Справа № 751/4067/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/115/24
Категорія - - ч.4 ст.186 КК України Доповідач ОСОБА_2
29 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження
№12023270340001437 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора на вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 вересня 2023 року,
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Коблево, Березанського району, Миколаївської області, без зареєстрованого та фактичного місця проживання, не одружений, освіта середня, не працює, в силу ст.89 КК України раніше не судимий;
засуджений за ч.4 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання - з 28 квітня 2023 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили, залишено без змін - у вигляді тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 716,94 грн процесуальних витрат. Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що 28 квітня 2023 року близько 12:20 год, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись біля торгового місця №15 на соціальному ринку за адресою: м. Чернігів, вул. О. Бакуринського, 4, маючи злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, з руки потерпілого ОСОБА_10 відкрито викрав належний останньому павербанк марки «SLife» 6000 mAh 5v 21А, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 579 грн 50 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив скасувати вирок місцевого суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, а також перекваліфікувати його дії з ч.4 ст.186 КК України на ч.1 ст.190 КК України. В обґрунтування скарги послався на те, що вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, не підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами. Апелянт зазначає, що не мав наміру викрадати павербанк, а повідомив ОСОБА_10 , що гроші принесе пізніше. Вказав на суперечності у показаннях потерпілого та свідків, які в тому числі відрізняються від показань, даних ним під час досудового розслідування. Також зазначив, що вартість павербанка, яку озвучив потерпілий, відрізняється від вартості, визначеної за висновком експерта. Крім того, під час судового розгляду були допитані не всі свідки вказаної події.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок місцевого суду, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч.4 ст.186 КК України на ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання в межах санкції вказаної статті. Зазначив, що жоден з допитаних свідків у кримінальному провадженні не був очевидцем скоєння ОСОБА_8 протиправних дій, а обвинувачення ґрунтується лише на показаннях потерпілого та його сприйнятті обставин, що сталися. Вказав, що його підзахисний заволодів чужим майном шляхом вчинення шахрайських дій, пообіцявши ОСОБА_11 принести кошти за павербанк. При цьому, жодних погроз ОСОБА_8 потерпілому не висловлював і фізичної сили до останнього він не застосовував.
Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок місцевого суду та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років. Згідно з ч.1 ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 08.10.2014 та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців. В обґрунтування скарги послався на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. Так, ОСОБА_8 був засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 08.10.2014 за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 9 місяців, із звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, на підставі ст.75 КК України. Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 03.09.2015 було скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначене за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 08.10.2014. Проте вказане покарання ОСОБА_8 не відбуте. Разом з тим, призначаючи ОСОБА_8 остаточне покарання, місцевий суд у мотивувальній частині вироку вказав на необхідність його призначення відповідно до ст.71 КК України. Проте в резолютивній частині, всупереч вимогам ст.71 КК України, невідбуте покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 08.10.2014 не приєднано до призначеного покарання за оскаржуваним вироком.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали свої апеляційні скарги і просили призначити новий розгляд в суді першої інстанції, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги прокурора; думку прокурора, котрий просив задовольнити свою апеляційну скаргу частково й відмовити у задоволені апеляційних скарг сторони захисту; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав. Наполягав на тому, що вчинив шахрайство щодо ОСОБА_10 , а тому його дії підлягають перекваліфікації з ч.4 ст.186 КК України на ч.1 ст.190 КК України.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту про те, що дії ОСОБА_8 необхідно перекваліфікувати з ч.4 ст.186 КК України на ч.1 ст.190 КК України, не заслуговують на увагу, з наступних міркувань.
Так, виходячи з положень статті 186 КК України, грабіж - це відкрите викрадення чужого майна. При цьому викрадення вважається відкритим, якщо воно вчинюється у присутності власника майна або особи, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій. Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном і таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпоряджатися вилученим майном.
Поряд з наведеним, відповідно до положень статті 190 КК шахрайство це заволодіння майном або набуття права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. Отже, предметом шахрайства є як чуже майно, так й право на нього. З об'єктивної сторони шахрайство полягає в протиправному заволодінні чужим майном, в набутті права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. При цьому обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності або обов'язковості передачі йому майна чи права на нього. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном шляхом спонукання самого потерпілого до передачі йому майна чи уступки права на майно.
