31.01.24
22-ц/812/82/24
Провадження № 22-ц/812/82/24
іменем України
31 січня 2024 року м. Миколаїв
справа № 472/515/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,
із секретарем - Колосовою О.М.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу
представника відповідача ОСОБА_1 ,
адвоката Венделя Олега Михайловича
на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області, ухвалене 01 листопада 2023 року суддею Тустановським А.О., в приміщенні цього ж суду, (повний текст складено 02 листопада 2023 року), у цивільній справі за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія
«Фінтраст Україна» до ОСОБА_1
про стягнення кредитної заборгованості,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У червні 2023 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 82 810, 43 грн кредитної заборгованості.
Позивач зазначав, що 14 липня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний Договір № 4460827 про надання споживчого кредиту на суму 20 000 грн строком на 30 днів. Датою повернення кредиту визначено 13 серпня 2021 року.
21 червня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтранс Україна» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 21-06/2022, за яким позивач отримав право грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором.
Посилаючись на невиконання позичальником умов кредитного договору, та у зв'язку з цим, виникнення кредитної заборгованості, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 82 810, 43 грн, з яких 20 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 44 090 грн процентів за користування кредитними коштами, 16 086, 59 інфляційних втрат, та 2 633, 84 грн - 3 % річних.
Відповідач ОСОБА_1 , діючи через свого представника Венделя О.М. , просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх недоведеність.
Посилався на те, що номер телефону НОМЕР_1 , через який ОСОБА_1 нібито створив особистий кабінет на Веб-сайт ТОВ «Авентус Україна»: https://www.creditplus.ua та отримав кредитні кошти, ніколи ОСОБА_1 не належав. Додана до позовної заяви паперова копія кредитного договору, таблиця обчислення загальної вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, містять дані про нібито їх підписання за допомогою одноразового ідентифікатора «С331843», але при цьому будь-яких доказів направлення цього ідентифікатора та отримання його відповідачем позовна заява не містить. Довідка № 2047 від 29.06.2022 року про успішну виплату кредитних коштів відповідачу не є фінансовим документом, тому не може бути доказом здійснення фінансової операції.
За таких обставин зазначений вище договір не є таким, що укладений у письмовій формі, а отже є нікчемним відповідно до ст. 1055 ЦК України.
Крім цього вказував на відсутність підстав для нарахування процентів за договором після спливу визначеного договором строку кредитування - 12 серпня 2021 року. Нарахування процентів до 10 січня 2022 року є безпідставним.
Також не підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних, оскільки вони нараховані на всю суму заборгованості, у тому числі на безпідставно нараховані проценти.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2023 року позов задоволено повністю, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» стягнуто 82 810, 43 грн кредитної заборгованості.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд вважав їх доведеними та обґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник відповідача адвокат Вендель О.М., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована недоведеністю укладання кредитного договору в електронній формі, оскільки долучена до матеріалів справи паперова копія договору цієї обставини не підтверджує. Правила надання коштів у позику не містять підпису відповідача, тому є недоведеним належне повідомлення позичальника про умови кредитування. Матеріали позову не містять доказів отримання відповідачем копії кредитного договору. Відсутність в матеріалах справи акту приймання-передачі реєстру боржників спростовує довод позивача про перехід права вимоги.
Крім цього апелянт вважає безпідставним нарахування процентів за користування кредитними коштами після 12 серпня 2021 року, оскільки пункт 4.3 договору про пролонгацію його дії, має трактуватися з урахуванням абзацу 3 пункту 6.1, згідно якого позичальник через особистий кабінет повідомляється про пролонгацію строку дії договору. Такого повідомлення ОСОБА_1 не отримував.
Також апелянт вважав безпідставним стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки за ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-ІХ, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного тану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.
Заперечень щодо стягнутих судом витрат на правову допомогу апеляційна скарга не містить.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду залишити без змін. Посилався на те, що до позовної заяви додано паперовий примірник електронного документа - кредитного договору, кожен примірник якого є оригіналом. Підписання ОСОБА_1 кредитного договору за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» жодними доводами апелянта не спростовано. Кредитний договір чи будь-яка його частина не визнано недійсними, несправедливими чи недобросовісними. Факт переказу кредитних коштів на банківську картку підтверджується довідкою платіжного провайдера та можливе лише шляхом зарахування на ту картку, яка зазначена особисто відповідачем у заявці на отримання кредиту.
Крім цього представник позивача зазначав, що за правилами статті 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, а доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи акту приймання-передачі реєстру боржників є безпідставним, оскільки він доданий до матеріалів позовної заяви.
Також ТОВ «ФК «Факторинг Україна» просило стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору та 8 000 грн витрат на правову допомогу, та посилалося на відсутність у суду повноважень на зменшення цієї суми за відсутності обґрунтованих заперечень відповідача.
2.Мотивувальна частина
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що 14 липня 2021 між ТОВ "Авентус Україна" (кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір № 4460827 про надання споживчого кредиту строком на 30 днів із датою повернення - 13 серпня 2021 року. Сума кредиту складає 20 000 грн. Мета кредиту - споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна ставка 24 079,41 % річних, за зниженою ставкою 2013,43 % річних (а.с. 11-18).
Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 15).
Згідно пунктів 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000 грн, строк кредиту 30 днів, тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до пункту 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Згідно з пункту 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
ТОВ "Авентус Україна" свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 20 000 грн (а.с. 19).
21 червня 2022 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу № 21-06/2022, згідно з умовами якого ТОВ "Авентус Україна" відступив ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" права грошової вимоги (а.с. 25-29).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 21-06/2022 від 21 червня 2022 року ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4460827, в загальному розмірі 64 090 грн, з яких: 20 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 44 090 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 31).
У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору позивач просив також стягнути з ОСОБА_1 16 086, 59 грн інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року включно та 2 633, 84 грн. - 3 % річних за період з 11 січня 2022 року по 19 травня 2023 року включно.
Позиція апеляційного суду
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.
Проте, з такими висновками колегія суддів в повній мірі погодитися не може, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що 14 липня 2021 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний договір № 4460827 про надання споживчого кредиту.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно статті 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, що відповідає положенням статті 1055 ЦК України.
Згідно статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
З наявних у справі доказів вбачається, що кредитний договір між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Сума отриманих кредитних коштів складає 20 000 грн,
Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Відповідно до пункту 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до пункту 4.2 Договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до пункту 4.3 договору.
Згідно з пунктом 3.1. договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Отже, на підставі зазначених вище умов кредитного договору відповідачу ОСОБА_1 нараховано 44 090 грн процентів за користування кредитними коштами, за період з 14 липня 2021 року по 10 січня 2022 року. Нарахування відсотків по кредиту відбувалося до 10 січня 2022 року у зв'язку з тим, що договір двічі автопролонговувався на дев'яносто днів, відповідно до правил пункту 4.3. договору.
Оскільки заборгованість за кредитом ОСОБА_1 не сплачувалася, то ця сума підлягає стягненню.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно підпункту 3 пункту 5.1. кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
Оскільки обов'язки боржника перед кредитором виконані не були, то укладаючи 21 червня 2022 року договір факторингу № 21-06/2022, ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «ФК «Фінтарст Україна право грошової вимоги до ОСОБА_1 , на що вказує доданий до договору реєстр боржників.
Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену ним при укладенні кредитного договору.
Крім цього слід зазначити, що навіть неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань, та не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.
Проте, не можуть бути стягнуті з відповідача такі штрафні санкції, як індекс інфляції, а 3 % річних підлягають стягненню лише за певний період.
Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».
Також відповідно до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України не підлягають стягненню з відповідача з лютого 2022 року по червень 2023 року.
Отже, оскільки інфляційні втрати відповідачу ОСОБА_1 нараховані за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року, то суд апеляційної інстанції вважає таке нарахування безпідставним, а позовну вимогу щодо цієї суми такою, що не підлягає задоволенню.
3 % річних нараховано позивачем за період з 11 січня 2022 року по 19 травня 2023 року.
Проте, на підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає за можливе нарахування 3 % річних лише за період з 11 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року. Отже, за 44 дні підлягає стягненню 72, 16 грн (20 000 х 3% = 600 : 365 = 1,64/день х 44).
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про повне задоволення позовних вимог.
Отже, доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості рішення суду щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних під час дії воєнного стану, частково знайшли своє підтвердження та враховуються судом апеляційної інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на висновки судів вищої ланки не заслуговують на увагу, оскільки постановлені у справах з іншими обставинами, які не є подібними до обставин справи, яка переглядається.
Усі інші доводи апеляційної скарги не впливають на встановлені колегією суддів обставини справи, та застосовані до них норми матеріального права.
Враховуючи викладене рішення суду першої інстанції залишається без зміни в частині стягнення 20 000 грн кредитних коштів та 44 090 грн процентів за користування ними.
Зміні підлягає рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3 % річних зі зменшенням цієї суми до 72, 16 грн.
Скасуванню підлягає рішення в частині задоволених вимог позивача про стягнення інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі зазначених вище обставин позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підлягають задоволенню на суму 64 162, 16 грн.
У зв'язку з цим підлягають зменшенню і задоволені судом першої інстанції у повному обсязі вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.
Враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання цих робіт, ціну позову, значення справи для сторін та обсяг задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає за доцільне відшкодувати витрати позивача на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 6 198, 48 грн.
Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції повинна містити, крім іншого, також висновки щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, витрати відповідача ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги також підлягають частковому відшкодуванню, у пропорційному відношенні до розміру задоволених вимог апеляційної скарги.
Отже, оскільки доводи апеляційної скарги є обґрунтованими лише частково, а розмір задоволених позовних вимог на підставі її доводів зменшується лише на 18 643, 83 грн, то відшкодуванню відповідачу підлягає 906, 60 грн зі сплачених ним за подання апеляційної скарги 4 026 грн (4 026 х 18 647, 83 : 82 810, 43 грн).
Крім цього, відзив ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» містить клопотання про відшкодування 8 000 грн витрат на правову допомогу, надану в суді апеляційної інстанції. Зі звіту про надання правової допомоги від 12 грудня 2023 року вбачається, що ці витрати понесені у зв'язку з проведеною представником позивача правовою експертизою документів, складання відзиву на апеляційну скаргу та подання його до суду (чотири години).
При вирішенні цього питання колегія суддів враховує складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціну позову та значення справи для сторін. Також апеляційний суд враховує те, що адвокат Крюкова М.В. надавала послуги позивачу при зверненні з позовом до суду, тому вивчення апеляційної скарги та складання відзиву на неї не могли потребувати значного часу, а проведення правової експертизи документів не потребувалося. Справа розглядається без участі сторін.
За таких обставин колегія суддів вважає достатнім відшкодування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Венделя Олега Михайловича, задовольнити частково.
Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2023 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат скасувати та постановити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат відмовити.
Рішення в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних змінити, зменшивши стягнення з 2 633, 84 грн до 72 (сімдесяти двох) грн 16 коп.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрат на правову допомогу в суді першої інстанції змінити, зменшивши стягнення з 8 000 грн до 6 198 (шести тисяч ста дев'яноста восьми), 48 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 2 000 (дві тисячі) грн витрат на правову допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на користь ОСОБА_1 906 (дев'ятсот шість), 60 грн судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.В.Крамаренко
В.І.Темнікова
Повну постанову складено 31 січня 2024 року