Справа № 729/654/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/226/24
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
31 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку письмового провадження кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Чернігівського районного суду
Чернігівської області від 19 грудня 2023 року,
Оскаржуваною ухвалою місцевого суду продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - до 17 лютого 2024 року включно. Місцевий суд вказав, що передбачені ст.177 КПК України ризики продовжують існувати, до спливу строку тримання ОСОБА_6 під вартою дане кримінальне провадження не завершено, відсутні підстави для заміни останньому раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який, тому строк тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суд, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказує на те, що судове рішення ухвалене без обґрунтування ризиків, які стали підставою для такого запобіжного заходу та належного мотивування. Спростовує ризик переховування ОСОБА_6 від суду тим, що в Україні оголошено воєнний стан, внаслідок чого обмежено виїзд за кордон осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років, до яких відноситься обвинувачений. Крім того, переховуватися від органів досудового розслідування він не може, оскільки досудове розслідування закінчено, наразі кримінальне провадження розглядається судом у відкритому судовому засіданні. Зазначає, що ні стороною обвинувачення у клопотанні, ні судом в ухвалі, не зазначено свідків, на яких міг би впливати ОСОБА_6 та яким чином, оскільки відсутні дані про будь-якого зі свідків, на яких би він здійснював тиск чи до яких застосувалися заходи забезпечення безпеки. Також вважає, що його підзахисний не може впливати на потерпілу та свідків, які вже допитані у судовому засіданні. Безпідставним є і ризик вчинення ОСОБА_6 нових кримінальних правопорушень, оскільки вони теж ґрунтуються на особистих припущеннях сторони обвинувачення. Вважає, що клопотання сторони обвинувачення необґрунтоване, а загроза можливого суворого покарання не може бути єдиною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу, оскільки судом не наведено мотивів того, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, Чернігівським районним судом Чернігівської області розглядається кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 березня 2022 року за № 42022272180000028 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Під час досудового розслідування ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, у тому числі й судом.
Відповідно до ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання, суд своєю ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , місцевий суд, ураховуючи, що передбачені ст.177 КПК України ризики не зникли, судове провадження не завершене, зважаючи, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання останнім процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам, правильно дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, без визначення розміру застави відповідно до положень п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Виходячи з даних матеріалів судового провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який.
Наведені стороною захисту підстави щодо необхідності скасування запобіжного заходу з мотивів відсутності ризиків, не спроможні переконати суд у забезпеченні обвинуваченим ОСОБА_6 належної процесуальної поведінки без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки посилання на неможливість переховування через обмеження виїзду за кордон не виключає такий ризик у повній мірі, так само ризик впливу на свідків та потерпілу має потенційний характер та триває до закінчення розгляду справи по суті.
Судом розглянуто можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, однак розцінено рівень наявних ризиків як такий, що перевищує межу, яка б дозволила застосування більш м'якого запобіжного заходу задля забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Місцевий суд у повній мірі мотивував своє рішення, тому твердження апелянта про необґрунтованість його висновків, колегія суддів не вважає слушними.
Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст.ст.406, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4