Тобто при шахрайстві потерпілий, будучи введеним в оману, сам добровільно передає винному майно чи право на нього. При цьому, на відміну від відкритого викрадення майна (грабежу), закінченим шахрайство вважається з моменту фактичного одержання винним майна чи права на нього.
Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Якщо ж обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а вилучення майна відбувалося відкрито, то склад шахрайства відсутній, і такі дії потрібно кваліфікувати як грабіж.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від
21 липня 2020 року (справа № 545/1937/18).
Колегією суддів встановлено, що 28.04.2023 ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ринку, з руки потерпілого ОСОБА_10 вихопив належний йому павербанк марки «SLife» 6000 mAh 5v 21А та втік з викраденим майном.
При цьому, з аналізу пояснень потерпілого ОСОБА_10 слідує, що до нього підійшлии двоє чоловіків, один з яких обвинувачений, спитали чи є в нього повербанк та за якою ціною. При цьому, раніше він з обвинуваченим знайомим не був, декілька разів бачив його на ринку. Потім ОСОБА_8 пішов за грошима, після чого повернувся та спитав, де повербанк. ОСОБА_10 дістав повербанк з кишені та взяв у руку. Обвинувачений узяв повербанк своєю рукою, на що потерпілий сказав йому, що спочатку потрібно надати гроші. ОСОБА_8 відповів, що піде до банкомату знімати кошти, при цьому забрав повербанк. ОСОБА_10 йому кричав, щоб той віддав гроші, але останній пішов і більше не повернувся. Після цього потерпілий звернувся до чоловіка, який був разом зі ОСОБА_8 , щоб той йому зателефонував і він приніс кошти. Оскільки той пересувався за допомогою милиць, ОСОБА_10 їх забрав, поки не прийде обвинувачений. У зв'язку з цим чоловік викликав поліцію, яка приїхала через 40 хв. Згодом поліцейські привезли обвинуваченого та повернули йому повербанк.
Пояснення потерпілого щодо обставин відкритого викрадення у нього павербанку узгоджуються з показаннями допитаних у місцевому суді свідків, а також дослідженими матеріалами кримінального провадження.
Так, свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні місцевого суду показав, що він орендує бутик АДРЕСА_1 , здійснює продаж товарів. Бутик №15 розташований неподалік він нього. 28.04.2023 близько 12.20 год, до бутику №15 підійшов ОСОБА_8 зі своїм другом. Вони запитали навушники та повербанк. ОСОБА_8 узяв із рук потерпілого повербанк та пішов у сторону виходу, кошти не віддав. Потерпілий кричав: «Стій! Гроші відай». Про те, що ОСОБА_8 взяв із рук повербанк він знає від потерпілого.
Допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_13 показала, що здійснює торгівлю на ринку в бутику №16, 17. В той час, коли сталася подія, вона сиділа навпроти свого бутика. Звернула увагу тоді, коли почула, як ОСОБА_10 кричав: «Стій! Повернись!». Обвинувачений був вже на виході із ринку, тому, що було у нього в руках, вона не бачила. ОСОБА_8 був разом із другом, який пересувався за допомогою милиць. Коли ОСОБА_14 пішов, потерпілий забрав милиці, щоб той не втік. У зв'язку з цим викликали поліцію.
Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 показав, що є другом ОСОБА_8 . Близько обіду 28.04.2023 вони разом з ним прийшли на ринок. Він підійшов до потерпілого, оскільки йому потрібні були навушники, а ОСОБА_8 пішов по своїм справам. Надалі він підійшов до них і запитав у потерпілого, чи є в наявності повербанки. ОСОБА_10 сказав, що є та озвучив ціну 150 грн. ОСОБА_8 взяв повербанк, сказав, що зараз принесе кошти, і пішов з ним до виходу. ОСОБА_15 пересувається за допомогою милиць, а тому після того, як ОСОБА_8 пішов, не заплативши кошти за повербанк, потерпілий забрав у нього милиці, а він викликав поліцію. Через 20 хв поліція привезла ОСОБА_8 . Гроші за повербанк він не віддав.
Крім того, згідно з заявою ОСОБА_10 від 28.04.2023, останній звернувся до органів поліції із заявою про проведення перевірки за фактом відкритого заволодіння візуально знайомим на ім'я ОСОБА_16 його повербанком з написом «princess» на задній стінці, що мало місце 28.04.2023 (а.к.п.32).
