31.01.2024 року м.Дніпро Справа № 908/339/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лахніка Дмитра Ігоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 (повний текст складено та підписано 27.06.2023 суддя Проскуряков К.В.) у справі №908/339/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Заболотного Дмитра Вікторовича, м. Дніпро
до відповідача Фізичної особи-підприємця Лахніка Дмитра Ігоровича, м. Оріхів, Запорізька області
про стягнення 100 000,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
06.02.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Заболотного Дмитра Вікторовича № б/н від 03.02.2023 (вх. № 368/08-07/23 від 06.02.2023) до Фізичної особи-підприємця Лахніка Дмитра Ігоровича про стягнення 100 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі №908/339/23 позов задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи підприємця Лахнік Дмитра Ігоровича на користь Фізичної особи підприємця Заболотного Дмитра Вікторовича безпідставно отримані грошові кошти в сумі 100 000 грн 00 коп. згідно платіжної інструкції № 2781 від 09.09.2022 та суму 2684 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що в даному випадку матеріалами справи підтверджується наявність у спірних правовідносинах всіх трьох необхідних елементів виникнення кондикційних правовідносин - факт набуття відповідачем майна (грошових коштів в розмірі 100 000,00 грн.), факт набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті переказу з рахунку позивача на рахунок відповідача коштів згідно з платіжною інструкцією, яка міститься в матеріалах справи), відсутність між сторонами господарських правовідносин, що свідчить про відсутність правових підстав для перерахування (оплати) позивачем грошових коштів на користь відповідача.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа підприємець Лахнік Дмитро Ігорович, в якій просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
1. В апеляційній скарзі апелянт вважає, що суд першої інстанції поверхнево дослідив матеріали справи, не надав оцінку доводам відповідача, тому оскаржуване рішення є таким, що прийняте з порушення норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та нез'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
2. Скаржник зазначив, що між ФОП Лахнік Д.І. та Завадською А.Г. наявні бізнес стосунки, які здійснювались без укладення договорів та про існування яких свідчать скріншоти листування між ними із застосунку Viber. При цьому Завадська А.Г. здійснювала свою діяльність, у тому числі, через, як зазначив позивач «підконтрольних» ФОПів, в тому числі через ФОП Заболотного Д.В., який є позивачем у даній справі.
3. Апелянт вказує на те, що ФОП Лахнік Д.І. переказав на користь ФОП Заболотного Д.В. 100000,00 грн., які за твердженням позивача перераховані відповідачу помилково, виключають можливість трактування цього переказу, як «помилковий». Скаржник наголошує, що такі платежі потрібно трактувати, як платіж за укладений договір, вказавши, що в платіжній інструкції зазначено «оплата згідно договору».
4. Скаржник наголошує, що оскаржуване рішення не містить висновків суду щодо того, чому докази надані позивачем є більш вірогідними аніж докази та аргументи відповідача, а також співставлення судом доказів наданих позивачем та відповідачем, що, на думку скаржника, свідчить про необґрунтованість цього рішення.
5. Також апелянт стверджує, що позовна заява була недоведена, судом першої інстанції було повністю перекладено тягар доказування на сторону відповідача, залишивши поза увагою, те, що на підтвердження своїх доводів позивачем було подано лише дві платіжні інструкції.
На підставі вищевикладеного скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі №908/339/23 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви по справі.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
25.09.2023 через систему "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач - ФОП Заболотний Д.В. зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, ґрунтується на особистих словах відповідача, а не на фактах, які підтверджуються доказами, а рішення місцевого господарського суду законним посилаючись на те, що позивачем платіжними інструкціями №2780 та №2781 на рахунок скаржника було помилково перераховано суму коштів у розмірі по 50 000,00 грн. з призначенням платежу оплата згідно договору, а всього 100 000,00 грн., оскільки жодних діючих договорів між сторонами спору не існувало, не укладалося, грошові зобов'язання між сторонами відсутні.
На думку позивача відповідач не надав жодного доказу, яким би підтверджував наявність договірних відносин між ним та відповідачем, а отже скаржник безпідставно набув грошові кошти, а отже позивач набув право на повернення вказаних грошових коштів відповідно до ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), судді Іванова О.Г., Чус О.В.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 21.07.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/339/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
08.08.2023 матеріали справи №908/339/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою суду від 18.08.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи підприємця Лахнік Дмитра Ігоровича про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Лахнік Дмитра Ігоровича, на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі № 908/339/23 - залишено без руху. Апелянту надано строк протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме:
- сплатити судовий збір у сумі 4026,00 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого подати суду.
До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.
Ухвалою від 12.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лахніка Дмитра Ігоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі №908/339/23. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 25.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Лахніка Дмитра Ігоровича про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
08.09.2022 згідно платіжної інструкції №2780 та 09.09.2022 згідно платіжної інструкції №2781 Позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи-підприємця Лахнік Дмитра Ігоровича суму коштів у розмірі по 50 000,00 грн. з призначенням платежу оплата згідно договору, а всього 100 000,00 грн.
Позивач вважає, що вказана сума була перерахована на рахунок ФОП Лахнік Д.І. помилково, оскільки жодних діючих договорів між сторонами спору не існувало, не укладалось та жодних грошових зобов'язань ФОП Заболотний Д.В. перед ФОП Лахнік Д.І. не має. Таким чином ФОП Лахнік Д.І. безпідставно заволодів майном ФОП Заболотного Д.В., яким є грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн., а тому позивач набув права відповідно до ст.ст. 1212-1214 ЦК України на повернення цих коштів.
З метою досудового врегулювання спору 30.12.2022 на адресу відповідача була надіслана вимога від 19.12.2022 про необхідність повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. Також відповідача було попереджено, що у разі не задоволення вимоги позивач буде змушений звернутися за захистом своїх прав з позовом до суду.
Вимога залишена відповідачем без реагування, грошові кошти в добровільному порядку не повернуті.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що в даному випадку матеріалами справи підтверджується наявність у спірних правовідносинах всіх трьох необхідних елементів виникнення кондикційних правовідносин - факт набуття відповідачем майна (грошових коштів в розмірі 100 000,00 грн.), факт набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті переказу з рахунку позивача на рахунок відповідача коштів згідно з платіжною інструкцією, яка міститься в матеріалах справи), відсутність між сторонами господарських правовідносин, що свідчить про відсутність правових підстав для перерахування (оплати) позивачем грошових коштів на користь відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 552/5874/19, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19.
Щодо досліджуваної справи, то скаржник, посилаючись на наявність між сторонами господарських правовідносин не надає належних доказів, які б підтверджували факт вчинення самим ФОП Лахніком Д.І. дій з виконання зі свого боку зобов'язань (поставка товару, надання послуг тощо) на суму, яка є предметом спору (100000,00грн).
У цьому зв'язку суд зауважує, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, при розгляді справи слід дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару, обставини здійснення перевезення товару поставленого за видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності позивача/відповідача тощо (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такі факти повинні оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства.
У даному випадку, будь-яких первинних документів бухгалтерського обліку, які б засвідчували факт вчинення відповідачем на корить позивача відповідної господарської операції, зокрема, з поставки товарів чи надання послуг, до матеріалів справи не надано.
Одночасно, ч.ч.1, 2 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У матеріалах цієї справи відсутні докази, і апелянтом не зазначено, на виконання якого саме зобов'язання (договору) були перераховані кошти позивачем, предмет такого договору та його ціна.
Отже, відповідачем обставин стосовно наявності певної правової підстави для перерахування ФОП Заболотним Д.В. спірних коштів ФОП Лахніку Д.М. не доведені, належні докази в обґрунтування цієї обставини не надані.
Враховуючи вищевикладене, а саме на відсутність у матеріалах справи доказів існування між сторонами договірних відносин , перерахування 100000,00 грн. судом першої інстанції було вірно кваліфіковане, як правовідносини, що склалися між сторонами як кондикційні, що врегульовані ст.1212 ЦК України та з огляду на неповернення вказаних коштів відповідачем суд дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову.
А отже, доводи скаржника, що «…Апелянт вказує на те, що ФОП Лахнік Д.І. переказав на користь ФОП Заболотного Д.В. 100000,00 грн., які за твердженням позивача перераховані відповідачу помилково, виключають можливість трактування цього переказу, як «помилковий». Скаржник наголошує, що такі платежі потрібно трактувати, як платіж за укладений договір, вказавши, що в платіжній інструкції зазначено «оплата згідно договору»…» є помилковими.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо наявності договірних стосунків між ФОП Лахнік Д.І. та Завадською А.Г колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
А отже доводи апелянта про те, що у відносинах між ФОП Лахніком Д.І та ФОП Заболотним Д.В був посередник - Завадська А.Г., а також про те, що позивач є «підконтрольним» останній, мають характер оціночних суджень та грунтуються на власних припущеннях скаржника, а отже відхилюються судом.
Ці обставини не спростовують факту відсутності правових підстав для перерахування ФОП Заболотним Д.В. грошових коштів у сумі 100000,00грн ФОП Лахніку Д.І.
Скріншоти листування з мобільного застосунку Viber, яким відповідач, у тому числі, підтверджує факт листування з Завадською А.Г. з приводу поставки товару, також не доводять наявність договірних відносин відповідача із позивачем ФОП Заболотним Д.В. у даній справі, який є самостійним суб'єктом господарювання та виступає у цивільних та господарських правовідносинах від свого імені.
Одночасно, відповідачем не доведений факт представництва позивачем цивільних прав та інтересів Завадської А.Г. у спірних правовідносинах.
Щодо вимоги апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення не містить висновків суду щодо того, чому докази надані позивачем є більш вірогідними аніж докази та аргументи відповідача колегія суддів зазначає наступне.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18.
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто цим стандартом доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами факту винекнення чи провадження договірної діяльності між ФОП Лахніком І.М. та Заболотним Д.В.
А отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що «…Відповідач зазначені обставини не спростував, належних та допустимих доказів про наявність правових підстав для оплати позивачем на користь відповідача зазначеної у позові грошової суми, суду не надав. Також відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності між сторонами господарських правовідносин щодо замовлення позивачем відповідачу поставки товару або надання послуг та, як наслідок, наявності правових підстав для отримання вартості такого товару або наданих послуг (виконаних робіт) в сумі заявлених позовних вимог…»
Отже доводи скаржника в цій частині також відхиляються судом, як такі, що не мають підтвердження.
Щодо доводів скаржника, наведених у апеляційній скарзі, про недостатню вмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.
Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
У даній справі, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладеного та не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, у задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішені суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі №908/339/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Лахніка Дмитра Ігоровича на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн. (а.с.159) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лахніка Дмитра Ігоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі №908/339/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі №908/339/23 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору у сум 4026,00 грн. покласти на Фізичну особу-підприємця Лахніка Дмитра Ігоровича (юридична адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31.01.2024.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя О.Г. Іванов