Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3384/23
Номер провадження 2/711/431/24
29 січня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі: головуючого-судді Демчика Р.В., при секретарі Кофановій А.О, за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Петручені І., представника третьої особи Диптан Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду соціального страхування України, в особі голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматського О.О., Пенсійного фонду України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду країни в Черкаській області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Фонду соціального страхування України, в особі голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматського О.О., Пенсійного фонду України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду країни в Черкаській області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовує тим, що з 10.03.2021 року вона працювала а посаді начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області.
06.01.2023 року вона отримала попередження за підписом голови комісії з реорганізації Фонду Бахматського О.О. про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фрнду від 16.01.2023 №9-ОД та наступне звільнення за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Наказом від 26.04.2023 року №02-28 її звільнено із займаної посади з 26.04.2023 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Головою комісії з реорганізації Фонду не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування її у зв'язку з реорганізацією Фонду та його управлінь. ЇЇ було звільнено з роботи з порушень вимог чинного законодавства, а саме ст. 40,49-2 КЗпП України, оскільки їй не було запропоновано іншої посади на підприємстві - правонаступнику одночасно з попередженням про звільнення.
Просила суд визнати наказ голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 26.04.2023 №02-28-к «Про звільнення ОСОБА_2 ». Поновити її на посаді начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області або на рівнозначній посаді. Стягнути з Пенсійного фонду України, як правонаступника Фонду соціального страхування на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 35608,60 грн.
20.06.2023 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача завила клопотання про закриття провадження у справі.
Клопотання обґрунтоване тим, що Пенсійний фонд України і Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є суб'єктами владних повноважень.
Публічна служба є різновидом трудової діяльності, службово-трудові відносини хоча і існують на перетині двох галузей права - адміністративного та трудового, проте докорінно різняться методом правового регулювання. Саме тому відносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 426/160/14-ц; постанова від 31.10.2018 у справі № 761/33941/16-ц).
Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.01.2020 у справі № 813/1045/18 у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Таким чином, у даній справі для вирішення позовних вимог Позивача про відшкодування шкоди заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень необхідно вирішити публічно-правовий спір. Відповідно до частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник відповідача в судовому засіданні клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Представник третьої особи проти задоволення клопотання не заперечувала.
Представник позивача при розгляді клопотання поклався на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) зазначено: «юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про скасування наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 26.04.2023 року № 02-28-к про її звільнення з посади в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та поновлення її на посаді начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, або на рівнозначній посаді.
Отже, на час звільнення ОСОБА_2 працювала на посаді в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області.
Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції до 01 січня 2023 року) визначено, що Фонд соціального страхування України є некомерційною самоврядною організацією.
Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.
Відповідно до пункту 6.1 Типового положення про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 24 січня 2017 року № 6, оплата праці працівників Управління здійснюється за рахунок коштів Фонду.
01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ, яким вирішено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.
Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права.
Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
З 01 січня 2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов'язків від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області області до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області.
ОСОБА_2 , перебуваючи у відносинах з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, просить поновити її на посаді її на посаді начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області або на рівнозначній посаді, у Пенсійному фонді України, який є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, відповідно, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Отже, судом встановлено, що між сторонами існує спір з публічно-правових відносин, який з врахуванням суб'єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли між сторонами, має розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції, а тому суд приходить до висновку про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Викладене повністю відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду №442/3240/23-ц від 18.12.2023 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 223, 255, 260, 261 ЦПК України, -
постановив:
Закрити провадження у справі за позовом за позовом ОСОБА_2 до Фонду соціального страхування України, в особі голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматського О.О., Пенсійного фонду України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду країни в Черкаській області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий: Р.В.Демчик.
Повне судове рішення складене 31.01.2023 року.
Головуючий: Р. В. Демчик