30 січня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/13694/23
Провадження № 22-ц/4820/151/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року (суддя Палінчак О.М.).
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У червні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 07.01.2023 о 19 год. 30 хв. в м. Хмельницькому по вул. Чорновола, водій ОСОБА_3 , керуючи МТЗ «Дніпро Е-187» (тролейбусом), номерний знак НОМЕР_1 , в порушення п.п. 2.3 «б», 12., 12.3 ПДР України, не вибрала безпечну швидкість руху, не дотрималась безпечної дистанції, не врахувала дорожньої обстановки, при виникненні небезпеки, не вжила заходів до повної зупинки МТЗ або безпечного об'їзду перешкоди, в результаті чого біля будинку № 140 по вул. Чорновола, скоїла наїзд на автомобіль «HUNDAI ACCENT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 ПДР України автомобіль «HUNDAI ACCENT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , отримав механічні пошкодження, чим завдано їй матеріальної шкоди.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.02.2023 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
На час вчинення ДТП ОСОБА_3 працювала водієм в ХКП «Електротранс», а відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу МТЗ «Дніпро Е-187» була застрахована ТДВ «Альфа-Гарант». Даною компанією встановлено вартість відновлювального ремонту автомобіля на суму 65887,21 грн, однак із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ вартість відновлювального ремонту склала 29349,60 грн, а за мінусом франшизи в сумі 3000 грн ОСОБА_5 виплачено 26 349,60 грн.
В подальшому ремонт автомобіля проводився ФОП ОСОБА_6 в м. Хмельницькому і згідно акту приймання-передачі вартість відновлювального ремонту склала 67454 грн, тому різниця між сумою відновлювального ремонту та виплатою ДТВ СК «Альфа-Гарант» склала 41104,40 грн
В подальшому відповідач виплатив ОСОБА_5 франшизу в сумі 3000 грн, а решту суми 38104,40 грн. виплачувати відмовилось.
Окрім того, позивачі зазначали, що їм заподіяну моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, пережитих позивачами внаслідок ДТП, від якої отримали сильний емоційний стрес, нервові переживання, стривоженість та дискомфорт, погіршення психічного стану через відчуття пригніченості протягом тривалого часу. Крім того, дорожньо-транспортна пригода, яка сталась з вини ОСОБА_3 , зруйнувала їх життєві плани та їхніх родин, унеможливила вирішення ними чисельних інших особистих запланованих справ, які потребували пересування власним автотранспортом.
З урахуванням вищевикладеного, просили суд стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 : 38104,40 грн на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди, 5000 грн. завданої моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 5000 грн завданої моральної шкоди.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 38 104 грн 40 коп., моральну шкоду в розмірі 3 500 грн 00 коп., а всього 41 604 грн. 40 коп., судовий збір в розмірі 2072 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4826 грн. 00 коп. Стягнуто з Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» на користь ОСОБА_7 заподіяну моральну шкоду в розмірі 3 500 грн. та судовий збір в розмірі 751 грн. 52 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір при в розмірі 610 грн. 02 коп. Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір в розмірі 1073,6 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ХКП «Електротранс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що тролейбус не підпадає під дію Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вважає, що розмір збитку не перевищує ліміту відповідальності страховика, а тому покладення обов'язку відшкодування завданого збитку на винуватця суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, вказує, що суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував суму моральної шкоди, не встановив якими доказами підтверджується розмір моральної шкоди, що стягується, а лише вказав про її наявність.
Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_5 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини працівника відповідача, перевищує виплачений розмір страхового відшкодування, то з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, що у сумі становить 38 104,40 грн. Крім того, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції, прийшов до висновку про стягнення моральної шкоди на користь позивачів у розмірі по 35000 грн кожній.
Проте з висновком суду в частині відшкодування ОСОБА_8 моральної шкоди не можна погодитися з таких підстав.
Встановлено, що 07.01.2023 о 19 год. 30 хв. в м. Хмельницькому по вул. Чорновола, водій ОСОБА_3 , керуючи МТЗ «Дніпро Е-187» (тролейбусом), номерний знак НОМЕР_1 , в порушення п.п. 2.3 «б», 12., 12.3 ПДР України, не вибрала безпечну швидкість руху, не дотрималась безпечної дистанції, не врахувала дорожньої обстановки, при виникненні небезпеки, не вжила заходів до повної зупинки МТЗ або безпечного об'їзду перешкоди, в результаті чого скоїла наїзд на автомобіль що стояв попереду «HUNDAI ACCENT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 в результаті чого відбулося зіткнення, а транспортні засоби отримали пошкодження.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.02.2023 у справі № 686/1509/23 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого с. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн (а.с.9).
Позивачці ОСОБА_5 на праві власності належить «HUNDAI ACCENT» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 10).
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу МТЗ «Дніпро Е-187» застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» згідно Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №12_Тр/24-234-00024 від 22.03.2022.
Відповідно до копії відповіді ТДВ СК «Альфа-Гарант» від 20.04.2023 №12/1728 на заяву ОСОБА_1 від 20.04.2023 № 12/1728, 17.01.2023 проведено огляд пошкодженого внаслідок ДТП від 07.01.2023 автомобіля «HUNDAI ACCENT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та складено акт огляду з переліком пошкоджень. На підставі акту огляду пошкодженого автомобіля було складено ремонтну калькуляцію №98-D/11/05 з розрахунку вартості матеріального збитку завданого транспортному засобу «HUNDAI ACCENT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , за яким вартість відновлювального ремонту складає 65887,21 грн (з ПДВ). Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу та ПДВ становить 29349,6 грн. З урахуванням того, що договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №12_Тр/24-234-00024 від 22.03.2022 передбачає франшизу в розмірі 3000 грн, сума страхового відшкодування була сплачена 14.03.2023 у розмірі 26349,6 грн (а.с. 10а).
Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3 від 17.04.2023, виданого ФОП ОСОБА_6 , загальна вартість робіт (послуг) щодо автомобіля «HUNDAI ACCENT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 67 454 грн (а.с.12).
Згідно рахунку на оплату № 11 від 11.04.2023, виданого ФОП ОСОБА_6 , позивач ОСОБА_1 оплатила вартість виконаних робіт (послуг) в розмірі 67 454 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 17.04.2023 (а.с.11, 16).
25 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до ХКП «Електротранс» із заявою про відшкодування коштів за пошкоджений транспортний засіб.
Листом від 17.05.2023 №01-07-359 ХКП «Електротранс» відмовило ОСОБА_5 у відшкодуванні коштів, оскільки розмір заподіяного матеріального збитку є меншим, ніж ліміт страхування, а тому ТДВ СК «Альфа-гарант» має бути належним відповідачем за вказаною заявою (а.с.17).
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до роз'яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ст. 1172 ЦК України)
Враховуючи вищевикладені норми права, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_5 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини працівника ХКП «Електротранс», перевищує виплачений позивачці розмір страхового відшкодування, із ХКП «Електротранс», як роботодавця винної особи, на користь позивачки підлягає стягненню різниця між розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням. З таким висновком погоджується апеляційний суд.
А тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції в частині стягнення з ХКП «Електротранс» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 38104 грн 40 коп.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5 з таких підстав.
Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності до роз'яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини працівника ХКП «Електротранс», транспортний засіб, належний ОСОБА_5 , зазнав механічних ушкоджень, а власник транспортного засобу зазнав душевних страждань, пошкодження транспортного засобу спричинило негативні зміни в житті позивачки ОСОБА_1 .
А тому, суд першої інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням характеру заподіяння шкоди, характеру і обсягу моральних страждань позивачки ОСОБА_1 правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 3500 грн.
Разом з тим, підставними є доводи апеляційної скарги, щодо відсутності правових підстав для відшкодування моральної шкоди на користь позивачки ОСОБА_2 .
Позивачкою ОСОБА_7 не доведено факту заподіяння їй моральної шкоди, її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та настанням шкоди, так і відповідно інших складових, які підлягають доведенню у даному спорі.
Таким чином, суд першої інстанції помилково вважав доведеним той факт, що позивачці ОСОБА_9 завдано моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної події, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_7 на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, що підлягав сплаті ним при подачі апеляційної скарги, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (7,76%) у розмірі 117 грн 17 коп. (1509,9 * 7,76%).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року в частині стягнення з ХКП «Електротранс» на користь ОСОБА_7 моральної шкоди та судового збору скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» (вулиця Тернопільська,15/2, місто Хмельницький, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 03328646) 117 грн 17 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 30 січня 2024 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай