вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.01.2024м. ДніпроСправа № 904/2237/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Поліпласт", с. Сурсько-Литовське, Дніпровський район, Дніпропетровська область
до Кооперативу "Жадейконю грудай", Жадейконю п. , Литовська Республіка
про стягнення заборгованості за контрактом у розмірі 91 607, 63 євро
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з додатковою відповідальністю "Поліпласт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Кооперативу "Жадейконю грудай" (Сooperative "Zadeikoniu grudai") про стягнення заборгованості за контрактом № 270623-SFO від 18.08.2022 у розмірі 91 607, 63 євро, з яких: 67 424, 00 євро - основний борг; 24 001, 63 євро - пеня; 182 євро - комісія банку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за контрактом № 270623-SFO від 18.08.2022 в частині сплати за поставлений товар.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
Ухвалою від 08.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07.08.2023.
Позивача зобов'язано надати докази доплати судового збору в розмірі 0,02 грн., отримати в господарському суді: примірник ухвали від 08.05.2023, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; виклик (повідомлення) про день судового засідання; підтвердження про вручення документа та здійснити їх переклад литовською мовою, який нотаріально посвідчити. Зазначені документи у перекладі литовською мовою та нотаріально посвідчені надати господарському суду в строк до 15.06.2023.
Після надходження від позивача перекладу документів, вирішено надіслати безпосередньо до компетентного органу Литовської Республіки - Ministry of Justice (Gedimino ave. 30 LT -01104 Vilnius) документів: ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 у справі №904/2237/23; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; виклик (повідомлення) про день судового засідання; підтвердження про вручення документа.
Повідомлено сторін, що резервна дата наступного судового засідання, в яку відбудеться розгляд справи - 09.10.2023.
Зупинено провадження у справі № 904/2237/23 у зв'язку зі зверненням з судовим дорученням з метою вручення документів.
24.05.2023 суд направив до компетентного органу Литовської Республіки - Ministry of Justice (Gedimino ave. 30 LT -01104 Vilnius) наступні документи: ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 у справі №904/2237/23; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; виклик (повідомлення) про день судового засідання; підтвердження про вручення документа.
16.06.2023 від Міністерства юстиції Литовської Республіки засобами електронного зв'язку надійшов лист, в якому повідомляється про невиконання судового доручення, у зв'язку із необхідністю оплати за надання документів, в розмірі 110 Євро.
Ухвалою від 26.06.2023 Товариству з додатковою відповідальністю "Поліпласт" запропоновано надати докази сплати збору в розмірі 110 Євро, який здійснюється банківським переказом на рахунок Палати суддів Литви.
11.07.2023 від позивача надійшла заява про приєднання платіжного доручення про сплату збору в розмірі 110 євро.
З огляду на те, що провадження у справі зупинено до дати підготовчого судового засідання, а перебування справи у стані зупинення унеможливлює здійснення у ній процесуальних дій, суд поновив провадження у справі 07.08.2023.
07.08.2023 сторони в підготовче засідання не з'явилися.
Ухвалою від 07.08.2023 відкладено підготовче засідання на 09.10.2023. З метою направлення Прохання про надання правової допомоги щодо вручення документів відповідачу, зобов'язано позивача у строк до 07.09.2023 подати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на литовську мову по три примірника кожного: ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 про відкладення підготовчого засідання, судового доручення про вручення документів (оригінали). Зупинено провадження у справі № 904/2237/23 у зв'язку зі зверненням з судовим дорученням з метою вручення документів.
Ухвалою від 21.08.2023 виправлено описку в ухвалі від 07.08.2023.
08.09.2023 суд направив до компетентного органу Литовської Республіки - Ministry of Justice (Gedimino ave. 30 LT -01104 Vilnius) документи для вручення відповідачу.
З огляду на те, що провадження у справі зупинено до дати підготовчого судового засідання, а перебування справи у стані зупинення унеможливлює здійснення у ній процесуальних дій, суд поновив провадження у справі 09.10.2023.
09.10.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач в підготовче засідання не з'явився.
При цьому, суд враховує, що станом на дату проведення судового засідання, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.
Ухвалою від 09.10.2023 судом було поновлено провадження у справі № 904/2237/23, відкладено підготовче засідання на 19.12.23 о 12:00 год., зупинено провадження у справі № 904/2237/23 у зв'язку зі зверненням з судовим дорученням з метою вручення документів. Додатково сторін було повідомлено, що резервна дата наступного судового засідання, в яку відбудеться розгляд справи - 22.01.2024 о 12:00 год.
06.11.2023 суд направив до компетентного органу Литовської Республіки - Ministry of Justice (Gedimino ave. 30 LT -01104 Vilnius) наступні документи: ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 у справі №904/2237/23; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; виклик (повідомлення) про день судового засідання; підтвердження про вручення документа.
