Справа № 487/2350/23
Провадження № 2/487/284/24
23 січня 2024 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Радченко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення
26.04.2023 року адвокат Канівець Галина Русланівна звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення, в якій просила зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 колаєві, виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач намагалась потрапити до своєї квартири АДРЕСА_1 , але дізналась, що в її квартиру незаконно вселилась людина і вона не можу потрапити до своєї квартири.
09 березня 2023 року я звернулась до Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області з заявою щодо вжиття заходів до невідомої мені особи, яка з 11 січня 2022 року перешкоджає мені - власнику у вільному доступі до квартири АДРЕСА_1 . Працівниками поліції було встановлено людину, яка незаконно вселилась в мою квартиру - ОСОБА_2 та я отримала рекомендацію звернутись до суду.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі без законних підстав, чим порушив мої законні права власника квартири.
Такі дії відповідача створюють перешкоди у здійснені моїх прав власника, оскільки я не можу вільно користуватись квартирою та проживати в ній. З огляду на те, що відповідач добровільно відмовляється звільнити квартиру, я, як позивач за цим позовом вимушена просити суд про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення.
Оскільки відповідач не є власником квартири, він підлягає виселенню у зв'язку з тим, що незаконно займає квартиру.
01.05.2023 року у даній справі відкрито провадження, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 16.10.2023 року закрите підготовче провадження, відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою.
До судового засідання представник позивача адвокат Канівець Г.Р. не з'явилася, суду надала заяву, в якій просила справу розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно зі ст.ст. 317, 319 ЦК України, власнику належать права володіння, користування, розпорядження своїм майном; власник володіє користується власним майно на власний розсуд.
Судом встановлено, що на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.01.2022 року позивачу ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 . Також право власності на квартиру підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності№306331536 від 02.08.2022 року.
У позовній заяві представник позивача посилається на те, що позивач намагалась потрапити до своєї квартири АДРЕСА_1 , але дізналась, що в її квартиру незаконно вселилась людина і вона не можу потрапити до своєї квартири.
Відповідно до повідомлення начальника Миколаївській районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області від 28.03.2023 року, виданого ОСОБА_3 , її заява щодо вжиття заходів до невідомих осіб, які з 11.01.2022 перешкоджають у вільному до ступі до квартири АДРЕСА_1 , зареєстрована в ЖЕО №2671 від 09.03.2023 та розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян». Під час розгляду матеріалів, було встановлено, що відносини, які склались між позивачем та ОСОБА_2 відносяться до категорії цивільно-правових, розгляд яких відбувається в суді у приватному порядку. В зв'язку з чим для вирішення питання рекомендовано звернутись до суду з відповідним позовом.
За положеннями ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно із ч. 1ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним, зокрема шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Частиною 1 ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок(частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу(до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання особі іншого жилого приміщення.
Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
У пунктах 40-44 рішення Європейського суду з прав людини (далі- ЄСПЛ) від 02.12.2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Заява № 30856/03) зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зав'язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia).
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах права позивача, як власника квартири, захищені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод( далі - Конвенція) в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.
Відповідного висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.10. 2020 року (справа № 447/455/17).
В даному випадку спір виник між власником жилого приміщення, який є одночасно і його користувачем, та іншим користувачем цього приміщення з приводу користування житлом.
У відповідності до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що відповідач добровільно не виселяється із житла, власником якого він не є та щодо якого не має права користування, то такими діями створюються перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні її власністю.
Оскільки відповідач користується квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивачу без правових підстав, створюючи при цьому перешкоди у користуванні майном власнику, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст. ст. 6,7,10,12,13,81,133,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 , не чинити перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 23.01.2024 року.
Суддя: В.О. Гаврасієнко