вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" січня 2024 р. Cправа № 902/1458/23
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,
представника позивача - Ковальчука Є.М.,
у відсутності представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області" (просп. Космонавтів, 40, м. Вінниця, 21027)
до: Дочірнього підприємства "Граніт України" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс" (вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 218, м. Київ, 19451)
про стягнення 6 059 251,94 грн,
Державним підприємством "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області" подано позов до Дочірнього підприємства "Граніт України" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс" про стягнення 6 059 251,94 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №6-М про закупівлю робіт від 13.10.2021 в частині своєчасного виконання обсягу обумовлених робіт, внаслідок чого Державним підприємством "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області" заявлено до стягнення з Дочірнього підприємства "Граніт України" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс" 6 059 251,94 грн, з яких: 1 434 854,26 грн - залишок невикористаної попередньої оплати; 1 023 600 грн - штраф за прострочення виконання робіт; 3 600 797,68 грн - пеня.
Ухвалою суду від 04.12.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1458/23 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 21.12.2023.
Виконавши завдання підготовчого провадження, позаяк учасникам справи надано достатньо часу для вчинення процесуальних дій в межах підготовчого провадження, судом закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2024, про що 21.12.2023 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
На визначений час у судове засідання 23.01.2024 з'явився представник позивача, який заявлений позов підтримав у повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав та обставин.
Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався. Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою суду від 22.12.2023.
Вказану ухвалу, як і ухвалу про відкриття провадження у справі, яка направлялася на адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей, що містяться в ЄДРЮОФОП, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день прославлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).
Окрім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі №902/1458/23 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.
Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
13.10.2021 між Державним підприємством "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області" (Замовник, позивач) та Дочірнім підприємством "Граніт України" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс" (Виконавець, відповідач) укладено Договір №6-М про закупівлю робіт (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, своїми силами і засобами на власний ризик виконати роботи, згідно технічного завдання викладеного в тендерній документації торгів за рахунок коштів державного бюджету (інших бюджетів) та в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов'язується прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином роботи та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок.
Найменування: Капітальний ремонт мосту на км 14+597 автомобільної дороги загального користування місцевого значення О-02-12-05 Конева-Кукавка-Ломазів (с. Озаринці, Могилів-Подільського району), в межах Вінницької області (код ДК 021:2015:45221000-2 Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів) (далі - Об'єкт) (п. 1.2. Договору).
Згідно із п. 1.3. Договору роботи виконуються Виконавцем згідно графіку виконання робіт (Додаток №2) та в межах відповідного бюджетного фінансування.
У пункті 3.1. Договору сторони визначили його ціну, яка становить 20 472 000,00 грн., а також те що договірна ціна (Додаток №1) є твердою.
У разі зміни договірної ціни Сторони укладають додаткову угоду (п. 3.6. Договору).
Відповідно до пп. 4.1., 4.2. розрахунки за роботи здійснюються в національній валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10-ти банківських днів на підставі підписаних представниками Замовника і Виконавця акту приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3.
Згідно із п. 4.4. Договору Замовник може здійснювати попередню оплату робіт у розмірі, що не перевищує 30% від вартості річного обсягу робіт розмір якої буде визначено головним розпорядником бюджетних коштів, згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 04 грудня 2019 року №1070 та Постановою Кабінету Міністрів від 22 липня 2019 року №641. У разі визначення головним розпорядником бюджетних коштів попередньої оплати, Замовник за письмовим зверненням Виконавця може прийняти рішення щодо авансування. Виконавець зобов'язується використати аванс протягом терміну встановленого розпорядником коштів з моменту його отримання. Закриття авансу відбувається згідно підписаних Сторонами форм № КБ-2в та № КБ-3 за фактично виконані обсяги робіт.
У випадку несвоєчасного повернення (неповернення) суми невикористаного авансу Замовник може застосувати до Виконавця оперативно-господарську санкцію, передбачену п. 4 ч.1 ст. 236 Господарського кодексу України.
Пунктом 5.1. Договору сторони визначили місце виконання робіт: міст на км 14+597 автомобільної дороги загального користування місцевого значення О-02-12-05 Конева-Кукавка-Ломазів (с. Озаринці, Могилів-Подільського району), в межах Вінницької області.