24.11.2023 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві Відповідач визнає наявність заборгованості за договором № 270623 - SFO від 18.08.2022. 16.11.2023 Відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості згідно рахунку-фактури від 29.08.2023 № 143 на суму 33 824,00 євро та надіслано Позивачу повідомлення про сплату. Відповідач зазначає, що найближчим часом буде здійснено наступний платіж за рахунком № 2022-08-29.144 на суму 33 600,00 євро та станом на 23.11.2023 непогашений розрахунок відсутній. У відзиві Відповідач просить зменшити суму основного боргу до суми 33 600,00 євро та відхилити позовні вимоги Позивача в частині сплати відсотків в розмірі 24 001, 63 євро та банківські комісії в розмірі 182 євро.
23.11.2023 Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з Відповідача 33 600,00 євро основного боргу, 24 001,63 євро - пені, 3 188,00 євро -3% річних, 19 220,00 грн - витрат на послуги перекладу та нотаріального посвідчення документів, сплачений судовий збір в розмірі 36 213,69 грн.
Крім того, позивач просить повернути надлишково сплачений судовий збір у розмірі 18 932,53 грн.
24.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позов.
19.12.2023 в судовому засіданні Позивач підтримав подану заяву про зменшення позовних вимог.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представника в судове засідання не направив. Позивач проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті не заперечив.
Ухвалою від 19.12.2023 провадження у справі № 904/2237/23 поновлено. Закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 22.01.2024. Зупинено провадження у справі № 904/2237/23 у зв'язку зі зверненням з судовим дорученням з метою вручення документів.
19.01.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив про відсутність можливості бути присутнім в судовому засіданні через загальну воєнну ситуацію в Україні.
Крім того, відповідач пояснив, що не отримав підтвердження від позивача про отримання часткової оплати в розмірі 33 824,00 євро, тому не здійснив оплату боргу в розмірі 33 600,00 грн., згідно з рахунком № 2022-08-29. 144.
З огляду на те, що провадження у справі зупинено до дати судового засідання з розгляду справи по суті, а перебування справи у стані зупинення унеможливлює здійснення у ній процесуальних дій, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі 22.01.2024.
22.01.2024 сторони в судове засідання не з'явилися.
Суд розпочав розгляд справи по суті позовних вимог, дослідив наявні в матеріалах справи документи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
22.01.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару за контрактом № 270623-SFO від 18.08.2022.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач у відзиві на позов зазначив про визнання заборгованості за спірним контрактом, а також вказав про те, що 16.11.2023 здійснив часткову оплату згідно рахунку-фактури від 29.08.2022 № 143 на суму 33 824,00 євро.
Таким чином, відповідач зарахувати сплачену ним суму в розмірі 33 824,00 євро та зменшити суму основного боргу до 33 600,00 євро, в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 24001,63 євро та банківської комісії в розмірі 182,00 євро просив відмовити.
В письмових поясненнях відповідач вказав про відсутність можливості бути присутнім в судовому засіданні через загальну воєнну ситуацію в Україні.
Крім того, відповідач пояснив, що не отримав підтвердження від позивача про отримання часткової оплати в розмірі 33 824,00 євро, тому не здійснив оплату боргу в розмірі 33 600,00 грн., згідно з рахунком № 2022-08-29. 144.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із встановленням факту поставки товару та порушення відповідачем домовленості з оплати товару на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з додатковою відповідальністю "Поліпласт" (далі продавцем) та Кооперативу "Жадейконю грудай" (далі покупцем) укладено Контракт № 270623 - SFO від 18.08.2022 (далі Контракт).
Відповідно до п. 1.1. Контракту товаром є олія соняшникова сира нерафінована (1512119100), наливом, врожаю 2021. Пакування: наливом.
Походження товару: Україна. (п. 1.2. контракту).
Згідно п. 1.3. Контратку, кількість: загальна 150± 5% МТ, врожай 2021 року. Відвантаження: партіями 20-25 МТ.
Базис поставки. Товар постачається на умовах DDP Шауляй, Литва (INCOTERMS 2020).
Отримувач товару є Кооперативу "Жадейконю грудай" (розділ 2 Контракту).
Згідно розділу 3 Контракту, Ціна - 1400,00 євро за 1МТ.
Загальна сума контракту складає 210 000,00 євро.
В розділі 4. Контракту передбачені наступні умови оплати: оплата за даним контрактом здійснюється покупцем в євро (EUR). Після перевірки покупцем якості та кількості поставленої олії, здійснюється оплат на розрахунковий рахунок продавця. При цьому оплата здійснюється в будь-якому разі не пізніше 10 календарних днів від дати вивантаження товару.
Витрати з банками кореспондентами за рахунок покупця. Право власності на товар переходить від продавця до покупця після повної оплати вартості товару.
Продавець зобов'язаний повідомити покупця про те, що товар готується до відвантаження не пізніше, ніж за тиждень до завантаження. (розділ 5 Контракту).
В розділі 6 Контракту встановлені документи та сертифікати, що долучаються до товару в оригіналі: CMR, Сертифікат походження (ЄВРО-1), Якісне посвідчення від виробника (Сертифікат якості), Експортна накладна (ГТД) копія, Рахунок-фактура. Скановані копії надіслати на ел.пошту: zadeikoniugrudai@gmail.com.
У випадку, якщо одна сторона відмовляється виконувати свої обов'язки перед іншою стороною (затримка поставки, відвантаження чи оплати) передбачається пеня 0,1% від загальної вартості недопоставленого товару чи недооплаченої суми за кожен день прострочення кожної партії. (розділ 8 Контракту).
Розділом 11 Контракту встановлено, що даний контракт вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання своїх обов'язків.
На виконання своїх зобов'язань за Контрактом, Позивачем було поставлено, а Відповідачем отримано Товар - соняшникова олія у кількості 147 270 кг. на загальну суму 206 178,00 Є (євро), що підтверджується наступними документами:
- INVOICE № 139 від 25.08.2022, кількість товару (олія нерафінована) -23 800 кг на суму 33 320 євро; Вантажна митна декларація (ВМД) № UА110150/2022/008865 від 25.08.2022 р.; СМR № 464541 від 25.08.2022 - товар отримано Відповідачем 05.09.2022;
- INVOICE № 140 від 25.08.2022, кількість товару (олія нерафінована) -24 010 кг на суму 33 614,00 євро; Вантажна митна декларація (ВМД) № UА110150/2022/008866 від 25.08.2022 р.; СМR № 464548 від 25.08.2022 - товар отримано Відповідачем 05.09.2022;
- INVOICE № 141 від 25.08.2022, кількість товару (олія нерафінована) -27 040 кг на суму 37856,00 євро; Вантажна митна декларація (ВМД) № UА110150/2022/008867 від 25.08.2022 р.; СМR № 428496 від 25.08.2022 - товар отримано Відповідачем 31.08.2022;
- INVOICE № 142 від 29.08.2022, кількість товару (олія нерафінована) -22 260 кг на суму 33 964,00 євро; Вантажна митна декларація (ВМД) № UА110150/2022/009076 від 29.08.2022 р.; СМR № 0001 від 29.08.2022 - товар отримано Відповідачем 12.09.2022;
- INVOICE № 143 від 29.08.2022, кількість товару (олія нерафінована) -24 160 кг на суму 33 824,00 євро; Вантажна митна декларація (ВМД) № UА110150/2022/009077 від 29.08.2022 р.; СМR № 0002 від 29.08.2022 - товар отримано Відповідачем 12.09.2022;
- INVOICE № 144 від 30.08.2022, кількість товару (олія нерафінована) -24 000 кг на суму 33 600,00 євро; Вантажна митна декларація (ВМД) № UА110150/2022/009226 від 30.08.2022 р.; СМR № 845683 від 31.08.2022 - товар отримано Відповідачем 14.09.2022.
Відповідач частково сплатив вартість товару, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 67 424,00 євро.
Позивач направив відповідачу претензію з вимогою оплати вартості поставленого товару (а.с. 42-44).
Відповідач наявність заборгованості за спірним контрактом визнав, зазначив про те, що 16.11.2023 здійснив часткову оплату згідно рахунку-фактури від 29.08.2022 № 143 на суму 33 824,00 євро.
Позивач часткову оплату вартості поставленого товару підтвердив, зменшив позовні вимоги в цій частині та просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 33 600,00 євро, 24 001,63 євро - пені, 3 188,00 євро -3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно до ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Відповідно до ст. 43 розділу VI "Колізійні норми щодо договірних зобов'язань" Закону "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Як встановлено в розділі 9 Контракту, всі спори які можуть виникнути відносно цього контракту, повинні бути вирішені в дружній атмосфері, в разі необхідності такого вирішення, необхідно звертатися в судову інстанцію позивача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що спір правомірно передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. При цьому, оскільки сторонами погоджено застосування законодавства України при вирішенні спорів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальне та процесуальне право України.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Слід зазначити, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України.
Однак заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить.
З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта - єдиний законний платіжний засіб на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 27 березня 2019 року в справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 12 грудня 2018 року в справі № 757/6367/13-ц (провадження № 14-422цс18) від 16 січня 2019 року в справах № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
З урахуванням означеного у сукупності, а також погодження сторонами у договорі валюти розрахунку Євро, з урахуванням встановлених обставин щодо здійснення Позивачем поставки товару та порушення Відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати за нього визначеної контрактом суми, зважаючи на визнання відповідачем наявності заборгованості за договором поставки № 270623-SFO від 18.08.2022, суд вважає вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Правомірність нарахування пені.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У випадку, якщо одна сторона відмовляється виконувати свої обов'язки перед іншою стороною (затримка поставки, відвантаження чи оплати) передбачається пеня 0,1% від загальної вартості недопоставленого товару чи недооплаченої суми за кожен день прострочення кожної партії. (розділ 8 Контракту).
Отже, за приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 24 001,63 євро. за загальний період прострочення з 16.09.2022 по 24.03.2023.
Суд перевірив розрахунок позивача та вважає за необхідне зазначити, що загальна сума пені більша, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовна вимога в цій частині є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 24 001,63 євро.
Правомірність нарахування 3% річних.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3% річних за період прострочення оплати Відповідачем вартості товару з 16.09.2022 по 21.11.2023, розмір якої склав суму 3 188,00 євро.
Суд перевірив розрахунки позивача, та вважає за необхідне зазначити, що загальна сума пені більша, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовна вимога в цій частині є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 3 188,00 євро.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 33 600,00 євро, 24 001,63 євро - пені, 3 188,00 євро -3% річних.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Щодо витрат на послуги перекладу та нотаріальне посвідчення документів.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги перекладу та нотаріальне посвідчення документів у розмірі 19 220,00 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Так, згідно положень статті 127 Господарського процесуального кодексу України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат послуга» для отримання послуг з перекладу наданих йому судом документів на литовську мову та подальшого направлення їх безпосередньо до компетентного органу Литовської Республіки з метою вручення відповідачу.
Так, позивачем в якості доказів понесених витрат на послуги перекладу та нотаріальне посвідчення документів надано наступні документи: Акти наданих послуг № 440 від 16.05.2023 на суму 6 840,00 грн., № 809 від 30.08.2023 на суму 5 430,00 грн.,№ 1024 від 19.10.2023 на суму 6 950,00 грн.
Позивач оплатив вартість наданих послуг, про що свідчать наступні платіжні інструкції № 19529 від 17.05.2023 на суму 6840,00 грн., №20455 від 01.09.2023 на суму 5430,00 грн., № 20886 від 20.10.2023 на суму 6950,00 грн.
Таким чином, загальна вартість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Формат послуга» та оплачених позивачем послуг становить 19 220,00 грн.
Зважаючи на відсутність заперечень від відповідача, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача в частині стягнення з відповідача витрат на послуги перекладу та нотаріальне посвідчення документів у розмірі 19 220,00 грн.
Щодо судового збору.
Згідно частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 55 146,24 грн, про що свідчать наступні платіжні інструкції № 19397 від 01.2023 на суму 55146,22 грн., № 19519 від 15.05.2023 на суму 0,02 грн.
Відповідно до пунктів 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи зменшення позовних вимог, а також заявлене позивачем клопотання про повернення судового збору судовий збір в сумі 18 932,55 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету.
Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 ГПК України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу судовий збір у розмірі 9 928,44 грн, оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем було визнано суму основного боргу (33 600,00 грн х 1,5% = 19 856,89 грн х 50% = 9 928,44грн.).
В іншій частині витрати зі сплаті судового збору у розмірі 26 285,25 грн. судом покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Поновити провадження у справі № 904/2237/23.
Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Поліпласт" до Кооперативу "Жадейконю грудай" про стягнення заборгованості за контрактом задовольнити.
Стягнути з Кооперативу "Жадейконю грудай" (Сooperative "Zadeikoniu grudai") (Пасвальський р., Сачолу окр., ЛТ-39430 Жайдеконю п., Литовська Республіка, ідентифікаційний код 301367536) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Поліпласт" (52064, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Сурсько-Литовське, вул. Польова, буд 56 , ідентифікаційний код 24424934) основний борг у розмірі 33 600,00 євро, пеню в розмірі 24 001,63 євро, 3% річних у розмірі 3 188,00 євро, витрати на послуги перекладу та нотаріальне посвідчення документів у розмірі 19 220,00 грн., судовий збір у розмірі 26 285,25 грн., про що видати наказ.
Повернути Товариству з додатковою відповідальністю "Поліпласт" (52064, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Сурсько-Литовське, вул.. Польова, буд 56, ідентифікаційний код 24424934) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 28 860,99 грн. сплачений згідно платіжної інструкції № 19397 від 01.05.2023 на суму 55 146,22 грн., про що видати ухвалу.
Наказ та ухвалу про повернення судового збору видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 31.01.2024.
Суддя Н.Г. Назаренко