22 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/1191/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В.
за участі секретаря судового засідання Семченко Ю.О.
позивача - Макаров А.А. (поза межами приміщення суду) - ордер АН №1296400 від 16.11.2023, свідоцтво №4777 від 25.01.2017.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Волкогон Світлани Сергіївни (вх.№2459Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 24.10.2023
у справі №922/1191/23 (суддя Лейба М.О., повний текст рішення підписано 31.10.2023)
за позовом Фізичної особи-підприємця Волкогон Світлани Сергіївни, м.Краматорськ, Донецька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реван", м.Харків
про стягнення 916.338,74 грн
Позивач, фізична особа-підприємець Волкогон Світлана Сергіївна, звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача ТОВ "Реван", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 916.338,74 грн, з яких: заборгованість з орендної плати за договором оренди приміщень №281 від 28.12.2019 у розмірі 675.000,00 грн та заборгованість з компенсації експлуатаційних витрат у розмірі 241.338,74 грн. Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором оренди приміщень №281 від 28.12.2019 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної сплати орендних платежів та компенсації експлуатаційних витрат по теплопостачанню та абонентській платі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 справу №922/1191/23 передано за виключною підсудністю до Господарського суду Донецької області.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.10.2023 у справі №922/1191/23 у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Волкогон Світлани Сергіївни, м.Краматорськ, Донецька область до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Реван" про стягнення 916.338,74 грн - відмовлено повністю.
Позивач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував положенням ч.6 ст.762 ЦК України; суд не з'ясував всі обставини справи та не надав оцінки встановленим обставинам справи, в наслідок чого, висновки суду, викладенні у оскаржуваному рішенні, невідповідні фактичним доведеним та встановленим обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- відповідачем не доведено факт звільнення приміщення об'єкту оренди за договором оренди 31.03.2022 та не доведено факт його невикористання, а судом першої інстанції зроблено помилковий висновок лише на підставі копій двох внутрішніх документів відповідача;
- суд зробив помилковий висновок, щодо недоведеності наявності форс-мажорних обставин для звільнення Орендаря від сплати орендної плати, експлуатаційних витрат на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, оскільки звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин;
- судом першої інстанції не досліджено та не надано відповідної оцінки факту відсутності повідомлень з боку відповідача на адресу позивача стосовно неможливості використання об'єкту оренди;
- суд першої інстанції залишив без правової оцінки факт наявності заборгованості відповідача з орендної плати за договором за березень 2022 року, тобто за період, в який, на думку суду першої інстанції, відповідач ще користувався приміщенням.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.11.2023 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Істоміна О.А., тоді як іншими членами колегії є Стойка О.В., Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Волкогон С.С., встановлено строк 07.12.2023 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи до 07.12.2023 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначити справу до розгляду на 19.12.2024. Витребувано матеріали справи №922/1191/23 з Господарського суду Донецької області.
06.12.2023 через підсистему “Електронний суд” до Східного апеляційного господарського суду від відповідача ТОВ “Реван” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач погоджується із рішенням суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обгрунтування своєї позиції по справі, відповідач зазначає, що з середини березня розпочалась евакуація населення, а після ракетного обстрілу Краматорська з боку окупантів, 08.04.2022 Міський голова Краматорська Олександр Гончаренко оголосив про початок екстреної евакуації людей, а згодом Кабінет Міністрів України доручив провести обов'язкову евакуацію населення з Донецької області до безпечних районів 13 областей. Існування вказаних обставин є загальновідомими, та факт небезпечної ситуації у регіоні опублікований у багатьох засобах масової інформації та офіційних сайтах України. Докази існування зазначених обставин були долучені до матеріалів справи у суді першої інстанції та належним чином досліджені судом. Відповідачем у суді першої інстанції були долучені додаткові докази, які підтверджують звільнення 31.03.2022 Об'єкта, що орендується, це копія наказу №2103/22 від 21.03.2022 про вивезення обладнання з магазину, який знаходиться за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, буд.17 та доповідна записка інженера-будівельник ТОВ «Реван» Конарева Д.В. про вивезення обладнання, які є в матеріалах справи. Скаржником не долучено до матеріалів справи жодних інших доказів, які б спростували інформацію відповідача щодо закриття магазину та припинення використання об'єкту оренди з 01.04.2022. При розгляді справи судом першої інстанції, позивачем не було надано належних доказів, на підставі яких суд міг самостійно визначити об'єм наданих послуг та розмір вартості експлуатаційний витрат пропорційно площі об'єкта оренди за договором №281 від 28.12.2019.