Строк виконання робіт: до 20.12.2022 року (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п. 5.4. Договору здавання й приймання наданих робіт, після закінчення їх виконання, здійснюється у відповідності до чинного законодавства України і оформляється актом приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3.
Підпунктом 7.2.1. Договору обумовлено, що Замовник має право достроково розірвати Договір, у разі невиконання Виконавцем зобов'язань, визначених Договором, повідомивши про це протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня прийняття такого рішення. Договір вважається розірваним з моменту прийняття Замовником такого рішення.
Згідно із п. 9.2. Договору сторони дійшли згоди, що у разі несвоєчасного виконання робіт за цим Договором, у тому числі при виконанні гарантійних зобов'язань, визначених розділом 10 Договору, Замовник може стягнути пеню у розмірі 0,1% відсотка від вартості невиконаних робіт за кожний день затримки, а за прострочення виконання робіт за Договором понад 30 (тридцяти) днів, додатково - штраф у розмірі 5% (п'яти відсотків) від вартості всіх робіт за цим Договором передбачених пунктом 1.2.
Згодом сторони уклали ряд додаткових угод до Договору.
Так, Додатковою угодою №1 від 19.10.2021 сторони погодили, що сума фінансування на 2021 рік складає - 98 000,00 грн з ПДВ.
Додатковою угодою №2 від 17.12.2021 визначено суму фінансування на 2021 рік - 9622,70 грн. з ПДВ.
Додатковими угодами №3 від 28.12.2021 та №4 від 29.12.2021, зокрема, визначена попередня оплата - 1 892 800,00 грн.
Додатковою угодою №5 від 03.02.2022 викладено нову редакцію пункту 3.1. розділу 3, згідно якої ціна договору становить 20 472 000,00 грн. з ПДВ; фінансування на 2021 рік складає - 1 902 422,70 грн. з ПДВ; попередня оплата на 2021 рік становить 1 892 800,00 з ПДВ; термін використання попередньої оплати - протягом 3-х місяців; сума фінансування на 2022 рік складає - 18 569 577,30 грн. з ПДВ; попередня оплата на 2022 рік становить 4 248 800,00 грн. з ПДВ; термін використання попередньої оплати - протягом 3-х місяців, а договірна ціна (Додаток №1) є твердою.
Додатковою угодою №6 від 11.04.2022 визначено, що термін використання попередньої оплати - до закінчення військового стану. Надалі додатковою угодою №7 від 20.12.2022 сторони змінили редакцію пункту 3.1. розділу 3, а саме встановили, що сума фінансування на 2022 рік складає - 0,00 грн. Крім того, шляхом підписання вказаної додаткової угоди сторони виклали в новій редакції пункти 5.2. Договору: "Строк виконання робіт: до 31.05.2023 року", та пункт 13.1. Договору: "Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2023 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Також сторони домовились про викладення додатку №2 Графік виконання робіт в новій редакції.
За змістом Додаткової угоди №8 від 15.02.2023 сторони погодили суму фінансування на 2023 рік - 18 569 577,30 грн з ПДВ.
Укладенню Договору №6-М про закупівлю робіт від 13.10.2021 передувало укладення між сторонами Договору застави №31-З від 12.10.2021, яким забезпечено виконання Договору про закупівлю шляхом внесення Заставодавцем (відповідачем) на визначений Заставодержателем (позивачем) рахунок 1 023 600 грн.
Як підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (а.с. 125-140, т. 1), відповідач виконав роботи за Договором на загальну суму 467568,44 грн (Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року на суму 9622,7 грн; Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2023 року на суму 1688,24 грн; Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2023 року на суму 456257,5 грн).
В свою чергу, відповідачем здійснено оплату вартості виконаних робіт за Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року (платіжне доручення №1145 від 02.12.2021 на суму 9622,7 грн).
Крім того, на підставі виставлених відповідачем рахунків (а.с. 141, т. 1) Дочірнє підприємство "Граніт України" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс" отримало від Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області" попередню оплату на суму 1 892 800 грн згідно із платіжним дорученням №1344 від 28.12.2021 та на суму 4 248 800 грн згідно із платіжним дорученням №109 від 08.02.2022. Поряд з цим, як підтверджується копією платіжного доручення №153 від 03.05.2022 (а.с. 118, т. 1) та випискою по рахунку позивача за 03.05.2022 (а.с. 142, т. 1), невикористаний аванс в сумі 4 248 800 було повернуто відповідачем Державному підприємству "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області".
