Справа № 748/2489/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/32/24
Категорія - ч. 2 ст. 194 КК України Доповідач ОСОБА_2
26 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 , (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного 5 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270270000597, за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2020 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Антоновичі, Чернігівського району, Чернігівської області, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, не одруженої, не працюючої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2020 року ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України і їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_8 на її користь 115 715 грн. в рахунок спричиненої матеріальної шкоди, 100 000 грн. в рахунок спричиненої моральної шкоди, а всього 215 715 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 у частині стягнення вартості ремонтно-будівельних робіт по відновленню житлового будинку та господарських будівель залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати у сумі 9 891 грн. 30 коп.
Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.
Не погоджуючись з рішенням суду адвокат ОСОБА_7 була подана апеляційна скарга в якій він просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження щодо його підзахисної. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки показанням ОСОБА_8 , яка не визнала своєї вини та наполягала на непричетності до інкримінованого кримінального правопорушення. Вказує, що внаслідок застосування до ОСОБА_8 працівниками правоохоронних органів фізичної сили та психологічного тиску вона змушена була обмовити себе під час досудового розслідування та проведення слідчих дій за її участі. Захисник звертає увагу на показання потерпілої, яка зазначала, що з вечора підпирала хвіртку з боку двору, але обвинувачена під час слідчого експерименту вказувала на те, що хвіртка була відчинена, і такі суперечності не були усунуті під час судового розгляду та суд не дав їм оцінку у вироку.
Вважає, що стороною обвинувачення не було надано належних, допустимих та об'єктивних доказів, які б доводили в діях обвинуваченої наявність умислу на вчинення підпалу.
На переконання апелянта, покладені в основу вироку, як докази винуватості ОСОБА_8 показання свідків, протоколи огляду місця події, огляду речей, проведення слідчого експерименту, результати проведення НСРД та висновок судової пожежно-технічної експертизи у відповідності до вимог ст. 87 КПК України та ч. 2 ст. 86 цього Кодексу є недопустимими та не могли використовуватись під час прийняття процесуальних рішень.
Адвокат стверджує, що відповідно до висновку пожежно-технічної експертизи № 70, встановити осередок джерела та причину виникнення пожежі не виявилося можливим і під час досудового слідства та судового розгляду не було встановлено мети вчинення злочину, а також не надано доказів того, що дійсно був вчинений підпал, а тим більше відсутні докази того, що його вчинила та могла вчинити саме ОСОБА_8 .
Отримані в результаті проведення НСРД захисник вважає необ'єктивними, оскільки обвинувачена зрозуміла, що йде запис розмови через наполегливість сусідки, до цього через погрози працівників поліції вона три доби не спала, щоб сусідка відчепилась від неї зі своїми запитаннями, розповіла їй приблизно те саме, що і працівникам поліції.
Наголошує на порушенні права ОСОБА_8 на захист, оскільки сторона захисту прибула до Чернігівського райвідділу 06 липня 2019 року о 01 годині, в той час, як вже 05 липня 2019 року вранці обвинувачена була затримана невідомими працівниками поліції, незаконно утримувалась в ЧРВП.
Вказує на незаконність проведення з обвинуваченою психофізичного інтерв'ю з використанням поліграфу, яке відбулось 05 липня 2019 року у період часу з 15 год. 10 хв. до 17 год. 30 хв. При цьому, захисник присутній не був, не зважаючи на те, що слідчі органи мали негайно повідомити до державного органу з надання безоплатної правової допомоги про затримання особи та винести постанову про призначення захисника.
В поданих запереченнях на апеляційну скаргу сторони захисту прокурор та потерпіла просять відмовити у її задоволенні.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 в ніч з 04 липня 2019 року на 05 липня 2019 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою умисного знищення чужого майна, шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, прийшла до господарства АДРЕСА_1 , у якому проживає ОСОБА_9 , де за допомогою газової запальнички підпалила легкозаймистий матеріал, а саме тюк сіна, після чого полум'я перекинулось на господарську будівлю, у якій знаходилась худоба, а в подальшому на житловий будинок за вищевказаною адресою, в результаті чого вогнем знищено житловий будинок вартістю 76 785 грн., господарську будівлю вартістю 19 009 грн., колодязь вартістю 921,00 грн., відповідно до висновку експерта № 39 від 13 вересня 2019 року, та худобу: корову породи «Українська чорно-ряба молочна» вартістю 15 000 грн., свиню породи «В'єтнамська вислобрюха» вартістю 4 000 грн., відповідно до висновку експерта № 2859-2861/19-24 від 31 липня 2019 року, собаку та п'ятнадцять курей, чим заподіяла ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 115 715 грн.
Заслухавши доповідача, захисника - адвокат ОСОБА_7 та обвинувачену ОСОБА_8 , які просили задовольнити подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а вирок суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви.
За матеріалами провадження місцевим судом ретельно перевірено доводи сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Зазначені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.
Свої висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні нею кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідив і проаналізував показання:
- обвинуваченої ОСОБА_8 , яка вину у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала, пояснила, що ввечері вживала алкогольні напої, а прокинувшись вночі почула крики та побачила зарево. Вибігла на вулицю, побачила пожежу у господарстві потерпілої. Намагалась чимось допомогти, виносила з будинку документи потерпілої у покривалі. Однак, остання почала звинувачувати її у підпалі і зібравши свої документи вона відвезла до співмешканця в с.Кувечичі, побоюючись, щоб потерпіла їх не спалила;
- потерпілої ОСОБА_9 згідно показань якої, вона прокинулась о 2 год. 40 хв., у вікно побачила зарево, подумала, що знову «сусід горить», але виявила, що догоряє її сарай. Через центральний вхід з будинку уже не змогла вийти, все горіло. Зателефонувала до пожежної частини, побудила сусідів, почав горіти уже і сусідський хлів. Бачила по вулиці обвинувачену, яка стояла з пустим відром;
- свідка ОСОБА_10 , провідного інспектора Чернігівського відділення ДСНС, який пояснив, що в акті про пожежу зазначили ймовірну причину пожежі -підпал. Пожежа почалась із сіна, яке було складене біля господарської будівлі;
- свідка ОСОБА_11 , згідно пояснень якого, тієї ночі він прокинувся о 2 год 50 хв. тріщав шифер, горів хлів потерпілої, який стояв близько одного метра від паркана від вулиці, через декілька хвилин загорівся і його хлів. Він кинувся рятувати майно, помітив, що вогонь наближається до будинку потерпілої;
- свідка ОСОБА_12 який пояснив,що допомагав тушити пожежу, горів хлів потерпілою, потім загорівся хлів ОСОБА_11 , а після цього загорілась і хата потерпілої. Обвинувачену бачив, вона постояла на вулиці і пішла додому;
- свідка ОСОБА_13 згідно пояснень якої того вечора вона з обвинуваченою з 21 до 23 год. у неї вжили 0,5 л горілки. О третій години ночі її розбудили діти потерпілої, повідомили, що згоріла хата і корова;
- свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які дали аналогічні пояснення щодо обставин проведення слідчого експерименту з ОСОБА_8 , яка добровільно розповіла, що після вживання спиртних напоїв з сусідкою, дивилась телевізор, потім пішла до двору потерпілої, зайшла у двір і підпалила запальничкою рулон з сіном, сіно почало тліти, а вона пішла додому, думала потухне. При цьому обвинувачена почувала себе нормально, на неї ніхто не впливав. Запальничку, якою підпалила сіно, обвинувачена видала добровільно, пояснювала при цьому якого кольору була запальничка.
На підтвердження встановлених обставин щодо винуватості обвинуваченого, крім вище наведених показань, судом першої інстанції також враховано дані, що, зокрема, містяться у наступних доказах:
- протоколі огляду місця події від 05 липня 2019 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2019 року, в ході якого було оглянуто господарство АДРЕСА_1 . В ході обгляду було виявлена купа обгорілого сіна, і зі слів потерпілої, саме з даного місця розпочалась пожежа;
- протоколі огляду місця події від 05 липня 2019 року та відеозаписом до цього протоколу, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2019 року відповідно до якого було оглянуто господарство АДРЕСА_1 . У ході огляду ОСОБА_8 добровільно видала запальничку білого кольору квадратної форми, за допомогою якої з її слів вона здійснила підпал сіна приблизно о 02 год. 00 хв. 05 липня 2019 року у господарстві АДРЕСА_2 ;
- висновку судової пожежно-технічної експертизи № 70 (Пт) від 12 вересня 2019 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2019 року, згідно якого встановити причину виникнення пожежі та осередок виникнення пожежі за адресою: АДРЕСА_1 , що мала місце орієнтовно о 02 год. 45 хв. 05 липня 2019 року не представляється можливим у зв'язку зі зміною обстановки на місці виникнення пожежі та практично повним вигоранням пожежного навантаження та неможливістю встановити джерело її запалювання;
- висновку судової будівельно-технічної експертизи № 39 від 13 вересня 2019 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 липня 2019 року, згідно якої вартість матеріальної шкоди, заподіяної пожежею житловому будинку та господарським будівлям на території господарства за адресою: буд. АДРЕСА_1 станом на 04 липня 2019 року може складати 96 715 грн. Вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню житлового будинку та господарських будівель станом на 04 липня 2019 року може складати 218 951 грн.;
- висновку судової товарознавчої експертизи № 2859-2861/19-24 від 31 липня 2019 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 липня 2019 року згідно якої ринкова вартість однієї свині породи «В'єтнамська вислобрюха» живою вагою 100 кг станом на 05 липня 2019 року може складати 4 000 грн., ринкова вартість корови породи «Українська чорно-ряба молочна» живою вагою 160 кг станом на 05 липня 2019 року може складати 15 000 грн.;
- протоколі огляду речей від 19 липня 2019 року відповідно до якого у приміщенні кабінету № 321 СВ ЧРВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області в присутності двох понятих оглянуто запальничку в пластиковому корпусі сіро-чорного кольору, на якому мається наклейка білого кольору по всьому корпусу, кнопка запалювання зеленого кольору, пластикова з елементом сіро-чорного кольору, захисна кришка сопла пластикова з елементами сіро-чорного кольору, на якій мається пошкодження у вигляді обплавлення пластика. При натисканні на кнопку запалювання та її утримування із сопла починає горіти вогонь. Всередині корпуса запальнички наявна прозора рідина. Під час огляду запальничку вилучено та поміщено до спеціального пакету;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 06 липня 2019 року з 20 год 51 хв. до 21год. 12 хв. в присутності захисника ОСОБА_7 , у ході якого ОСОБА_8 добровільно розказала про обставини скоєного нею злочину у АДРЕСА_1 . Зокрема, що близько 02-03 год. ночі 05 липня 2019 року вона взяла запальничку та пішла до господарства № 23 де проживає ОСОБА_9 з дітьми, де через металеву хвіртку, яка була зачинена, але не замкнена, зайшла на територію господарства та підпалила тюк сіна. На момент підпалу світло у будинку не горіло, але щось світилось у вікні схоже на телевізор чи нічник;
- результатах проведеної негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю особи, проведеного за ухвалою слідчого судді Чернігівського апеляційного суду від 06 липня 2019 року, згідно якого обвинувачена в ході розмови з співкамерницею зазначає, що після розпиття спиртних напоїв підпалила сіно у сусіда, в результаті чого згоріла хата, хлів і худоба. Під час спілкування у кабінеті ЧРВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області із співрозмовником обвинувачена розповідає, що після розпиття спиртного з подругою через хвіртку зайшла у двір до сусідки, підпалила запальничкою рулон сіна, який лежав справа від входу метрів два від паркану і пішла додому;
- довідці КЛПЗ Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня відповідної до якої ОСОБА_8 на обліку в наркологічному диспансерному відділенні ЧОПНЛ не перебуває, за медичною допомогою до лікаря психіатра не зверталася;
- висновку судово-психіатричної експертизи № 389 від 30 липня 2019 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2019 року, відповідно до якої у ОСОБА_8 на час кримінального правопорушення психічних розладів не виявлено, за своїм психічним станом вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, та вірно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати про них правильні показання, їй не показане застосування примусових заходів медичного характеру.
Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і доводи, викладені стороною захисту в апеляційній скарзі, були предметом дослідження під час судового розгляду, вони отримали об'єктивну та належну оцінку в судовому рішенні, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.
Суд першої інстанції, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_8 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.
Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені, судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінальних правопорушень саме в тому об'ємі, які інкримінуються обвинуваченій ОСОБА_8 , так і те, що зазначений злочини вчинено саме обвинуваченою.
Твердження сторони захисту про застосування відносно ОСОБА_8 фізичного та психологічного тиску для дачі визнавальних показань колегія суддів не може визнати обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно наданої прокурором в ході апеляційного провадження постанови старшого слідчого П'ятого СВ (з дислокацією у м. Чернігів) ТУ ДБР у м. Києві від 3 липня 2023 року про закриття кримінального провадження у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42021270000000019 від 11 лютого 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, за результатами досудового розслідування даних про вчинення даних про вчинення працівниками поліції стосовно ОСОБА_8 будь-яких неправомірних дій свого підтвердження не встановлено і закрито кримінальне провадження за відсутністю події злочину. В ході проведеного досудового розслідування було допитано потерпілу ОСОБА_8 , яка повідомляла про нанесення їй тілесних ушкоджень, завдання фізичного болю співробітниками поліції та нелюдське відношення у відділенні поліції. Також було здійснені запити до різноманітних установ щодо з'ясування всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, ініційовано питання проведення службового розслідування за вказаним фактом і за результатами проведеного розслідування даних про вчинення працівниками поліції стосовно ОСОБА_8 будь-яких неправомірних дій свого підтвердження не встановлено, що свідчить про відсутність події злочину.
Враховуючи вище викладене, зокрема, що за результатами ретельної перевірки інформації повідомленої ОСОБА_8 в ході якої було не було підтверджено фактів наведених нею, колегія суддів не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту відносно наявності заявлених ними обставин.
При цьому колегія суддів вважає, що слідчий діяв в межах норм діючого законодавства, перевірку провів належним чином, зібрав і вивчив необхідні матеріали, надав їм належний аналіз та виходячи з зібраних даних прийняв вмотивовану, обґрунтовану постанову про закриття кримінального провадження.
Поряд з вище викладеним, колегія суддів враховує, що при затриманні, обвинувачена ОСОБА_8 проходила первинний медичний огляд як затримана особа в Чернігівській центральній районній лікарні, який показав відсутність тілесних ушкоджень, а було виявлено тільки старі рубці, що також прямо виключає застосування до обвинуваченої фізичного впливу. Крім того, в ході проведення НСРД також не було здобуто жодного підтвердження про застосування щодо ОСОБА_8 фізичного чи психологічного впливу, при тому, що як повідомляла остання в судовому засіданні, їй було відомо про здійснення запису розмов.
Окрім того, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що зазначене вище рішення слідчого не скасовано та не оскаржено стороною захисту, що додатково свідчить про відсутність обґрунтованих підстав для сумніву в ефективності проведеної перевірки заяви ОСОБА_8 за наведеним вище фактом.
Твердження сторони захисту про відсутність належних та допустимих доказів вини ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до звіту, інспектора Чернігівського РВ УДСНС України у Чернігівській області ОСОБА_10 від 05 липня 2019 року, який також був допитаний в ході судового провадження, загорання розпочалося на відкритій території, поруч з якою відсутні джерела запалювання та не проходять лінії електропередачі. Підпал відбувся від тюка сіна, розташованого поряд з дерев'яним забором, вогонь перекинувся на господарські будівлі та на сам будинок по АДРЕСА_2 .
Вказані обставини щодо перебігу розвитку пожежі були також підтверджені, як потерпілою, так і свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , зокрема, що спочатку горів хлів потерпілої, а потім і її будинок, що підтверджує вказаний висновок спеціаліста.
При цьому слід враховувати, що наведені обставини щодо перебігу подій повністю узгоджуються з даними, отриманими в ході слідчого експерименту, проведеного з обвинуваченою ОСОБА_8 в ході якого остання продемонструвала, як пішла до господарства ОСОБА_9 через зачинену, але не замкнену хвіртку та за допомогою запальнички підпалила тюк сіна.
Посилання захисника, що згідно пояснень потерпілої вона ввечері зачиняла хвіртку, підперши її з двору металевим ломом, а тому ОСОБА_8 не могла вільно потрапити до господарства потерпілої, як було продемонстровано під час слідчого експерименту, не може бути взятого уваги, оскільки такий спосіб закриття лише унеможливлює самовільне відкриття хвіртки, а не повністю блокує механізм її роботи чи позбавляє безперешкодного доступу сторонніх осіб. При цьому в ході слідчої дії сама обвинувачена повідомляла, що хоча хвіртка і була зачинена, однак не була замкнена і згідно пояснень потерпілої саме в результаті такого способу закривання хвіртки її чоловік міг потрапити додому при поверненні.
При врахуванні слідчого експерименту колегія суддів виходить з наступних підстав.
Метою слідчого експерименту, відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України, є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до положень ст. 240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Отримання від підозрюваного відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, фіксуються у процесуальному документі - протоколі цієї слідчої дії та в подальшому досліджуються та оцінюються судом.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України протоколи слідчих експериментів належать до документів та в розумінні ст. 84 цього Кодексу є самостійним джерелом доказів, під час якого слідчий, прокурор не допитує особу, а лише перевіряє або уточнює певні відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
В свою чергу показання особи є також самостійним джерелом доказів, порядок отримання яких встановлено ч. 1 ст. 95 КПК України.
Отже, зафіксовані в документі (протоколі) результати слідчого експерименту не є тотожними наданим слідчому, прокурору показанням, про які йдеться у частинах 1 та 4 статті 95 КПК України.
Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим під час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа, як іншого окремого процесуального джерела доказів, зокрема, протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати.
Таким чином, спираючись на зміст кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 23, 84, 95, 99, 103-105, 240 КПК України, колегія суддів зазначає, що показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК України.
Така позиція Суду узгоджується з висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (провадження № 51-6070 кмо19, справа № 740/3597/17).
За кримінальним процесуальним законом процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб'єкта за відсутності протиправного тиску на учасника кримінального провадження, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії, як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз'яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, проведений з підозрюваною ОСОБА_8 слідчий експеримент з відеозаписом, який був ретельно перевірений в суді апеляційної інстанції, відповідає вимогам ст. 240 КПК України, останній було роз'яснено права і обов'язки, та з'ясовано, чи вони їй зрозумілі. Протокол за результатами проведення цієї слідчої дії підписано всіма особами, які були присутні під час її проведення без жодних зауважень. Під час слідчого експерименту, який був проведений за участі захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не вказувала про здійснення не неї нього ніякого тиску, мала спокійний вигляд та відтворила обставини події щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Разом з цим, з відеозапису слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_8 самостійно відтворювала обставини події щодо вчинення злочину, а тому доводи що вона відтворювала обставини на визнанні яких наполягали працівники поліції є необґрунтованим.
Таким чином, суд першої інстанції цілком правильно послався у вироку на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту проведеного за участю ОСОБА_8 та у присутності її захисника, як на доказ, що підтверджує винуватість останньої.
При цьому поняті, які були присутні при проведенні слідчого експерименту - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , будучи допитаними в судовому засіданні місцевого суду підтвердили добровільність пояснень ОСОБА_8 та відсутність жодного тиску на неї.
Твердження сторони захисту про порушення права на захист через не забезпечення її захисником при проведенні початкових слідчих дій та фактичного її затримання не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
У зв'язку з спростуванням вище твердження сторони захисту про застування щодо ОСОБА_8 недозволених методів дізнання, позиція сторони захисту про фактичне її затримання не є переконливою, з огляду на відсутність жодних доказів про примусовість її перебування з працівниками поліції, добровільності участі у проведенні початкових слідчих діях, або відсутності у неї смоги вільно пересуватися. При цьому, до проведення з ОСОБА_8 початкових слідчих дій, зокрема, і огляду місця події в ході якого вона видала запальничку та пояснила, що саме за допомогою неї вчинила підпал, в органу досудового розслідування не було законних підстав для підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочину та виклику для неї захисника. Однак, після проведених вказаних початкових дій, тобто після отримання інформації щодо причетності ОСОБА_8 до вчинення злочину її було затримано за підозрою о 00 год. 09 хв. та направлено виклик до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Посилання захисника, що висновком пожежно-технічної експертизи не встановлено осередок та причину виникнення пожежі, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідна експертиза проводилась у вересні місяці 2019 року, коли місце пожежі та його сліди видозмінилися, а наданих матеріалів було недостатньо експерту, який вивчав надані матеріали та оглядав місце пожежі. При цьому слід відзначити, що такий висновок експерта, не виключає умисного знищення чужого майна шляхом підпалу.
Твердження сторони захисту про необ'єктивність результатів проведених НСРД, через розуміння ОСОБА_8 про фіксацію розмови та надання відповідей з метою залишення її у спокої, колегія судді не може визнати обґрунтованими.
В ході розмови, зокрема, зі співкамерницею, обвинувачена ОСОБА_8 повідомляла конкретні деталі перебігу досліджуваних подій, які не можна визнати надуманими та такими, що надавалися співрозмовнику з метою закінчення розмови, про що зазначає сторона захисту. Також, зафіксована розмова була тривалою, і окрім обставин кримінального провадження велися розмови на по сторонні теми, що не може свідчити на підтвердження пояснень ОСОБА_8 про її виснаження чи усвідомлення про можливу фіксацію такої розмови.
З огляду на диспозицію ч. 2 ст. 194 КК України при встановленні складу вказаного злочину не має значення, що стало причиною вчинення дій, тобто мотив цього злочину, доказуванню підлягає наявність умислу в діях особи та спосіб вчинення злочину, а також наслідки як обов'язковий елемент його об'єктивної сторони (причинний зв'язок між діяннями та наслідками).
Частина 2 ст. 194 КК України передбачає відповідальність за «те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки». Кваліфікований склад, передбачений ч. 2 ст. 194 КК України, містить кілька альтернативних (окремих) кваліфікуючих ознак: 1) вчинення шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або 2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків. При цьому обґрунтовано кожній із них надано цілком самостійне значення.
При диференціації кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження чужого майна у випадку вчинення відповідного злочину шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом обов'язковою характеристикою є не наслідки, а «загально небезпечний спосіб знищення або пошкодження». Спосіб знищення пріоритетний, оскільки основним аргументом на його користь є більш вагома соціальна значущість (суспільна небезпека) способу знищення або пошкодження чужого майна порівняно з «шкодою у великих розмірах».
З огляду на викладене колегія суддів підкреслює, що підпалювання запальничкою сіна, яке є легкозаймистим матеріалом, а також знаходження сіна поряд з сараєм та дерев'яним будинком, враховуючи сприятливу пору року для скоєння даного виду злочину, висновок судово - психіатричної експертизи, у відповідності до якого ОСОБА_8 могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, то всі ці обставини у своїй сукупності вказують на прямий умисел винної особи, на знищення чужого майна за допомогою вогню.
Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.
Що стосується покарання, призначеного обвинуваченій, то колегія суддів враховує наступне.
Згідно норм ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
При обранні обвинуваченій ОСОБА_8 виду та міри покарання, місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості скоєного неню кримінального правопорушення та його наслідки, дані про особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, її вік, відношення до вчиненого, обставини, за яких обвинувачена вчинила злочин. Прийняв до уваги відсутність обставин, які пом'якшують покарання обставини та обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_8 покарання в межах встановленої санкцією інкримінованої статті.
Із цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку щодо ОСОБА_8 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а визначений розмір покарання є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає особі обвинуваченої та ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального закону, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, у зв'язку із чим, вирок суду слід залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Разом з тим, враховуючи, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 утримувалася під вартою з 6 липня 2019 року, а оскаржуваним вироком їй було визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 липня 2023 року її було звільнено з під варти у зв'язку закінченням строку визначеного покарання, керуючись нормами ст.. 404 КПК України, вказаний строк підлягає зарахуванню в строк відбуття покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2020 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
В порядку ст.. 404 КПК України зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_8 строк її тримання під вартою з 6 липня 2019 року по 6 липня 2023 року та вважати такою, що відбула покарання.
Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4