15.12.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ФОП Волкогон С.С. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи №922/1191/23 доказ - Акт інвентаризації майна, що належить ТОВ «Реван» №б/н від 15.12.2023. Обгрунтовуючи подання нового доказу позивач посилається на те, що відповідач у справі безпідставно стверджує, що нібито до 01.04.2022 приміщення магазину було повністю ним звільнено від свого майна та не використовувалося, що не відповідає дійсності. 15.12.2023 із залученням співвласників приміщення магазину за адресою вул.Ювілейна, 17 у місті Краматорськ Донецької області та двох суб'єктів господарювання які зараз використовують вказане приміщення, було проведено інвентаризацію майна, яке залишено там відповідачем після припинення договору оренди, тобто 31.12.2022, та належить йому на праві власності. За наслідками такої інвентаризації було складено Акт інвентаризації майна, що належить ТОВ «Реван» №б/н від 15.12.2023, відповідно до якого було виявлено 27 найменувань об'єктів (обладнання, меблі, інвентарю тощо), яке належить ТОВ “Реван” та продовжує зберігатися в приміщенні магазину за адресою вул. Ювілейна, 17 у місті Краматорськ Донецької області. Вказаний доказ спростовує твердження відповідача, а отже є вкрай важливим для надання йому оцінки судом апеляційної інстанції.
Розглянувши надане клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
За приписами ч.ч. 1, 3, 5 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність (такий висновок викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2021 у справі №908/3359/19, від 03.11.2021 у справі №915/951/20).
Судовою колегією враховується, що наданий позивачем Акт інвентаризації від 15.12.2023 - не існував станом на момент розгляду справи господарським судом першої інстанції (24.10.2023), що виключає можливість долучення такого доказу до матеріалів справи та надання йому правової оцінки судом апеляційної інстанції.
19.12.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 21.01.2024, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду (з урахуванням ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 про виправлення описки).
21.01.2024 відповідачем через підсистему “Електронний суд” було подано клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, у зв'язку з прийняттям участі представником відповідача у невідкладних слідчих діях в рамках кримінального провадження №1202322118001599.
Судова колегія, розглянувши клопотання представника відповідача - ТОВ “Реван” Гайдамаки Ю.Б. про перенесення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки не доведено обставин обмеження у виборі іншого повноважного представника для участі в судовому засіданні, а також з огляду на те, що на підтвердження обставин, наведених у клопотанні, не додано жодних доказів.
22.01.2024 в судове засідання з'явився представник позивача ФОП Волкогон С.С. - Макаров А.А., який підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 24.10.2023 у справі №922/1191/23.
Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов'язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представника відповідача у даному судовому засіданні.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
28.12.2019 між ФОП Волкогон С.С. (орендодавець, позивач у справі) та ТОВ «Реван» (орендар, відповідач у справі) укладений договір оренди приміщень №281 з додатковими угодами до нього №1 від 12.03.2020 та №2 від 01.06.2020, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове користування частину нежитлового приміщення торгового комплексу по продажу продовольчих та будівельно-оздоблювальних матеріалів, літера «А», що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, буд.17 (надалі іменується «Об'єкт, що орендується» або «Приміщення»), та зобов'язується сплачувати орендодавцеві оренду плату.
Іншими умовами договору сторони визначили таке:
- об'єкт, що орендується, належить орендодавцеві на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2019; являє собою частину нежитлових приміщень; загальна площа приміщень: 250,00 кв.м.; кількість поверхів: 1. Орендодавець надає орендареві повне право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт, що орендується (п.п.1.2., 1.3. договору).