24.11.2023 позивач направив відповідачу повідомлення №01-13-10-1841-2023 від 22.11.2023 (а.с. 151-155, т. 1) про прийняття 20.11.2023 рішення щодо розірвання (відмови) від Договору №6-М про закупівлю робіт від 13.10.2021, враховуючи, що Дочірнє підприємство "Граніт України" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс" станом на дату повідомлення не виконало зобов'язання щодо обумовленого ремонту мосту.
Неповернення відповідачем невикористаної попередньої оплати на суму 1 434 854,26 грн слугувало підставою для звернення Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області" із відповідним позовом до суду. Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 023 600 грн - штрафу та 3 600 797,68 грн - пені внаслідок прострочення виконання зобов'язання за Договором щодо своєчасного виконання робіт.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями Цивільного кодексу України про підряд, враховуючи укладений Договір №6-М про закупівлю робіт від 13.10.2021.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).
Як встановлено судом, відповідач виконав роботи за Договором на загальну суму 467568,44 грн (Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року на суму 9622,7 грн; Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2023 року на суму 1688,24 грн; Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2023 року на суму 456257,5 грн).
В свою чергу, відповідачем здійснено оплату вартості виконаних робіт за Актом № приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року на суму 9622,7 грн (платіжне доручення №1145 від 02.12.2021 на суму 9622,7 грн).
Крім того, позивачем внесено попередню оплату на суму 1 892 800 грн згідно із платіжним дорученням №1344 від 28.12.2021 та на суму 4 248 800 грн згідно із платіжним дорученням №109 від 08.02.2022. Поряд з цим, як підтверджується копією платіжного доручення №153 від 03.05.2022 (а.с. 118, т. 1) та випискою по рахунку позивача за 03.05.2022 (а.с. 142, т. 1) невикористаний аванс в сумі 4 248 800 було повернуто відповідачем Державному підприємству "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області".
За змістом ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено обов'язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт.
Таким чином, з урахуванням сплати вартості частини виконаних робіт, вартість сплачених позивачем, але не виконаних відповідачем робіт склала 1 434 854,26 грн (1 892 800 грн - 1 688,24 грн - 456 257,5 грн = 1 434 854,26 грн), де 1 688,24 грн та 456 257,5 грн - вартість виконаних робіт згідно з Актами за травень 2023 року.
Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За приписами ч.1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов'язання.
Такі ж висновки підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 по справі № 361/8331/18.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Враховуючи викладене, здійснений позивачем платіж в сумі 1 892 800 грн відповідно до платіжного доручення) слід вважати саме авансом, а не завдатком, позаяк такий платіж не є способом виконання зобов'язання, а лише є способом платежу.
З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором підряду, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому суд враховує позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2019 у справі №909/524/18, що ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 5.2. Договору в редакції додаткової угоди №7 від 20.12.2022 сторони погодили строк виконання робіт до 31.05.2023, водночас матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання за Договором в обумовлений строк у повному обсязі не виконав.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частини 1, 2 ст. 530 ЦК України).
Враховуючи, що чіткий строк виконання зобов'язання щодо повернення авансового платежу за Договором не визначено, відповідач як боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги в силу приписів ст. 530 ЦК України.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) викладено висновок, який підтримано КЦС ВС від 25.01.2023 у справі № 504/3770/15 (провадження № 61-5699св22), що оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідач жодних дій щодо виконання робіт або повернення грошових коштів з моменту їх отримання та за спливом семиденного строку від моменту звернення позивача з цим позовом до суду не вчинив, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять. Відтак зобов'язання Дочірнього підприємства "Граніт України" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс" щодо повернення попередньої оплати є простроченим.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову щодо повернення 1 434 854,26 грн залишку невикористаної попередньої оплати та про задоволення позову в цій частині.
Щодо заявленої до стягнення неустойки, суд враховує таке.
Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не виконав обумовлені Договором роботи в строк до 31.05.2023. Даний факт підтверджується, зокрема, Актом обстеження ходу виконання робіт на об'єкті "Капітальний ремонт мосту на км 14+597 автомобільної дороги загального користування місцевого значення О-02-12-05 Конева-Кукавка-Ломазів (с. Озаринці, Могилів-Подільського району), в межах Вінницької області", складеним у складі членів комісії позивача (а.с. 104-111, т. 1).
Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.2. Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання робіт за цим Договором, у тому числі при виконанні гарантійних зобов'язань, визначених розділом 10 Договору, Замовник може стягнути пеню у розмірі 0,1% відсотка від вартості невиконаних робіт за кожний день затримки, а за прострочення виконання робіт за Договором понад 30 (тридцяти) днів, додатково - штраф у розмірі 5% (п'яти відсотків) від вартості всіх робіт за цим Договором передбачених пунктом 1.2.
Арифметичною перевіркою правильності нарахованого позивачем штрафу згідно із п. 9.2. Договору в розмірі 5% від вартості всіх робіт Договором передбачених пунктом 1.2. помилок не виявлено, внаслідок чого суд дійшов висновку про обґрунтованість такого нарахування в розмірі 1 023 600 грн (20 472 000 грн х 5 % = 1 023 600 грн).
Дослідивши розрахунок позивача щодо нарахування пені, судом встановлено безпідставність її нарахування після розірвання Договору.
Згідно із п. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення прав та обов'язків сторін договірних зобов'язань.
Підпунктом 7.2.1. Договору сторони погодили, що Замовник має право достроково розірвати Договір, у разі невиконання Виконавцем зобов'язань, визначених Договором, повідомивши про це протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня прийняття такого рішення. Договір вважається розірваним з моменту прийняття Замовником такого рішення.
За змістом адресованого відповідачу повідомлення №01-13-10-1841-2023 від 22.11.2023 (а.с. 151-155, т. 1) про прийняття позивачем рішення щодо розірвання (відмови) від Договору №6-М про закупівлю робіт від 13.10.2021, таке рішення датовано 20.11.2023.
Отже, правомірним є нарахування пені до вказаної дати.
Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" (за період прострочення з 01.06.2023 по 20.11.2023 на суму 20 004 431,56 грн) судом встановлено обґрунтованість її нарахування в сумі 3 460 766,66 грн, що на 140 031,02 грн є меншою, аніж заявлено позивачем. Тобто, пеню в сумі 140 031,02 грн заявлено безпідставно.
Поряд з цим суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафу та пені суд бере до уваги такі обставини:
- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- відсутність підстав вважати, що порушення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;
- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафу та пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання (сумарно заявлені штраф та пеня більш як у три рази перевищують суму залишку неповернутого авансу).
З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір штрафу та пені на 75 %.
Отже, враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача підлягають 255 900 грн - штрафу та 865 191,67 грн - пені.
Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення грн - 767 700 штрафу та 2 595 574,99 грн - пені слід відмовити з підстав зменшення їх розміру судом.
Водночас суд зазначає, що сума відмови у стягненні пені сукупно складає 2 735 606,01 грн, з яких 140 031,02 грн є безпідставно заявленими.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Водночас позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо зменшення суми пені та штрафу, а також безпідставного нарахування пені в частині.
В силу приписів ч. 1. ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас такий розподіл є обґрунтованим лише в частині покладення на позивача витрат на сплату судового збору пропорційно заявленій безпідставно сумі пені. В частині зменшення суми пені та штрафу витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. Водночас суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Окрім того, при обчисленні ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", тому розподіл здійснюється із суми судового збору 72 711,03 грн, що не позбавляє позивача права на повернення суми надмірно сплаченого судового збору.
Отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 71 030,66 грн та такі витрати в сумі 1 680,37 грн залишаються за Державним підприємством "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області"
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Граніт України" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс" (вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 218, м. Київ, 19451, код ЄДРПОУ 33864982) на користь Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області" (просп. Космонавтів, 40, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 42434474) 1 434 854,26 грн - залишку невикористаної попередньої оплати; 255 900 грн - штрафу; 865 191,67 грн - пені та 71 030,66 грн - витрат на сплату судового збору.
3. У стягненні з відповідача 767 700 грн - штрафу та 2 735 606,01 грн - пені відмовити.
4. Витрати на сплату судового збору в сумі 1 680,37 грн залишити за позивачем.
5. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати позивачу до Електронного кабінету ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відому суду адресу електронної пошти відповідача - granit_ukraina@yahoo.com.
Повне рішення складено 31 січня 2024 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - відповідачу - вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 218, м. Київ, 19451.