вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5046/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 65; ідентифікаційний код 38625593)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, оф. 503; ідентифікаційний код 41449359)
про визнання недійсним пункту 4.1 договору від 09.03.2022 №230 про закупівлю товарів за державні кошти в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20% та стягнення 68 442 грн. 11 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4759/23 від 18.09.2023) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про визнання недійсним пункту 4.1 договору від 09.03.2022 №230 про закупівлю товарів за державні кошти в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20% та стягнення 68 442 грн. 11 коп., що складає 55 000 грн. 00 коп. - безпідставно отриманих коштів у вигляді сплаченого податку на додану вартість, 1 256 грн. 71 коп. - 3% річних, 12 185 грн. 40 коп. - інфляційні нарахування.
Також просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 5 368 грн. 00 коп.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№50272/23 від 03.10.2023) на виконання ухвали суду, відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 25.09.2023.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, день вручення судового рішення під розписку.
Станом на 30.01.2024 до суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Таким чином, відповідач обізнаний про відкриття провадження у справі, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення 17.10.2023 представнику відповідача ухвали суду від 09.10.2023 (а.с.113).
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 09.10.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 30.01.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, за результатами проведення закупівлі UA-2022-02-03-001877-a, між позивачем - Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, як замовником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", як постачальником, було укладено договір від 09.03.2022 №230 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - Договір) (а.с.42-51).
Пунктом 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 12.12.2022 №2) визначено, що постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити товар: код за ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-92, дизельне паливо (талони або скретч-картки), на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування, марка, кількість та технічні вимоги до продукції вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Постачальник здійснює поставку продукції шляхом передачі замовнику бланків дозволів (скретч-карток), які дають право отримати продукцію в мережі автозаправних станцій, перелік яких наведено у додатку, що є невід'ємною договору. Відпуск продукції в кожному конкретному випадку здійснюється на підставі скретч-карток на отримання товару в асортименті та кількості, вказаних в цих скртеч-картках. Кількість товару: бензин А-92 - 5 000 л, дизельне паливо - 5 000 л.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.
Поставка залежить від фактичного фінансування замовника та здійснюється постачальником партіями, протягом дії цього договору, кожного разу на підставі відповідної заявки, в якій замовник зобов'язаний вказати асортимент та кількість товару; постачальник здійснює поставку товару за місцем знаходження замовника (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65) протягом трьох робочих днів з моменту отримання зазначеної заявки; моментом передачі скретч-карток замовнику вважається момент підписання сторонами акту приймання-передачі скретч-карток (накладної) (пункт 3.1 Договору).
Відповідно до пункту 3.2 Договору кінцевий строк поставки: 23.12.2022.
Загальна вартість цього договору становить 330 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ 20% (пункт 4.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 12.12.2022 №2).
Пунктом 4.4 Договору визначено, що розрахунки за фактично отриману продукцію проводяться протягом 10-ти банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі (накладної) та надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку на поставлений товар.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами свої обов'язків, що випливають із умов цього договору. Датою підписання цього договору є дата, вказана в правому верхньому куті на першій сторінці цього договору (пункт 9.1 Договору).
Також сторонами було підписано Специфікацію до Договору на загальну суму 330 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20% - 55 000 грн. 00 коп. (а.с.51).
На виконання умов Договору відповідачем 10.03.2022 здійснено поставку товару позивачеві на загальну суму 330 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 55 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 10.03.2022 №0057/0000611, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.69).
Позивач стверджує, що здійснив сплату за поставлений товар в сумі 330 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 55 000 грн. 00 коп.
Судом до матеріалів справи долучено звіт від 09.01.2023 про виконання договору про закупівлю UA-2022-02-03-001877-a, роздрукований зі сторінки тендерного майданчика Прозорро за адресою https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-02-03-001877-a (а.с.115-116).
В матеріалах справи міститься копія Індивідуальної податкової консультації, відповідно до якої Державна податкова служба України розглянула звернення Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо застосування до операцій з постачання запасних частин та комплектуючих до транспортних засобів нульової ставки податку на додану вартість з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" та повідомляє про те, що: - зважаючи на те, що Службу віднесено до категорії суб'єктів, що визначені Постановою №178, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України та Постанови №178 застосовується до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту як безпосередньо службі, так і її підрозділам (територіальним органам), установам та організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету та належать до сфери управління Служби; - нульова ставка податку на додану вартість відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України та Постанови №178 застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, акумуляторні батареї для автомобілів, автомобільні шини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категорії суб'єктів, що визначені Постановою №178. Нормами підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України та Постанови 178 не визначено відповідного переліку із зазначенням кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015, чи кодів УКТ ЗЕД (а.с.75-78).
В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.07.2023 №53002-3361/53 щодо повернення суми ПДВ за укладеним договором, у якій вимагає від відповідача повернути зайво сплачену суму податку на додану вартість за Договором (а.с.70-74).
Позивач стверджує, що сплатив на користь відповідача податок на додану вартість, проте позивач відноситься до категорії суб'єктів, що визначені Постановою №178 та на позивача поширюється положення про нульову ставку податку на додану вартість відповідно до підпункту 195.1.2 пункті 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України, що і стало причиною звернення позивача з позовом з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частини 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як вбачається, укладаючи Договір від 09.03.2022 №230 про закупівлю товарів за державні кошти сторони визначили його умови та зобов'язання на власний розсуд, у тому числі і положення пункту 4.1 Договору щодо ціни Договору з включенням ПДВ у розмірі 139 590 грн. 00 коп., а в подальшому відповідно до умов Додаткової угоди від 12.12.2022 №2 пунктом 4.1 Договору сторони встановили загальну вартість Договору у розмірі 330 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ - 20%.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як було зазначено, відповідачем було здійснено на підставі Договору поставку товару згідно видаткової накладної від 10.03.2022 №0057/0000611 на загальну суму 330 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 55 000 грн. 00 коп.
З матеріалів справи вбачається, що Договір було виконано сторонами, тобто і відповідачем сплачено на виконання його умов суму поставки товару (звіт від 09.01.2023 про виконання договору про закупівлю UA-2022-02-03-001877-a, роздрукований зі сторінки тендерного майданчика Прозорро за адресою https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-02-03-001877-a (а.с.115-116).
Тобто суд вважає, що правовідносини між сторонами відбулися на підставі правомірного правочину, який на момент їх вчинення не був визнаний недійсним ані в цілому ані в частині.
Статтею 193 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах 20 відсотків, 0 відсотків, 7 відсотків та 14 відсотків.
Згідно зі статтею 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладання податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Згідно з вказаною постановою з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, Кабінет Міністрів України постановив: до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів. Установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Як вбачається зі змісту індивідуальної податкової консультації Державна податкова служба України дійшла висновку, що зважаючи на те, що Службу віднесено до категорії суб'єктів, що визначені Постановою №178, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 застосовуються до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту як безпосередньо Службі, так і її підрозділам (територіальним органам), установам та організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету та належать до сфери управління Служби.
Таким чином, товар - Бензин А-92, дизельне паливо, що є предметом Договору від 09.03.2022 №230 про закупівлю товарів за державні кошти, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідно до вимог законодавства, чинного на момент укладення Договору віднесено до товарів, які на час укладення Договору обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
З наведеного вбачається, що включення до вартості товару - бензину А-92, дизельного палива податку на додану вартість у загальному розмірі 55 000 грн. 00 коп. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладання податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", відповідно до якої поставка вказаного товару повинна оподатковуватися за нульовою ставкою.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
У даних правовідносинах можливо припустити, що спірний договір міг бути укладений сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ в розмірі 20%. При цьому, суд зауважує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін. Подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 по справі №916/2478/20 та від 03.12.2021 по справі №910/12764/20.
Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (пункт "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Як вбачається, 02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 (далі - Положення про ДСНС) Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх з виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, затвердженого наказом ДСНС України від 04.02.2013 №3 (у редакції наказу ДСHC від 12.11.2018 №661) ГУ ДСНС України у Запорізькій області є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб. Головне управління підпорядковується ДСНС
Згідно з пунктом 13 Положення Головне управління утримується за рахунок коштів державного бюджету, інших джерел, не заборонених законом. Форма власності Головного управління - державна.
Відповідно до пункту 14 Положення Головне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України своїм найменуванням.
Таким чином, Головне управління є розпорядником бюджетних коштів та уповноважене здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, суд вважає, що пункт 4.1 Договору в частині включення до нього суми ПДВ у розмірі 20% суперечать положенням Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України (стаття 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 217 Цивільного кодексу України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Тому пункт 4.1 Договору в частині включення до нього суми ПДВ у розмірі 20% є недійсним.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Оскільки відповідач отримав від позивача 55 000 грн. 00 коп., як податок на додану вартість у складі ціни товару, враховуючи, що відповідний товар не підлягав такому оподаткуванню, а судом визначено про недійсність пункту 4.1 Договору в частині включення до нього суми ПДВ у розмірі 20%, то сума податку на додану вартість у сумі 55 000 грн. 00 коп. підлягає поверненню позивачу, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, як повернення виконаного за недійсним правочином (у частині), тобто правова підстава для утримання суми ПДВ у відповідача відсутня з моменту визнання недійсним положення Договору у цій частині.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем при зверненні до відповідача з претензією від 14.07.2023 щодо повернення суми ПДВ за Договором не було враховано, що на момент існування спірних правовідносин вказаний Договір був чинний, правомірний та підлягав належному виконанню відповідно до вимог законодавства, а підстави для повернення суми ПДВ були відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 4.1 договору від 09.03.2022 №230 про закупівлю товарів за державні кошти в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20% та стягнення 55 000 грн. 00 коп. - безпідставно отриманих коштів у вигляді сплаченого податку на додану вартість є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 12 185 грн. 40 коп. за період з 09.03.2022 по 11.12.2022, а також нараховано 3% річних у розмірі 1 256 грн. 71 коп. за період з 09.03.2022 по 11.12.2022.
Як було зазначено вище обов'язок повернення суми ПДВ у розмірі 55 000 грн. 00 коп. у даному випадку у відповідача виник тільки з моменту визнання недійсним у частині пункту 4.1 Договору, а не з моменту укладення Договору - 09.03.2022 та у період правомірної дії Договору.
Тому позивачем здійснено безпідставне нарахування 3% річних та інфляційних за період з 09.03.2022 по 11.12.2022.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 840 грн. 86 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 65; ідентифікаційний код 38625593) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, оф. 503; ідентифікаційний код 41449359) про визнання недійсним пункту 4.1 договору від 09.03.2022 №230 про закупівлю товарів за державні кошти в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20% та стягнення 68 442 грн. 11 коп. - задовольнити частково.
2. Визнати недійсним пункт 4.1 Договору від 09.03.2022 №230 про закупівлю товарів за державні кошти, укладеного між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 65; ідентифікаційний код 38625593) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, оф. 503; ідентифікаційний код 41449359) в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, оф. 503; ідентифікаційний код 41449359) на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 65; ідентифікаційний код 38625593) 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. - безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість та 4 840 (чотири тисячі вісімсот сорок) грн. 86 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
30.01.2024