- об'єкт буде передано в оренду орендарю для здійснення господарської діяльності розташування магазину роздрібної торгівлі (п. 2.1. договору);
- дата прийняття об'єкта, що орендується не пізніше ніж 01.02.2020. Строк оренди складає 35 місяців з дати прийняття об'єкта орендарем (п.п. 3.1., 3.2. договору);
- якщо жодна сторона в строк за 30 днів до закінчення строку оренди не заявить про намір припинити цей договір, строк оренди автоматично пролонгується на той самий строк та на тих самих умовах (п. 3.3. договору);
- строк оренди може бути скорочений за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору, крім випадків зазначених у п.3.5. та 3.6. даного договору (п. 3.4. договору);
- право орендодавця відмовитися від цього договору в односторонньому порядку тільки у різі, якщо орендар має заборгованість з орендної плати тривалістю більш одного календарного місяця, попередивши про це орендаря в строк за 30 днів, при цьому додаткова угода не укладається (п. 3.5. договору);
- орендар має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку попередивши про це орендодавця в строк за 90 днів, при цьому додаткова угода не укладається (п.3.6. договору).
- розмір орендної плати за об'єкт, що орендується, складає 75.000,00 грн, в місяць, ПДВ не передбачено. Розмір орендної плати за період перших трьох місяців оренди складає 10.000,00 грн, ПДВ не передбачено. Розмір орендної плати за останній місць становить 10.000,00 грн, ПДВ не передбачено. Орендна плата нараховується та сплачується з моменту передання об'єкта, що орендується від орендодавця до орендаря (п.4.1. в редакції додаткової угоди №2 від 01.06.2020 до договору).
- орендна плата сплачується і нараховується в готівковому або безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 7 числа поточного місяця за поточний місяць з моменту передання об'єкту, що орендується орендарю (п. 4.2. договору);
- орендна плата за останній місяць оренди сплачується орендарем протягом 10 календарних днів, з моменту підписання цього договору. Орендна плата за перші три місяці оренди сплачується орендарем до 29.02.2020;
- експлуатаційні витрати орендодавця (електро-, водо-, теплопостачання, каналізації, вивіз ТБО, дератизація), сплачує орендар на підставі виставлених орендодавцем деталізованих рахунків. Орендна плата за землю або податок на землю входить до орендної плати. У разі проведення розрахунку безготівковим способом орендар сплачує додатково коефіцієнту 1.05 (п. 4.3. договору).
- повернення орендодавцю об'єкта, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Об'єкт, що орендується, повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 30 днів з моменту письмового повідомлення про відмову від цього договору, при цьому орендна плата з моменту повідомлення не сплачується. При переданні об'єкта, що орендується, складається акт передання-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. Об'єкт, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту передання-приймання (п. 7.1., 7.2., 7.3., 7.4. договору);
- строк дії даного договору зазначений в п.3.2. договору (п.9.1. договору);
- цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві (п. 9.6. договору).
Даний договір та додаткові угоди до нього підписані орендодавцем та керівником орендаря та скріплений печаткою юридичної особи.
Відповідач отримав в оренду визначене умовами договору приміщення і цей факт не заперечується під час розгляду справи.
Орендодавцем були виставлені орендарю ТОВ «Реван» рахунки на оплату оренди, а саме: від 16.11.2022 №69-РВ за квітень 2022 року на суму 75.000,00 грн, №71-РВ за травень 2022 року на суму 75.000,00 грн, №73-РВ за червень 2022 року на суму 75.000,00 грн, №75-РВ за липень 2022 року на суму 75.000,00 грн, №77-РВ за серпень 2022 року на суму 75.000,00 грн, №79-РВ за вересень 2022 року на суму 75.000,00 грн, №81-РВ за жовтень 2022 року на суму 75.000,00 грн, №82-РВ за листопад 2022 року на суму 75.000,00 грн та рахунки на оплату компенсації витрат по теплопостачанню та за абонплату теплопостачання.
Згідно із розрахунком заборгованості з компенсації експлуатаційних витрат за договором оренди приміщень №281 від 28.12.2019, орендодавцем визначена загальна сума заборгованості з компенсації витрат по теплопостачанню та абонентської плати за період: листопад, грудень 2020 р., січень, грудень 2021 р., січень 2022 р. в розмірі 241.338,74 грн із розрахунку помноження на коефіцієнт 1,05 згідно п.4.3. договору оренди.
Позивач надав до матеріалів справи копії актів звірки взаємних розрахунків за теплову енергію станом на 01.01.2021, на 01.05.2021, та на 01.10.2021, акт звірки взаємних розрахунків (абонентське обслуговування) станом на 01.10.2021 за підписом представника теплопостачальної організації та ФОП Волкогон С.С.; повідомлення про заборгованість по договору №175 від 27.01.2020 станом на 01.11.2021, рахунків теплопостачальної організації, актів приймання-передачі теплової енергії за жовтень-грудень 2021 року, січень 2022 року. Акт приймання-передачі теплової енергії за листопад-грудень 2021 року та січень 2022 року підписані представником теплопостачальної організації та споживачем Волкогон С.С. Акт приймання-передачі теплової енергії за жовтень 2021 року споживачем Волкогон С.С. не підписаний.
За твердженнями позивача, орендну плату орендар почав сплачувати з червня 2020 року, що підтверджується відомостями про рух коштів на рахунку орендодавця (банківська виписка долучена до матеріалів позовної заяви), проте станом на теперішній час орендарем не виконані істотні вимоги укладеного договору в частині сплати орендної плати починаючи з квітня 2022 року, в результаті чого виникла заборгованість.
Через несплату орендарем - ТОВ «Реван» з квітня 2022 року орендної плати, ФОП Волкогон С.С. звернулася до орендаря з повідомленням від 16.11.2022 про відмову (розірвання) від договору оренди нерухомого майна на підставі пункту 3.5. договору. Запланована дата розірвання (припинення) договору, - 01.01.2023. Позивач вимагав повернути по закінченню строку договору оренди спірне нежитлове приміщення.
Рахунки на оплату, акти надання послуг та повідомлення про відмову (розірвання) від договору оренди нерухомого майна були направлені на адресу відповідача, про що свідчать додані до позову копії опису вкладення та накладної Укрпошта від 17.11.2022.
В зв'язку з порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, останній був вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Реван» 916.338,74 грн, з яких: заборгованість з орендної плати за договором оренди приміщень №281 від 28.12.2019 у розмірі 675.000,00 грн та заборгованість з компенсації експлуатаційних витрат у розмірі 241.338,74грн.
В свою чергу відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначаючи, що ТОВ «Реван» орендоване приміщення не використовувалося за незалежних від нього причин обумовлених проведенням бойових дій; на виконання наказу №2103/22 від 21.03.2022 станом на 31.03.2022 було вивезено все обладнання, яке належить ТОВ «Реван», з торгової точки за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, буд.17. На підтвердження вказаних обставин надано копію наказу директора ТОВ «Реван» №2103/22 від 21.03.2022 «Про вивезення обладнання з магазину, який знаходиться за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, буд.17» та копію доповідної записки від 31.03.2022 за підписом інженера-будівельника ТОВ «Реван» та директора ТОВ «Реван» А.Демченко.
Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю, зазначив, що доводи відповідача щодо звільнення його від сплати орендної плати в силу приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є обґрунтованими, адже з матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично не використовував орендоване приміщення з 31.03.2022, оскільки останнє перебуває у зоні бойових дій. Надані відповідачем докази, а саме: копії наказу №2103/22 від 21.03.2022, копія доповідної записки від 31.03.2022, є більш вірогідними на підтвердження доводів відповідача про невикористання останнім орендованого приміщення.
Колегія суддів, не погоджуючись з наведеними вище висновками місцевого господарського суду, вважає за необхідне зазначити наступне.
За положеннями ч.ч.1,2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються параграфом 5 Глави 29 Господарського кодексу України та Главою 58 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Сторонами не оспорюється існування між позивачем та відповідачем правовідносин з оренди приміщення загальною площею 250 кв.м. на підставі договору №281 від 28.12.2019 при чому укладення між сторонами договору оренди нежитлового приміщення було спрямоване на отримання останнім у користування приміщення та одночасного обов'язку із здійснення оплати за таке користування.
Положення договору свідчать про те, що відповідач зобов'язаний здійснювати оплату орендної плати та експлуатаційних витрат орендодавця.
Позивач, як орендодавець, виставила орендарю ТОВ «Реван» рахунки на оплату оренди з квітня 2022 року по листопад 2022 року на суму 675.000,00 грн та рахунки на оплату компенсації витрат по теплопостачанню та за абонплату теплопостачання за період: листопад, грудень 2020 р., січень, грудень 2021 р., січень 2022 р. в розмірі 241.338,74 грн згідно п.4.3. договору оренди.
Натомість, ТОВ “Реван” в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за послуги оренди приміщення не здійснив у вказаний позивачем період внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 916.338,74 грн.
