29.01.2024 року м. Дніпро Справа № 908/1726/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,
при секретарі судового засідання Липинському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Азізбекян Т.А.) від 30.08.2023р. у справі № 908/1726/23
за позовом Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват”
про стягнення суми, -
Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” про стягнення заборгованості у розмірі 548 316,01 грн, яка складається з пені - 21 024,39 грн та штрафу - 527 291,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем зобов'язань за договором №Л/НХ-22468/НЮ від 19.10.2022 щодо своєчасної поставки товару належної якості та усунення недоліків або заміни неякісного товару у строки, встановлені цим договором.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.08.2023 у даній справі позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” суму пені - 10 512,19 грн, суму штрафу - 263 645,81 грн, суму витрат на оплату судового збору - 8 224,74 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що:
- відповідач не заперечує проти алгоритму розрахунків пені та штрафу , представлених позивачем , однак , посилаючись на форс - мажорні обставини , які існують на території України починаючи з лютого 2022 року - воєнна агресія російської федерації, просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 90%;
- відповідач виконував взяті на себе зобов'язання , проте в процесі виконання мав місце факт прострочення термінів поставки товару та постачання неякісної продукції;
- проаналізувавши докази, які надані до матеріалів позовної заяви, аргументи сторін, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу та пені) на 50 %, оскільки загальний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є надмірно великим порівняно із вартістю товару, який постачався відповідачем із затримкою та неналежної якості.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає наступні обставини:
- сторонами не укладалася додаткова угода з питання домовленості про обставини непереборної сили, а відповідач не звертався з повідомленням до покупця про неможливість виконання зобов'язання, у зв'язку з дією обставин непереборної сили;
- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання;
- той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2023р. Витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/1726/23. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 29.01.2024р. на 11:00 год.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 23.01.2024 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
29.01.2024 у судове засідання з'явився представник позивача (поза межами приміщення суду), який надав відповідні пояснення.
Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив у судове засідання явку повноваженого представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов'язковою, а неявка представника відповідача не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутністю його представника.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2022 між Акціонерним товариством “Українська залізниця” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД “Доноват” (постачальник), укладений договір поставки № Л/НХ - 22468/НЮ, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації № 1 (додаток № 1 до цього договору) , що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Відповідно до п.2.1 договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у специфікації №1 (додаток №1 до цього договору).
Постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP/DDP відповідно до “ІНКОТЕРМС” у редакції 2020 року (п.4.1 договору).
За умовами п.4.2 договору поставка товару проводиться партіями , одночасно в складі однієї відправки, не менше кількості вказаної в заявці, протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця , яка вважається дозволом на поставку та підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару протягом не більше 15 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки: (НХ) Служба організації та проведення закупівель, 79025, м.Львів, вулиця Широка,2.
У додатку № 1 до договору сторони погодили специфікацію № 1 на загальну суму 2 970 119,88 грн. з урахуванням ПДВ.
Зразок акту приймання - передачі затверджений сторонами за договором у вигляді додатку №2.
Пунктом 4.6 договору визначено, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому - передачі товару.
10.11.2022 позивачем була сформована рознарядка на поставку товару №711/7137-40/1286 на загальну суму 169 276,32 грн. з ПДВ.
Постачальник за видатковою накладною №146 від 02 грудня 2022 року поставив на адресу покупця товар на загальну суму 169 276,32 грн.
15.12.2022 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі, який засвідчує факт отримання покупцем товару на загальну суму 169 276,32 грн.
29.11.2022 покупцем була сформована рознарядка на поставку товару №437/115- 40/1399 на загальну суму 1 660 190,76 грн. з ПДВ.
На підставі видаткової накладної №151 від 12.12.2022 року постачальником на адресу покупця поставлена продукція на загальну суму 1 066 210,08 грн.
22.12.2022 між сторонами складено та підписано акт приймання - передачі продукції вартістю 1 066 210 ,08 грн.
30.12.2022 між сторонами складено та підписано акт прийому - передачі майна на зберігання до договору зберігання Л/НХ - 22468/ЗБ від 30.12.2022 на виконання пункту 5.3.6 договору поставки № Л/НХ - 22468/НЮ від 19.10.2022, який свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” передало, а Структурний підрозділ “Служба організації та проведення закупівель” регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Українська залізниця” прийняв товар на суму без ПДВ - 494983,90 грн. Акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариства та структурного підрозділу.
При цьому, суд першої інстанції правомірно звернув увагу, що договір поставки №Л/НХ - 22468/НЮ від 19.10.2022 не містить пункту 5.3.6.
27.12.2022 позивачем сформована рознарядка на поставку товару 43.1/ 437-40/1607 на загальну суму 712 908,00 грн.
30.12.2022 між сторонами складено та підписано акт прийому - передачі майна на зберігання до договору зберігання № Л/НХ - 22468/ЗБ від 30.12.2022, на виконання пункту 5.3.6 договору поставки № Л/НХ - 22468/НЮ від 19.10.2022.
АТ “Українська залізниця” регіональна філія “Львівська залізниця” проведено вхідний контроль продукції, за результатами якого 30.12.2022 складено акти про виявлені при вхідному контролі недоліків продукції.
Вказані акти свідчать про те, що під час проведення контролю комісією виявлено невідповідності, а саме:
- гідроштовхач 40Д.91.4сб у кількості 56 штук, невідповідність геометричних параметрів деталей;
- гніздо траверсі 30Д.91.15.4 у кількості 60 штук, невідповідність геометричних параметрів деталей;
- напрямник штовхача 30Д.92.01.5 у кількості 48 штук, на поверхні деталей виявлено раковини, несиметричні вирізи на стакані напрямника штовхача, неякісна механічна обробка деталі;
- вставка 14Д.40.22.1сб у кількості 27 штук - неякісна заливка металу, наявність раковин у внутрішній частині деталей;
- головка поршня 14Д.40.22.02.1 у кількості 15 штук - неякісна механічна обробка внутрішньої частини головок;
- тронк поршня Д40.22.01.1 у кількості 30 штук - наявність раковин на поверхні деталей.
10.01.2023 комісією позивача складено акт про фактичну якість і комплектність продукції, в якому комісією виявлені недоліки продукції та їх усунення, зокрема вставка, гніздо та напрямник потребує заміни, до гідроштовхачів недоліків не виявлено; у виробництво продукція не допускається.
10.01.2023 сторонами складено та підписано акт повернення постачальнику товару неналежної якості, а саме: гніздо траверси 30Д.91.15.4 у кількості 60 штук на суму 68100,00 грн.; напрямник штовхача 30Д.92.01.5 у кількості 48 штук на суму 173 246,40грн.; вставка 14Д.40.22.1сб у кількості 27 штук на суму 218 195,10 грн., а всього на загальну суму з ПДВ - 551 449,80 грн.
06.02.2023 сторонами складено та підписано акт заміни товару неналежної якості, а сама: гніздо траверси 30Д.91.15.4 у кількості 60 шт на суму 68 100,00 грн, напрямник штовхача 30Д.92.01.5 на суму 173 246,40 грн, а всього на загальну суму на суму 289 615,68 грн. з ПДВ.
10.01.2023 комісією позивача складено акт про фактичну якість і комплектність продукції, в якому за висновками комісії продукція підлягає заміни, не допускається у виробництво.
10.01.2023 сторонами складено та підписано акт про повернення постачальнику товару неналежної якості , а саме : тронк поршня Д40.22.01-1 у кількості 30 штук вартістю 407 790,00 грн. головка поршня 14Д40.22.02.1 у кількості 15 штук вартістю 186 300,00 грн., а всього на загальну суму - 712 908,00 грн. з ПДВ.
01.02.2023 01.02.2023 та 06.02.2023 сторонами складені та підписані акти заміни товару неналежної якості, з яких вбачається, що постачальник передав вантажоодержувачу наступний товар: тронк поршня Д40.0.-1 у кількості 16 штук вартістю 217 88,00 грн.; головка поршня у кількості 15 штук вартістю 186 300,00 грн., а всього загальною вартістю 484 545,60 грн.; тронк поршня Д40.22.01-1 у кількості 14 штук, загальною вартістю - 228 362,40 грн.
Відповідно до акту про виявлені при вихідному контролі продукції від 16.02.2023 комісією позивача виявлено невідповідності продукції тронк поршня Д40.22.01-1, а саме: наявність раковин на поверхностях Р і Л тронка згідно кресленика Д40.22.01-1; наявність викривлень металу з внутрішньої сторони в місці отвору під болт кріплення з головкою; наявність тронків зі слідами відновлення шляхом проведення наплавочних робіт.
Відповідно до акту про виявлені при вихідному контролі продукції від 13.02.2023 комісією позивача виявлено невідповідності продукції головка поршня 14Д.40.22.02-1, зокрема невідповідність отворів у головці поршня для її кріплення до тронка поршня.
Позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором №Л/НХ-22468/НЮ від 19.10.2022 щодо своєчасної поставки товару належної якості та усунення недоліків або заміни неякісного товару у строки, встановлені цим договором, звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача пені та штрафу
За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини першої 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 664 Цивільного кодексу унормовано, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч.1 ст.673 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої ст.193, частини першої 1 ст.216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Відповідно до п.9.3.1 договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 ( п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах , передбачених пунктом 4.2 цього договору , а за прострочення понад 15 ( п'ятнадцяти) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
Пунктом 9.3.2 договору встановлено, що за поставку товару товару неналежної якості (комплектності), постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від вартості поставленого неякісного товару, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний товар.
При порушенні строків усунення недоліків або заміни неякісного товару, визначених пунктом 2.8 договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості не заміненого у строк дефектного та/або неякісного товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань здійснити заміну дефектного та/або неякісного товару, якщо про інше його не попередив письмово покупець
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 21 024,39 грн. та штраф - 527 291,62 грн., з яких:
- штраф відповідно до п. 9.3.2 договору - 252 871,56 грн. (штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару);
- пеня відповідно до п.9.3.2 договору - 11 520,70 грн. (пеня 0,1% від вартості не заміненого у строк дефектного та/або неякісного товару за кожен день прострочення);
- штраф відповідно до п.9.3.1 договору в сумі - 274 420,06 грн. (15% від вартості непоставленого в строк товару);
- пеня відповідно до п.9.3.1 договору в сумі 9 503,69 грн. (пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару).
Відповідач не заперечує проти алгоритму розрахунків пені та штрафу , представлених позивачем, однак, посилаючись на форс - мажорні обставини, які існують на території України починаючи з лютого 2022 року - воєнна агресія російської федерації, просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 90%.
Відповідно до змісту апеляційної скарги предметом апеляційного перегляду є рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.
За приписами ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського процесуального України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, зменшення неустойки (зокрема, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов'язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Колегія суддів враховує, що право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Апеляційний господарський суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).
Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також колегія суддів зазначає, що встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення, діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання апеляційним судом загальних принципів, визначених, зокрема, у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, а також загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст. 3 Цивільного кодексу України, серед яких, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності; часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань; загальний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, який є надмірно великим порівняно із вартістю товару, який поставлено відповідачем із затримкою та неналежної якості; відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних позивачу внаслідок невиконання відповідачем умов договору, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на 50% та стягнення пені у розмірі 10512,19 грн, штрафу у розмірі 263 645,81 грн.
При цьому. наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на відсутність форс-мажорних обставин для звільнення або зменшення відповідальності відповідача за неналежне виконання договірних зобов'язань, оскільки у даному випадку судом першої інстанції реалізовано свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Здійснивши зменшення штрафних санкцій господарьким судом також забезпечено баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допущено фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні, яке відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст.277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2023 відсутні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
У задоволенні апеляційної скарги Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” відмовити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2023р. у справі №908/1726/23 - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287,288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 31.01.2024 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз