. Київ, вул. Полковника Шутова, буд. 16; ідентифікаційний код 36010851) про стягнення боргу у розмірі 88 339,20 грн відмовити повністю.
2. Судові витрати позивача покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 31.01.2024.
Суддя Р.В. Бойко