В свою чергу відповідач наполягає на тому, що орендоване майно не могло бути використано протягом означеного позивачем часового періоду через загальновідомий факт небезпечної ситуації у регіоні внаслідок військової агресії РФ.
Відповідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що він звільнений від сплати орендної плати з огляду на розташування магазину на території м.Краматорськ та неможливості використання приміщень, з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 вказала, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Крім того, обставини, зазначені у ч. 6 статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з ч.6 статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
При цьому за загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 статті 617 ЦК України).
Відповідно до статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання зобов'язань в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Відсутність у ч.6 статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
Верховним Судом у постанові від 07.12.2022 у справі №911/1064/21 вказано, що при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм ч. 6 ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/13158/20, №911/3067/20, №911/654/21.
Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що територія, на якій розміщена орендоване майно, не була окупована, не знаходиться та знаходилася на непідконтрольній українській владі території.
Орендарем не було надано до суду доказів звернення до орендодавця з вимогою щодо дострокового розірвання договору оренди майна, внесення змін до умов договору в частині вирішення питання щодо сплати орендної плати або його використання тощо.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що саме лише розташування орендованого приміщення в місті Краматорськ, без обґрунтування того, яким чином вказане мало вплив у розрізі відповідних виниклих правовідносин, відсутності фактичної можливості використання орендованого майна, не може свідчити про неможливість виконання взятих на себе господарських зобов'язань, у тому числі з оплати орендної плати.
Від відповідача на адресу позивача не надходило жодного листа чи повідомлення про закриття магазину у зв'язку із неможливістю використання приміщення, та/або вивезення обладнання, та дострокового припинення договору оренди. Відповідач не повідомляв позивача про свої дії стосовно об'єкту оренди з початком повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України та введення воєнного стану.
В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов договору, позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди з 01.01.2023 (повідомлення направлено 17.11.2022 на адресу відповідача цінним листом з описом-вкладенням 5008902182909). Цим же повідомленням Відповідачеві було запропоновано документально оформити повернення об'єкту оренди. Тобто, позивач у строки та форму передбачені договором оренди повідомив відповідача про те, що він скористався своїм правом про дострокове припинення договору.
Проте, відповіді на вказане повідомлення відповідач не надав. Примірники актів наданих послуг з оренди за договором за квітень-жовтень 2022 року та актів з компенсації витрат по теплопостачанню та абонентської плати за договором оренди позивачеві не повернуто. Заходів щодо документального оформлення повернення об'єкту оренди відповідачем не було вчинено.
Позивач зазначає, що про неможливість використання об'єкту оренди та вивезення майна відповідачем було повідомлено лише у відзиві на позовну заяву у справі №922/1191/23, який було направлено відповідачем на адресу суду та позивача аж у вересні 2023 року.
Будь-яких документів стосовно переміщення ТМЦ (товаротранспортні накладні, договори перевезення, відомості ресурси, акти інвентаризації) з об'єкту оренди відповідачем не надані, що свідчить про відсутність таких документів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено факт звільнення приміщення об'єкту оренди за договором оренди 31.03.2022 та не доведено факт його невикористання, а судом першої інстанції зроблено помилковий висновок лише на підставі копій двох внутрішніх документів відповідача, які до того ж не були направлені до орендодавця.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення.
Роблячи висновок про звільнення орендаря від сплати орендної плати, експлуатаційних витрат на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України суд першої інстанції, керувався тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного користування відповідачем орендованими приміщеннями та наявністю форс-мажорних обставин.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, адже Верховний Суд в постанові від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 зазначив, що для застосування ч.6 ст.762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. У такий спосіб підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Отже, Верховний Суд у зазначеній постанові від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 зазначив про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні ч.6 ст.762 ЦК України.
Водночас, всупереч вказаним висновкам Верховного Суду, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні такий обов'язок поклав на Орендодавця (наймодавця), а не на Орендаря (наймача).
Крім того, слід зазначити, що як на підставу застосування до спірних правовідносин ч. 6 ст. 762 ЦК України, суд першої інстанції помилково посилається на виникнення об'єктивних непереборних обставин для відповідача у вигляді воєнного стану, що унеможливило використання відповідачем об'єкту оренди.
Як на доказ настання для відповідача форс-мажорних обставин останній посилався на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. При чому, до ТПП України з метою підтвердження настання таких обставин відповідач не звертався.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
З огляду на це, помилковим є твердження відповідача, що факт настання форс-мажору підтверджений листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Водночас, навіть сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).
Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними та чи є причинний зв'язок між такими обставинами та неможливістю використання Відповідачем орендованого приміщення.
Будь-якого належного, допустимого, достовірного та вірогідного доказу того, що введений з 24.02.2022 воєнний стан на всій території Україні об'єктивно позбавив можливості відповідача користуватися об'єктом оренди за договором оренди приміщень 281 від 28.12.2019 останнім не надано.
Також слід зазначити, що введення в Україні воєнного стану та пов'язані із ним обмеження, а також активні бойові дії вплинули не тільки на відповідача, але й на позивача.
Всі суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стосовно відмови суду першої інстанції у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з компенсації експлуатаційних витрат (вартість опалення та абонплата за опалення) в сумі 241.338,74 грн, колегія суддів зазначає таке.
За умовами договору оренди приміщень №281 від 28.12.2019, а саме відповідно до п.4.3., експлуатаційні витрати Орендодавця сплачує Орендар.
Договори на постачання електроенергії та водопостачання/водовідведення відповідач уклав з постачальниками послуг самостійно, а договір на постачання тепла (обігрів) відповідач не зміг укласти від свого імені у зв'язку із відмовою теплопостачальної компанії.
Отже рахунки на постачання тепла та на абонентську плату за тепломережу виставлялися на позивача, який, в свою чергу перевиставляв рахунки на компенсацію на відповідача.
В тексті пункту 4.3. договору немає прив'язки до площі об'єкту оренди.
Суми виставлені Орендодавцем в рахунках на компенсацію експлуатаційних витрат (в тому числі і на сплату витрат на оплату постачання теплоносія та абонплати) повністю відповідають сумам які виставлені Орендодавцю як співвласнику компанією, що здійснює постачання теплоносія. Іншого договором оренди не передбачено, положення про те, що Орендар сплачує компенсаційні витрати пропорційно площі об'єкту зазначеної в договорі оренди немає.
Період утворення заборгованості з компенсації експлуатаційних витрат (згідно розрахунку що наданий до суду першої інстанції) складається починаючи з листопаду 2020 року і по січень 2022 року включно. Тобто період утворення заборгованості знаходиться поза межами дії воєнного стану введеного в дію 24.02.2023.
Договір оренди було укладено 28.12.2019. Починаючи з дати укладання договору і по дату утворення заборгованості з експлуатаційних витрат (листопад 2022 року) відповідач сплачував вказані витрати та не заперечував з приводу їх розміру. Під час розгляду справи відповідач взагалі не заперечував з приводу розрахунку компенсації вартості експлуатаційних витрат.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно засотував положенням ч. 6 ст. 762 ЦК України; не з'ясував всі обставини справи та не надав оцінки встановленим обставинам справи, в наслідок чого, висновки, викладенні у оскаржуваному рішенні, невідповідність фактичним доведеним та встановленим обставинам справи.
Відповідно до вимог статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього Кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Волкогон Світлани Сергіївни на рішення Господарського суду Донецької області від 24.10.2023 у справі №922/1191/23 підлягає задоволенню, а вказане рішення суду скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати, понесені у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Волкогон Світлани Сергіївни задовольнити.
Рішення Господарського суду Донецької області від 24.102023 у справі №922/1191/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реван" (61121, м.Харків, вул.Владислава Зубенка, 31-А, код ЄДРПОУ 4255357) на користь фізичної особи-підприємця Волкогон Світлани Сергіївни ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) 916.338,74 грн, з яких: заборгованість з орендної плати за договором оренди приміщень №281 від 28.12.2019 у розмірі 675.000,00 грн та заборгованість з компенсації експлуатаційних витрат у розмірі 241.338,74 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реван" (61121, м.Харків, вул.Владислава Зубенка, 31-А, код ЄДРПОУ 4255357) на користь фізичної особи-підприємця Волкогон Світлани Сергіївни ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 13.745,08 грн за подання позовної заяви, і 20.617,62 грн за подання апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Донецької області.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30.01.2024
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.О. Радіонова
Суддя О.В. Стойка