Як слідує з протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.04.2023, потерпілий ОСОБА_10 впізнав обвинуваченого ОСОБА_8 , який 28.04.2023 близько 12 год 20 хв, на ринку «Соціальний», що по вул. Бакуринського, у м. Чернігові, вирвав у нього з рук повербанк (а.к.п.98-100).
Також згідно з протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.04.2023, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 упізнали ОСОБА_8 , який 28.04.2023 близько 12 год 20 хв, перебуваючи на ринку по Ремісничій у м. Чернігові, відкрито викрав повербанк у власника бутіка ОСОБА_17 (а.к.п.95-97, 101-103).
Відповідно до протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.04.2023, свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 упізнали обвинуваченого ОСОБА_8 , якого 28.04.2023 затримали по орієнтуванню «грабіж» (а.п.104-106, 107-109).
Згідно з протоколом огляду речей та ілюстративною таблицею до нього від 28.04.2023, було оглянуто повербанк сріблястого кольору з написами «SLife Capacity: 3.7V/6000mAh» (а.к.п.110-111), який у подальшому, в присутності понятих, потерпілий ОСОБА_10 впізнав, що підтверджується протоколом пред'явлення речей до впізнання від 28.04.2023 (а.к.п.112-115).
Як слідує з протоколу проведення слідчого експерименту та відеозапису до нього від 29.04.2023, за участю потерпілого ОСОБА_10 , останній, в присутності понятих, показав місце, де здійснює продаж вживаних речей; як до нього підішли двоє чоловіків, один з яких цікавився повербанком; через деякий час повернувся обвинувачений, знову поцікавився про повербанк, після чого вихопив у нього з рук повербанк та пішов, при цьому не реагував на його вимоги сплатити гроші (а.к.п.116-117).
Також відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту та відеозапису до нього від 29.04.2023 за участю свідка ОСОБА_12 , в присутності понятих, останній показав своє робоче місце - бутік №15 на Соціальному ринку, де з ОСОБА_10 здійснює торгівлю вживаними речами, та до якого 28.04.2023 близько підходило двоє чоловіків ОСОБА_20 та ОСОБА_16 ; останній цікавився повербаном, після чого взяв його у потерпілого та направився до виходу з ринку; потерпілий кричав йому вслід повернути гроші, але той не реагував, інший чоловік залишився біля бутіка (а.к.п.118-119).
Згідно з протоколом зняття показань з технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 02.05.2023, встановлений запис з нагрудної камери за 28.04.2023 при спілкуванні та затриманні громадянина, який представився як « ОСОБА_21 » (а.к.п.120-121).
Відповідно до протоколу огляду документу від 02.05.2023, був оглянутий оптичний диск з відеофайлом спілкування 28.04.2023 о 13 год 36 хв патрульного з чоловіком, який представився як ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та якого в подальшому привезли на Соціальний ринок, провели поверхневу перевірку, слідчий спілкувався з цією особою, після чого останнього затримано в порядку ст.208 КПК України (а.к.п.122-123).
При цьому, як слідує з протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_22 від 28 квітня 2023 року, під час затримання останнього виявлено й вилучено повербанк сріблястого кольору (а.к.п.33-37).
Відповідно до постанови про уточнення анкетних даних від 29.04.2023, усі слідчі дії за участю ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у всіх процесуальних документах, у яких останнього зазначено, вважати такими, що були проведені за участю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.к.п.42);
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 1456/23-24 від 05.05.2023, вартість повербанку марки «SLife» 6000 mAh 5v 21А сріблястого кольору, з урахуванням зносу, станом на 28.04.2023 складає 579,50 грн (а.к.п.140-143).
Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ЧОПНЛ №802 від 28.04.2023 підтверджується перебування ОСОБА_22 у стані алкогольного сп'яніння, проба позитивна - 1,78 проміле (а.к.п.39).
Крім того, з показань самого ОСОБА_8 убачається, що він не заперечує факт того, що він узяв у потерпілого павербанк.
Проте, ОСОБА_10 добровільно не передавав належний йому павербанк обвинуваченому, що є обов'язковою ознакою шахрайства. Фактично ОСОБА_8 використав обставини, що об'єктивно склалися на момент грабежу. То ж обман потерпілого у конкретному випадку був лише способом доступу до чужого майна, вилучаючи яке обвинувачений розраховував на те, що його дії не будуть сприйматися ОСОБА_10 як протиправні.
Оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення чужого майна, то вчинене ОСОБА_8 суспільно небезпечне діяння не може утворювати шахрайства.
Відтак, місцевий суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.4 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану, з чим погоджується і колегія суддів.
Доводи обвинуваченого з приводу суперечностей в показаннях потерпілого ОСОБА_10 та свідків, є непереконливими.
Колегія суддів не вбачає підстав недовіряти показанням цих осіб, які не перебували з обвинуваченим у неприязних стосунках, причини обмовляти ОСОБА_8 у них відсутні, а надані ними у судовому засіданні місцевого суду показання є логічними, послідовними, вони узгоджуються із обставинами, які вони повідомляли, а також з іншими матеріалами справи і повністю підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Кожен із цих осіб спостерігав лише свою частину подій і викладав обставини вчинення ОСОБА_8 протиправних дій, так як він/вона були про вказані події обізнані, а тому суперечностей в їх показаннях колегія суддів не знаходить.
А посилання сторони захисту на наявність суперечностей у показаннях свідків, є лише бажанням переконати суд в цьому, з метою покращення становища обвинуваченого. Усі свідки були допитані у відкритому судовому засіданні і сторона захисту мала можливість поставити їм свої питання, неповноти або неправильності дослідження цих доказів судом допущено не було.
В цілому, такі аргументи сторони захисту не переконали колегію суддів у наявності таких суттєвих обставин, які б були підставою для скасування вироку.
Отже, доводи сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_8 не можна визнати обґрунтованими, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника у цій частині.
Разом з тим, з мотивувальної частини вироку підлягає виключенню кваліфікуюча ознака - вчинення кримінального правопорушення повторно, з огляду на таке.
Статтею 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Так, з мотивувальної частини вироку вбачається, що суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 необхідно кваліфікувати за ч.4 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно та в умовах воєнного стану.
Згідно примітки до ст.185 КК України, повторним у ст.ст.185, 186 та 189-191 визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року ОСОБА_8 був визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 9 місяців, із звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, на підставі ст.75 КК України.
Згідно з ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2015 року, вищевказаний вирок Оболонського районного суду м. Києва був залишений без змін, а апеляційна скарга прокурора - без задоволення.
Відповідно до ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 03 вересня 2015 року щодо ОСОБА_8 було скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначеного за вищевказаним вироком Оболонського районного суду м. Києва.
Однак, згідно з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 року, було скасовано вирок Оболонського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2015 року щодо ОСОБА_8 та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч.2 ст.185 КК України було повернуто прокурору.
Жодних відомостей про те, що після цього вищевказане кримінальне провадження надходило до суду для розгляду по суті, стороною обвинувачення в апеляційному суді надано не було.
Отже, ОСОБА_8 в силу ст.89 КК України, вважається таким, що раніше не судимий.
А тому, в його діях відсутня кваліфікуюча ознака за ст.186 КК України - вчинення кримінального правопорушення повторно, і вона підлягає виключенню з мотивувальної частини оскаржуваного вироку.
Згідно положень ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінального правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_8 міру покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до скоєного; дані про його особу, який не одружений, не працює, за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався, проте доставлявся до лікаря-нарколога 28.04.2023, встановлено діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, гостра інтоксикації неускладнена; відсутність обставин, які пом'якшують покарання; обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння; та дійшов правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.186 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.
З урахування того, що ОСОБА_8 в силу ст.89 КК України вважається таким, що раніше не судимий, із вступної та мотивувальної частини оскаржуваного вироку також підлягають виключенню посилання на судимості ОСОБА_8 , а також з мотивувальної частини вироку - посилання на ст.71 КК України, при призначенні обвинуваченому остаточного покарання.
Відтак, вирок суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 2023 року щодо ОСОБА_8 - змінити.
Виключити з вступної та мотивувальної частини вироку Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 2023 року посилання на судимості ОСОБА_8 , посилання на необхідність застосування ст.71 КК України, а також кваліфікуючу ознаку скоєного ОСОБА_8 злочину - вчинення кримінального правопорушення повторно.
У решті цей же вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4